Постанова

від 26.09.2023 по справі 314/1209/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.09.2023 Справа № 314/1209/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/1209/16-ц

Провадження №22-ц/807/1502/23

Головуючий в 1-й інстанції Кофанов А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,секретарСмокотіна В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Войтовича Євгена Михайловича на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 березня 2016 року, ухвалене у м. Вільнянськ у справі за позовом ОСОБА_2 до Новогупалівської сільської ради Запорізької області Вільнянського району, правонаступником якої є Вільнянська міська рада Запорізької області про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Новогупалівської сільської ради, в якому просив визнати за собою в порядку спадкування після померлого дідуся ОСОБА_3 право власності на житловий будинок в с.Новогупалівка Вільнянського району Запорізької області, дві земельні ділянки, розташовані на території Новогупалівської сільради, та грошові вклади в Ощадному банку СРСР. Як зазначив позивач у своїй позовній заяві, він є онуком ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та єдиним його спадкоємцем за законом, належним чином прийняв спадщину, у зв`язку з чим вважає, що набув право власності.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 березня 2016 року, позов ОСОБА_2 до Новогупалівської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області про визнання права власності задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування після померлого ОСОБА_3 право власності на:

житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається із: житлового будинку літ."А" з сіньми літ."а", ганком та козирком; гаражу літ."Б"; сараю літ."В"; літньої кухні літ."Г"; погребу з шийкою літ."пг"; вбиральні літ."У"; паркану № 1; колодязя.

земельну ділянку площею 5,4866 га, кадастровий номер 2321585600:02:004:0083, розташовану на території Новогупалівської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

земельну ділянку площею 0,55 га, розташовану на території Новогупалівської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення ведення особистого підсобного господарства, що належала ОСОБА_3 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП 04-5016008 від 25.12.1995 року;

грошовий внесок на рахунок № 9155/388 у філії № 7888/0147 Шевченківського відділення (м.Вільнянськ Запорізької області) Ощадного банку СРСР.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Войтовича Євгена Михайловича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені заявлених вимог.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що скаржник ОСОБА_1 , є рідним сином ОСОБА_3 , спадкодавця майна на яке визнано право власності за оскаржуваним судовим рішенням. Відповідно скаржник є спадкоємцем першої черги і повинен був бути залучений до участі у справі, оскільки його прав і інтересів стосується вирішення даного спору.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_3 . Після його смерті залишилося спадкове майно, до складу якого увійшли:

житловий будинок АДРЕСА_1 ;

земельна ділянка площею 5,4866 га, кадастровий номер 2321585600:02:004:0083, розташована на території Новогупалівської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

земельна ділянка площею 0,55 га, розташована на території Новогупалівської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення ведення особистого підсобного господарства;

грошовий внесок на рахунок № 9155/388 у філії № 7888/0147 Шевченківського відділення (м.Вільнянськ Запорізької області) Ощадного банку СРСР.

Позивач ОСОБА_2 на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 постійно проживав з ним. Інші можливі спадкоємці на отримання спадщини не претендують, та з приводу її прийняття до нотаріальної контори не зверталися.

Зважаючи на доведеність вимог, суд першої інстанції задовольнив позов.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується , виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до положень ст. 17 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у праві, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційної скаргою на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 березня 2016 року, відповідно до якого визнано право власності на спадкове майно після померлого ОСОБА_3 , який є його рідним батьком, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішення справи по суті стосується прав і законних інтересів скаржника, який не був залучений до участі у справі, а тому він наділений правом на апеляційне оскарження вказаного рішення.

Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог викладених у статтях 76-82, 89 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані можуть встановлюватися письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Предметом позову у даній справі є спадкові права на житловий будинок, земельні ділянки та грошові вклади, що залишилися після смерті ОСОБА_3 .

Оскільки зі змісту позову вбачається, що він поданий спадкоємцем померлого (онуком), доведенню підлягає наявність родинних зв`язків між позивачем і спадкодавцем, однак таких документів матеріали справи не містять.

Докази належності на праві власності померлому ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_1 ,що складаєтьсяіз:житлового будинкуліт."А"з сіньмиліт."а",ганком такозирком;гаражу літ."Б";сараю літ."В";літньої кухніліт."Г";погребу зшийкою літ."пг";вбиральні літ."У";паркану №1;колодязя,в матеріалахсправи відсутні.Надана позивачем копія технічного паспорту на спірний будинок не є правовстановлюючим документом та не підтверджує право власності спадкодавця на нього.

Доказів звернення позивача до нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав та отримання відповідної відмови, матеріали справи також не містять, і хоча про такі обставини зазначено у позові, вони спростовуються довідкою Вільнянської державної нотаріальної контори про те що, після померлого ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась.

Також слід зазначити, що висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

Згідно вимог статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. До першої черги спадкоємців за законом згідно ст. 1259 ЦК України належать діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Скаржник у справі, як і можливі інші спадкоємці, до участі у справі залучені не були, при цьому обставини, за яких вони усунуті від спадкування, не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття досліджені судом не були.

Колегія суддів констатує, що суд першої інстанції не дотримав вимог процесуального закону, розглянув справу по суті у неналежному суб`єктному складі осіб, які повинні брати участь у спірних правовідносинах, чим порушив права апелянта.

За вказаних обставин, враховуючи чисельні порушення норм процесуального законодавства, оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити по даній справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Войтовича Євгена Михайловича задовольнити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 березня 2016 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Новогупалівської сільської ради Запорізької області Вільнянського району, правонаступником якої є Вільнянська міська рада Запорізької області про визнання права власності відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 29 вересня 2023 року.

Судді: С. В. Кухар

О.В. Крилова

О.З. Поляков