Рішення

від 20.09.2023 по справі 903/741/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 вересня 2023 року Справа № 903/741/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західелектромонтаж»

до відповідача: Приватного підприємства «Полгер»

про стягнення 149 644,94 грн.

Суддя Шум М.С.

Без виклику (повідомлення) представників сторін

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Західелектромонтаж» звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватного підприємства «Полгер» про стягнення 149 644,94 грн., з яких: 8 995,89 грн. 3% річних, 24 621,65 грн. інфляційних, 116 027,40 грн. пені, а також понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 684,00 грн. та витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо умов договору підряду №3 від 05.03.2021 .

Ухвалою суду від 19.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що відповідач вимог ухвали суду від 19.07.2023 про відкриття провадження у справі не виконав, своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, ухвалу суду отримав 24.07.2023, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень за №4301040681137 (а.с.64).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

встановив:

рішенням Господарського суду Волинської області від 27.03.2023 у справі № 903/992/22 позов задоволено; стягнуто з Приватного підприємства «Полгер» (43023, Волинська обл., вул. Карбишева, 2, код ЄДРПОУ 38592406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західелектромонтаж» (43006, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Героїв УПА,13, код ЄДРПОУ 36699380) 572 361,65 грн. заборгованості, в т.ч.: 550 000 грн. основного боргу, 21 095,90 грн. пені, 1265,75 грн. - 3 % річних, судовий збір в сумі 8585,42 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 55 000 грн.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 рішення Господарського суду Волинської області від 27.03.2023 залишено без змін, апеляційну скаргу залишено без задоволенню .

На виконання рішення господарським судом Волинської області 04.07.2023 видано наказ № 903/992/22-1.

10.07.2023 приватним виконавцем Пирогою С.С., в порядку примусового виконання рішення у межах ВП №72202534 щодо стягнення з ПП "Полгер", сплачено суму в розмірі 635 947,07 грн., що підтвердується платіжною інструкцією №72202534 від 10.07.2023 (а.с. 50-52).

Згідно ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом спору у справі, що розглядається є стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми боргу та інфляційних втрат, а також пені, за інший період ніж у справі № 903/992/22, між тими самими сторанами.

Факт просточення сплати боргу за період з 25.11.2022 по 22.12.2022 по договору підряду №3 від 05.03.2021 встановлений рішенням Господарського суду Волинської області від 27.03.2023 у справі № 903/992/22, що набрало законної сили, не доказується при розгляді даної справи, у якій беруть участь та сама особа, стосовно якої встановлено цю обставину.

Частиною 5 ст. 11 ЦК України передбачається виникнення цивільних прав та обов`язків з рішення суду(з встановленого факту завдання шкоди особі). Таким чином, на підставі рішення суду можуть виникати зобов`язання, які залежно від змісту можуть бути грошовими або негрошовими.

Статтями 598, 599 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань(договір чи делікт), якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано за період з 23.12.2022 по 09.07.2022 - 24 621,65 грн. інфляційних втрат, 8 995,89 грн. - 3% річних.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про підставність заявлених до стягнення 24 621,65 грн. інфляційних втрат, 8 995,89 грн. - 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України за період з 23.12.2022 по 09.07.2022.

Щодо заявлених вимог до стягнення з відповідача пені за період з 23.12.2022 по 09.07.2023 в сумі 116 027,40 грн., судом встановлено наступне.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.2 договору № 3 від 05.03.2021 за нсвоєчасну оплату виконаних робіт, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Суд, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення пені у період з з 23.12.2022 по 09.07.2023 в сумі 116 027,40 грн., вважає що останні підставні та підлягають до задоволення.

Отже, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи приписи щодо розподілу судових витрат на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, відсутність правових підстав для звільнення відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 684,00 грн судового збору.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу, то позивачем у позовній заяві зазначено, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані додатково.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Полгер» (43023, Волинська обл., вул. Карбишева, 2, код ЄДРПОУ 38592406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західелектромонтаж» (43006, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Героїв УПА,13, код ЄДРПОУ 36699380) 149 644,94 грн., з яких: 8 995,89 грн. 3% річних, 24 621,65 грн. інфляційних, 116 027,40 грн. пені та 2 684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суд

СуддяМ. С. Шум