Рішення

від 01.08.2023 по справі 160/8241/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року Справа № 160/8241/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі за участю представників: прокуратури позивача відповідача третьої особи Юхно І.В. Гонтаренко А.С. Трубіциної В.Д. не з`явився не з`явився ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Губиниської селищної ради до виконавчого комітету Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативтеплосервіс» про визнання протиправним та нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Губиниської селищної ради до виконавчого комітету Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативтеплосервіс», у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 156 від 22.10.2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, та з постачання теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та інших споживачів для ТОВ «Альтернативатеплосервіс».

В обґрунтування позову зазначається про протиправність рішення виконавчого комітету сільської ради про встановлення тарифу на теплову енергію на опалювальний сезон 2022 року, яка виробляється ТОВ «Альтернативтеплосервіс», у розмірі за межами визначеними законодавством, що порушує основні засади формування тарифів у сфері державного регулювання ціноутворення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 адміністративний позов залишено без руху та запропоновано позивачу усунути наступні недоліки шляхом надання до суду: - документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі та порядку, встановлених чинним законодавством України.

03.05.2023 копію ухвали, враховуючи припинення фінансування суду за кошторисними призначеннями для придбання поштових марок через військове вторгнення російської федерації на територію України та введенням на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/202 воєнного стану, направлено позивачу засобами телекомунікаційного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в позовній заяві. Тобто, строк для усунення недоліків до 08.05.2023.

09.05.2023 від позивача засобами поштового зв`язку надійшла заява про залучення до матеріалів справи платіжної інструкції від 02.05.2023 №679 на суму 2684,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні 31.05.2023 о 10:00 год.

Копію ухвали з повістками про виклик, враховуючи припинення фінансування суду за кошторисними призначеннями для придбання поштових марок через військове вторгнення російської федерації на територію України та введенням на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/202 воєнного стану, 16.05.2023 направлено засобами телекомунікаційного зв`язку на адреси електронної пошти прокуратурі, позивачу та тертій особі, відповідачу 17.05.2023 відповідно, про зо свідчать матеріали справи. Тобто, строк на відзив до 01.06.2023, а строк на подання пояснень третьою особою до 26.05.2023.

30.05.2023 засобами електронного зв`язку від Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області до суду надійшло клопотання про виправлення описок в позовній заяві, яке обґрунтоване тим, що при складенні тексту позовної заяви Позивачем були допущені деякі технічні помилки (описки), а саме: в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог в тексті позовної заяви зазначено «ТОВ «Альтернативатеплосервіс», тоді як необхідно зазначити «ТОВ «Альтернативтеплосервіс», у зв`язку з чим заявник просив суд врахувати виправлення в позовній заяві при розгляді справи №160/8241/23.

31.05.2023 сторони та третя особа у підготовче судове засідання не з`явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином. Представник прокуратури в підготовчому судовому засіданні підтримав вищеозначену заяву та просив суд врахувати її при розгляді справи.

Судом у підготовчому судовому засіданні 31.05.2023 прийнято заяву Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області про виправлення описок в позовній заяві та ініційовано питання про необхідність виправлення описки в ухвалі суду від 15.05.2023.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 виправлено описку в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 у справі №160/8241/23 за позовом Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Губиниської селищної ради до виконавчого комітету Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативтеплосервіс» про визнання протиправним та нечинним рішення, зазначивши вірно найменування третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. Підготовче судове засідання у зв`язку з незакінченням строку на подання відзиву відкладено до 23.06.2023 об 11:00 год.

02.06.2023 засобами поштового зв`язку від Новомосковської окружної прокуратури надійшла заява про виправлення описок в позовній заяві, що 30.05.2023 надійшла до суду засобами електронного зв`язку.

14.06.2023 копію ухвали про виправлення описки направлено засобами телекомунікаційного зв`язку на адреси електронної пошти прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи.

21.06.2023 від виконавчого комітету Губиниської селищної ради засобами телекомунікаційного зв`язку надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача на розсуд суду за наявними в справі матеріалами.

23.06.2023 від ТОВ «Альтернативтеплосервіс» надійшли пояснення щодо позову, у яких третя особа просила відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Третя особа наголосила, що ключовим правовим питанням у цій справі є право прокурора звернутися з позовом до Виконавчого комітету Губиниської селищної ради в інтересах держави та Губиниської територіальної громади в особі Губиниської селищної ради. Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» позивач є представницьким органом місцевого самоврядування. Відповідно до статті 10 цього Закону міські ради представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Таким чином, виразником інтересів територіальної громади є відповідна рада, а виконком є її виконавчим органом, підзвітним раді. Між представницьким та виконавчим органами місцевого самоврядування не повинно бути суперечності у розумінні інтересів територіальної громади. Це виявляється, зокрема, і в тому, що відповідно до частини дев`ятої статті 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Третя особа вважає, що ТОВ «АЛЬТЕРНАТИВТЕПЛОСЕРВІС» в межах чинного законодавства України було подано до органу місцевого самоврядування заяву про встановлення тарифів на теплову енергію разом з розрахунками, здійсненими відповідно до Порядку №869, разом з підтвердними матеріалами і документами, оскаржуване рішення виконавчого комітету є правомірним та таким, що прийняте у межах наданих йому повноважень. Між тим, у поданій позовній заяві керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області не наводить жодних аргументів щодо невідповідності наданого ТОВ «АЛЬТЕРНАТИВТЕПЛОСЕРВІС» розрахунку тарифу на постачання теплової енергії, посилаючись виключно на неможливість встановлення тарифу на теплопостачання у розмірі, вищому ніж 90 відсотків діючого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу. Однак, як вже зазначалось вище, відповідні доводи прокурора гуртуються на невірному трактуванні закону та спростовуються вищевикладеними доводами.

06.07.2023 від Новомосковської окружної прокуратури надійшла відповідь на пояснення, яка розцінюється судом як додаткові пояснення у справі.

Підготовчі судові засідання, призначені 23.06.2023, 07.07.2023 та на 19.07.2023, у зв`язку з перебування головуючого судді Юхно І.В. у відпустці та на лікарняному було знято з розгляду та підготовче судове засідання призначено на 25.07.2023 о 10:30 год.

Про дату, час та місце підготовчого судового засідання, учасники справі повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

25.07.2023 позивач та відповідач у підготовче судове засідання не з`явились, позивач про причини неявки суду не повідомив. У підготовчому судовому засіданні представники прокуратури та третьої особі підтримали раніше обрані правові позиції, а також зазначили, що всі докази надані, та не заперечували проти закриття підготовчого провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 01 серпня 2023 року о 13:40 год.

01.08.2023 позивач та відповідач у судове засідання не з`явились, позивач про причини неявки суду не повідомив. У судовому засіданні представники прокуратури та третьої особі підтримали раніше обрані правові позиції.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативтеплосервіс» (код ЄДРПОУ 42771569) зареєстроване 24.01.2019 як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №12241020000088892.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є: 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний); 69.10 Діяльність у сфері права; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

Право Підприємства на здійснення виду господарської діяльності «Виробництво теплової енергії» підтверджено Ліцензією від 07.02.2019 №224-теп, виданою Дніпропетровською обласною державною адміністрацією. ТОВ «Альтернативтеплосервіс» експлуатуються котельні, використовуючи пелети, що є альтернативним джерелом енергії.

У вересні-жовтні 2021 року ТОВ «Альтернативтеплосервіс» двічі зверталось до Виконавчого комітету Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області з питання про встановлення тарифів на теплову енергію.

Так, 20.09.2021 ТОВ «Альтернативтеплосервіс» подало на розгляд Виконавчому комітету Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області заяву про встановлення тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

У заяві (лист від 20.09.2021 №20/09/21-2) Підприємство просило розглянути тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання на опалювальний сезон 2021-2022 року для потреб населення та бюджетних установ у розмірі 2786,43 грн. за 1 Гкал (без урахування ПДВ), 3343,72 грн за 1 Гкал (з ПДВ). До вищезазначеної заяви надані пояснювальна записка, заява про встановлення тарифів, калькуляція розрахунку економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних з виробництвом теплової енергії, копії ліцензій.

Крім того, листом від 13.10.2021 вих.156 ТОВ «Альтернативтеплосервіс» просило Виконавчий комітет Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області розглянути питання щодо встановлення економічно обґрунтованого тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання на опалювальний сезон 2021-2022 року для потреб населення та бюджетних установ у розмірі 3364,46 грн. за 1 Гкал (без урахування ПДВ), 4037,35 грн за 1 Гкал (з ПДВ).

Проте, в ході судового розгляду ані Виконавчим комітетом Губиниської селищної ради, ТОВ «Альтернативтеплосервіс», до матеріалі справи не було надано заяви про встановлення тарифів, калькуляція розрахунку економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних з виробництвом теплової енергії чи інших документів, що обґрунтовують запропонований тариф, які надавались третьою особою до відповідача разом із листом від 13.10.2021 вих.156. Більш того, відповідач просив суд розглянути справи за наявними матеріалами.

22.10.2021 відповідно до п.3 ст.3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», постанов КМУ «Про порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.07.2021 року №1085 «Про затвердження Змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання», Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів з обґрунтування її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.06.2018 №130, розглянувши звернення Товариства з обмеженою відповідальність «Альтернативтеплосервіс» від 13.10.2021 року про встановлення тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для КП «Новомосковська центральна Регіональна лікарня інтенсивного лікування» (бюджетна установа та гуртожиток, який знаходиться за адресою м. Новомосковськ, вул. Мітягіна, 61), керуючись п.2 «а» ст. 28 Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» Виконавчий комітет Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області прийняв рішення №156 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, та з постачання теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та інших споживачів для ТОВ «Альтернативтеплосервіс»», яким встановив тарифи ТОВ «Альтернативтеплосервіс» тариф на тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування, та послуги з постачання теплової енергії для потреб населення та бюджетних установ на рівні 3364,46 грн/Гкал (без ПДВ), 4037,35 грн/Гкал (з ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво 3244,26 за 1 Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування 114,06 за 1 Гкал (без ПДВ); тариф на постачання 6,14 за 1 Гкал (без ПДВ).

Цим рішенням визначено рішення Вільненської сільської ради про встановлення тарифу на теплову енергію вважати таким, що втратили чинність.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що означене рішення оприлюднено не було.

Також, під час розгляду справи встановлено, що станом на момент прийняття виконавчим комітетом Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області рішення від 22.10.2021 №156 середньозважений тариф на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, становив по Дніпропетровській області на рівні 1952,15 грн за 1 Гкал (без ПДВ), середньозважений тариф на транспортування теплової енергії встановлено на рівні 272,10 грн за 1 Гкал (без ПДВ), середньозважений тариф на постачання теплової енергії встановлено на рівні 23,07 грн за 1 Гкал. Тобто, тариф на теплову енергію для споживача становив 2108,322 за 1 Гкал.

Посилаючись на незаконність встановленого рішенням відповідача тарифу на теплову енергію, а також ігнорування сільською радою цих обставин і не вжиттям органом місцевого самоврядування самостійних (в межах своїх повноважень) заходів щодо усунення порушень вимог закону, прокурор звернувся до суду із цим позовом.

Суд враховує, що відповідно до частин 3, 4 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі як законні представники або вступити у справу за своєю ініціативою з метою виконання покладених на них повноважень.

Отже, підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Зазначені положення Основного Закону кореспондуються із приписами частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, згідно яких прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

У зв`язку із чим, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Водночас, за змістом спеціального закону, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у таких випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Слід також враховувати, що відповідно до підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Також, відповідно до частин 1, 5 статті 59 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Згідно із частинами 6, 7, 9 статті 59 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради.

Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Як свідчать обставини справи, Новомосковською окружною прокуратурою 15.08.2022 за вих. № 04/62-2700вих-22 на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано лист до Губиниської селищної ради щодо запланованих заходів, направлених на скасування рішення виконавчого комітету Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області №156 від 22.10.2021 про встановлення тарифів на теплову енергію ТОВ «Альтернативатеплосервіс».

У відповіді Губиниської селищної ради вих, №2044 від 14.09.2022 повідомлено що вищезазначене рішення буде приведено у відповідність з чинним законодавством найближчим часом, про що Новомосковську окружну прокуратуру буде повідомлено додатково.

Новомосковською окружною прокуратурою повторно, шляхом направлення запиту від 04.01.2023 за вих. №04/62-30вих-23, повідомлено Губиниську селищну раду про необхідність вжиття заходів реагування.

Проте, Губиниською селищною радою листом від 18.01.2023 за вих.№139 повідомлено про недоцільність зміни тарифів в опалювальний період.

Таким чином, на переконання суду, встановлення прокурором порушень інтересів держави у зв`язку із прийняттям виконавчим комітетом селищної ради про встановлення тарифів на теплову енергію, фактичне не здійснення органом, до повноважень якого віднесено перегляд можливих незаконних рішень в установленому порядку, відповідних функцій, а також не оскарження рішення органу місцевого самоврядування іншими особами, створюють обставини, які можуть свідчити про не здійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та підтверджує правові підстави звернення прокурора із цим адміністративним позовом.

Щодо суті спірних правовідносин, суд враховує, що основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення, визначає Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 року №5007-VI.

Статтею 4 Закону України від 21.06.2012 року №5007-VI передбачається, що державна цінова політика є складовою частиною державної економічної та соціальної політики і спрямована на забезпечення:

1) розвитку національної економіки та підприємницької діяльності;

2) протидії зловживанню монопольним (домінуючим) становищем у сфері ціноутворення;

3) розширення сфери застосування вільних цін;

4) збалансованості ринку товарів та підвищення їх якості;

5) соціальних гарантій населенню в разі зростання цін;

6) необхідних економічних гарантій для виробників;

7) орієнтації цін внутрішнього ринку товарів на рівень цін світового ринку.

Відповідно до статті 6 Закону України від 21.06.2012 року №5007-VI органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної цінової політики у межах повноважень, визначених законом.

За правилами частини 1 статті 10 Закону України від 21.06.2012 року №5007-VI суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

За положеннями, наведеними у частині 1 статті 12 Закону України від 21.06.2012 року №5007-VI, державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Відповідно до абзацу 7 частини 1 статті 13 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року №2633-IV до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Згідно із частиною 2 статті 15 Закону України від 02.06.2005 року №2633-IV державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться у, зокрема, формі:

регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат;

здійснення контролю за діяльністю суб`єктів відносин у сфері теплопостачання та застосування відповідних санкцій за порушення ними умов і правил здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 20 Закону України від 02.06.2005 року №2633-IV тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Разом з цим, згідно із частинами 4, 5 статті 20 Закону України від 02.06.2005 року №2633-IV тарифи на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб`єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії.

Слід також враховувати, що відповідно до пункту 7 розділу І Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018 року №239, розрахунок та встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках із використанням альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення, здійснюється відповідно до статті 20 Закону України «Про теплопостачання».

Згідно із пунктом 13 розділу ІІ Порядку від 12.09.2018 року №239 для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії заявник подає органу місцевого самоврядування заяву із зазначенням розміру відповідних тарифів згідно із додатком 44 до цього Порядку. До заяви про встановлення тарифів на теплову енергію, на виробництво теплової енергії додається розрахунок тарифів, здійснений для відповідної категорії споживачів («бюджетні установи та організації», «населення»), та підтвердні матеріали:

1) пояснювальна записка щодо потреби встановлення тарифів, що містить пояснення до здійсненого заявником розрахунку (довільна форма);

2) інформація про суб`єкта господарювання (заявника) із зазначенням відомостей про наявність у нього ліцензій на виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, кількості споживачів у розрізі їх категорій, переліку цих споживачів із зазначенням їх місцезнаходження / місця проживання, системи оподаткування суб`єкта господарювання, особливостей виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, контактної інформації заявника тощо (довільна форма);

3) копії установчих документів (статуту, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань тощо).

Вимоги щодо комплекту документів, які визначено у пунктах 1-3 цього розділу, не застосовуються до суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення.

Також, у пункті 4 розділу IV Порядку від 12.09.2018 року №239 передбачається, що особливості порядку та строків розгляду органами місцевого самоврядування заяви про встановлення тарифів на теплову енергію, на виробництво теплової енергії для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках із використанням альтернативних джерел енергії, визначено статтею 20 Закону України «Про теплопостачання».

Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку про те, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії є регульованими.

Порядок встановлення тарифів на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії регулюється частинами 4, 5 статті 20 Закону України «Про теплопостачання».

З огляду на додаток 44 до Порядку від 12.09.2018 року №239, у якому встановлюється форма заяви, яка подається до органу місцевого самоврядування для встановлення тарифу на теплову енергію суб`єктом господарювання у випадку, якщо він здійснює її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, тариф розраховується відповідно до частини четвертої - п`ятої статті 20 Закону України «Про теплопостачання».

Отже, для суб`єктів господарювання, які здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, тариф розраховується на рівні 90 відсотків діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, або у випадку відсутності для суб`єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, тарифи встановлюється на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Учасниками справи не заперечується, що ТОВ «Альтернативтеплосервіс» експлуатуються котельні, використовуючи пелети, що є альтернативним джерелом енергії. Тобто, третьою особою здійснюється виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії.

При цьому, станом на момент прийняття оспорюваного рішення виконавчого комітету селищної ради розрахунок середньозваженого тарифу за 1 Гкал разом з ПДВ складав 2108,322 грн.

Таким чином, суд погоджується із твердженнями прокурора про те, що встановлення відповідачем тарифу у розмірі 4037,35 грн. за 1 Гкал (з ПДВ) відбулось з порушенням вимог частин 4, 5 статті 20 Закону України «Про теплопостачання».

При цьому, відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення» Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

З огляду на встановлені статтею 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення» гарантії, не знаходять свого обґрунтованого підтвердження доводи Підприємства, як правова підстава для залишення чинним рішення виконавчого комітету селищної ради, щодо позбавлення суб`єкта господарювання у такий спосіб враховувати економічно обґрунтовані витрати на виробництво, транспортування та постачання, а також не забезпечення рентабельності суб`єкта господарювання.

Водночас, суд наголошує, що пунктом 2 частини 1 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення» передбачено, що органи місцевого самоврядування, до повноважень яких віднесено встановлення цін/тарифів у сферах теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення, забезпечують доступ споживачів до видів інформації, зазначених у пунктах 1, 2, 6-8, 12, 14 частини першої статті 1 цього Закону, шляхом її розміщення на своїх офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет (за наявності), на своїх інформаційних стендах, у медіа..

Проте, відповідачем всупереч наведеним нормам не було оприлюднено оскаржуване рішення, в якому була зазначена інформація про встановлені тарифи на теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та інших споживачів, на офіційному сайті Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що не заперечується відповідачем.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи учасників справи, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про неправомірність та необґрунтованість оспорюваного рішення виконавчого комітету Губиниської селищної ради.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Згідно із частинами 9 вказаної статті КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, відповідно до частини 2статті 139 КАС Україниз відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області (місцезнаходження: 51206, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул. Гетьманська, 5; код ЄДРПОУ 02909938) в інтересах держави в особі Губиниської селищної ради (місцезнаходження: 51206, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Шевченка, 16; код ЄДРПОУ 04338457) до виконавчого комітету Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області (місцезнаходження: 51206, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Шевченка, 16; код ЄДРПОУ 44164222), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативтеплосервіс» (місцезнаходження: 49108, м. Дніпро, вул. Янтарна, 79-А/89; код ЄДРПОУ 42771569) про визнання протиправним та нечинним рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 156 від 22.10.2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, та з постачання теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та інших споживачів для ТОВ «Альтернативтеплосервіс».

Зобов`язати виконавчий комітет Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області невідкладно, після набрання судовим рішенням законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у виданні, в якому його мало бути офіційно оприлюднено.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення згідно з вимогами частини 3 статті 243 КАС України складений 11 серпня 2023 року.

Суддя І.В. Юхно