Рішення

від 29.08.2023 по справі 296/8748/22

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/8748/22

2/296/402/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"29" серпня 2023 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія Космос» про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, житловою квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог вказано, що місце проживання відповідача зареєстроване в указаній квартирі проте, протягом двох з половиною років відповідач там не проживає та не з`являється, речі відповідача у квартирі відсутні, комунальні послуги не оплачує, місце знаходження відповідача не відоме. Позивач зазначила, що у добровільному порядку вирішити питання зняття з реєстрації позивача без його присутності не можливо, а тому з метою захисту своїх прав, позивач змушена звернутись до суду.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 20 грудня 2022 у даній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 13 квітня 2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

15.06.2023 року представник позивача адвокат Приведьон В.М. подав до суду заяву в якій просить клопотання про витребування доказів з Державної прикордонної служби України залишити без розгляду (а.с.68). Крім того, 29.08.2023 року від імені ОСОБА_3 надійшло клопотання про проведення судового засідання, яке призначено на 29.08.2023 року, без участі позивача та представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити (а.с.80).

Відповідач в призначені судові засідання 22.02.2023, 13.04.2023, 15.06.2023 та 29.08.2023 не з`явився, про причини неявки та їх поважність суду не повідомляв. Відзив на позовну заяву не подав. Про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку за адресою реєстрації місця проживання та шляхом виклику до суду з опублікуванням оголошення на офіційному веб- сайті суду.

Представник третьої особи Павлусенко В.А. в судовому засіданні 15.06.2023 року повідомив, що відповідач в квартирі АДРЕСА_1 не проживає з 2020 року, що також підтверджується відповідними актами. В дане судове засідання подав заяву про розгляд даної справи, яка призначена на 29.08.2023 року, без участі представника ТОВ «Управляюча Компанія Космос». Позовні вимоги просить задовольнити та не заперечує щодо постановлення заочного рішення (а.с.82).

В судовому засіданні 15.06.2023 року було допитано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, на підставі положень статей 211, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши та оцінивши зібрані в матеріалах справи докази, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що відповідно до дубліката свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії АВР №625348 від 22.10.1998 року позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.8). Вказане також підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.05.2023 року (а.с.63).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 15.06.2020 року у справі №296/2100/20 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.13).

Згідно довідки ТОВ «УК Космос» №318 від 08.11.2022, яка видана ОСОБА_1 , зазначено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: колишній чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 15.03.2014 року по теперішній час; син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований з 07.09.2017 року по теперішній час; власник квартири ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована в квартирі з 12.01.1976 року по теперішній час (а.с.11).

Відповідно до акту від 09.11.2022 засвідченого сусідами ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 , але не проживає з червня 2020 року (а.с.14).

За клопотанням позивача судом допитано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Так, свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона є сусідкою позивача та вказала, що з 2020 року після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 останнього в квартирі не бачила, перешкод у користуванні квартирою йому не чинилося.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що позивач є його матір`ю, а відповідач був його вітчимом. Також вказав, що відповідач проживав в квартирі до 2020 року, а після розірвання шлюбу вітчим (відповідач) забрав речі і поїхав. Перешкод у користуванні квартирою йому не чинилося.

Конституцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97р. відповідно до закону № 475/97-ВР від 17.07.97р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Також, правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р., у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р., у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999)

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Нормами ч. 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник житлового будинку, квартири, згідно зі ст. 383 ЦК України, має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Власник майна, згідно зі ст. 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Беручи до уваги викладене, оскільки відповідач ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_2 більше двох років, інтересу до указаного житла не проявляє, факт реєстрації місця проживання відповідача у квартирі порушує права власника, а тому суд приходить до висновку про законність позовних вимог та можливість їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 12,77, 81, 141, 142, 280, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 08.09.2023