Постанова

від 19.09.2023 по справі 444/1807/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 444/1807/19 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.

Провадження № 22-ц/811/2026/22 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Назар Х.Б.

за участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Яворівськоїквартирно-експлуатаційноїчастини району на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 01 липня 2022 року у справі за позовом Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до Жовківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , Жовківської міської ради Львівської області, в якому просила визнати незаконним і скасувати рішення Жовківської міської ради Львівської області № 115 від 05.03.2010 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 500 м кв. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » в повному обсязі, як таке, що не відповідає вимогам Закону та порушує законні права та інтереси КЕЧ (району); визнати внедійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ№525573, виданий на підставі Рішення Жовківської міської ради 26 сесії 5 скликання №81 від 07.09.2010, оформлений на ОСОБА_1 та скасувати державну реєстрацію.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що Яворівська квартирно-експлуатаційна частина діє на підставі Положення №149 від 07.06.2019, відповідно до якого її завданням є організація збереження та матеріальний облік фондів і територій військових містечок, квартирного майна та земельних ділянок. Земельна ділянка житлового містечка АДРЕСА_2 перебуває на обліку Яворівської КЕЧ та відноситься до земель оборони. Однак рішенням Жовківської міської ради Львівської області від 05.03.2010 № 115 надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 500 м кв. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . Вважає, що Жовківська міська рада не мала підстав для прийняття такого рішення, оскільки дані землі мають спеціальний статус земель оборони. Вказує, що у комунальну власність м. Жовкви ним було передано військове майно житловий фонд та об`єкти соціально-культурної сфери, земельна ділянка не передавалася. На підставі наведеного позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 01.07.2022 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила Яворівськаквартирно-експлуатаційначастина району.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що відповідно до матеріалів справи та пояснень представника Яворівської КЕЧ (району) земельна ділянка житлового містечка № 5 по вул.Воїнів УПА 6-8 перебуває на обліку Яворівської КЕЧ (району) та в силу її приналежності за цільовим призначенням відносяться до земель оборони. Вважає, що в даному випадку, власником земельної ділянки, яка закріплена за Яворівською КЕЧ (району), та перебуває у сфері управління Міністерства оборони України, є держава в особі Кабінету Міністрів України, оскільки статтею 116 Конституції України передбачено, що саме Кабінет Міністрів України є вищим органом в системі органів виконавчої влади, якому надано повноваження з управління об`єктами державної власності.

Оскільки,землі оборонизнаходяться уМіноборони лишев користуванні,а розпоряджаєтьсяними КабінетМіністрів України(ст.13Кодексу),то відповіднодо статті142Земельного кодексуУкраїни виключноКабінет МіністрівУкраїни маєправо припинятиправо користуванняземельною ділянкою,що входитьдо складуземель оборони,і повідомлятипро цеоргани виконавчоївлади таорганів місцевогосамоврядування.З врахуванням вимог Земельного кодексу України припинення права користування земельною ділянкою можливе лише за згодою землекористувача, а передача до комунальної власності лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Набуття прававласності наземельну ділянку,яка назаконних підставахперебуває впостійному користуваннііншої особи,є прямимпорушенням правтакої особина належнекористування землею.За таких обставин, вважає хибними висновки суду, що спірна земельна ділянка відноситься до земель житлового призначення, яка може передаватись у комунальну власність.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 заперечила проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на скаргу. Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Встановлено, що Яворівська квартирно-експлуатаційна частина (району) відповідно до її положення, затвердженого наказом начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 07.06.2019 №149, є державною установою, яка створена Міністерством оборони України. Завданнями Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) відповідно до підпунктів 19, 24 пункту 3, зокрема, є організація збереження та матеріальний облік фондів і територій військових містечок, квартирного майна та земельних ділянок, переданих військовим частинам на утримання та експлуатацію, проведення їх інвентаризації; здійснення в установленому порядку заходів з відчуження та оренди військового майна, передачі його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність.

Директивою Міністра оборони України № Д-43 від 14.10.2004 Командувачу військ Західного оперативного командування запропоновано організувати безоплатне вилучення з балансу Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) військового майна згідно з Переліком військового майна, яке безоплатно передається до комунальної власності територіальної громади міста Жовкви та його безоплатну передачу до комунальної власності територіальної громади міста Жовкви.

Відповідно до акту приймання-передачі військового майна від 24.07.2006 до складу об`єктів передачі належить 41 будівля, земельна ділянка площею 12,43 га.

З свідоцтва про право власності від 04.02.2003, виданого Жовківським бюро по приватизації державного житлового фонду на підставі рішення міськвиконкому №23 від 23.01.2003, вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Жовківської міської ради № 115 від 05.03.2010 «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 500 м. кв. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 500 м кв. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (кадастровий номер 4622710100:01:006:0041) посвідчувалося Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 525573, виданим Жовківською міською радою Львівської області 30.05.2012 на підставі рішення Жовківської міської ради № 81 від 07.09.2010.

У позовній заяві Яворівська КЕЧ району посилається на рішення Виконкому Нестерівської районної ради народних депутатів трудящих від 28.01.1952 № 2/115 «Про закріплення за Військовим міністерством Союзу РСР земельних ділянок і будівель на них, зайнятих військовими частинами ОСОБА_3 як особистий фонд військового міністерства націоналізований чи переданий в довгострокову безоплатну оренду».

Цим рішення за Військовим міністерством закріплено земельні ділянки, на яких знаходяться будівлі, передані на баланс Військового міністерства і зайняті військовими частинами Нестерівського гарнізону. Рішенням передбачено лише загальну площу закріплюваних земельних ділянок в межах генплану, без вказівок меж та точного місця розташування кожної конкретної земельної ділянки.

Відповідно до постанов Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 914/1420/18 та від 04.02.2021 у справі № 910/8502/17 Земельним кодексом УРСР, затвердженим постановою ВЦВК від 29.11.1922, передбачалась обов`язковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам правопідтверджуючих документів на землю.

Рішення Виконавчого комітету Нестерівської районної ради народних депутатів трудящих від 28.01.1952 № 2/115, на яке посилається позивач, не може слугувати підтвердженням наявності у Військового міністерства СССР та його правонаступників прав на спірну земельну ділянку, оскільки таке право не було оформлене у встановленому законом порядку, так як Військовим міністерством СРСР та його правонаступниками не оформлено право користування спірною земельною ділянкою, яке мало б полягати в остаточному затвердженні проекту землеустрою землевпорядною установою та отриманні після державної реєстрації створених землекористувань (земельної реєстрації) належним чином засвідченого документа на користування спірною земельною ділянкою). Відтак надані позивачем матеріали технічної інвентаризації земель будинкоуправління № 4 Яворівської КЕЧ району 1993 року не є належним доказом прав позивача на зазначену земельну ділянку.

Позивачем не надано суду доказів оформлення права користування земельною ділянкою 0,81 га житлового містечка № 5.

Така категорія земель за цільовим призначенням як «землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення» була передбачена у ст. 3 Земельному кодексі УРСР від 18.12.1990 № 561-ХІІ, а надалі передбачена у ст. 2 нової редакції Земельного кодексу України, прийнятої Законом України від 13.03.1992 № 2196-ХІІ.

Відповідно до ст.2 ЗК України в редакції від 18.12.1990, віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої здійснюється органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою та приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Згідно із постановою Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/8502/17 та ст. 30 цього Кодексу у разі зміни цільового призначення, надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони могло бути здійснене виключно за рішенням відповідного органу виконавчої влади, або органу місцевого самоврядування на підставі розробленого і погодженого проекту відведення земельної ділянки.

Рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про віднесення земельної ділянки 0,81 га житлового містечка №5 Яворівської КЕЧ району до категорії земель оборони позивачем не надано.

Згідно із ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Встановлено, що земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 Яворівської КЕЧ не сформована, зокрема, межі такої не визначено, кадастрового номера не присвоєно, інформація про неї до Державного земельного кадастру не внесена.

Без формування такої земельної ділянки у встановленому законом порядку неможливо встановити входження до неї земельної ділянки з кадастровим номером 4622710100:01:006:0041, що була відведена ОСОБА_1 , а тому і факту порушення у зв`язку із цим прав позивача.

Позивачем оскаржується рішення Жовківської міської ради Львівської області № 115 від 05.03.2010 «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 500 м. кв. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ».

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 826/5735/16 отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Оскаржуваним рішенням орган місцевого самоврядування не здійснив розпорядження спірною земельною ділянкою, на підставі оскаржуваного рішення право власності на таку ділянку у ОСОБА_1 не виникло, відтак права позивача оскаржуваним рішенням не порушено.

Рішення Жовківськоїміської радиЛьвівської області№ 115від 05.03.2010 за своєю природою є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а саме: затвердження відповідної документації із землеустрою та видачі державного акта про право власності на землю, що, в свою чергу, підтверджує відсутність правових підстав для подальшого скасування цього акта.

Відповідно до ст. 77 ЗК України у редакції чинній на час передачі військового майна в комунальну власність територіальної громади м.Жовква, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Згідно із постановою Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 спеціальні положення Земельного кодексу України та законодавства, яке регулює правовий режим військового майна у Збройних Силах України, на час передачі військового майна до комунальної власності передбачали належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб`єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, що не узгоджується з наведеним у статті 19 ЗК України поділом земель України на категорії за основним цільовим призначенням. Перехід права на земельну ділянку, що має правовий режим земель оборони, до приватного власника придбаного об`єкта нерухомості, розташованого на ній, об`єктивно зумовлює зміну її цільового призначення, зокрема, на землі забудови (житлової або громадської) або землі промисловості, адже змінюється суб`єкт її використання, земельна ділянка в такому випадку використовується для експлуатації придбаного у власність об`єкта нерухомості, розташованого на цій земельній ділянці, а не є наданою для розміщення і діяльності військової частини. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

Набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України саме: в силу правочину з придбання військового майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю у набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

У зв`язку із переходом права на об`єкти нерухомого майна житлового містечка № 5 Яворівської КЕЧ району, до комунальної власності перейшла і земельна ділянка, на якій такі розміщені.

Встановлено, що на земельній ділянці, яка була відведена ОСОБА_4 існував житловий будинок, який на підставі розпорядження органу приватизації був переданий у власність ОСОБА_5 та членам його сім`ї.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що при приватизації державного житлового фонду особи, яким передано у власність жилі приміщення в одноквартирних будинках, набувають право власності на земельні ділянки, де розташований будинок, шляхом їх приватизації згідно із положеннями ЗК України.

За таких обставин у ОСОБА_1 як власника приватизованого житлового будинку, виникло право на приватизацію земельної ділянки в порядку, передбаченому ЗК України. Рішення Жовківської міської ради № 115 від 05.03.2010 спрямоване на реалізацію процесу приватизації відповідно до положень ст. 118, 121 Земельного кодексу України та відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка не могла бути передана у комунальну власність, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.3 ст. 84 Земельного кодексу України, чинного на час ухвалення оскражуваного рішення, до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Яворівської квартирно-експлуатаційноїчастини району залишити без задоволення.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 01 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 29.09.2023

Головуючий

Судді