Постанова

від 19.09.2023 по справі 914/1047/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2023 р. Справа №914/1047/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Михайлишин С.В.

розглянувшиапеляційну скаргу Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (вх. ЗАГС 01-05/1559/23 від 15.05.2023)

та апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури від 12.05.2023 вих. 15/1-638 (вх. ЗАГС 01-05/1583/23 від 16.05.2023)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 24.04.2023 (суддя Фартушок Т.Б. повний текст рішення складено 26.04.2023)

у справі № 914/1047/22

за позовом:Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області, м. Пустомити;

в інтересах держави в особі Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, с. Сокільники, Львівська область,

до відповідача:Приватного підприємства "Торговий дім "Орбіта" (надалі ПП Торговий дім Орбіта), с. Ставчани, Львівська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні

позивача-1:Львівська районна державна адміністрація, м. Львів; (надалі Львівська РДА)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні

позивача-2:Державна екологічна інспекція у Львівській області, м. Львів; (надалі ДЕІ у Львівській області)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні

позивача-3:Державне агентство водних ресурсів України, м. Київ, в особі Сектору у Львівській області Державного агентства водних ресурсів України, Львівська область, м. Львів;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні

позивача-4:Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, Львівська область, м. Львів;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні

позивача-5:Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська область, м. Львів;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні

позивача-6:Годовицько-Басівська сільська рада, с.Годовиця, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні

позивача-7:Товариство з обмеженою відповідальністю Експертна група Богдан (надалі ТзОВ Експертна група Богдан), м. Львів, Львівська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні

позивача-8: Товариство з обмеженою відповідальністю Інтертрансгруп (надалі ТзОВ Інтертрансгруп) , м.Київ;

проусунення перешкод у користуванні шляхом повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності

за участю учасників справи:

від прокуратури: Винницька Л.М.

від позивача: Боршевський О.А.

від відповідача: Сабан М.Р.

від відповідача: Вельгош Т.М.

від ТзОВ Інтертрансгруп: Прохоров О.А.

від третіх осіб: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Сокільницької сільської ради звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ПП Торговий дім Орбіта про усунення перешкод у здійсненні Сокільницькою сільською радою Львівського району Львівської області права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, площею 9,6999га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, розташованою на території бувшої Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району за межами населеного пункту шляхом її повернення на користь держави в особі Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (код ЄДРПОУ 04369682) до комунальної власності територіальної громади з незаконного володіння Приватного підприємства Торговий дім Орбіта (код ЄДРПОУ 38874309) та скасування державної реєстрації права приватної власності ПП Торговий дім Орбіта (код ЄДРПОУ 38874309) на земельну ділянку з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, площею 9,6999га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, розташовану на території бувшої Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району за межами населеного пункту (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1660497846236) з одночасним припиненням права приватної власності.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.04.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи дане рішення, місцевий господарський суд, проаналізувавши положення ст.ст.59,79,84 ЗК України, ст. 373 ЦК України, ст. 150 ГК України (в редакції чинних на момент виникнення спірних правовідносин), дійшов висновку, що відповідні норми права передбачали можливість набуття у власність суб`єктом господарювання земельної ділянки із розташованою на ній водоймою для здійснення господарської діяльності. При цьому суд взяв до уваги, що спірна земельна ділянка станом на момент відчуження (2006 рік) передавалася у приватну власність саме для здійснення господарської діяльності, що підтверджується розпорядженням Пустомитівської РДА від 10.03.2006 №143 Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ Інтертранс на території Годовицько-Басівської сільської ради, яким Голова РДА розпорядився: продати у власність ЗАТ Інтертранс земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 9,6999га для обслуговування готельного комплексу на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту та п.1.2 договору, відповідно до якого, земельна ділянка продається для обслуговування готельного комплексу. Доказів незаконності прийняття розпорядження Пустомитівської РДА від 10.03.2006 №143 та укладення правочинів щодо відчуження земельної ділянки з порушенням вимог закону суду не представлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, судове рішення винесено з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, а відтак просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Зокрема, скаржник заперечує висновки суду першої інстанції про бездіяльність сільської ради щодо звернення до суду, оскільки сільська рада не знала і не могла знати про відчуження спірної земельної ділянки. Розпорядження №143 від 10.03.2006 про продаж земельної ділянки було прийнято Пустомитівською РДА, правонаступником якої є Львівська РДА. Форма власності земельної ділянки була державна. Апелянт вважає, що уповноваженими органами, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, в тому числі, на подання позову, були - Львівська районна державна адміністрація, Державне агентство водних ресурсів України та його структурні підрозділи, Державна екологічна інспекція України і її структурі підрозділи, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру і її структурні підрозділи. Про всі обставини справи сільській рада стало відомо лише з позовної заяви та доданих до неї матеріалів у справі №914/1047/22, які були отримані сільською радою 27.05.2022.

Також, не погодившись з вказаним рішенням, Заступник керівника Львівської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, судове рішення винесено з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, відтак, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що спірну земельну ділянку відчужено з розташованим на ній озером (тип даного ставка русловий). Така земельна ділянка відноситься до водного фонду України. Відтак, передача спірної земельної ділянки у приватну власність відбулася з порушенням ст.ст.58, 59, 60, 61 Земельного кодексу України та ст.ст.6, 51 та 85 Водного кодексу України. Зазначені норми передбачали можливість отримати земельну ділянку у межах прибережних смуг водойм лише в оренду (користування), а не у власність. На думку прокурора, ПП Торговий дім Орбіта законно набути право на спірну земельну ділянку не міг.

Також прокурор зазначає, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Позов щодо повернення такої ділянки слід розглядати як негаторний, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Прокурор в судовому засіданні 19.09.2023 доводи своєї апеляційної скарги підтримав повністю.

Щодо апеляційної скарги позивача, то прокурор її заперечив в частині, що стосується бездіяльності сільської ради вчасно відреагувати на спірне порушення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрована в канцелярії суду за вх№ 01-04/3895/23 від 08.06.2023).

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечив з підстав, викладених у відзивах на апеляційні скарги (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/3849/23 від 07.06.2023, вх№ 01-04/4313/23 від 26.06.2023), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

19.09.2023 на адресу суду від ПП «Торговий дім «Орбіта» надійшла заява про залишення судових витрат на проведення експертизи у розмірі 128 269,00 грн за відповідачем (зареєстрована в канцелярії суду за вх№ 01-04/6319/23).

Колегія суддів залишає дану заяву без задоволення з огляду на те, що така заява не була подана до суду першої інстанції, відповідно суд апеляційної інстанції позбавлений права розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Представник ТзОВ Інтертрансгруп в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечив з підстав, викладених у відзивах на апеляційні скарги (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/4049/23 від 14.06.2023, вх№ 01-04/4365/23 від 28.06.2023), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Львівська РДА явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечила, письмових пояснень щодо суті спору не подала. Надіслала заяву про розгляд даної справи за її відсутності (зареєстрована в канцелярії суду за вх№ 01-04/3689/23 від 31.05.2023).

ГУ Держгеокадастру у Львівській області явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечило, у письмових пояснень вказало, що не є розпорядником земель водного фонду (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/3767/23 від 05.06.2023).

Треті особи 2-7 письмових пояснень не подали, явку уповноважених представників в судові засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату час і місце розгляду справи.

За змістом ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до ст. 197 ГПК України учасники справи не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Однак, учасники справи правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів не скористалися.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу № 914/1047/22 за їх відсутності, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційні скарги, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

15.02.2001 ДТЕП Інтертранс видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №004864 на земельну ділянку площею 9,6999га для обслуговування готельного комплексу (а.с. 30-33 том І).

Наказом ДТЕП Інтертранс від 02.07.2003 №243 Про підвищення туристичної привабливості готельного комплексу Гранд-Резорт, з метою покращення фінансово-господарської діяльності підрозділу готельного комплексу, наказано директору ЛФ ДКВП Комерційний центр ДТЕП Інтертранс Бігуну В.В., в термін не пізніше до 01.11.2003, організувати та провести роботи щодо створення, на території готелю Гранд-Резорт зони відпочинку, із піщаним пляжем та ставком; відпрацювати питання постійного наповнення даного ставка водою. За потреби, наповнювати ставок водою із діючої скважини готелю Гранд-Резорт або розглянути питання щодо будівництва нової скважини, спеціально для підтримки необхідного рівня води у ставку; після завершення робіт з організації території ставка, закупити пісок для облаштування пляжу (а.с. 95 том ІІІ).

Готельний комплекс Гранд Резорт за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Басівка, вул.Озерна, 2-а, належав на праві приватної власності ЗАТ Інтертранс (а.с. 44-45 том І).

Згідно зі Звітом від 2005 року про експертну грошову оцінку земельної ділянки ЗАТ "Інтертранс", розташованої за адресою: Львівська обл. Пустомитівський район, на території Годовицько-Басівської сільської ради, вул. Озерна, 2-а (за межами населеного пункту), загальною площею 96999м2, що надана для обслуговування готельного комплексу Гранд-Резорт, ринкова вартість земельної ділянки становить: 2052020 грн (а.с. 35-43 том І).

Відповідно до 4.3 Звіту земельна ділянка, що оцінюється, розташована за межами села Басівка на відстані до 0,5 км від житлової забудови посеред лісу на березі природнього водоймища. Відстань до кільцевої дороги м. Львова. Земельна ділянка, загальною площею 96999м2 має неправильну видовжену форму; периметр ділянки - 1872 м. Рельєф ділянки рівнинний з незначним ухилом в сторону озера, інженерно-геологічні умови сприятливі. По угіддях ділянка розподіляється наступним чином: під забудовою 4402 м2; під твердим покриттям - 10966м2; під озелененням 24535м2; під лісовим покривом 9850м2; під водною поверхнею 48060м2.

Згідно з Кадастровим планом земельної ділянки, на земельній ділянці виокремлено водний об`єкт, який названо озером, а в таблиці Експлікація угідь на цьому ж плані вказано, що на земельній ділянці знаходиться озеро площею 48060 м2 (а.с. 18 том І).

Земельній ділянці ЗАТ Інтер-транс, яка розташована на території Годовицько-Басівської сільської ради, присвоєно кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 (а.с. 34 том І).

Пустомитівський районний відділ земельних ресурсів у листі від 06.12.2005 №675 Про обмеження та сервітути на земельну ділянку ЗАТ „Інтертранс на території Годовицько-Басівської с\ради підтвердив, що земельна ділянка ЗАТ „Інтертранс (для обслуговування готельного комплексу) площею 9,6999га має наступні обмеження у використанні даної земельної ділянки: використовувати земельну ділянку в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту згідно ст.60,61 Земельного кодексу України; використовувати землі лісового фонду, які знаходяться на даній земельній ділянці згідно закону (а.с. 46 том І).

10.03.2006 Пустомитівська РДА прийняла розпорядження №143 Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ Інтертрансгруп на території Годовицько-Басівської сільської ради, яким погоджено продаж ЗАТ Інтертранс у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 9,6999га для обслуговування готельного комплексу на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту за ціною 2052020 грн без ПДВ (а.с. 29 том І).

16.03.2006 між Пустомитівською РДА (продавець) та ЗАТ Інтертранс (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки б/н, за умовами якого продавець на підставі розпорядження Пустомитівської РДА за №143 від 10.03.2006 продає за плату, а покупець приймає у власність і оплачує вартість земельної ділянки, розташованої на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, загальною площею 9,6999га, згідно плану земельної ділянки, що додається, (кадастровий номер 4623682000:03:000:0007). Опис меж: від А до Б - землі загального користування (дорога); від Б до В - землі Львівського лісгоспзагу; від В до Г- землі Годовицько-Басівської с ради; від Г до А- землі Львівського лісгоспзагу (а.с. 27-28, 50 том І).

Відповідно до п.1.2 договору земельна ділянка, зазначена в п.1.1, продається для обслуговування готельного комплексу.

Пунктом 1.4 договору на земельну ділянку встановлено наступні обмеження: - використовувати земельну ділянку в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту згідно ст.60-61 Земельного кодексу України; - використовувати землі лісового фонду, які знаходяться на даній земельній ділянці згідно закону.

13.07.2010 між ЗАТ Інтертранс (продавець) та ТзОВ Інтертрансгруп (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність земельну ділянку площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, яка розташована на території Годовицько-Басівської сільської Пустомитівського району Львівська область. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - обслуговування готельного комплексу (а.с. 51-52 том І).

Листом від 13.04.2017 ТзОВ Інтертрансгруп у зв`язку із необхідністю дотримання вимог чинного законодавства щодо користування водними об`єктами зверталось до в.о. начальника управління Львівського обласного управління водних ресурсів з проханням про надання роз`яснення. У приватній власності ТзОВ Інтертрансгруп знаходиться земельна ділянка 9,6999га, кадастровий номер №4623682000:03:000:0007, яка знаходиться території Годовицько-Басівськоі сільської ради Пустомитівського району Львівської області. Разом з тим, в межах вказаної земельної ділянки знаходиться водний об`єкт площею 1,7га. Чи зобов`язане ТзОВ Інтертрансгруп укладати окремий договір оренди на водний об`єкт, що знаходиться в межах земельної ділянки, яка належить товариству на праві приватної власності, і якщо так, то хто виступає орендодавцем зазначеного водного об`єкту? (а.с. 100 том ІІІ).

Листом від 14.04.2017 Львівське обласне управління водних ресурсів повідомило ТзОВ Інтертрансгруп про те, що відповідно до ст.59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Право власності на водні об`єкти (водний простір), що знаходиться над земельною ділянкою, яка перебуває у приватній власності належить власнику зазначеної земельної ділянки. Використання водних об`єктів, розташованих у межах приватизованих земельних ділянок здійснюється власниками цих земельних ділянок без оформлення договору оренди водного об`єкту (а.с. 101 том ІІІ).

Листом від 03.04.2018 ТзОВ Інтертрансгруп у зв`язку із необхідністю дотримання вимог чинного законодавства щодо користування водними об`єктами (штучна водойма) зверталось до в.о. начальника управління Львівського обласного управління водних ресурсів з проханням про надання інформації чи перебуває зазначений водний об`єкт (водний простір), який знаходиться на земельній ділянці, що є власністю ТОВ "Інтертрансгруп, на балансі водгоспу, і якщо так, то в якій якості (а.с. 102 том ІІІ).

Листом від 04.04.2018 Львівське обласне управління водних ресурсів повідомило ТзОВ Інтертрансгруп про те, що положення ст.79 Земельного кодексу України визначають земельну ділянку, як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. При цьому, право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Таким чином, зазначений водний об`єкт (водний простір) не перебуває і не може перебувати на балансі Львівського облводресурсів, а право власності на водні об`єкти (водний простір), що знаходиться над земельною ділянкою, яка перебуває у приватній власності належить власнику зазначеної земельної ділянки (а.с. 103 том ІІІ).

03.10.2018 між ТзОВ Інтертрансгруп (продавець) та ПП Торговий дім Орбіта (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність земельну ділянку площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, яка розташована на території Годовицько-Басівської сільської Пустомитівського району Львівська область. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - обслуговування інших будівель громадської забудови, обслуговування готельного комплексу (а.с. 53-55 том І).

Паспортом артезіанської свердловини №РЕ-2 (затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.04.2016 №145/84) підтверджується наявність на земельній ділянці, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Басівка, вул.Озерна, 2-а, артезіанської свердловини глибиною 34м дебетом 0,61літра в секунду (2,2м.куб./год., 52,8м.куб./доба), яка належить ПП Торговий дім Орбіта (а.с. 159-169 том ІІІ).

Паспортом артезіанської свердловини №3 (затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.04.2016 №145/84) підтверджується наявність на земельній ділянці, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Басівка, вул.Озерна, 2-а, артезіанської свердловини глибиною 70м дебетом 1,94літри в секунду (7м.куб./год, 168м.куб./доба), яка належить ПП Торговий дім Орбіта (а.с. 170-180 том ІІІ).

Паспортом артезіанської свердловини №4РЕ (затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.04.2016 №145/84) підтверджується наявність на земельній ділянці, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Басівка, вул.Озерна, 2-а, артезіанської свердловини глибиною 80м. дебетом 8м.куб./год. (160м.куб./доба), яка належить ПП Торговий дім Орбіта (а.с. 181-191 том ІІІ).

Згідно даних ЄДР ТзОВ Торговий дім Орбіта на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, Годовицько-Басівська сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови (а.с. 64-67 том І).

Листом від 14.06.2021 Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну повідомлено Пустомитівську окружну прокуратуру про те, що на земельній ділянці, площею 9,6999га, з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007 в с.Басівка Львівського (Пустомитівського) району, розташований водний об`єкт орієнтовною площею водного дзеркала -1,7га, тип ставка - русловий, джерело живлення - канал (згідно паспорта №18, який складений за матеріалами інвентаризації 2002 року). Паспорт водного об`єкта, порядок розроблення та погодження якого, затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 №99, для даного водного об`єкту не розроблявся. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон (в тому числі прибережних захисних смуг) в управлінні відсутні. Документів щодо погодження передачі у приватну власність земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом в управління не надходило (а.с. 56-58 том І).

Листом від 30.07.2021 прокурор, керуючись ст.23 Закону України Про прокуратуру, звертався до Львівської ОДА стосовно інформації про вжиті заходи цивільно-правового характеру до повернення в державну власність земельної ділянки площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 та з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді (а.с. 68-69 том І).

Листом від 26.08.2021 Львівська ОДА відповіла, що у зв`язку з прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин повноваження розпоряджатися земельними ділянками водного фонду Львівська ОДА набула у 2013 році та позбавлена таких у 2021 році. Заходи цивільно-правового характеру для повернення вказаної земельної ділянки у державну власність не вживалися, оскільки про ймовірне незаконне розпорядження Пустомитівської РДА стало відомо лише з листа Пустомитівської окружної прокуратури від 30.07.2021 (а.с. 70-71 том І).

27.09.2021 прокурор звертався до Сокільницької сільської ради з проханням інформувати прокуратуру про вжиті заходи цивільно-правового характеру до повернення в державну власність зазначену вище земельну ділянку (а.с. 72-73 том І).

Сокільницька сільська рада листом від 06.10.2021 відповіла що розпорядження про відчуження земельної ділянки приймалося головою Пустомитівської РДА в межах компетенції, визначеної відповідно до норм чинного на той час Земельного кодексу України. На момент прийняття Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, який набрав чинність з 27.05.2021, за яким розпорядження всіма землями державної власності, розташованих за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад перейшло до органів місцевого самоврядування, земельна ділянка вже була продана. Матеріали щодо даної земельної ділянки Сокільницькій сільській раді не передавались. А тому вона немає даних для з`ясування питання щодо можливості застосування заходів цивільно-правового характеру за розпорядженням Пустомитівської РДА від 10.03.2006 №143. У цьому питанні покладається на Пустомитівську окружну прокуратуру (а.с. 74-75 том І).

Запитом про надання матеріалів в порядку ст.23 Закону України Про прокуратуру від 14.12.2021 прокурор просив Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну надати інформацію чи проводилась інвентаризація вказаного об`єкту водного фонду, та просив скерувати до прокуратури паспорт водного об`єкту (а.с. 76 том І).

Листом від 23.12.2021 Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну повідомило прокурора про те, що водний об`єкт, що розташований на приватній земельній ділянці з кадастровим №4623682000:03:000:0007 в с. Басівка Львівського району, комісією ОТГ не проінвентаризований, у зв`язку з обмеженим доступом до нього, та відповідно не включений у зведену відомість водних об`єктів Сокільницької ТГ. Паспорт водного об`єкта не розроблявся (а.с. 77 том І).

Запитом від 15.12.2021 прокурор просив ДП Львівське лісове господарство надати інформацію чи надавалися погодження постійним користувачем на вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, пл. 9.6999га в с.Басівка Львівського району Львівської області держлісфонду (а.с. 90 том І).

У відповідь ДП Львівське лісове господарство повідомило прокурора про те, що зазначена територія не відноситься до земель держлісфонду ДП Львівський лісгосп. Погоджень щодо вилучення земельної ділянки ДП Львівський лісгосп не видавалось (а.с. 91 том І).

Також з метою з`ясування інформації та з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ст.23 Закону України Про прокуратуру, прокурором було надіслано запити до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДНВП Картографія, Національного центру управління та випробувань космічних засобів, Державної екологічної інспекції у Львівській області (а.с. 62, 84, 87, 93 том І).

В свою чергу листом від 08.02.2022 вих. №82 ДНВП Картографія надано фрагмент ортофотоплана масштабу 1:10000 Х-41-43-Б-6-1, 2009р. з нанесеною земельною ділянкою з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, в паперовому вигляді (а.с. 85-86 том І).

Листом від 11.01.2022 Національним центром управління та випробувань космічних засобів надано фотосхему Ретроспектива проведення робіт на водоймі в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007 (а.с. 88-89 том І).

Листом від 15.04.2022 Державна екологічна інспекція у Львівській області інформувала прокурора, що вимогами Водного (ст.85) та Земельного (ч.4 ст.59, ст.60) кодексів не передбачено надання земельних ділянок у межах прибережних захисних смут водойм у власність, а лише в оренду (користування) (а.с. 60-61 том І).

Листом від 06.05.2022 прокурор повідомив позивача про наявність достатніх підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області шляхом звернення до Господарського суду Львівської області з даною позовною заявою (а.с. 95 том І).

У відповідь 13.05.2022 Сокільницька сільська рада просила скерувати їй копію позовної заяви з додатками (а.с. 97 том І).

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч.3 ст. 78 ЗК України).

Згідно 1, 2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 127 ЗК України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Згідно з п.12 розділу Х Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Пустомитівської РДА №143 від 10.03.2006 та договору купівлі продажу від 16.03.2006 ЗАТ Інтертранс набув у приватну власність спірну земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 9,6999га саме для обслуговування готельного комплексу Гранд Резорт, належав на праві приватної власності ЗАТ Інтертранс.

Пізніше вказана земельна ділянка разом з об`єктами нерухомості, які розташовані на ній, була відчужена на підставі договорів купівлі-продажу від 13.07.2010 ТзОВ Інтертрансгруп, а у 03.10.2018 ПП Торговий дім Орбіта.

Прокурор стверджує, що Пустомитівська РДА протиправно відчужила земельну ділянки площею 9,6999га кадастровий №4623682000:03:000:0007, оскільки на ній заходиться русловий водний об`єкт озеро площею 4,8060га, а в силу вимог ЗК України та ВК України така земельна ділянка є землями водного фонду України і не може передаватись у приватну власність. На підтвердження того, що водний об`єкт є озером з незамкненою природною водоймою, є русловим, із джерелом живлення у виді каналу, покликається на паспорт ставка № 18 від 26.07.2002 та на листи-відповіді органів місцевого самоврядування та державної влади.

Натомість відповідач та третя особа-8 стверджують, що ставок є саме штучною водоймою, а не русловим ставком, як вказано у копії документа під назвою паспорт ставка №18, в графі тип ставка. Ставок, про який йде мова у позовній заяві, був створений товариством задля забезпечення туристичної привабливості готелю. Зазначений ставок живився виключно із двох свердловин, які були розташовані на території комплексу, та за рахунок опадів снігу і дощу, а не з каналу, як вказано у тому ж таки паспорті №18 в графі джерело живлення. У відповідності до ст.1 Водного кодексу України ставок - це штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів. Таким чином, як випливає із законодавства даний документ, який називається паспорт ставка №18, стосується саме штучно створеної водойми, а отже не може бути русловим. Відповідно при набутті права власності на спірну земельну ділянку не було порушено вимог чинного на той час законодавства.

Оскільки матеріали справи місять суперечливі дані щодо водного об`єкту, розташованого на спірній земельній ділянці, то місцевий господарський суд для встановлення дійсних обставин справи, ухвалою від 04.10.2022 призначив судову експертизу (а.с. 74-83 том ІІІ).

Згідно з Висновком № 01/23 судової гідротехнічної експертизи від 31.03.2023 (а.с. 5-25 том IV) на момент придбання зазначеної земельної ділянки у березні 2006 року на ній був в наявності один водний об`єкт ставок.

«Під час проведення обов`язкового експертного натурного обстеження земельної ділянки кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, візуально виявлено один водний об`єкт - ставок. Наявність існування одного водного об`єкта на зазначеній земельній ділянці підтверджує і супутникове фото ділянки та ставка на цій ділянці в селі Басівка, виконане у 2022.

На момент придбання у березні 2006 року земельної ділянці, на ній не виявлено наявних будь-яких гідротехнічних споруд, зокрема каналів, які би транспортували воду до ставка.

Під час експертного натурного обстеження досліджуваної земельної ділянки (08.02.2023), експертами було встановлено наявність таких гідротехнічних споруд, що забезпечують його функціювання ставка, а саме: грунтову дамбу (додаток, фото 4), баштовий водоскид (додаток, фото 5,6), водовідвідну трубу (додаток, фото 3, 6), водовідвідний канал (додаток, фото 3,7), артезіанські водозабірні свердловини (додаток, фото 8-13). Результати візуальних натурних обстежень території на досліджуваній земельній ділянці а також порівняння та аналіз світлин свідчать про відсутність такої гідротехнічної споруди як водопідвідний канал. Досліджуваний ставок є замкненим (закритим) водним об`єктом.

Станом на момент придбання земельної ділянки (2006) і на час проведення натурного обстеження цієї ж земельній ділянці (2023) встановлена наявність на ній одного водного об`єкта - ставка. За термінологією, рекомендованою Водним кодексом України, підтверджуємо, що ставок є штучним водним об`єктом. Ставок не русловий водний об`єкт і є замкнений (закритий) водний об`єкт, оскільки його живлення здійснюється підземними водами.

Встановити фактичні значення площі і об`ємів води водного об`єкта станом на березень 2006 і на час проведення натурної експертизи не представляється можливим за причини відсутності достовірних вихідних даних (характеристик) ставка.

Водний об`єкт ідентифікувати за паспортом ставка №18 від 26.07.2002 неможливо, оскільки він (паспорт) містить суперечливі та недостовірні дані, за якими можна було би характеризувати водний об`єкт, тому він не може засвідчувати наявність водного об`єкта на конкретній території.

Новий паспорт водного об`єкта, порядок розроблення та погодження якого затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 року №99, для даного водного об`єкта не розроблявся.

Встановити статус водного об`єкта з використанням копії кадастрового плану, розробленого у 2006 році, є неможливо, оскільки даний кадастровий план не містить достатньої інформації, необхідної для визначення статусу водного об`єкта та класифікації і типів гідротехнічних споруд, побудованих на цьому водному об`єкті.

В наказі Мінекології та природних ресурсів України за №99 від 18.03.2013 року, вказано, що основним документом, який засвідчує наявність водного об`єкта на конкретній території являється паспорт водного об`єкта. Новий паспорт для вищезазначеного водного об`єкта не розроблявся.».

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на землі житлової та громадської забудови; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду (пп.б, е, є ч.1 ст.19 ЗК України).

Згідно з п.д ч.4. ст.84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема: землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Приписами ч.ч.1, 2, 4 ст.59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності; громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми; громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ч.1 ст.61 ЗК України).

Відповідно до ст.3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Згідно з ст.28 ВК України державний водний кадастр складається з метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів; державний водний кадастр ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань водного господарства, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань геології та використання надр та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань гідрометеорології в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 Порядку ведення державного водного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1996 №413 державний водний кадастр становить систематизований звіт відомостей про: поверхневі води, підземні води, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів (крім вторинних).

Пунктом 4 Порядку державний водний кадастр включає дані державного обліку поверхневих і підземних вод, державного обліку артезіанських свердловин та державного обліку водокористування, які систематизуються за гідрографічним та водогосподарським районуванням, басейнами підземних вод, видами економічної діяльності, адміністративно-територіальними одиницями і в цілому в Україні.

Державний водний кадастр ведеться Держводагентством за розділом "Поверхневі води" у частині обліку поверхневих водних об`єктів та за розділом "Водокористування"; Зазначені центральні органи виконавчої влади є замовниками робіт із складення державного водного кадастру і затверджують кадастрові матеріали; виконавцями робіт з складання державного водного кадастру є визначені Держводагентством, ДСНС та Держгеонадрами спеціалізовані підприємства, установи та організації; Держводагентство за результатами робіт із складення державного водного кадастру за розділом "Поверхневі водні об`єкти" передає відомості (зміни до відомостей) про включені до нього поверхневі водні об`єкти до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №483 (п.6, 7 Порядку).

Відповідно до п.1 Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 18.03.2013 №99 визначено, що цей Порядок визначає механізм розроблення паспорта водного об`єкта.

Цей Порядок спрямовано на встановлення технічних параметрів водного об`єкта, гідрологічних характеристик річки (водотоку), регламентацію експлуатаційної діяльності на водосховищах, ставках, озерах та замкнених природних водоймах (далі - водний об`єкт) для забезпечення сталого використання (включаючи кількісне та якісне відновлення) усіх ресурсів, пов`язаних з існуванням водойми, надійності функціонування споруд і для підвищення ефективності їх використання (п.2 Порядку).

Згідно з п.4. Порядку паспорт водного об`єкта розробляється за формою, наведеною у додатку до цього Порядку, і складається зокрема із:

- короткої пояснювальної записки, де зазначаються: назва водного об`єкта; назва річки (водотоку) на якій (якому) розташований водний об`єкт, басейн річки; місцезнаходження водного об`єкта; місцезнаходження греблі (у разі наявності), відстань від гирла річки до греблі; призначення водного об`єкта (водосховища, ставка) відповідно до проєкту будівництва; тип водного об`єкта (русловий/нерусловий); вид експлуатації (у каскаді/ізольовано, з можливістю/без можливості регулювання рівня води); вид регулювання стоку (сезонний/річний/багаторічний); наявність правил експлуатації водного об`єкта; власник/балансоутримувач/користувач гідротехнічної споруди; - характеристик річки (водотоку) (для неруслових водосховищ і ставків, а також озер та замкнених природних водойм у цьому підпункті зазначаються дані лише про приналежність до басейну річки та про водозбірну площу водного об`єкта); - характеристик водного об`єкта; - характеристик греблі; - характеристик водоскидної споруди; - характеристик відвідного каналу; - характеристик прибережної захисної смуги; -графічних матеріалів.

Згідно з ст.79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами; право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться; право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Приписами ч.3 ст.373 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно з ч.1 ст.150 Господарського кодексу України суб`єктам господарювання може передаватися у власність земля із закритими водоймами, ділянками лісів, загальнопоширеними корисними копалинами, що знаходяться в ній, у тому числі громадянам для ведення фермерського господарства, а також сільськогосподарським підприємствам для господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується та учасниками справи не заперечується наявність на земельній ділянці, яка належить відповідачу на праві приватної власності, площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, Годовицько-Басівська сільська рада, водного об`єкту.

При цьому суд зазначає, що зібраними у справі доказами спростовуються доводи прокурора про те, що на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 на момент відчуження (2006) знаходився русловий, незамкнений природний водний об`єкт озеро, з посиланням на паспорт ставка від 26.07.2002 №18 та на матеріали інвентаризації водних об`єктів, яка проводилася у 2016 році на виконання доручення голови ЛОДА від 08.08.2016 №70/0/6-16.

Судом апеляційної інстанції встановлено, а учасниками справи не заперечувалось , що Паспорт ставка у відповідності до наказу Міністерства екології та природних ресурсів від 18.03.2013 №99 Про затвердження Порядку розроблення паспорта водного об`єкта не складався.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що матеріали інвентаризації водних об`єктів, яка проводилася у 2016 році на виконання доручення голови ЛОДА від 08.08.2016 №70/0/6-16, наданої листом Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну листом від 11.01.2022 №09/81 не можуть самостійно підтверджувати існування на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 водного об`єкту, оскільки оформлені лише на підставі Паспорта ставка №18 від 26.07.2002.

Водночас суд вважає Паспорт ставка від 26.07.2002 №18 неналежним доказом існування на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 руслового, незамкненого природного водного об`єкта, оскільки даний паспорт містить написи невідомого походження та за таким документом неможливо ідентифікувати водний об`єкт, який в ньому охарактеризований через відсутність інвентаризаційної справи, топографо-геодезичної зйомки, ситуаційного плану водного об`єкта, планів та розрізів всіх основних елементів, повздовжнього профілю по осі водного об`єкта, поперечних перерізів у характерних місцях, графіків залежності площі водного дзеркала та об`єму від відмітки рівня води, а також через відсутність схеми з ескізами споруд, яка є необхідною частиною даного паспорта та через суперечність щодо типу водного об`єкту (у паспорті ставка вказано тип русловий), натомість водний об`єкт, який розташований на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, на переконання суду, є не русловий та замкнений (закритий) водний об`єкт штучного походження із живленням підземними водами, що підтверджується висновком №01/23 судової гідротехнічної експертизи від 31.03.2023.

Окрім того, суд зазначає, що надані прокурором на підтвердження позовних вимог докази містять суперечності щодо виду водного об`єкта, зокрема, у листах Пустомитівської окружної прокуратури від 30.07.2021, від 27.09.2021, листі Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну від 14.06.2021 разом з наданим Паспортом ставка №18 від 26.07.2002, листі Державної екологічної інспекції у Львівській області від 03.11.2020 міститься запис про ставок, натомість згідно наданого прокурором кадастрового плану (Експлікація угідь) на земельній ділянці знаходиться озеро.

Згідно з Кадастровим планом на самому плані візуально спостерігається водний об`єкт, який названо озером, а в таблиці Експлікація угідь на цьому ж плані вказано, що на земельній ділянці знаходиться озеро площею 48060 м. Проте, як зазначено у Висновку судової гідротехнічної експертизи від 31.03.2023 №01/23 у цій справі цей водний об`єкт безпідставно названий на плані у 2006р. озером; очевидно автори кадастрового плану вважали озеро і ставок синонімами єдиного водного об`єкта.

Висновком судової гідротехнічної експертизи від 31.03.2023 №01/23 у цій справі також підтверджено, що на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 станом на момент придбання (2006 рік) був в наявності один водний об`єкт ставок.

Відтак, з огляду на наведене, колегія суддів вважає, що на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 на момент відчуження (2006) знаходився водний об`єкт штучного походження: ставок, жодних інших водних об`єктів, в тому числі природного походження (озера) не виявлено.

Відповідно доводи прокурора про те, що Пустомитівською РДА у 2006 році разом із спірною земельною ділянкою було передано землі водного фонду з розташованим на ній водним об`єктом, який, є незамкненою природною водоймою, суд визнає необґрунтованими та такими, що спростовуються наведеними вище доказами.

Також суд не бере до уваги Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №004864 на земельну ділянку площею 9,6999га, оскільки у даному державному акті не відображено даних щодо розташування на спірній земельній ділянці саме руслового водного об`єкту.

При цьому, щодо доводів прокурора про живлення згаданого водного об`єкта з водопідвідного каналу суд зазначає, що згідно з Додатком В, ДБН В.2.4-3:2010, у водогосподарській (гідротехнічній) галузі канали відносять до основних (постійних) гідротехнічних споруд, які за своїм функціональним призначенням забезпечують підведення (транспортування) води від джерела живлення до водного об`єкта (тоді їх називають водопідвідні канали) або відведення води від нього (тоді вони отримують назву водовідвідні канали). Тому гідротехнічні споруди, зокрема, канали, за своїм призначенням і конструкцією не можуть бути джерелом живлення водних об`єктів а виступають складовою частиною гідровузла (спорудою, конструкцією), по якій здійснюється транспортування води в потрібному напрямку.

Докази наявності станом на 2006 рік природного водотоку (струмка, річки), який би слугував поверхневим природним джерелом живлення ставка станом на час проведення судового засідання з розгляду спору по суті учасниками справи суду не заявлені та не подані. Більше того, вказана обставина спростовується Висновком судової гідротехнічної експертизи від 31.03.2023 №01/23 у цій справі.

Також не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи те, що водний об`єкт, який розміщений на спірній земельній ділянці, живиться від річки Щирка, оскільки згідно Висновку судової гідротехнічної експертизи від 31.03.2023 №01/23 річка Щирка бере початок (має витік) у лісі між селами Оброшине і Лапаївка, розташованими на значній відстані на південь від села Басівка. Відвідний (скидний) канал з`єднується з річкою Щирка на значній відстані від ставка, а отже річка не може бути поверхневим джерелом живлення ставка.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що Висновком судової гідротехнічної експертизи від 31.03.2023 №01/23 у цій справі підтверджено, що на момент придбання у березні 2006 року спірної земельної ділянки не виявлено наявних будь-яких гідротехнічних споруд, зокрема каналів, які би транспортували воду до ставка. Результати візуальних натурних обстежень території на досліджуваній земельній ділянці, а також порівняння та аналіз світлин свідчать про відсутність такої гідротехнічної споруди як водопідвідний канал. Досліджуваний ставок є замкненим (закритим) водним об`єктом. Ставок не русловий водний об`єкт і є замкнений (закритий) водний об`єкт, оскільки його живлення здійснюється підземними водами.

Вказана обставина підтверджується також листами Львівського обласного управління водних ресурсів від 14.04.2017 та від 04.04.2018, з яких вбачається, що водний об`єкт (водний простір), який розміщений на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, що розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Басівка, вулиця Озерна, 2-а, не перебуває і не може перебувати на балансі Львівського облводресурсів, а право власності на водні об`єкти (водний простір), що знаходиться над земельною ділянкою, яка перебуває у приватній власності належить власнику зазначеної земельної ділянки.

При цьому, зібраними у справі доказами, в тому числі Висновком судової гідротехнічної експертизи від 31.03.2023 №01/23, підтверджується та обставина, що на зазначеній вище території земельної ділянки наявні гідротехнічні споруди, що забезпечують його функціювання, а конкретно: земляна дамба, баштовий водоскид, водовідвідна труба, водовідвідний канал, артезіанські водозабірні свердловини, однак водовідвідний канал влаштований за межами земельної ділянки, що забезпечує відведення надлишкової води зі ставка у випадку формування високого рівня води у ставку, який перевищував би відмітку порога водоскидного отвору, влаштованого у боковій (фронтальній по відношенню до акваторії ставка) залізобетонній стінці баштового водоскиду.

У листі Львівського обласного управління водних ресурсів №09/523 від 04.04.2018 зазначено, що водний об`єкт (водний простір) не перебуває і не може перебувати на балансі Львівського облводресурсів, а право власності на водний об`єкт (водний простір), що знаходиться над земельною ділянкою, яка перебуває у приватній власності належить власнику зазначеної земельної ділянки.

Враховуючи, що право власності на земельну ділянку поширюється на водні об`єкти, які знаходяться на цій земельній ділянці, то право власності на ці об`єкти не підлягають державній реєстрації відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 (чинне з 07.02.2002 по 14.12.2012).

До такого висновку можна дійти також, застосовуючи положення наказу Міністерства юстиції України №660/5 від 14.04.2009 Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, згідно п.2.4. якого, Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ч.2 ст. 79 та ч.3 ст.373 відповідно). У свою чергу, за Водним кодексом України водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт). Отже, враховуючи, що право власності на земельну ділянку поширюється на водні об`єкти, які знаходяться на цій земельній ділянці, то право власності на ці об`єкти не підлягають державній реєстрації відповідно до Тимчасового положення.

Таким чином, аналізуючи положення ст.150 ГК України, суд приходить до висновку, що відповідні положення передбачають можливість набуття у власність суб`єктом господарювання земельної ділянки із розташованою на ній водоймою незалежно від площі водойми та її статусу (природна чи штучна) для здійснення господарської діяльності.

Суд бере до уваги, що спірна земельна ділянка станом на момент відчуження (2006) передавалася у приватну власність саме для здійснення господарської діяльності, що підтверджується розпорядженням Пустомитівської РДА від 10.03.2006 №143 Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ Інтертранс на території Годовицько-Басівської сільської ради та договором купівлі-продажу від 16.03.2006, відповідно до якого, земельна ділянка продається для обслуговування готельного комплексу.

Поряд з цим, системний аналіз ст.ст.82, 83, 84 ЗК України з застосуванням ст.59 ЗК України, свідчить, що Земельний кодекс України передбачає передачу за відповідним рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування виключно природніх водойм, які відносяться до замкнених та які перебувають у державній або комунальній власності, натомість жодних обмежень щодо відчуження будь-яким способом земельних ділянок з розташованими на ній водними об`єктами, які підпадають під категорію штучних водойм, Земельний кодекс України як спеціальний нормативно-правовий акт не містить.

Отже, на переконання суду норми Господарського кодексу України, які в часі прийняті пізніше (набрав чинності 01.01.2004) не суперечать положенням Земельного кодексу України (набрав чинності 01.01.2002), а лише розширюють (доповнюють) правове регулювання відносин набуття суб`єктами господарювання права власності на земельну ділянку з водним об`єктом.

Тобто, якщо положеннями ст.84 ЗК України обмежувалося можливість набуття права власності на землі водного фонду лише положеннями ст.59 ЗК України (набуття права власності на природні водойми до 3га), то, після набрання чинності ГК України, регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання зазнало змін та законодавство вже передбачало можливість набуття у власність суб`єктом господарювання земельної ділянки із розташованою на ній водоймою для здійснення господарської діяльності.

Відтак, положення ст.150 ГК України повинні застосовуватися із врахуванням ст.59 Земельного кодексу України, які обмежують можливість набуття у власність природних водойм площею до 3га та при цьому регламентують спосіб набуття у власність цих водойм шляхом їх безоплатної передачі.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що земельна ділянка із розташованою на ній штучною замкнутою водоймою (ставок) може передаватися у власність суб`єктам господарювання разом з водоймою незалежно від її площі для господарської діяльності.

Згідно із правовим висновком Європейського суду з прав людини, викладений у рішенні у справі Щокін проти України (заяви №23759/03, №37943/06), де була визначена концепція якості закону, зокрема, з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; коли національне законодавство допускає неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Застосування принципу in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права) полягає в тому, що у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

Оскільки судовою експертизою встановлено, що станом на момент придбання земельної ділянки (2006) на спірній земельній ділянці був розташований ставок, який є штучним водним об`єктом; не є русловим водним об`єктом, а є замкнений (закритий) водний об`єкт, оскільки його живлення здійснюється підземними водами, то з врахуванням чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, колегія суддів вважає, що спірна земельна ділянка могла бути передана у власність суб`єктам господарювання разом з водоймою для здійснення господарської діяльності.

Щодо доводів прокурора та позивача про розміщення прибережних захисних смуг водного об`єкта, розташованого на спірній земельній ділянці, а відтак, неможливості передання такої ділянки у власність юридичної особи, то суд зазначає, що згідно з п.п. 6, 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1996 № 486 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням, зокрема, цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України Про основи містобудування (у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції) містобудівна документація це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Аналогічний за змістом припис містить ст.1 Закону України Про планування і забудову територій (у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції).

Частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території такої зони, є прибережна захисна смуга (абз.38 ст.1 ВК України, абз.2 п.8.19, п.2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів).

Відповідно до абз.3 п.10.17 Державних будівельних норм (далі - ДБН) 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44, уздовж берегів водойм прибережні смуги установлюються завширшки не менше 20 м від урізу води, що відповідає нормальному підпертому рівню водойми.

Місцеві правила забудови - це нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування (абз.14 ст.1 Закону України Про планування і забудову територій).

З огляду на вказані приписи законодавства, чинне на момент прийняття розпорядження Пустомитівської РДА від 10.03.2006, вимагало визначати прибережні захисні смуги з урахуванням будь-якої містобудівної документації у цій сфері та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості. Аналогічна правова позиція викладена, у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №330/1629/18.

Зазначене у повній мірі узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункти 66-77), від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (пункти 56-67).

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що Висновком державної землевпорядної експертизи від 23.09.2005 №417-05 Управлінням державної землевпорядної експертизи, нормування і ліцензування робіт Державного комітету України по земельних ресурсах встановлено, що виконаний у травні 2005 році Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки ЗАТ "Інтертранс", розташованої за адресою: Львівська обл. Пустомитівський район, на території Годовицько-Басівської сільської ради, вул. Озерна, 2-а (за межами населеного пункту) відповідає вимогам земельного законодавства та діючих нормативно-методичних документів з експертної оцінки земельних ділянок і оцінюється позитивно (а.с. 35-36 том І).

При цьому, прокурором та позивачем не доведено належними засобами доказування обставини оскарження чи скасування зазначено Висновку державної землевпорядної експертизи від 23.09.2005 №417-05, в частині відсутності встановлення прибережних захисних смуг або водоохоронних зон, а також того, що іншими контролюючими органами встановлено на земельній ділянці прибережної захисної смуги або до водоохоронної зони.

Відтак, прокурором та позивачем не спростовано належними засобами доказування обставину законності прийняття розпорядження Пустомитівської РДА від 10.03.2006 №143 Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ Інтертранс на території Годовицько-Басівської сільської ради на підставі погодженого Висновку державної землевпорядної експертизи від 23.09.2005 №417-05, а відтак, не доведено порушення вимог чинного законодавства щодо встановлення прибережних захисних смуг або водоохоронних зон водного об`єкта, розташованого на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №330/1629/18.

Оскільки законодавство передбачає можливість набуття у власність суб`єктом господарювання земельної ділянки із розташованою на ній водоймою для здійснення господарської діяльності, то під час використання відповідної земельної ділянки, суб`єкт господарювання зобов`язаний дотримуватися обмежень господарської діяльності, які передбачені ст.89 ВК України, що підтверджується листом Пустомитівського районного відділу земельних ресурсів від 06.12.2005 №675, листом Відділу містобудування та архітектури Пустомитівської РДА від 25.01.2006 №34 та положеннями п.4 Договору, відповідно до яких встановлено обмеження щодо використання земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту згідно положень Земельного кодексу України.

Окрім того, у листі Львівського обласного управління водних ресурсів від 14.04.2017 №09/0678 зазначено, що використання водних об`єктів, розташованих у межах приватизованих земельних ділянок здійснюється власниками цих земельних ділянок без оформлення договору оренди водного об`єкту.

Щодо посилань прокурора на судову практику у подібних правовідносинах суд зазначає, що у заявах по суті прокурор посилається, зокрема на постанови Великої Палати Верховного суду від 12.06.2019. у справі №487/10128/14-ц, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17відповідно до яких, Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим, розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Проаналізувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах, на які послався прокурор, суд вважає, що правовідносини у зазначених справах не є подібними, оскільки об`єктом правового регулювання у вищевказаних постановах Великої Палати Верховного Суду є земельні ділянки, які знаходяться в межах природніх водойм (справа №372/1684-140ц озеро), інших водних об`єктів (справа №504/2864/13-2 в межах прибережної захисної смуги Григорівського лиману; справа №487/10128/14-ц в межах прибережної захисної смуги Бузького лиману), внутрішніх морських водах та територіального моря (справа №469/1203/15-ц в межах прибережної захисної смуги Чорного моря; справа №469/1044/17 в межах прибережної захисної смуги Чорного моря; справа №310/1655/14-ц в межах прибережної захисної смуги Азовського моря), тобто види об`єктів водного фонду є різними, чим в даній справі, оскільки жодних висновків щодо штучних водойм Велика Палата Верховного Суду не здійснювала.

Згідно з ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Приписами ст.328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приписами ч.1 ст.153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що заявляючи позовну вимогу про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності, обґрунтовуючи такі вимоги незаконністю прийняття Пустомитівською РДА розпорядження в зв`язку з тим, що у власність передана земельна ділянка з розташованою на ній природного руслового водного об`єкта, яка не могла бути передана, прокурором не враховано, що територія під водною поверхнею займає лише 48060м2 площі земельної ділянки, яка в свою чергу є частиною земельної ділянки загальною площею 96999м2. Також за встановленими обставинами справи вбачається, що земельна ділянка повністю забудована. На ділянці розташовані будівлі готельного комплексу "Гранд Резорт, які належать на праві приватної власності ПП «Торговий дім «Орбіта».

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

За наявності відповідного рішення органу публічної влади щодо передання у користування земельної ділянки особі в останньої виникають правомірні очікування мирно володіти майном (право користування). При цьому такі правомірні очікування є об`єктом правового захисту згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Під час розгляду справи судом не встановлено обставин неправомірного набуття ПП «Торговий дім «Орбіта» у приватну власність спірну земельну ділянку.

А відтак, колегія суддів висновує, що задоволення позову прокурора в цій справі призвело до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном та порушило справедливий баланс між інтересами держави, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання - ТзОВ «Торговий дім «Орбіта», що є несумісним із вказаними гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З огляду на вищенаведене, суд визнає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а відтак погоджується з висновком суду першої інстанція про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом:

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк.

Суд звертає увагу на те, що в листі Львівської ОДА від 26.08.2021 Щодо розгляду запиту зазначено, що повноваження розпоряджатися земельними ділянками водного фонду Львівська ОДА набула у 2013 році та позбавлена таких у 2021 році, про ймовірний незаконний продаж земельної ділянки, що розташований на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського район Львівської області Львівській ОДА стало відомо з листа Пустомитівської окружної прокуратури від 30.07.2021.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідноз п.24 розділу Х ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, окрім визначеного переліку земель передбачених цим Законом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Оскільки вищенаведені положення ЗК України набрали законної сили 27.05.2021, то з цього моменту Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області є уповноваженим органом, що реалізує право комунальної власності територіальної громади, тобто є уповноваженим державою органом на здійснення правових заходів захисту об`єктів комунальної власності.

Судом встановлено, що з метою встановлення представництва інтересів держави в суді, 27.09.2021 Пустомитівська окружна прокуратура звернулася до Сокільницької сільської ради із запитом про надання інформації про вжиті заходи цивільно-правового характеру до повернення у комунальну власність спірної земельної ділянки (а.с. 72-73 том І).

Листом від 06.10.2021 Сокільницька сільська рада повідомила, що у неї відсутня інформація для з`ясування питання щодо можливості застосування заходів цивільно-правового характеру за розпорядженням Пустомитівської РДА від 10.03.2006 №143. У цьому питанні покладається на Пустомитівську окружну прокуратуру (а.с. 74-75 том І).

06.05.2022 на підтвердження виконання положень ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурором було надано повідомлення про звернення до суду з доказами надсилання Сокільницькій сільській раді (а.с. 95 том І).

Тобто, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив Сокільницьку сільську раду про те, що він підготував дану позовну заяву в інтересах Сокільницьої сільської ради. Натомість Сокільницька сільська рада наявність підстав для такого представництва не оскаржила, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави не висловила, а отже, вважала позовні вимоги обґрунтованими.

Надавши оцінку поданому суду листуванню, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що Сокільницька сільська рада як орган, уповноважений на захист порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, не була позбавлена можливості відреагувати належним чином на лист-повідомлення прокурора шляхом подання позову до місцевого господарського суду або надати відповідні пояснення щодо здійснення необхідних заходів. Оскільки перше належне повідомлення прокурор направив сільській раді ще 27.09.2021, остання мала, вочевидь, достатньо часу (майже вісім календарних місяці) для реагування на стверджувані прокурором порушення, що, в свою чергу, може вважатися достатнім та розумним строком з урахуванням обставин справи.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Сокільницька сільська рада після того, як їй стало відомо про можливе порушення інтересів держави, заходів для їх захисту в судовому порядку шляхом повернення спірної земельної ділянки у володіння держави комунальну власність не вжила, що у такому випадку розцінюється як вияв бездіяльності.

Наведеним спростовуються доводи скаржника (Сокільницької сільської ради), які зводяться до заперечень прояву бездіяльності з боку Сокільницької сільської ради у даній ситуації.

В свою чергу суд вважає, що прокурор виконав вимоги ст.53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах цієї справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Водночас, частини 1,3,4 ст. 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14, 76-79 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що подані прокурором докази на підтвердження факту знаходження на спірній земельній ділянці озера і що таку земельну ділянку не можна було передавати у приватну власність є менш вірогідними, ніж протилежні. Тобто, прокурором належними та допустимими доказами не підтвердженні позовні вимоги, а відтак правомірно відмовлено у їх задоволені судом першої інстанції.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Оскільки апеляційні скарги до задоволення не підлягають, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційних скарг залишаються за скаржниками.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

3.Рішення Господарського суду Львівської області від 24.04.2023 у справі № 914/1047/22 залишити без змін.

4.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг залишити за скаржниками.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

6.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст постанови складено 29.09.2023

Головуючий суддяКравчук Н.М.

судді Матущак О.І.

Скрипчук О