Рішення

від 26.09.2023 по справі 902/1024/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2023 р. Cправа № 902/1024/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат Енерго", 21001, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця вулиця Академіка Янгеля, будинок 7-А, кімната 21, ідентифікаційний код юридичної особи 37537103

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктона-ВН", 21022, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Айвазовського, будинок 28, ідентифікаційний код юридичної особи 40316631

про стягнення 110 272,05 гривень

за участю представників:

від позивача - керівник Бондар О.Г., у порядку самопредставництва

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 02.08.2023 року надійшла позовна заява № б/н від 31.07.2023 (вх. № 1027/22 від 02.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат Енерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктона-ВН" про стягнення 110 272,05 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором надання послуг по сервісному обслуговуванню холодильних камер № 0103-2021 від 01.03.2021, у тому числі: 54 520,89 гривень боргу, 39 758,38 гривень пені та 15 992,78 гривень інфляційних втрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 07.08.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/1024/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.09.2023 року об 11:00 год.

У судовому засіданні 05.09.2023 судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/1024/23 по суті на 26.09.2023 о 14:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений завчасно та належним чином ухвалою суду від 06.09.2023, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вручена відповідачу 13.09.2023, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відзиву відповідачем до суду не надано, будь-яких заяв, клопотань не надходило.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України відповідача було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи та його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 26.09.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клімат Енерго" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктона-ВН" 110 272,05 гривень заборгованості, у тому числі: 54 520,89 гривень боргу, 39 758,38 гривень пені та 15 992,78 гривень інфляційних втрат.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором надання послуг по сервісному обслуговуванню холодильних камер № 0103-2021 від 01.03.2021 року в частині здійснення своєчасної оплати послуг по сервісному обслуговуванню холодильних агрегатів 11 камер зберігання, холодильного агрегату коридора, холодильної установки та тунелю шокової заморозки замовника.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог не заявляв.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.

01 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клімат Енерго" (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фруктона-ВН" (далі - замовник, відповідач) укладено договір надання послуг по сервісному обслуговуванню холодильних камер № 0103-2021 від 01.03.2021 року (далі - договір).

Згідно пункту 1.1. договору сторони передбачили, що виконавець зобов`язується виконати послуги по сервісному обслуговуванню холодильних агрегатів 11 (одинадцяти) камер зберігання, холодильного агрегату коридора, холодильної установки АZ-ВІ-5*НSN8591-160-Е та тунелю шокової заморозки замовника, які розташовані у м. Вінниця, вул. Айвазовського, буд. 28, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити ці роботи, у кількості та за цінами у відповідності до рахунку, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 2.1.-2.3. договору вартість цього договору складає 144 600 (сто сорок чотири тисячі шістсот) гривень 00 коп., у тому числі ПДВ: 24 100 (двадцять чотири тисячі сто) гривень 00 коп. Вартість фіксована, перегляду не підлягає. Сторони визнають такий порядок формування ціни на послуги допустимим. Вартість та перелік робіт зазначена у додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього договору. Матеріали і додаткові роботи не пов`язані з сервісним обслуговуванням оплачуються по окремим рахункам і актам.

За умовами пункту 3.1. договору сторони погодили, що виконання робіт проводиться наступним чином:

- роботи виконуються згідно графіку затвердженому у додатку №2 що є невід`ємною частиною цього договору, виконання робіт підтверджується актами та записами в журналах технічного стану холодильних агрегатів;

- виконавець надсилає засобами поштового зв`язку замовнику акт приймання виконаних робіт після завершення робіт;

- замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту приймання виконаних робіт надсилає виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт. При відсутності мотивованої відмови протягом 5 (п`яти) робочих днів робота вважається прийнятою згідно акту, який підготував виконавець;

- у випадку мотивованої відмови сторонами укладається двосторонній акт про необхідні доробки з визначенням терміну їх виконання.

Згідно пункту 3.2. договору термін виконання робіт - протягом року згідно графіку затвердженого додатком №2 (у разі необхідності календарні строки уточнюються додатковими угодами.

Відповідно до пункту 4.5. договору дострокове розривання договору зі сторони замовника не звільняє від розрахунків за фактично виконані роботи.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.03.2022 року, або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. За взаємною згодою сторін договір може бути пролонговано на один рік (п. 6.2. договору).

Договір підписано представниками сторін, підписи яких скріплені печатками позивача та відповідача відповідно (т. 1 а.с. 4-8).

Згідно погоджених сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ВР-039 від 20.05.2021 на суму 5 072,40 гривень, № ВР-040 від 20.05.2021 на суму 5 072,40 гривень, № ВР-042 від 20.05.2021 на суму 5293,20 гривень, № ВР-043 від 20.05.2021 на суму 4 640,40 гривень, № ВР-045 від 20.05.2021 на суму 1 802,40 гривень позивачем надано відповідачу послуги по ремонту холодильних агрегатів камер згідно договору на суму 21 880,80 гривень (т. 1 а.с. 11-14, 17).

Також згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ВР-066 від 30.06.2021 на суму 16 320,00 гривень та № ВР-085 від 30.07.2021 на суму 16 320,00 гривень позивачем надано відповідачу послуги по сервісному обслуговуванню холодильних агрегатів згідно договору на суму 32 640,00 гривень (т. 1 а.с. 15, 16).

Вказані акти, рахунки на оплату послуг по сервісному обслуговуванню холодильних агрегатів 10.11.2021 позивачем було надіслано відповідачу листом від 10.11.2021 № 17 у порядку, передбаченому пунктом 3.1. договору та отримано відповідачем 18.11.2021 про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 25, 27).

Із матеріалів справи також вбачається, що на підтвердження здійснення господарських операцій з наданих послуг позивачем виписано та зареєстровано податкові накладні № 13-17, 19 від 20.05.2023р. , № 28 від 30.06.2021, № 28 від 30.07.2021 (т. 1 а. с. 53-73).

Доказів погашення заборгованості у розмірі 54 520,80 гривень матеріали справи не містять.

У зв`язку із неоплатою відповідачем наданих послуг, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 110 272,05 гривень заборгованості, у тому числі: 54 520,89 гривень боргу, 39 758,38 гривень пені та 15 992,78 гривень інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором надання послуг по сервісному обслуговуванню холодильних камер № 0103-2021 від 01.03.2021 року 110 272,05 гривень заборгованості, у тому числі: 54 520,89 гривень боргу, 39 758,38 гривень пені та 15 992,78 гривень інфляційних втрат.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ВР-039 від 20.05.2021 на суму 5 072,40 гривень, № ВР-040 від 20.05.2021 на суму 5 072,40 гривень, № ВР-042 від 20.05.2021 на суму 5293,20 гривень, № ВР-043 від 20.05.2021 на суму 4 640,40 гривень, № ВР-045 від 20.05.2021 на суму 1 802,40 гривень, позивачем надано послуги по сервісному обслуговуванню холодильних установок відповідача всього на загальну суму 21 880,80 гривень.

Вказані акти спільно підписані представниками сторін, підписи яких завірені печатками сторін.

Пунктом 3.3. договору сторонами визначено, що оплата за виконані роботи проводиться на протязі п`яти банківських днів після підписання актів виконаних робіт та отримання відповідного рахунку.

Таким чином, оплату за надані згідно актів від 20.05.2021 року послуги відповідач повинен був здійснити протягом п`яти банківських днів після підписання актів виконаних робіт та отримання відповідного рахунку, тобто до 27.05.2021 року включно.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ВР-066 від 30.06.2021 на суму 16 320,00 гривень та № ВР-085 від 30.07.2021 на суму 16 320,00 гривень, що загалом складають 32 640,00 гривень підписані з боку позивача та містять печатки позивача.

Як вбачається із листа № 17 від 10.11.2021 року вказані акти та рахунки на оплату заборгованості за надані за договором послуги позивачем надіслано відповідачу 10.11.2021 року та отримано останнім 18.11.2021 року.

Згідно абзацу 3 пункту 3.2. договору сторонами погоджено, що замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту приймання виконаних робіт надсилає виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт. При відсутності мотивованої відмови протягом 5 (п`яти) робочих днів робота вважається прийнятою згідно акту, який підготував виконавець.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ВР-066 від 30.06.2021 на суму 16 320,00 гривень та № ВР-085 від 30.07.2021 на суму 16 320,00 гривень відповідачем не підписані, разом з тим за відсутності мотивованої відмови відповідача від їх підписання, надані послуги є такими, що прийняті замовником, отже остаточний розрахунок за надані позивачем послуги у розмірі 32 640,00 гривень мав бути здійснений до 02.12.2021 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Доказів сплати заявленої до стягнення суми боргу повністю чи частково (платіжні доручення, інструкції, виписки банківських установ тощо) матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за надані послуги, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом до суду про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 54 520,89 гривень основного боргу.

Надаючи оцінку вказаній вимозі, судом встановлено, що при розрахунку суми основного боргу позивачем невірно обраховано суму основного боргу.

Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу за договором, судом встановлено, що відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ВР-039 від 20.05.2021 на суму 5 072,40 гривень, № ВР-040 від 20.05.2021 на суму 5 072,40 гривень, № ВР-042 від 20.05.2021 на суму 5293,20 гривень, № ВР-043 від 20.05.2021 на суму 4 640,40 гривень, № ВР-045 від 20.05.2021 на суму 1 802,40 гривень, № ВР-066 від 30.06.2021 на суму 16 320,00 гривень та № ВР-085 від 30.07.2021 на суму 16 320,00 гривень арифметично вірною сумою наданих позивачем послуг є 54 520,80 гривень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 54 520,80 гривень, в іншій частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 0,09 гривень слід відмовити у зв`язку із їх необгрунтованістю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 39 758,38 гривень пені та 15 992,78 гривень інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Верховний Суд у постановах від 20.09.2020 року у справі №916/1777/19 та від 20.08.2021 року у справі № 910/13575/20 зазначив, що за змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Положеннями пункту 5.1. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.

При цьому, у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (постанова Верховного Суду від 20.08.2021 року у справі № 910/13575/20).

Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок здійснено на суму заборгованості за договором у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення за період з 28.07.2021 по 26.07.2023 тобто за період понад шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 39 758,38 гривень.

Дослідивши умови договору, суд дійшов висновку, що пункт 5.1. договору не містить іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, із зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.08.2021 року у справі №910/13575/20).

Таким чином, умову, передбачену у пункті 5.1. договору неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування частини 6 статті 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

Тобто, у спірних правовідносинах правомірним є строк нарахування пені протягом 6 - ти місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При перевірці розрахунку пені, судом встановлено, що при нарахуванні пені позивачем допущено помилку з огляду на неврахування положень статей 253, 255 ЦК України.

Приймаючи до уваги, що остаточний розрахунок за надані позивачу послуги у розмірі 21 880,80 гривень за погодженими сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ВР-039 від 20.05.2021 на суму 5 072,40 гривень, № ВР-040 від 20.05.2021 на суму 5 072,40 гривень, № ВР-042 від 20.05.2021 на суму 5293,20 гривень, № ВР-043 від 20.05.2021 на суму 4 640,40 гривень, № ВР-045 від 20.05.2021 на суму 1 802,40 гривень мав бути здійснений до 27.05.2021 року, прострочення з оплати виникло з 28.05.2021 року.

Також, оскільки акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ВР-066 від 30.06.2021 на суму 16 320,00 гривень та № ВР-085 від 30.07.2021 на суму 16 320,00 гривень відповідно до вимог пункту 3.1. договору позивачем надіслано відповідачу та отримано останнім 18.11.2021, остаточний розрахунок за надані позивачу послуги у розмірі 32 640,00 гривень мав бути здійснений до 02.12.2021 року, прострочення з оплати виникло з 03.12.2021 року.

Водночас позивачем здійснено розрахунок пені за всією сумою заборгованості з 28.07.2021 року, тоді як строк прострочення на суму 21 880,80 гривень відліковується з 28.05.2021 року, а на суму 32 640,00 гривень - з 03.12.2021 року.

Висновок суду щодо визначення дати, з якої починається відлік прострочення сплати грошових зобов`язань відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 14.08.2018 року у справі № 909/227/16, від 25.04.2018 року у справі № 815/4720/16.

Здійснивши перерахунок пені в межах шести місяців, з урахуванням дати виникнення заборгованості суд дійшов висновку, що сума нарахованої пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за цей період складає 5 655,92 гривень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 5 655,92 гривень, в іншій частині вимог про стягнення пені в сумі 34 102,46 слід відмовити у зв`язку із їх необгрунтованістю.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат судом враховано таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова ВП ВС від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позивачем при здійсненні розрахунку невірно визначено суму заборгованості, її збільшення з урахуванням положень статей 253, 255 ЦК України, виникнення початку періоду прострочення заборгованості (строк прострочення на суму 21 880,80 гривень відліковується з 28.05.2021 року та на суму 32 640,00 гривень - з 03.12.2021 року).

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" розрахунок інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду прострочення з урахуванням сум простроченої заборгованості, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат становить 16 069,53 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума інфляційних втрат визначена позивачем є меншою ніж сума інфляційних втрат визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 15 992,78 гривень.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При розгляді справи судом враховано, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов з обґрунтуванням своєї правової та фактичної позиції щодо заявлених позовних вимог, не надав доказів повного виконання зобов`язань за договором та/або контррозрахунку заявлених до стягнення сум, не повідомив суд про існування обставин, які мають істотне значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 54 520,80 гривень основного боргу, 5 655,92 гривень пені, 15 992,78 гривень інфляційних втрат, в іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 355 від 31.07.2023 сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 853,84 гривень покладаються на відповідача, в решті такі витрати в сумі 830,16 гривень залишаються за позивачем.

У позовній заяві позивач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат складає 2684,00 гривень - судовий збір та 10 000,00 гривень витрат на правничу допомогу та просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Водночас доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи не долучено.

З огляду на викладене, за відсутності доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу під час ухвалення рішення суду судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктона-ВН" (21022, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Айвазовського, будинок 28, ідентифікаційний код юридичної особи 40316631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат Енерго" (21001, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця вулиця Академіка Янгеля, будинок 7-А, кімната 21, ідентифікаційний код юридичної особи 37537103) 76 169,50 гривень (сімдесят шість тисяч сто шістдесят дев`ять гривень, 50 копійок) заборгованості, у тому числі 54 520,80 гривень основного боргу, 5 655,92 гривень пені, 15 992,78 гривень інфляційних втрат та 1 853,84 гривень (одну тисячу вісімсот п`ятдесят три гривні, 84 копійки) судових витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 0,09 гривень основного боргу та 34 102,46 гривень пені - відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 830,16 гривень залишити за позивачем.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: позивача - klimatenergo1@gmail.com.

Повний текст рішення складено та підписано 02 жовтня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, 21001, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця вулиця Академіка Янгеля, будинок 7-А, к. 21; klimatenergo1@gmail.com;

3 - відповідачу, 21022, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Айвазовського, будинок 28.