Рішення

від 26.09.2023 по справі 367/4065/17

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/4065/17

Провадження №2/367/191/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

26 вересня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Шестопалової Я.В.,

при секретарі Балинській О.С.,

за участі прокурора Годлевської-Коновалової А.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовною заявою Першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк "Голосіївський" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду із позовом в інтересах Кабінету Міністрів України,відповідно до якого зазначив, що Рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 р. № 2094/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ № 922153 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0143, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2009 вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1 та останньому видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 814287.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27.06.2014 року визнано недійсними рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2094/25-5, Державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 922153.

Вищевказаним рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт. Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства.

Суд у вказаній справі встановив факт відсутності на час прийняття селищною радою рішення про надання першому власнику земельної ділянки будь-якої містобудівної чи іншої, передбаченої законом документації, яка б встановлювала межі смт Коцюбинське Київської області, а також на підставі ст.ст, 116, 122, ч. 1 ст. 155, п. 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України дійшов обґрунтованого висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та недійсність такого рішення селищної ради.

Таким чином, для даної справи є преюдиціальним той факт, що приймаючи тішення про передачу земельної ділянки першому набувачу у власність, Коцюбинська селищна рада перевищила свої повноваження та розпорядилась землею, яка не знаходилась у віданні цього органу місцевого самоврядування, тобто, першому власнику земельна ділянка передана у власність неуповноваженим органом.

В подальшому встановлено, що Указом Президента України від 01.05.14 \о 446/2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський», його територію розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених засаджень «Київзеленбуд».

Згідно пояснювальної записки та проектних матеріалів до вищевказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок г.ісових земель КП «Святошинське лісопаркове господарство», а саме, в тому7 числі його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18,26,27, 51 Святошинського лісництва.

В той же час, за інформацією управління Держземагенства у м, Ірпені Київської області від 10.12.14 № 01- 04/2215 щодо нанесення на картографічні матеріали Національного природного парку «Голосіївський» спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0143 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святопшнського-Біличанської філії НПП Голосіївський» попереднього функціонального зонування попадає у 101 квартал.

Таким чином, на даний час спірна земельна ділянка розташована на землях г.риродко-заповідного фонду, а саме, національного природного парку «Г олосіївськкй».

Враховуючи, що спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 , витребувати її в порядку ст.388 Цивільного кодексу України можливо лише за позовом розпорядника цієї земельної ділянки на даний час, яким є Кабінет Міністрів України.

Позивач зазначає,що до прийняття Коцюбинською селищною радою вже скасованого рішення про надання у власність першому набувачу спірної земельної ділянки, остання належала до земель державної власності виходячи з наступного.

Як вже зазначалось вище, спірна земельна ділянка знаходиться на землях Святошинського лісопаркового господарства, тобто відносилась до земель лісогосподарського призначення.

Згідно інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 08.10.14, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління земельної зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.01 на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.01 № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об`єднання зеленого будівництва «Київзеленбуд» на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатацій «Київзеленбуд»; державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство». Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.

З урахуванням інформації ВО «Укрдержліспроект» спірна територія була і залишається землями лісогосподарського призначення.

З урахуванням того, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, враховуючи вимоги п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття спірних рішень Коцюбинської селищної ради), остання і після прийняття нового Земельного кодексу України продовжувала перебувати у державній власності, а отже селищна рада не мала права нею розпоряджатись.

А з огляду на те, що на даний час спірна земельна ділянка відноситься до лісових земель та розташована на території об`єкту природно-заповідного фонду, розпорядником її є Кабінет Міністрів України.

Спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння ОСОБА_1 на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що відповідач по справі зобов`язаний був знати, а отже повинен був передбачати можливу приналежність цієї земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність, а отже, і про незаконність її відведення першому власнику.

Викладені вище обставини ,за яких ОСОБА_3 була придбана спірна земельна ділянка, виключають добросовісність останнього, та надають підстави суду витребувати у нього ділянку в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України за будь-яких умов.

Позивач просить витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0143 вартістю 45 165 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просить його задовольнити.

Представник Кабінету Міністрів України направив до суду пояснення, у яких позов Першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України просив задовольнити, у разі відсутності представника Кабінету Міністрів України проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач та його представник до суду не з`вились, до суду представник відповідача ОСОБА_4 направив відзив, у якому заперечував щодо задоволення позову з наступних підстав. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27.06.2014 року було відмовлено прокурору у задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_1 , оскільки відсутні підстави для визнання недійсним Державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 814287 виданий на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку пл.0,15 га кадастровий номер 3210946200:01:042:0143 по АДРЕСА_1 ,цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд, а також відсутні підстави для скасування державної реєстрації вказаного Державного акту. Тому Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2009 року та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 814287 є чинними. Таким чином ОСОБА_1 є добросовісним набувачем в розумінні положень ЦК України.

Представник 3-ї особи Міністерства екології та природних ресурсів України у судове засідання не з`явився,про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник 3-ї особи Національного природного парку «Голосіївський» у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу,дослідивши письмові докази по справі,вважає позов таким,що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 2, 3ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено,що Рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2094/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ № 922153 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0143, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2009 вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1 та останньому видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 814287.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27.06.2014 року визнано недійсними рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2094/25-5, Державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 922153.

Позивач,ставлячи питання про витребування вказаної земельної ділянки із чужого незаконного володіння,посилається на ті обставини,що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, розташована на території об`єкту природно-заповідного фонду- Національного природного парку «Голосіївський» та незаконно вибула із власності держави в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з ч. 1, 2, 3 п. «г» ст. 152 Земельного кодексу Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 55 Земельного кодексу Українивизначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках; полезахисними лісовими смугами на землях сільськогосподарського призначення; лісовими насадженнями у межах земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, переданих у постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Відповідно до ст. 56 Земельного кодексу Україниземлі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Статтями7, 8 Лісового кодексу Українивизначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією України. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно доч.1 ст. 57 Земельного кодексу Україниземельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Частиною першою ст. 17 Лісового кодексутакож встановлено, що у постійне користування ліси на землях саме державної власності, для ведення лісового господарства, без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Частиною четвертою ст. 17 Лісового кодексупередбачено, що ведення лісового господарства дозволяється на землях усіх категорій з дотриманням вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. На підприємства, установи, організації всіх форм власності, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій, поширюються права та обов`язки постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідност. 13 Земельного кодексу України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, серед іншого, і розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Компетенція Кабінету Міністрів України визначена ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, серед іншого і ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначенихстаттею 150 цього Кодексу.

Як уже зазначалось раніше, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27.06.2014 року, за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , 3-я особа комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство" про визнання недійсним рішення,державного акту на право власності на землю,визнання права власності на земельну ділянку, було визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 р № 2094/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та визнано недійсним Державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 922153 виданий на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку пл. 0,15 га кадастровий номер 3210946200:01:042:0143 по АДРЕСА_1 ,цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Даним судовимрішенням буловстановлено,що спірназемельна ділянкане відноситьсядо земельлісогосподарського призначення.Як вбачаєтьсяіз зазначеногорішення Ірпінськогоміського судуКиївської області,суд неприйняв доуваги посиланняпозивача-прокурорам.Ірпеня наті обставини ,що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, що дана земельна ділянка перебувала в постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство», що не було проведено процедури вилучення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із земель лісового фонду на землі житлової забудови, а також що не була проведена експертизи по проекту землеустрою, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 року, що залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 у справі № 2а-6326/11/2670, за позовом Київської міської ради до Державного управління навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, за участю прокуратури м. Києва, треті особи Державне агентство земельних ресурсів України, КП «Святошинське лісопаркове господарство», КП КОР «Обласний лісгосп», Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України, про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними та їх скасування, зобов`язання вчинити дії було встановлено, що у КП «Святошинське лісопаркове господарство» відсутні правовстановлюючі документи на спірні території, зокрема, КП «Святошинське лісопаркове господарство» не є державним лісогосподарським підприємством та у останнього відсутні документи, що підтверджують право користування на раніше надані землі.

Згідно з ст.126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

За змістом вказаних норм правовою підставою набуття громадянином права власності на земельну ділянку є укладення ним цивільно-правової угоди, а державний акт, що видається на підставі такої угоди, лише посвідчує право особи на земельну ділянку. Отже, без встановлення судом недійсності (невідповідності вимогам закону) правочину, як правової підстави придбання громадянином земельної ділянки, визнання недійсним державного акту, виданого на підставі цього правочину, є в даному випадку є необґрунтованим.

У рішенні Ірпінського міського суду Київської області від 27.06.2014 року встановлено, що укладений між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 18.03.2009 р. не є таким, що порушує публічний порядок, оскільки укладений між приватними особами і його предметом є майно, що перебуває у приватній власності.

При вирішенні спору по суті судом не було прийнято до уваги посилання позивача на ті обставини, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, вона перебувала в постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство», не було проведено процедури вилучення і зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із земель лісового фонду на землі житлової забудови, а також що не була проведена експертиза проекту землеустрою.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 р. встановлено, що у КП «Святошинське лісопаркове господарство» відсутні правовстановлюючі документи на спірні території, дане підприємство не є державним лісогосподарським підприємством, в нього відсутні документи, що підтверджують право користування на вказані вище землі.

Таким чином, земельна ділянка, що була передана ОСОБА_2 , не відноситься до земель лісового фонду, отже не потребує окремого рішення про зміну її цільового призначення, а проект її землевідведення не підлягає обов`язковій державній експертизі.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що судовими рішеннями, яке набрало законної сили у справі, по якій брали участь ті самі особи, встановлені обставини, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0143 не відноситься до земель лісогосподарського призначення, то дані обставини відповідно до ч 4 ст. 82 ЦПК України не доказуються при розгляді даної справи.

Крім того,необхіднозвернути увагуна тіобставини,щоспірна земельнаділянка по АДРЕСА_1 » передаваласьу власність ОСОБА_2 рішенням Коцюбинськоїселищної радиу 2008році.Позивач приподачі позовудо судуне надавжодного доказуна підтвердженнятих обставин,що станомна 2008рік спірназемельна ділянкаобліковувалась якземлі лісовогогосподарства або ліси длянелісогосподарських потреб,або земельніділянки природоохоронного призначення і що станом на 2008 рік розпорядником спірної земельної ділянки була держава в особі Кабінету Міністрів України.

Позивач зазначав, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0143 розташована на території об`єкту природно-заповідного фонду- Національного природного парку «Голосіївський», з даного приводу позивач посилається на інформацію управління Держземагенства у м, Ірпені Київської області від 10.12.2014 р. № 01-04/2215, згідно якого спірна земельна ділянка відповідно до картосхеми території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП`Голосіївський попереднього функціонального зонування попадає у 101 квартал, також до позову додано схему розміщення Національного природного парку «Голосіївський та схему земельних ділянок наданих згідно рішень Коцюбинської селищної ради.

Однак, у судовому засіданні було встановлено,що межі національного природного парку «Голосіївський» відповідно до Указу Президента України від 01.05.2014 р. № 446/2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський», згідно якого територію парку було розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд» не визначені. Також не надано доказів тих обставин, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0143 розташована на території вказаного парку.

Крім того, необхідно звернути увагу, що Указ Президента України № 446/2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський» був виданий 01.05.2014 року, а у власність ОСОБА_2 спірна земельна ділянка передавалась у 2008 році. А на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2009 вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1 .

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу і на ті обставини,що спірна земельна ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 на даний час має кадастровий номер 3210946200:01:042:0143, має цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідно до ст.. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи,яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи,яка не мала права його відчуджувати,про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі якщо майно вибуло із володіння власника або особи,якій він передав майно у володіння,не з їхньої волі іншим шляхом».Якщо майно було набуто безвідплатно в особи, яка не мала права його відчуджувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5 якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

Крім цього, вищевказаною Постановою роз`яснено, що витребувати своє майно із чужого незаконного володіння має право лише власник, і лише якщо доведе факт незаконного вибуття майна з його володіння.

Враховуючи викладені обставини, а також ті обставини, що позивач не надав до суду доказів того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0143 незаконно вибула із володіння держави в особі саме Кабінету Міністрів України, суд вважає позов безпідставним та таким,що не підлягає до задоволення.

На підставі ст. ст. 125, 152, 155, 158 ЗК України, ст. 388 ЦК України, ст.ст. 7,8, 45,47,54,57,58 Лісового Кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 82, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк "Голосіївський" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовити.

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я.В. Шестопалова