Постанова

від 29.09.2023 по справі 908/1849/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2023 р. Справа№ 908/1849/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023

у справі № 908/1849/22 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент"

до 1 Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя Запорізької області

2 Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізької області

3 Державної казначейської служби України

про стягнення 120 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" звернулось до суду першої інстанції з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя Запорізької області, до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізької області та до Державної казначейської служби України про відшкодування немайнової шкоди за рахунок держави в розмірі 120 000,00 грн, завданої бездіяльністю Державної казначейської служби України щодо строків виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 у справі № 908/2300/16.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування шкоди (факт наявності шкоди, протиправність дій її заподіювача, обґрунтування визначення розміру шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів та завданням такої шкоди позивачу).

При цьому, місцевий господарський суд зауважив на тому, що наявними у справі доказами підтверджується обставина виконання відповідачами обов`язку, покладеного на них судовим наказом № 908/2300/16 від 02.08.2017, зі сплати суми в розмірі 864,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 908/1849/22, а саме відшкодувати за рахунок держави немайнову шкоду в розмірі 120 000,00 грн, завдану діями відповідачів, які перешкоджають виконанню рішення Господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 у справі № 908/2300/16.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що суд першої інстанції взяв до уваги в якості доказу квитанцією № 0.0.916654602.1 від 15.12.2017, про зміст якої позивачу не було відомо, через не отримання ним додатків до відзивів відповідачів на позов.

Водночас, в апеляційній скарзі позивач просить суд апеляційної витребувати від відповідача-1 докази уповноваження ОСОБА_3, на здійснення ним (замість відповідача-1) платежу готівкою через недержавний банк за квитанцією № 0.0.916654602.1 від 15.12.2017, а також докази появи готівки в державній установі та передання цієї готівки ОСОБА_3 для здійснення вищезгаданого платежу.

Короткий зміст відзивів відповідачів на апеляційну скаргу та узагальнення їх доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідачі наголошують на тому, що фактичне отримання у 2017 році позивачем грошових коштів у розмірі 864,00 грн на виконання наказу Господарського суму Запорізької області у справі № 908/2300/16 взагалі виключає можливість завдання позивачу немайнової шкоди внаслідок нетримання коштів.

Крім того, за твердженням відповідачів позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Також, відповідачі зауважують на тому, що позивачем не було додано будь-якого розрахунку розміру немайнової шкоди, тобто позивач з невідомим міркувань зазначив розмір шкоди саме у сумі 120 000,00 грн при визначеної наказом Господарського суду Запорізької області від 02.08.2017 по справі № 908/2300/16 суми стягнення у розмірі 864,00 грн.

Короткий зміст письмової відповіді позивача відзив відповідача-2 та узагальнення її доводів

У письмовій відповіді позивач наголошує на тому, що шкоду йому було завдано невиконанням рішення Господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 у справі № 908/2300/16, а саме не було стягнуто з Державного бюджету України шкоду, заподіяну внаслідок неправомірних дій Запорізької митниці Державної фіскальної служби.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 908/1849/22 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 908/1849/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 908/1849/22 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Михальської Ю.Б., Шаптали Є.Ю. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 у справі № 908/2300/16, яке набрало законної сили 22.03.2017, вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" 864,00 грн шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій Запорізької митниці Державної фіскальної служби.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду 22.03.2017 рішення Господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 у справі № 908/2300/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2017 постанову Донецького апеляційного господарського суду 22.03.2017 у справі № 908/2300/16 залишено без змін.

02.08.2017 Господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ у справі № 908/2300/16.

Звертаючись з даним позов до суду першої інстанції, позивач посилався на те, що вищезгаданий виданий Господарським судом Запорізької області наказ, не зважаючи на тривалий час, фактично не виконаний.

У зв`язку з цим, на думку позивача, наявні підстави для стягнення з відповідачів суми немайнової шкоди в розмірі 120 000,00 грн, завданої діями відповідачів, які перешкоджають виконанню рішення Господарського суду Запорізької області від 15.11.2016.

Заперечуючи проти позову, відповідачі зазначили, що кошти позивачу перераховані ще в 2017 році, на підтвердження чого надали до матеріалів справи копію квитанції про проведення платежу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачами до матеріалів справи надано копію квитанції 0.0.916654602.1 (код квитанції 1079-3815-8488-9537) від 15.12.2017, якою підтверджується факт проведення УДКСУ у Дніпровському районі м. Запоріжжя Запорізької області через ОСОБА_1 платежу в сумі 864,00 грн на рахунок ТОВ "Технохімреагент" (р/р отримувача НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", код отримувача 34155997, МФО отримувача 380805) із призначенням платежу: "судовий наказ № 908/2300/16 про відшкодування шкоди заподіяної Зап. Митницею від УДКСУ у Дніпровському районі м.Запоріжжя Запорізької області через ОСОБА_1 ".

Таким чином, фактичне перерахування коштів на виконання наказу № 908/2300/16 від 02.08.2017 відбулось 15.12.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 відмовлено у задоволенні позову.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України).

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (п. 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №916/1423/17 зазначено, що застосовуючи статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні кожного окремого спору про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 вказано, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди (подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17,від 30.01.2018 у справі 804/2252/14, від 20.02.2018 у справі № 818/1394/17 від 25.01.2022 у справі № 686/13686/2, від 07.09.2022 у справі № 686/19070/21, від 07.09.2022 у справі № 686/19910/21, від 26.09.2022 у справі № 686/29071/21, від 27.10.2022 у справі № 686/20441/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №750/1591/18-ц зауважено, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

Статтею 170 Цивільного кодексу України встановлено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (ч. 4 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у господарському судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді (близький за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №761/35803/16-ц).

Відповідно до ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача. У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

За приписами ст.5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п`яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

У разі якщо кошти за рішенням суду не перераховані стягувачу з відповідного рахунка органу державної виконавчої служби протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей, стягувачу виплачується компенсація в розмірі, встановленому частиною першою цієї статті, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (надалі - Порядок).

Відповідно до п.3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Органи Казначейства: забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання; вживають заходів до виконання виконавчих документів; розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження (п. 4 Порядку).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Виконавчі документи пред`являються до виконання у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження". Строки пред`явлення виконавчих документів перериваються в разі пред`явлення їх до виконання, надання органом (посадовою особою), який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів. Пропущені строки пред`явлення виконавчих документів суду до виконання поновлюються судом в установленому законом порядку, а рішень про стягнення коштів, прийнятих органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, - не поновлюються.

Згідно з п.8 Порядку органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку: приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам здійснюються після усунення обставин, що були підставою для відкладення безспірного списання таких коштів. У разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення про стягнення коштів або унеможливлюють його виконання, орган Казначейства на підставі відповідного рішення органу, який видав виконавчий документ, здійснює відстрочку та/або розстрочку безспірного списання коштів і їх перерахування стягувачам у встановлений таким рішенням спосіб (п.12 Порядку).

Дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду (п.15 Порядку).

Згідно з п. 35 Порядку Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема, шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до п. 36 Порядку, у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету (п. 38 Порядку).

Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі (п. 39 Порядку).

Казначейство веде бухгалтерський облік та складає звітність про здійснення в установленому порядку безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку (п. 40 Порядку).

Пунктом 50 Порядку встановлено, що компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів: Казначейством, якщо боржником є державний орган. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Колегія суддів вважає за необхідним зазначити про те, що перерахування Управлінням Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м.Запоріжжя Запорізької області за квитанцією №0.0.916654602.1 (код квитанції 1079-3815-8488-9537) від 15.12.2017 через ОСОБА_2 платежу в сумі 864,00 грн на рахунок ТОВ "Технохімреагент" (р/р отримувача НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", код отримувача 34155997, МФО отримувача 380805) із призначенням платежу: "судовий наказ № 908/2300/16 про відшкодування шкоди заподіяної Зап. Митницею від УДКСУ у Дніпровському районі м. Запоріжжя Запорізької області через ОСОБА_1 ", не відповідає вимогам п. 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, яким визначено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету, а не шляхом перерахування готівкових коштів через установи банків.

Проте, позивачем у даній справі не заперечується отримання цих коштів за квитанцією № 0.0.916654602.1 (код квитанції 1079-3815-8488-9537) від 15.12.2017, що свідчить про те, що він погодився з таким перерахуванням коштів на його рахунок 15.12.2017, вказану суму не повернув і не намагався це зробити протягом більше ніж п`яти років, отже прийняв таке виконання як належне.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок перерахування Управлінням Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м.Запоріжжя Запорізької області за квитанцією №0.0.916654602.1 (код квитанції 1079-3815-8488-9537) від 15.12.2017 через ОСОБА_2 платежу в сумі 864,00 грн, позивач матеріального збитку не зазнав, оскільки не довів у встановленому законом порядку, факту завдання відповідачами немайнової шкоди, а саме наявності протиправних дій чи бездіяльності її посадових осіб і причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою шкодою.

З огляду на викладене, враховуючи недоведеність позивачем наявності складу цивільного правопорушення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо посилань позивача на те, що суд першої інстанції взяв до уваги в якості доказу квитанцію № 0.0.916654602.1 від 15.12.2017, про зміст якої позивачу не було відомо, через не отримання ним додатків до відзивів відповідачів на позов, судова колегія вважає за необхідним зазначити, що відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України позивач не був позбавлений права ознайомитись в суді першої інстанції з матеріалами справи, у тому числі з додатками до відзивів на позовну заяву.

Викладене у апеляційній скарзі клопотання про витребування від відповідача-1 докази уповноваження ОСОБА_3, на здійснення ним (замість відповідача-1) платежу готівкою через недержавний банк за квитанцією № 0.0.916654602.1 від 15.12.2017, а також докази появи готівки в державній установі та передання цієї готівки ОСОБА_3 для здійснення вищезгаданого платежу, судовою колегією відхиляється, у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю так, як вказане клопотання позивача не стосується предмету даного спору.

Таким чином, доводи позивача з приводу неправильно судом першої інстанції норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Твердженням відповідачів про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, колегія суддів вважає за необхідним зазначити про те, що перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Враховуючи, що судовою колегією встановлено самостійні підстави для відмови у задоволенні позову, клопотання відповідачів щодо застосування наслідків пропуску позовної давності залишається без задоволення.

Інші, викладені відповідачами у відзивах на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 908/1849/22 - без змін.

Матеріали справи № 908/1849/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

Є.Ю. Шаптала