Рішення

від 21.09.2023 по справі 904/2785/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2023м. ДніпроСправа № 904/2785/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В. В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 22, ідентифікаційний код 38200042)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Екопак" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Південна, буд. 2-б, офіс 37, ідентифікаційний код 44608738)

про стягнення 610 679,30 грн. заборгованості за договором оренди, 105 772,99 грн. пені, 61 067,93 грн. 10% штрафу, 154 006,30 грн. інфляційних втрат, 142 212,98 грн. 20% річних

Представники:

від позивача: Тимофієв Є.Л., ордер № АЕ № 1208453 від 07.07.2023, адвокат;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №340 від 26.05.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Екопак" заборгованості на загальну суму 1 073 739,50 грн., з яких:

- 610 679,30 грн. заборгованість за договором оренди;

- 105 772,99 грн. пеня за загальний період з 01.01.2022 по 31.10.2022;

- 61 067,93 грн. 10% штраф;

- 154 006,30 грн. інфляційні втрати за період з січня 2022 року по квітень 2023 року;

- 142 212,98 грн. 20% річних за період з 01.01.2022 по 30.04.2023.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 16 106,10 грн. судового збору та питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн. розглянути після подання доказів у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопак-Люкс" (первісним боржником) умов договору оренди приміщення №0710/19 від 10.07.2019 щодо своєчасного та повного внесення орендної плати у сумі 610 679,30 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2785/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 10.07.2023 о 10:00год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.08.2023 о 11:30 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 21.09.2023 о 12:00 год.

Представник відповідача у судові засідання не з`явився, заяви по суті справи до суду не надав. Про день, час та місце судового засідання відповідач повідомлявся належним чином. Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №904/2785/23 отримана відповідачем 10.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.80 том 1).

Також ухвали суду були направлені відповідачу засобами електронного зв`язку, а саме відповідачу на електронну пошту ecopakvp@ukr.net, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду доставлені до електронної скриньки відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 68, 76, 83, 95 том 1).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №904/2785/23, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 09.10.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопак-Люкс" (далі - орендар) укладено договір оренди приміщення №0710/19 (далі - договір) відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає приміщення - Перший поверх складу відділу збуту (літера Ц-1 технічного паспорту на виробничий будинок), що належить орендодавцю на праві приватної власності, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ІНВ 39552105 від 23.06.2015, що визначена в п.1.3 договору, у строкове платне користування (далі - об`єкт оренди) та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Об`єкт оренди знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро. вул. Дніпросталівська (Винокурова), будинок 22 (п.1.2 договору).

Загальна площа об`єкта оренди: 888,9 кв. м. (п.1.3 договору).

Вартість об`єкта оренди: 914 642,54 грн. Амортизаційні відрахування використовуються в порядку, встановленому чинним законодавством (п.1.4 договору).

За Актом передавання-приймання об`єкта оренди від 10.07.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська (вул. Винокурова), буд. 22, загальною площею 888,9 кв.м.

У додатковій угоді №2 від 24.12.2020 сторони погодили викласти п.5.2 договору в наступній редакції: орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця зазначений в даному договорі не пізніше 5 (п`ятого) числа кожного поточного місяця оренди.

У додатковій угоді №3 від 08.02.2021 сторони погодили викласти п.5.2 договору в сторони погодили з 01 березня 2021 року встановити розмір орендної плати 55,00 грн. з урахуванням ПДВ за 1 кв.м. орендної площі та виклали п. 5.1 договору оренди в наступній редакції: Розмір місячної орендної плати складає: 48 889,50 грн., в тому числі ПДВ 8 148,25 грн. із розрахунку орендної ставки за один квадратний метр об`єкта оренди 55,00 грн. з ПДВ.

У додатковій угоді №4 від 02.09.2021 сторони погодили викласти п.5.2 договору з 06 вересня 2021 року припинити дію договору оренди №0710/19 від 10.07.2019. Повернення орендарем нежитлового приміщення орендодавцю здійснюється згідно п.3.4 договору оренди №0710/19 від 10.07.2019 за Актом передавання-приймання, який є невід`ємною частиною договору. Закінчення строку дії договору оренди №0710/19 від 10.07.2019 не звільняє орендаря від обов`язку сплати заборгованості за орендною платою, згідно п. 5.6 договору. Сума заборгованості вказана в Акті звіряння взаємних розрахунків від 06.09.2021, який є невід`ємною частиною договору оренди №0710/19 від 10.07.2019.

За Актом звірки взаємних розрахунків за період з 10.07.2019 по 30.11.2021 за договором оренди №0710/19 від 10.07.2019 становить 610 679,30 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди від 06.09.2021 орендар повернув, а орендодавець прийняв об`єкт оренди.

30 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" (далі - позивач, кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопак-Люкс" (далі - первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП Екопак" (далі - відповідач, новий боржник) укладено договір переведення боргу за договором оренди №0710/19 від 10.07.2019 (далі - договір переведення боргу).

Відповідно до пункту 1 договору переведення боргу кредитор не заперечує, первісний боржник переводить, а новий боржник приймає на себе виконання зобов`язання зі сплати заборгованості по орендній платі, яка виникла на підставі договору оренди №0710/19 від 10 липня 2019 року, укладених між первісним боржником і кредитором (далі - основний договір) на загальну суму 610 679,30 грн. станом на 30.11.2021.

Згідно з пунктом 5 договору переведення боргу з моменту набрання чинності договору новий боржник приймає на себе обов`язки первісного боржника і стає боржником за основним договором.

Відповідно до пункту 6 договору переведення боргу новий боржник зобов`язаний сплатити кредитору борг на загальну суму 610 679,30 грн. за наступним графіком:

- до 31 грудня 2021 року - 122 135,86 грн.;

- до 31 січня 2022 року -122 135,86 грн.;

- до 28 лютого 2022 року -122 135,86 грн.;

- до 31 березня 2022 року - 122 135,86 грн.;

- до 30 квітня 2022 року - 122 135,86 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №54 від 27.01.2023 на суму 610 679,30 грн., яку відповідач отримав 01.02.2023, що підтверджується підписом уповноваженої особи.

13 березня 2023 року позивач отримав від відповідача лист №9/3-23-2 від 09.03.2023 на вимогу, де зазначив, що заборгованість у розмірі 610 679 грн. згідно договору переведення боргу від 30 листопада 2021 року визнає у повному обсязі і що зобов`язання щодо погашення вказаної заборгованості почне виконувати починаючи з квітня 2023 року.

Станом на момент подання позову відповідач не сплатив позивачу борг, заборгованість перед позивачем за договором оренди становить 610 679,30 грн., що є причиною виникнення спору.

У зв`язку з неоплатою відповідачем вказаної суми, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому окрім основної суми заборгованості просить стягнути з відповідача 105 772,99 грн. пені за загальний період з 01.01.2022 по 31.10.2022, 61 067,93 грн. 10% штраф, 154 006,30 грн. інфляційних втрат за період з січня 2022 року по квітень 2023 року та 142 212,98 грн. 20% річних за період з 01.01.2022 по 30.04.2023.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору оренди, строк дії договору, наявність акту приймання-передачі орендованого майна, графік сплати орендних платежів, наявність заборгованості зі сплати орендних платежів, обставини укладання договору переведення боргу, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу норм статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та первісним боржником договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди, згідно якого в силу вимог статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено частиною 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору первісний боржник не сплатив орендні платежі позивачу в розмірі 610 679,30 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов`язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Отже, з огляду на укладення між позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопак-Люкс" трьохстороннього договору про переведення боргу від 30.11.2021, відповідно до умов якого сума боргу в розмірі 610 679,30 грн. переведена на нового боржника (відповідача), позовні вимоги в частині на вказану суму підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідачем не здійснено оплату заборгованості, суд дійшов до висновку, що у встановлений договором переведення боргу (п.6) графік сплати боргу в розмірі 610 679,30 грн., погашена не була та залишається непогашеною на даний час, позивачем належним чином відповідно до статей 525, 526, 655, 712, 901, 903 ЦК України та статей 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 610 679,30 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 9 договору переведення боргу за порушення строків оплати, передбачених п. 6 новий боржник зобов`язань сплатити кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення. У разі прострочення оплати більше ніж на 30 днів новий боржник зобов`язань сплатити кредитору додатково штраф у розмірі 10 % від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок суми пені та штрафу судом встановлено, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 105 772,99 грн. за загальний період з 01.01.2022 по 31.10.2022 та 10% штрафу у розмірі 61 067,93 грн.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 154 006,30 грн. інфляційних втрат за період з січня 2022 року по квітень 2023 року та 142 212,98 грн. 20% річних за період з 01.01.2022 по 30.04.2023, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з до пункту 8 договору переведення боргу від 30.11.2021 за порушення строків оплати, передбачених п. 6 новий боржник зобов`язань сплатити кредитору відповідно до ч.3 ст. 625 Цивільного кодексу України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять процентів річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 20% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений правильно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 20% річних в розмірі 142 212,98 грн. та сума інфляційних втрат в розмірі 154 006,30 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

За таких обставин, оцінивши подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у вигляді судового збору у повному обсязі у розмірі 16 106,09 грн. слід покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

До закінчення судових дебатів у справі представником позивача зроблена заява про те, що докази щодо розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у зв`язку з чим судом для вирішення питання про судові витрати призначено судове засідання на 09.10.2023 о 12:00 год.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Екопак" про стягнення 610 679,30 грн. заборгованості за договором оренди, 105 772,99 грн. пені, 61 067,93 грн. 10% штрафу, 154 006,30 грн. інфляційних втрат, 142 212,98 грн. 20% річних задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Екопак" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Південна, буд. 2-б, офіс 37, ідентифікаційний код 44608738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 22, ідентифікаційний код 38200042) 610 679,30 грн. заборгованості за договором оренди, 105 772,99 грн. пені, 61 067,93 грн. 10% штрафу, 154 006,30 грн. інфляційних втрат, 142 212,98 грн. 20% річних та судові витрати у вигляді судового збору у сумі 16 106,09 грн.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 09.10.2023 о 12:00 год. Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1, 2-й поверх, кабінет № 2-209. Явка учасників в судове засідання не є обов`язковою.

Докази щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу мають бути подані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 02.10.2023.

Суддя Е.М. Бондарєв