Постанова

від 27.09.2023 по справі 914/187/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2023 р. Справа №914/187/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка представників сторін:

від позивача Линник В.В. (керівник)

від відповідача Захарчук І.А. (адвокат ордер серія АА №1260089 від 25.02.2023)

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам-Лайн" б/н від 29.06.2023

на рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2023, суддя: Долінська О.З., м. Львів, повний текст рішення складено 12.06.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Макромакс", м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам-Лайн", м.Львів

про примусове виконання гарантійного обов`язку в натурі

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

10.01.2023 товариство з обмеженою відповідальністю "Макромакс" (надалі ТОВ "Макромакс") (з врахуванням заяви про доповнення підстав позову від 23.02.2023) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам-Лайн" (надалі ТОВ "Фрам-Лайн") про примусове виконання гарантійного обов`язку в натурі.

Підставами позову є виявлені позивачем недоліки в конструкціях із профілю ПВХ, REHAU-70.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої обов`язки, передбачені п. 5.3. договору не виконав, а саме не усунув за свій рахунок недоліки (недоліки в конструкціях із профілю ПВХ) протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення про їх виявлення.

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 526, 629, 837, 857 859, 883 ЦК України та ст.ст. 22, 269 ГК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов`язано відповідача ТОВ "Фрам-Лайн" виконати гарантійні зобов`язання за договором № Т309186 від 29.03.2021 за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8 (корпус 17), а саме, що стосується виявлених недоліків (дефектів) конструкцій із профілю ПВХ,REHAU-70, які зафіксовані: в акті про виявлені недоліки (дефекти) конструкцій із профілю ПВХ, REHAU-70 від 04.07.2022, складеному комісією ТОВ "Макромакс", а також, які зафіксовані в акті про виявлений недолік (дефект) конструкції із профілю ПВХ,REHAU-70 від 06.02.2023, складеному комісією ТОВ "Макромакс".

Судові витрати покладено на відповідача.

Рішення суду мотивоване тим, що згідно з п. 7.1. Договору, на виконані роботи, відповідно до п. 1.1., п. 1.2., підрядник надає замовнику гарантію строком на 5 (п`ять) років з дня підписання акту здачі-приймання виконаних робіт в експлуатацію, за умови дотримання замовником правил експлуатації.

Відповідач в порушення умов договору та приписів законодавства України, виявлені недоліки (дефекти) у віконних конструкціях не усунув. Також відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що дефекти сталися не з його вини.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що:

-місцевий господарський суд з власної ініціативи розширив заявлені позовні вимоги, оскільки позивач в позовній заяві не просив зобов`язати виконати відповідача гарантійні зобов`язання за договором підряду;

-суд залишив поза увагою те, що підрядник не був повідомлений про виявлені недоліки, не був запрошений для фіксації недоліків та акт про недоліки складений в односторонньому порядку позивачем;

-судом безпідставно враховано акт висновку сервісного експерта Горбунова С.П. (зі сторони підрядника), оскільки Горбунов С.П. був звільнений 21.02.2022;

-позивачем в акті про недоліки не зазначено які саме вимоги ДБН, ДСТУ та технологічних норм було порушено відповідачем;

- характер виявлених недоліків має явний характер та зазначає, що повідомлення про виявлення недоліків у конструкціях від 05.09.2022 та від 06.02.2023 адресовані відповідачу пізніше дати акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 року та дати виявлення даних недоліків;

-позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Узагальнені заперечення позивача

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на п.106 Загальних правил умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668, за змістом якого підрядник (ТОВ «ФРАМ-ЛАЙН») відповідає за недоліки (дефекти), виявлені в закінчених роботах (об`єкті будівництва) і змонтованих конструкціях протягом гарантійних строків.

Зазначає, що ТОВ «ФРАМ-ЛАЙН» було завчасно повідомлено про виявлені недоліки та запропоновано прийняти участь в обстеженні вказаних конструкцій. Представник відповідача (ТОВ «ФРАМ-ЛАЙН») - сервісний експерт ТОВ «ФРАМ-ЛАЙН» Горбунов С.П. прибув на об`єкт, прийняв участь в роботі комісії (що також вказано в самому акті), але відмовився від підписання Акту про виявлені недоліки (дефекти) конструкцій із профілю ПВХ, REHAU-70 від 04.07.2022.

У судове засідання 27.09.2023 з`явилися представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні відповідача (апелянт) підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати. Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Предметом позовних вимог є примусове виконання обов`язку в натурі за договором підряду № Т309186 від 29.03.2021.

29.03.2021 ТОВ "Макромакс" (замовник) та ТОВ "Фрам-Лайн" (підрядник) укладено договір підряду № Т309186 (надалі - договір), за змістом якого замовник доручає і оплачує, а підрядник приймає на себе зобов`язання по виготовленню і встановленню конструкцій із профілю ПВХ із матеріалів і за технологією фірми REHAU, Німеччина, і фурнітури Масо, згідно технічного завдання (Додаток №1) за адресою: м. Київ, б-р Івана Лепсе, 8.

Судами встановлено, що сторони виконали свої зобов`язання за договором: підрядник в частині виготовлення і встановлення конструкцій із профілю ПВХ із матеріалів і за технологією фірми REHAU, Німеччина, і фурнітури Масо, згідно технічного завдання (Додаток №1); замовник в частині оплати виконаної відповідачем роботи.

31.07.2021 сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 року (форма №КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2021 року (форма №КБ-3), які позивачем долучено до матеріалів справи.

Пунктами 7.1, 7.3 договору передбачено, що на виконані роботи, згідно п.1.1, п.1.2 підрядник надає замовнику гарантію строком на 5 (п`ять) років з дня підписання акту здачі-приймання виконаних робіт в експлуатацію, за умови дотримання замовником правил експлуатації. Гарантія на фурнітуру складає 7 (сім) років, при умові проведення регламентних робіт з фурнітурою (ТО) кожні 6 (шість) місяців.

04.07.2022 та 06.02.2023 позивачем виявлено недоліки у конструкціях із профілю ПВХ, REHAU -70 в офісах 111, 108 та 107, які були встановлені згідно з умовами договору на першому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8 (корпус 17), а саме:

- тріснуте скло склопакетів віконних в конструкціях із профілю ПВХ в кількості 3 (три) штуки розмірами 1100 мм х 1400 мм (офіс 111), 1130 мм х 1400 мм (офіс 111) та 1590 мм х 1400 мм (офіс 108);

-тріснуте скло склопакета у віконній конструкції із профілю ПВХ в кількості 1 (одна) штука розмірами 1100мм х 1400мм (офіс 107).

В актах про виявлені недоліки (дефекти) конструкцій із профілю ПВХ, REHAU-70 від 04.07.2022 та від 06.02.2023, складених комісією ТОВ "Макромакс" зазначено, що в процесі нормальної експлуатації виявлено недоліки (дефекти) вказаних віконних конструкцій, а саме: тріснуте скло склопакетів віконних в конструкціях із профілю ПВХ в кількості 3 (три) штуки розмірами 1100 мм х 1400 мм (офіс 111), 1130 мм х 1400 мм (офіс 111) та 1590 мм х 1400 мм (офіс 108) та тріснуте скло склопакета у віконній конструкції із профілю ПВХ в кількості 1 (одна) штука розмірами 1100мм х 1400мм (офіс 107), на першому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8 (корпус 17).

Також в актах зазначено, що вказані віконні конструкції (склопакети) не мають механічних пошкоджень (ударних впливів) та інших недоліків, обумовлених неправильною експлуатацією, некваліфікованим розбиранням, ремонтом або модифікацією результату робіт підрядника (ТОВ "Фрам-Лайн"). Виявлені недоліки (дефекти) віконних конструкцій із профілю ПВХ, REHAU-70, а саме тріснутих склопакетів пов`язані з порушенням підрядником вимог ДБН. ДСТУ та технологічних норм при виготовленні та встановленні вказаних віконних конструкцій.

Дотримання позивачем правил експлуатації віконних конструкцій підтверджується висновками викладеними в актах про виявлені недоліки (дефекти) конструкцій із профілю ПВХ, REHAU-70 від 04.07.2022 та від 06.02.2023.

Відповідно до акту висновку сервісного експерта по замовленню від 04.07.2022 Горбунова С. П. (представник відповідача) підтверджено факт наявності виявлених недоліків.

Відповідно до п. 5.1 - 5.2 договору підрядник несе відповідальність перед Замовником за якість матеріалів і комплектуючих, які використовуються для виконання робіт за Договором, за якість виконаних робіт. Підрядник зобов`язується виконувати роботи за цим Договором згідно з технічним завданням, узгодженим із Замовником, вимогами ДБН та державними стандартами.

Відповідно до 5.3 договору підрядник зобов`язується протягом гарантійного терміну усувати за свій рахунок недоліки протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення про їх виявлення.

05.09.2022 та 07.02.2023 на підставі п. 5.3. договору позивач направив відповідачу повідомлення про виявлення недоліків у цих конструкціях із профілю ПВХ, REHAU-70, в якому вимагав від відповідача виконати належним чином гарантійні зобов`язання за договором № Т309186 від 29.03.2021 р. та усунути вказані недоліки (дефекти) в строк 5 днів з моменту отримання цього повідомлення про виявлені недоліки (дефекти).

22.09.2022 відповідач скерував позивачу лист за № 01, за змістом якого відмовився від виконання своїх зобов`язань за договором.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України, частина 7 статті 193 ГК України).

Частинами 1 і 4 статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України та абзацом 6 частини 2 статті 20 ГК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України, стаття 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599-601, 604- 609 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Враховуючи вказані вище положення чинного цивільного законодавства та умови договору, пунктів 8.1, 9.1, якими, зокрема передбачено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов`язань та відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем у спірних зобов`язально-правових відносинах обрано передбачений договором належний спосіб судового захисту - примусове виконання обов`язку в натурі (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №922/110/18).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав невиконання відповідачем як підрядником своїх договірних гарантійних зобов`язань щодо усунення недоліків в конструкціях із профілю ПВХ, REHAU-70. Метою заявленого позову є спонукання відповідача до виконання цього передбаченого договором обов`язку.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача виконати умови договору підряду в частині виконання гарантійних зобов`язань є належним способом захисту порушеного права, що узгоджується з таким способом захисту, як примусове виконання зобов`язання в натурі, оскільки ця позовна вимога безпосередньо стосується договірного зобов`язання, застосована позивачем саме у зобов`язальних правовідносинах, в яких відповідач відмовляється від виконання свого договірного обов`язку.

З огляду на викладене, спростовуються доводи апеляційної скарги в цій частині.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 5 ГПК України) суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зазначає, що ч. 1 ст. 5 ГПК України застосовується з метою захисту прав, свобод та інтересів осіб у спосіб, який прямо передбачено нормою матеріального права або договором.

Якщо ж законом або договором не передбачено способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ГПК України).

Таким чином, спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд з власної ініціативи розширив заявлені позовні вимоги, оскільки застосування судом наведеної процесуальної норми не призводить до виходу за межі позовних вимог і порушення принципу диспозитивності.

Відповідно до ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Згідно з ч.2 ст. 858 ЦК України якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. Підрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості.

Відповідно до ст. 859 ЦК України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов`язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Судами встановлено, що перебіг гарантійного строку почався з моменту підписання сторонами договору акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 року - 31.07.2021 та діє (в розумінні п. 7.1 договору) до 31.07.2026.

Згідно з ч.5-7 ст. 269 ГК України постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами, технічними умовами (у разі наявності) на основний виріб. Постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

Доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на те, що підрядник не був повідомлений про виявлені замовником недоліки, не був запрошений для фіксації недоліків спростовуються матеріалами справи, а саме повідомленням про виявлення недоліків у конструкціях від 05.09.2022 та від 06.02.2023, яке направлено позивачем у відповідності до п. 5.3. договору, що підтверджується поштовою квитанцією, поштовою накладною, описом вкладення в цінний лист та відстеженням трек-номеру (т. 1 а.с. 82, 83, 103, 105).

Крім того, факт отримання відповідачем повідомлення про виявлені недоліки від 05.09.2022 підтверджується листом відповідача від 22.09.2022 (т. 1 а.с. 25-26).

Апелянт зазначає, що характер виявлених недоліків має явний характер та звертає увагу на те, що повідомлення про виявлення недоліків у конструкціях від 05.09.2022 року та від 06.02.2023 адресовані відповідачу пізніше дати акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 року та дати виявлення даних недоліків.

Спростовуючи доводи апелянта в цій частині, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем не подано суду доказів, що підтверджують наявність недоліків явного характеру.

Відповідно до ч.3 ст. 853 ЦК України якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Судами встановлено, що на момент підписання акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2021 року позивачем не було виявлено недоліків або дефектів у встановлених конструкціях. Недоліки були виявлені 04.07.2022 (акт про виявлені недоліки (дефекти) конструкцій із профілю ПВХ, REHAU-70 та акт висновку сервісного експерта від 04.07.2022).

Таким чином, виявлені недоліки мають прихований характер, оскільки вони не могли бути встановлені при звичайному способі прийняття роботи.

Також суд зазначає, що час між виявленням недоліків і відправкою повідомлення про виявлення недоліків у конструкціях від 05.09.2022 не суперечить умовам договору.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

З цих підстав інші аргументи апеляційної скарги не аналізуються судом, оскільки не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Львівської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

З огляду на наведене, аргументи, викладені позивачем про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам-Лайн" б/н від 29.06.2023 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 3 721,00 грн., який сплачено згідно платіжної інструкції за № 2850 від 29.06.2023.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам-Лайн" б/н від 29.06.2023 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 у справі № 914/187/23 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 3 721,00 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 27.09.2023