Рішення

від 29.09.2023 по справі 440/905/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/905/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний" до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Дачно-будівельний обслуговуючий кооператив "Тенісний" (надалі - ДБОК "Тенісний") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення позачергової ХІХ сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 8 скликання від 13.01.2023 в частині відмови Дачно-будівельному обслуговуючому кооперативу "Тенісний" в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для будівництва одноквартирних (літніх будинків для тимчасового проживання), по вулиці Флотській,3 у місті Кременчуці;

- зобов`язати Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для будівництва одноквартирних (літніх будинків для тимчасового проживання), по вулиці Флотській,3 у місті Кременчуці.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, що не передбачені Земельним кодексом України. Стверджує, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу «Тенісний» орієнтовною площею 4,21 га для будівництва одноквартирн6их (літніх будинків тимчасового проживання), проте, відповідач повторно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, фактично з тих самих підстав. Вважає рішення позачергової ХІХ сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 8 скликання від 13.01.2023 в частині відмови Дачно-будівельному обслуговуючому кооперативу "Тенісний" в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га неправомірним та безпідставним.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/905/23; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

До суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки правомірно.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 10.08.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для колективного дачного будівництва.

До вищенаведеної заяви позивачем додано: копію виписки з ЄДР; копію Статуту; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; копію договору купівлі-продажу; копію технічного паспорту БТІ.

Рішенням восьмої сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області восьмого скликання від 28.09.2021 "Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", зокрема, згідно з пунктом 6 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДБОК "Тенісний" орієнтовною площею 4,2100 га для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва спортивного-оздоровчого комплексу на території парку "Комсомольський" (код КВЦПЗ Е 07.02) по вулиці Флотській, 3 у місті Кременчуці, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки є землями загального користування - парком "Студентський" з визначеним статусом - землі рекреаційного призначення згідно з рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.08.2010 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок під цілісними парками, скверами та зеленими зонами в місті Кременчуці".

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі №440/18584/21 позов Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний" до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення восьмої сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області восьмого скликання від 28.09.2021 "Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" у частині відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Дачно-будівельному обслуговуючого кооперативу "Тенісний" орієнтовною площею 4,21 га для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва - спортивно-оздоровчого комплексу на території парку "Комсомольський" (код КВЦПЗ Е 07.02) по АДРЕСА_1 . Зобов`язано Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області повторно розглянути заяву Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний" від 10.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва - спортивно-оздоровчого комплексу на території парку "Комсомольський" (код КВЦПЗ Е 07.02) по АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

На виконання рішення відповідачем за результатами повторного розгляду заяви позивача прийнято рішення позачергової ХІХ сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 8 скликання від 13.01.2023 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання (коду виду цільового призначення земельної ділянки розділ 02 підрозділ 02.04) з метою будівництва житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб по АДРЕСА_1 , у зв`язку з:

-невідповідністю місця розташування об`єкта затверджений містобудівній документації, відповідно до якої дана земельна ділянка відноситься до ландшафтно-рекреаційної зони Р-3 зона озеленення загального користування (міські парки, сквери, бульвари, набережні (парк Студентський»), де переважними та супутніми видами використання цієї зони не передбачено розміщення будівель тимчасового проживання);

-забороною передачі земельних ділянок комунальної власності для розміщення об`єктів для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб фізичним і юридичним особам на інших речових правах (окрім виконавчих органів сільських селищних, міських рад на праві постійного користування) відповідно до абзацу дев`ятого підпункту 4 пункту 27 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України).

Згідно ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Частинами 3 та 4 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 5 ст. 46 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 20.01.2021 у справі № 360/1590/16-а, від 08.09.2020 у справі № 812/1450/17.

Відповідно до положень ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому ст. 186-1 ЗК України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність згідно ст. 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 р. у справі № 808/3187/17.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі №440/18584/21 позов Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний" до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення восьмої сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області восьмого скликання від 28.09.2021 "Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" у частині відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Дачно-будівельному обслуговуючого кооперативу "Тенісний" орієнтовною площею 4,21 га для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва - спортивно-оздоровчого комплексу на території парку "Комсомольський" (код КВЦПЗ Е 07.02) по АДРЕСА_1 . Зобов`язано Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області повторно розглянути заяву Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний" від 10.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва - спортивно-оздоровчого комплексу на території парку "Комсомольський" (код КВЦПЗ Е 07.02) по АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Суд при розгляді справи №440/18584/21 досліджував підставу відмови відповідача у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, те, що бажане місце розташування земельної ділянки є землями загального користування парком «Студентський» з визначеним статусом землі рекреаційного призначення.

Позивач зазначав, що земельна ділянка, орієнтовною площею 4,2 га, стосовно якої позивач прохав надати дозвіл на розробку проекту, не входить до території парку "Студентський", не є землями рекреації, а навіть якщо б і було землями рекреації, використання для закінчення будівництва комплексу не заборонено законодавством.

Надав суду відповідні докази, а саме документи які вказують на те, що земельна ділянка на яку претендує позивач не входить до території парку «Студентський», не належить до земель рекреаційного призначення.

Розглянувши докази, суд встановив, що рішення восьмої сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області восьмого скликання від 28.09.2021 "Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" у частині відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Дачно-будівельному обслуговуючого кооперативу "Тенісний" орієнтовною площею 4,21 га прийнято без врахування обставин зазначених позивачем та зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га, з урахуванням висновків суду.

При розгляді повторно заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га відповідач повторно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі що бажане місце розташування земельної ділянки є землями загального користування парком «Студентський» з визначеним статусом землі рекреаційного призначення, без розгляду у повному обсязі всіх наданих позивачем документів, що стосуються цієї земельної ділянки, а також вказав на заборону передачі земельних ділянок комунальної власності для розміщення об`єктів для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб фізичним і юридичним особам на інших речових правах (окрім виконавчих органів сільських селищних, міських рад на праві постійного користування) відповідно до абзацу дев`ятого підпункту 4 пункту 27 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України.

Проте, як вбачається зі змісту заяви ДБОК «Тенісний» позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання (Коду виду цільового призначення земельної ділянки розділ 02 підрозділ 02.04), орієнтовною площею 4,21 га.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при розгляді повторно заяви позивача, прийнято рішення без повного та всебічного дослідження обставин, без з`ясування мети отримання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

При цьому, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, у таких справах суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З урахуванням наведеного, оспорюване рішення відповідача прийнято не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову в частині визнання спірного рішення протиправним та, відповідно, його скасування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 у справі № 2040/6320/18.

Водночас, у спірних правовідносинах відповідач не реалізував своїх повноважень відповідно до закону, оскільки не надав оцінки поданим документам, прийнявши рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без наведення вмотивованих доводів з огляду на всі наявні документи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Належним та достатнім способом захисту позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання по АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.08.2018 у справі № 815/1666/17, від 26.06.2018 у справі №814/1755/17, від 11.09.2018 у справі № 816/318/18.

Отже, вимоги про зобов`язання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання по АДРЕСА_1 є таким, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань.

У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області подати у десятиденний строк з моменту набрання законної сили рішенням суду звіт про його виконання належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору стало рішення відповідача, яке підлягає скасуванню, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у повному розмірі.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний" (вул. Флотська, б.3, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 43059450) до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (площа Перемоги, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення позачергової ХІХ сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 8 скликання від 13.01.2023 «Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині відмови Дачно-будівельному обслуговуючому кооперативу "Тенісний" в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га, по вулиці Флотській,3 у місті Кременчуці.

Зобов`язати Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області повторно розглянути заяву Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний" від 10.11.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання по вулиці Флотській, 3 у місті Кременчуці, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ( площа Перемоги, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) на користь Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний" (вул. Флотська, б.3, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 43059450) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко