Рішення

від 29.09.2023 по справі 917/1210/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2023 Справа № 917/1210/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., після виходу з відпустки, розглянувши справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер А", вул.Миру, 50, с. Рашівка, Миргородський район, Полтавська область, 37343

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталконс", вул. Ігоря Сердюка, 8/8, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 185 765,53 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер А" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталконс" 185 765,53 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 30.11.2022 між стонами договору поставки № 09/11-25022, з яких 155 400,00 грн попередня оплата, 22 200,00 грн штраф за прострочення поставки товару, 2 337,39 грн 3% річних, 5 828,14 грн інфляційні втрати.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази в копіях : Договір поставки №09/11-2022 від 30.11.2022 року, платіжну інструкцію № 224 від 05.12.2022 року, розрахунок штрафних санкцій.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

07.07.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер А" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталконс" про стягнення 185 765,53 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 30.11.2022 між стонами договору поставки № 09/11-25022, з яких : 155 400,00 грн попередня оплата, 22 200,00 грн штраф за прострочення поставки товару, 2 337,39 грн 3% річних, 5 828,14 грн інфляційні втрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2023 року справу № 917/1210/23 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 12.07.2023 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений за місцем його реєстрації про покладені на нього обов`язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 12.07.2023) наявне у матеріалах справи. Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

30.11.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталконс" (далі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер А" (далі Замовник) укладено Договір поставки №09/11-2022 (далі - Договір, а.с. 7).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Постачальник зобов`язується поставити, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити (далі по тексту - Товар) відповідно до наданих Замовником креслень або технічного завдання і ескізів і затверджених сторонами уточнень і відхилень, вказаних у специфікаціях до цього Договору, що є невід`ємною частиною останнього (п. 1.1 Договору);

- Товар, що є предметом поставки за цим Договором, постачається Замовнику в термін та на умовах, вказаних в Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору. Датою поставки є дата отримання Замовником Товару згідно накладної (п. 3.1 та п. 3.3. Договору);

- розрахунок за цим Договором між Постачальником і Замовником проводиться шляхом сплати грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у два етапи, якщо інше не вказано у Специфікації, що є невід`ємною частиною договору : I етап - попередня оплата у розмірі 70% від загальної вартості Товару протягом 5 (п`яти) банківських днів від дати підписання Договору обома Сторонами; II етап - остаточний розрахунок у розмірі 30% від загальної вартості протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання від Постачальника повідомлення про готовність Товару до відвантаження (п. 4.2 Договору);

- цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 29.11.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань за цим договором (п. 8.1 Договору).

У Специфікації № 1 (Додатку № 1 до Договору) сторони погодили договірну ціну та термін поставки товару замовнику, а саме : товар вартістю 222 000,00 грн з терміном поставки 21 робочий день з моменту здійснення попередньої оплати (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 8).

На виконання умов п. 2.2 Договору згідно платіжної інструкції № 224 від 05.12.2022 позивачем здійснено попередню оплату Товару у розмірі 70% від його загальної вартості, що становить 155 400,00 грн (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 9).

Оскільки Відповідач не виконав умов Договору щодо поставки товару у визначений Договором строк (по 03.01.2023 року включно), Позивачем надсилались відповідачу претензії щодо повернення попередньої оплати (авансу) та сплати штрафних санкцій, припинення договору поставки, зокрема, претензія від 31.05.2023. На підтвердження надсилання претензій Відповідачу Позивач надав трекінг поштового відправлення 3730083056990 та трекінг поштового відправлення 3730083067593, опис вкладення у цінний лист та накладну (а.с. 23-27).

За твердженням Позивача, на вказані претензії Відповідач відповіді не надав, товар не поставив, отримані кошти не повернув.

Враховуючи викладене, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України (далі ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Частиною 1 статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За умовами ч.1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним попередньої оплати у розмірі 70% від вартості товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором у встановлений строк товар Позивачу не поставив, на вимогу Позивача Відповідач кошти у розмірі 155 400,00 грн не повернув. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 155 400,00 грн неповернутої попередньої оплати, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 5.2 Договору сторони погодили, що за порушення строків поставки продукції Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 0,1% від вартості не поставленої або недопоставленої в строк продукції, але не більше 10% від вартості продукції по відповідній специфікації.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання договірних зобов`язань щодо поставки товару позивачу, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 22 200,00 грн штрафу (що не перевищує 10% від вартості товару).

За прострочення повернення попередньої оплати в сумі 155 400,00 грн Позивач заявив до стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 2 337,39 грн та інфляційне збільшення суми боргу в сумі 5 828,14 грн за період з 04.01.2023 по 05.07.2023.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

У справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідношення, в якому у зв`язку з фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), відповідно до частини другої статті 693 ЦК України є грошовим зобов`язанням. Тому на нього можуть нараховуватись інфляційні нарахування і 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України і відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки (03.01.2023) відповідач (постачальник) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 2 337,39 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 5 828,14 грн, суд не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому дійшов висновку, що вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 155 400,00 грн попередної оплати, 22 200,00 грн штрафу за прострочення поставки товару, 2 337,39 грн 3% річних та 5 828,14 грн інфляційних втрат, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2 786,49 грн покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталконс" (вул. Ігоря Сердюка, 8/8, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 44219564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер А" (вул. Миру, 50, с. Рашівка, Миргородський район, Полтавська область, 37343, код ЄДРПОУ 38601326) попередню оплату (аванс) по договору поставки №09/11-2022 від 30.11.2022 року в сумі 155 400,00 грн, 22 200,00 грн. штрафу за прострочення поставки товару, 2 337,39 грн 3% річних за користування чужими грошовими коштами, 5 828,14 грн інфляційних втрат та 2 786,49 грн судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписане 29.09.2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик