Рішення

від 13.09.2023 по справі 911/1118/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1118/23

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Памібро»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Віяніт»

про стягнення заборгованості,

за участю представника:

позивача: Родчина І.В. адвоката (посвідчення №001277 від 22.03.2018 року);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Памібро (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Віяніт (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 233 412,40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №63 від 15.09.2020 року, згідно з якими позивач зобов`язувався передати відповідачу мішки паперові (далі товар), а відповідач зобов`язувався їх прийняти і оплатити.

За твердженнями представника позивача, відповідач товар прийняв, проте оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 136 860,00 грн. основного боргу, 16 576,52 грн. пені, 10 924,43 грн. трьох процентів річних, 69 051,45 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 21.04.2023 року відкрите провадження у справі, підготовче засідання призначене на 17 травня 2023 року.

У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 17.05.2023 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 21 червня 2023 року.

У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.06.2023 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 02 серпня 2023 року.

У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судове засідання відкладене на 13 вересня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

07 вересня 2023 року судом на сайті Судової влади України розміщене оголошення про виклик до суду відповідача в справі №911/1118/23 у засідання, призначене на 15 вересня 2023 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 21.04.2023 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Частиною 4 ст. 89 Цивільного кодексу України встановлено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

На відповідача, як юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов`язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень юридичною особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, з метою повідомлення відповідача про судові засідання, ухвала суду від 21.04.2023 року про відкриття провадження у справі, ухвала суду від 17.05.2023 року про відкладення підготовчого засідання, а також ухвала суду від 21.06.2023 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, були направлені рекомендованими листами із повідомленнями про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 09114, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Глиняна, будинок 45, корпус А.

Поштові відправлення №0103283625056, №0600027967180 та №0690006976154 не були вручені відповідачу, у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується копіями повернутих поштових конвертів, долучених до матеріалів справи.

Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.

При цьому, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі

судової влади України.

Ухвала Господарського суду Київської області від 21.04.2023 року про відкриття провадження у справі №911/1118/23 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 24 квітня 2023 року; ухвала суду від 17.05.2023 року про відкладення підготовчого засідання, - 23 травня 2023 року; ухвала суду від 21.06.2023 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, - 27 червня 2023 року; ухвала суду від 02.08.2023 року про відкладення судового засідання, - 07 серпня 2023 року.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, явка в судове засідання сторін це право, а не обов`язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо їх нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

Так, враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 13 вересня 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

15 вересня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю Памібро (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю Віяніт (далі відповідач) був укладений договір поставки №63 (далі договір), згідно з п. 1.1 якого, позивач зобов`язувався передати у власність відповідача у встановлений строк (строки) товар, а відповідач зобов`язувався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору, в асортименті і по цінах, які зазначені в Специфікації/Специфікаціях, що є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 цієї ж статті).

Згідно з ч. 3 цієї ж статті, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 4 цієї ж статті, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 264 Господарського кодексу України встановлено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками (ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 266 Господарського кодексу України встановлено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 4.2 договору, датою поставки вважається відмітка в накладній чи в акті здачі-прийому товару про отримання товару.

Згідно з ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що орієнтовна загальна сума договору складає 5 000 000,00 гривень. Фактична загальна сума договору становить сумарну вартість усього проданого по договору товару виходячи з накладних, що видані позивачем на виконання цього договору.

Згідно з п. 3.2 договору, ціна товару зазначається в Специфікації/Специфікаціях у національній валюті України гривні з визначенням грошового еквіваленту в Євро по ринковому курсу продажу валюти Євро на Міжбанківському валютному ринку, що склався на момент закриття торгів останнього робочого дня Міжбанківського валютного ринку перед днем укладення Специфікації, згідно інформації, розміщеної на сайті www.minfin.com.ua та приймається на умовах, вказаних в Специфікації/Специфікаціях та пункті 3.3. договору.

Відповідно до п. 3.3 договору, умови оплати: передоплата 50% вартості замовлення здійснюється відповідачем протягом 5 календарних днів з дня погодження позивачем замовлення; оплата решти 50% вартості замовлення здійснюється відповідачем протягом 30 календарних з дня відвантаження позивачем товару згідно виставленого позивачем рахунку.

Пунктом 3.3.1 договору встановлено, що оплата за товар здійснюється відповідачем в національній валюті України гривні на підставі виставленого рахунку позивача, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. Оплата вважається здійсненою з моменту поступлення коштів на рахунок позивача.

Згідно з п. 3.3.2 договору, ціна товару визначається позивачем в рахунку у гривні згідно ціни товару у гривні вказаної у Специфікації, за виключенням випадку вказаного у пункті 3.3.3. даного договору.

Відповідно до п. 3.3.3 договору, якщо на момент виставлення позивачем рахунку курс євро до гривні (за даними НБУ) зросте більше як на 3% по відношення до курсу євро до гривні (за даними НБУ), що існував на день підписання Специфікації, ціна товару визначається позивачем в рахунку у гривні шляхом множення грошового еквіваленту ціни в Євро вказаної у Специфікації на ринковий курсу продажу валюти євро на Міжбанківському валютному ринку, що склався на момент закриття торгів дня (останнього робочого дня), що передує дню виписки рахунку, згідно інформації, розміщеної на сайті www.minfin.com.ua.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст. 631 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 9.7 договору, термін дії договору з моменту підписання до 31 грудня 2021р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання. Якщо жодна зі сторін письмово не заявила про свій намір припинення дії цього договору в строки до 10-го грудня останнього року дії договору. Договір пролонгується на кожний наступний календарний рік, на умовах що діяли на момент пролонгації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий відповідачу рахунок на оплату №481 від 2 грудня 2020 року, в сумі 241 860,00 грн.

За твердженнями представника позивача, відповідач прийняв товар, на загальну суму 241 860,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН 0000484 від 09 грудня 2020 року, копія якої долучена до матеріалів справи, проте оплатив його частково, а саме в сумі 105 000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, долученими до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як уже зазначалось, відповідно до п. 3.3 договору, умови оплати: передоплата 50% вартості замовлення здійснюється відповідачем протягом 5 календарних днів з дня погодження позивачем замовлення; оплата решти 50% вартості замовлення здійснюється відповідачем протягом 30 календарних з дня відвантаження позивачем товару згідно виставленого позивачем рахунку.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 2 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Так, товар, поставлений позивачем, повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 08 січня 2021 року.

Оскільки відповідач товар повністю не оплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 136 860,00 грн. основного боргу, 16 576,52 грн. пені, 10 924,43 грн. трьох процентів річних, 69 051,45 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зокрема, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що товар, переданий позивачем відповідачу 09 грудня 2020 року, на суму 241 860,00 грн., відповідач оплатив частково, а саме в сумі 105 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Так, борг відповідача перед позивачем становив 136 860,00 грн.

Документів, що підтверджували б наявність у відповідача претензій до позивача щодо предмету, якості або кількості переданого позивачем товару, а також документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем або спростовували б доводи представника позивача, представник відповідача суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 136 860,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 16 576,52 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 8.1 договору, у випадку порушення відповідачем термінів оплати, позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата відповідачем пені не звільняє його від обов`язку оплати за товар.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був зобов`язаний оплатити переданий позивачем товар протягом 30 календарних днів з дня відвантаження позивачем товару та згідно з виставленим позивачем рахунком, тобто не пізніше 08 січня 2021 року.

Господарський суд під час вирішення спору з`ясовує обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в справі № 922/2216/18 від 14.01.2021 року, в справі №910/1389/18 від 05.03.2018 року.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивачем період нарахування пені визначений невірно, оскільки він просив суд стягнути з відповідача пеню, згідно з видатковою накладною №РН 0000484 від 09 грудня 2020 року, починаючи з 09.01.2021 року до 08.07.2021 року, а не з 09.01.2021 року до 25.02.2022 року.

Так, переданий позивачем товар, на суму 241 860,00 грн., був частково оплачений відповідачем 02.06.2021 року, на суму 10 000,00 грн., тому борг відповідача перед позивачем становив 231 860,00 грн.;

-після сплати 07.06.2021 року грошових коштів у сумі 10 000,00 грн. борг становив 221 860,00 грн.;

-після сплати 30.06.2021 року грошових коштів у сумі 10 000,00 грн. борг становив 211 860,00 грн.;

-після сплати 21.07.2021 року грошових коштів у сумі 15 000,00 грн. борг становив 196 860,00 грн.;

-після сплати 26.07.2021 року грошових коштів у сумі 15 000,00 грн. борг становив 181 860,00 грн.;

-після сплати 06.08.2021 року грошових коштів у сумі 10 000,00 грн. борг становив 171 860,00 грн.;

-після сплати 13.08.2021 року грошових коштів у сумі 10 000,00 грн. борг становив 161 860,00 грн.;

-після сплати 20.08.2021 року грошових коштів у сумі 10 000,00 грн. борг становив 151 860,00 грн.;

-після сплати 25.08.2021 року грошових коштів у сумі 15 000,00 грн. борг становив 136 860,00 грн.

Так, розмір пені, згідно з видатковою накладною №РН 0000484 від 09 грудня 2020 року, враховуючи період заборгованості з:

09.01.2021 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 241 860,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 4 373,36 грн.;

05.03.2021 року до 15.04.2021 року, суму боргу в розмірі 241 860,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 3 617,96 грн.;

16.04.2021 року до 01.06.2021 року, суму боргу в розмірі 241 860,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 4 671,54 грн.;

02.06.2021 року до 06.06.2021 року, суму боргу в розмірі 231 860,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 476,42 грн.;

07.06.2021 року до 29.06.2021 року, суму боргу в розмірі 221 860,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 2 097,03 грн.;

30.06.2021 року до 08.07.2021 року, суму боргу в розмірі 211 860,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 783,59 грн.,

а разом 16 019,90 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 10 924,43 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 69 051,45 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Три проценти річних, згідно з видатковою накладною №РН 0000484 від 09 грудня 2020 року, враховуючи період заборгованості з:

09.01.2021 року до 01.06.2021 року, складає 144 дні, тому три проценти річних від суми 241 860,00 грн. становлять 2 862,56 грн.;

02.06.2021 року до 06.06.2021 року, складає 05 днів, тому три проценти річних від суми 231 860,00 грн. становлять 95,28 грн.;

07.06.2021 року до 29.06.2021 року, складає 23 дні, тому три проценти річних від суми 221 860,00 грн. становлять 419,41 грн.;

30.06.2021 року до 20.07.2021 року, складає 21 день, тому три проценти річних від суми 211 860,00 грн. становлять 365,68 грн.;

21.07.2021 року до 25.07.2021 року, складає 05 днів, тому три проценти річних від суми 196 860,00 грн. становлять 80,90 грн.;

26.07.2021 року до 05.08.2021 року, складає 11 днів, тому три проценти річних від суми 181 860,00 грн. становлять 164,42 грн.;

06.08.2021 року до 12.08.2021 року, складає 07 днів, тому три проценти річних від суми 171 860,00 грн. становлять 98,88 грн.;

13.08.2021 року до 19.08.2021 року, складає 07 днів, тому три проценти річних від суми 161 860,00 грн. становлять 93,12 грн.;

20.08.2021 року до 24.08.2021 року, складає 05 днів, тому три проценти річних від суми 151 860,00 грн. становлять 62,41 грн.;

25.08.2021 року до 10.04.2023 року, складає 594 дні, тому три проценти річних від суми 136 860,00 грн. становлять 6 681,77 грн.,

а разом 10 924,43 грн., які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, згідно з видатковою накладною №РН 0000484 від 09 грудня 2020 року, враховуючи період заборгованості з 09.01.2021 року до 01.06.2021 року, а також індекси інфляції: у січні 2021 року - 101,3%; лютому 101,0%; березні 101,7%; квітні 100,7%; травні 101,3%, від суми заборгованості 241 860,00 грн., складає 14 857,06 грн.

Судом встановлено, що період з 02.02.2021 року до 06.06.2021 року, від суми заборгованості 231 860,00 грн., становить менше місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, враховуючи період з 07.06.2021 року до 29.06.2021 року, а також індекс інфляції в червні 2021 року - 100,0%, від суми заборгованості 221 860,00 грн., складає 443,72 грн.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, враховуючи період 30.06.2021 року до 20.07.2021 року, а також індекс інфляції в липні 2021 року - 100,1%, від суми заборгованості 211 860,00 грн., складає 211,86 грн.

Судом встановлено, що періоди: з 21.07.2021 року до 25.07.2021 року, від суми заборгованості 196 860,00 грн.; з 26.07.2021 року до 05.08.2021 року, від суми заборгованості 181 860,00 грн.; з 06.08.2021 року до 12.08.2021 року, від суми заборгованості 171 860,00 грн.; з 20.08.2021 року до 24.08.2021 року, від суми заборгованості 151 860,00 грн., становлять менше місяця, а сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 13.08.2021 року до 19.08.2021 року, від суми заборгованості 161 860,00 грн., складає 323,72 грн. (тобто була дефляція).

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період 25.08.2021 року до 10.04.2023 року, враховуючи індекси інфляції: у вересні 2021 року - 101,2%, жовтні 100,9%; листопаді 100,8%; грудні 100,6%; січні 2022 року 101,3%; лютому 101,6%; березні - 104,5%; квітні 103,1%; травні 102,7%; червні 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%; вересні 101,9%; жовтні 102,5%; листопаді 100,7%; грудні 100,7%; січні 2023 року 100,8%; лютому 100,7%; березні - 101,5%, від суми заборгованості 136 860,00 грн., складає 47 984,96 грн.,

а разом 63 173,88 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", п. 3 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 179, ч. ч. 2, 3, 4, 5 ст. 180, ч. ч. 1, 7 ст. 181, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. ч. 1, 2 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ч. 4 ст. 89, ст. 253, ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ч. 1 ст. 632, ч. 1 ст. 638, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 115, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 116, ч. ч. 2, 3 ст. 120, ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Памібро» до товариства з обмеженою відповідальністю «Віяніт» про стягнення заборгованості в сумі 233 412,40 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Віяніт» (09114, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Глиняна, будинок 45, корпус А, ідентифікаційний код 43289541) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Памібро» (77611, Івано-Франківська область, Рожнятівський район, селище міського типу Брошнів - Осада, вулиця Січових Стрільців, будинок 52а/3, ідентифікаційний код 24679870) 136 860,00 грн. (сто тридцять шість тисяч вісімсот шістдесят грн. 00 коп.) основного боргу; 16 019,90 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятнадцять грн. 90 коп.) пені; 10 924,43 грн. (десять тисяч дев`ятсот двадцять чотири грн. 43 коп.) трьох процентів річних; 63 173,88 грн. (шістдесят три тисячі сто сімдесят три грн. 88 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 3 404,68 грн. (три тисячі чотириста чотири грн. 68 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 02.10.2023 року.

Суддя С. Грабець