Рішення
від 02.10.2023 по справі 910/11380/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2023Справа № 910/11380/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (вул. Володимирська, 51-А, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 03366500)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Штадсервис» (вул. Рейтарська, 13Б, м. Київ, 01034; ідентифікаційний код 43128382)

про стягнення 83 783, 61 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі за текстом - КП «Київжитлоспецексплуатація», Позивач, Балансоутримувач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Штадсервис» (далі за текстом - ТОВ «Штадсервис», Відповідач, Орендар) про стягнення за договором № 504/3538 від 06.01.2022 (далі за текстом - Договір) заборгованості з компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою в сумі 72 966, 98 грн, пеню - 1 407, 59 грн, 3 % річних - 1 606, 81 грн та інфляційні втрати - 7 802, 23 грн.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що Відповідачем неналежним чином здійснювалась компенсація витрат за користування земельною ділянкою, що призвело до утворення заборгованості за період з 01.01.2022 по 31.05.2023 в розмірі 72 966, 98 грн.

З огляду на прострочення виконання вказаного вище грошового зобов`язання Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені на підставі пункту 6.1. Договору.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала від 20.07.2023 направлялася на офіційну адресу Відповідача поштовим повідомленням № 0105494529927, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) закріплено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі № 910/11380/23 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

06.01.2022 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до пункту 1.1. якого Балансоутримувач та Орендар на підставі договору оренди від 06.01.2022 № 3538 нерухомого майна, що належить до комунальної власності уклали цей договір про компенсацію витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою нежилих приміщень, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Петлюри Симона, буд. 5, літера А.

Згідно пункту 2.1. Договору об`єктом компенсації витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою є нежитлові приміщення загальною площею 131, 60 кв.м.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2021 становить 3 785, 29 грн на місяць.

Згідно з пунктом 3.3. Договору розмір компенсації витрат за користування земельною ділянкою змінюється в односторонньому порядку у випадку зміни розмірів земельного податку згідно з чинним законодавством.

Додатково до компенсації витрат нараховується податок на додану вартість (пункт 3.4.Договору).

Згідно з пунктом 3.5. Договору компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою сплачується Орендарем на рахунок Балансоутримувача, починаючи з дати підписання Договору оренди від 06.01.2022 № 3538 нерухомого майна, що належить до комунальної власності і застосовується з 06.01.2022.

Компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою сплачується Орендарем щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць (пункт 3.6. Договору).

Відповідно до пункту 6.1. Договору за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату компенсації витрат Балансоутримувача Орендар сплачує на користь Балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених компенсацій витрат Балансоутриувача за користування земельного ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до пункту 7.1. Договору останній є укладеним з моменту набрання чинності Договору оренди від 06.01.2022 № 3538 нерухомого або іншого окремого індивідуально-визначеного майна, що належить до комунальної власності і діє з 06.01.2022 до 05.01.2027.

Згідно наданого Позивачем до матеріалів справи Акту приймання-передачі від 06.01.2022 Балансоутримувачем передано, а Орендарем прийнято в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 131, 6 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, вул. Петлюри Симона, буд. 5, літера А.

Відтак, суд вказує, що зобов`язання з компенсації витрат за користування земельною ділянкою є таким, що настало у Відповідача в силу підписання договору оренди та початку користування об`єктом оренди, а доказів зворотного не надано.

Згідно доводів Позивача, які не заперечуються Відповідачем, останній неналежним чином виконував умови Договору в період з 01.01.2022 по 31.05.2023, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 72 966, 98 грн.

На підтвердження факту існування заборгованості з платежів по компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою Позивачем надано довідку за підписами бухгалтера та головного бухгалтера Позивача.

Так, враховуючи прострочення виконання грошового зобов`язання Відповідачем згідно вимог пункту 3.6. Договору, Позивачем окремо за кожний місяць здійснено нарахування пені, 3% та інфляційні втрати згідно наданих розрахунків.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять заперечень Відповідача по суті спору, а також не містять доказів належного виконання умов Договору.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини та визначений Договором порядок компенсації витрат підприємства (пункт 3.6. Договору), суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині їх сплати за період січень 2022 - травень 2023, що відповідно свідчить про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог про стягнення суми основного боргу.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Дослідивши наданий Позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що останній здійснено без врахування положень пункту 3.6. Договору, оскільки прострочення оплати за поточний місяць у Відповідача рахується з 6 числа поточного місяця.

Відтак, за підрахунками суду пеня, яка підлягає стягненню з Відповідача становить 1 169, 73 грн, а нарахування 3 % річних та інфляційних витрат є правомірними та арифметично вірними, що свідчить про необхідність часткового задоволення позову.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини на підставі наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи відсутність доказів належного виконання Відповідачем умов Договору, а саме компенсації витрат за користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку щодо порушення Відповідачем господарського зобов`язання, а відтак наявність підстав для часткового задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Штадсервис» (вул. Рейтарська, 13Б, м. Київ, 01034; ідентифікаційний код 43128382) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (вул. Володимирська, 51-А, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 03366500) заборгованість в розмірі 72 966 (сімдесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят шість) грн 98 коп, пеня - 1 169 (одна тисяча сто шістдесят дев`ять) грн 73 коп., 3 % річних - 1 606 (одна тисяча шістсот шість) грн 81 коп та інфляційні втрати - 7 802 (сім тисяч вісімсот дві) грн 23 коп та судовий збір - 2 676 (дві тисячі шістсот сімдесят шість) грн 38 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 02.10.2023

Суддя Антон ПУКАС

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення02.10.2023
Оприлюднено04.10.2023
Номер документу113856542
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/11380/23

Рішення від 02.10.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукас А.Ю.

Ухвала від 20.07.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукас А.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні