Рішення

від 02.10.2023 по справі 910/10879/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2023Справа № 910/10879/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватра-Газ Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго"

про стягнення 31200,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватра-Газ Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго" про стягнення 31200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 01/10-20/КТЕ-ТОГМ-ВГ від 01.10.2020.

Ухвалою суду від 17.07.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.07.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 17.07.2023.

Ухвалою суду від 27.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0600035539813 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02141, м. Київ, вулиця Руденко Лариси, будинок 6-А.

Вищезазначена ухвала Господарського суду м. Києва від 27.07.2023 повернута до суду у зв`язку з: "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/10879/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватра-Газ Сервіс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго" (замовник) укладено договір № 01/10-20/КТЕ-ТОГМ-ВГ (технічного обслуговування) відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується виконувати роботи, передбачені даним договором, а замовник зобов`язується оплачувати та приймати фактично виконані роботи.

За даним договором виконанню підлягають види робіт по технічному обслуговуванню: підземного газопроводу-вводу с/т з ПЕ труб Ду 110мм, довжиною 77,6 м.п., сталевих труб Ду 108мм, довжиною 1,5м.п., загальною довжиною 79,1 м.п.; крану сталевого для підземного встановлення Ду 100мм - 1 од.; ввідного газопроводу с/т із сталевих труб: Ду 108мм, довжиною 1,7м.п., Ду 89мм, довжиною 145м.п., Ду 40мм, довжиною 0,7м.п., Ду 15мм, довжиною 3,3м.п., загальною довжиною 150, 7м.п.; кранів сталевих кульових фланцевих : Ду 80 мм - 2 од., Ду 40мм - 2 од., кранів сталевих кульових різьбових : Ду 20мм - 1 од., Ду 15мм - 1 од.; ШГРП (на базі регуляторів тиску газу Dival 600 - 2 од.) -1 комплект; КВОГ (на базі л-ка газу «Delta» G-160 НЧ з обчислювачем витрат об`єму г-зу ОЕ-22ЛА - 1 к-т ; внутрішньобудинкового г-ду н/т із сталевих труб : Ду 159мм, довжиною 18,0м.п., Ду89мм, довжиною 2,0м.п., Ду40мм, довжиною 0,3м.п., Ду15мм, довжиною 0,7м.п., загальною довжиною 21,0м.п.; кранів сталевих кульових фланцевих : Ду 150мм - 1 од., Ду80мм - 2од.; клапана електромагнітного Ду 150мм - 1 од.; сигналізації загазованості на базі блока управління «Варта» 1-03.14 з датчиками CO, СН. Роботи, за даним Договором, виконуються за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 9-А, газопостачання модульної котельні підземного газопроводу-вводу (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору вартість робіт на рік та термін оплати, за даним договором, вказана у додатку № 1 (кошторис на ТО) до цього договору. У вартість робіт не включено витрати на придбання необхідних вузлів та матеріалів. Вартість матеріалів та роботи, яка буде виконуватись додатково, згідно ПБСГ (Правил безпеки систем газопостачання), узгоджуватиметься Сторонами шляхом складання Додаткової угоди та виставлятиметься Замовнику окремим рахунком.

Сторони щоквартально складають та підписують Акт прийому-здачі виконаних робіт. В Акті прийому-здачі виконаних робіт, Виконавець зазначає роботи які були проведені за даний період. Замовник не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання Акту виконаних робіт, зобов`язаний підписати його або надати (направити) Виконавцю письмову обгрунтовану відмову (п. 9.1, 9.4 договору).

Згідно п. 12.1 договору цей Договір, після його підписання обома Сторонами, набирає чинності з 01 жовтня 2020 року та діє до 30 вересня 2021 року включно, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по цьому Договору. У випадку відсутності письмової заяви однієї із Сторін про розірвання даного Договору, у термін до його закінчення за 30 (тридцять) календарних днів, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.

До матеріалів справи долучено графік на ТО (додаток № 2 до договору), в якому зазначено періодичність виконання робіт, та кошторис на ТО (додаток № 1 до договору), в якому визначено вартість та термін оплати робіт.

До матеріалів справи долучено акти надання послуг в підтвердження обставин виконання робіт (надання послуг) за договором № 01/10-20/КТЕ-ТОГМ-ВГ від 01.10.2020: № 254 від 28.10.2020 на суму 9600,00 грн за жовтень 2020; № 278 від 30.11.2020 на суму 9600,00 грн за листопад 2020; № 314 від 23.12.2020 на суму 9600,00 грн за грудень 2020; № 20 від 29.01.2021 на суму 9600,00 грн за січень 2021; № 53 від 23.02.2021 на суму 9600,00 грн за лютий 2021; № 89 від 31.03.2021 на суму 9600,00 грн за березень 2021; № 113 від 29.04.2021 на суму 9600,00 грн за квітень 2021; № 151 від 31.05.2021 на суму 9600,00 грн за травень 2021; № 253 від 21.10.2021 на суму 9600,00 грн за жовтень 2021; № 281 від 30.11.2021 на суму 9600,00 грн за листопад 2021; № 297 від 24.12.2021 на суму 9600,00 грн за грудень 2021; № 13 від 31.01.2022 на суму 9600,00 грн за січень 2022. Загальна вартість наданих за договором послуг згідно наданих актів становить 115200,00 грн. Акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів без зауважень.

Позивач до матеріалів справи долучив підписаний та скрпілений печатками обох контрагентів акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2020-07.02.2022 за договором № 01/10-20/КТЕ-ТОГМ-ВГ від 01.10.2020. В акті звірки сторони підтвердили обставини оплати відповідачем на користь позивача грошових коштів у сумі 84000,00 грн та наявність у відповідача кредиторської заборгованості у розмірі 31200,00 грн.

Відповідач не заперечив та не спростував обставин щодо надання йому послуг на загальну суму 115200,00 грн та їх часткову оплату у сумі 84000,00 грн. Докази оплати відповідачем вартості послуг у більшому розмірі ніж вказує позивач та зазначено у акті звірки суду надано не було.

Як вказує позивач та підтверджено сторонами в акті звірки, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 01/10-20/КТЕ-ТОГМ-ВГ від 01.10.2020 становить 31200,00 грн.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

За змістом ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З поданих первинних документів та суті договору і систематичності його виконання, суд дійшов висновку, що за правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг, а не договором підряду, в частині правовідносин, що є предметом розгляду у даній справі. Тому, суд вбачає, що до правовідносин сторін, які є предметом розгляду у даній справі, слід застосовувати норми права, які регулюють надання послуг, а не виконання підрядних робіт.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості № 697 від 07.03.2023, в якій вимагав сплати заборгованість у розмірі 31200,00 грн за договором № 01/10-20/КТЕ-ТОГМ-ВГ від 01.10.2020 у строк протягом 7 днів, з дати отримання вимоги. Вимога була отримана відповідачем 19.04.2023.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В додатку № 1 до договору сторони визначили строки оплати послуг наданих в період з жовтня 2020 до вересня 2021.

Тобто строк оплати послуг, наданих в період з жовтня 2021 по січень 2022 визначається згідно приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату послуг 07.03.2023, а отже строк оплати послуг у розмірі 31200,00 грн є таким що настав.

З огляду на все вищезазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та його задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів учасників справи суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір, згідно приписів ст. 129 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго" (02141, м. Київ, вулиця Руденко Лариси, 6-А, ідентифікаційний код 40453893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватра-Газ Сервіс" (03140, Київська область, Києво-Святошинський район, смт Чабани, вулиця Машинобудівників, 4В, квартира 80, ідентифікаційний код 40241863) суму основного боргу у розмірі 31200 (тридцять одну тисячу двісті) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко