Рішення

від 02.10.2023 по справі 921/505/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 жовтня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/505/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

Розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу № 921/504/23

за позовом: Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (АТ «А-Банк»), 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, ідентифікаційний код 14360080

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАНЕТ.КОМ», 48501, м. Чортків, Тернопільська обл., вул. Лесі Українки, буд.4, кв.4, ідентифікаційний код 37512618

про стягнення заборгованості у розмірі 203 830,64 грн та судові витрати у розмірі 3057,46 грн.

Представники сторін не викликались.

Суть справи.

Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (АТ «А-Банк») звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАНЕТ.КОМ» про стягнення заборгованості у розмірі 203 830,64 грн, з них:

-146752,25 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту;

-34333,69 грн - загальний залишок заборгованості за процентами;

-22744,70 грн.- загальний залишок заборгованості за винагородою;

-0,00 -пеня;

-0,00 грн.- штраф(фіксована складова);

-0 грн - штраф (змінна складова) та стягнути судові витрати у розмірі 3057,46 грн.

Позиція позивача.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідач неналежно виконував свої грошові зобов`язання за Кредитним договором № 20.48.0000000130 від 28.01.2021, чим порушив строки з повернення отриманих грошових коштів.

Правовим обґрунтуванням позову позивачем визначено норми статей 525, 526, 530, 536, 610, 612, 625, 629, 1048-1050 ЦК України та умови кредитного договору.

Заперечення відповідача.

Відповідач відзив на позов до матеріалів справи не подав.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідь на відзив позивача.

Позивач відповідь на відзив до матеріалів справи не подавав.

Заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач заперечень на відповідь на відзив до матеріалів справи не подавав.

Рух справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 справа передана на розгляд судді Хома С.О.

Ухвалою від 28.07.2023 прийнято позовну заяву б/н від 06.05.2023 ( вх. № 547 від 24.07.2023) Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (АТ «А-Банк») до розгляду та відкрито провадження у справі №921/505/23, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Явка сторін.

31.07.2023 ухвала про відкриття провадження у справі № 921/505/23 від 28.07.2023, надіслана на адреси сторін у справі рекомендованою кореспонденцією про вручення.

Позивачем вищевказана ухвала отримана 08.08.2023, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу.

Відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІВАНЕТ.КОМ» вищевказана ухвала була надіслана на адресу АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код 37512618, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи, проте відповідачем не отримана, 04.09.2023 поштовий конверт повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "за закінченням терміну зберігання".

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформація про іншу адресу відповідача у суду відсутня.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, відповідач проінформований про розгляд справи в Господарському суді Тернопільської області.

Оскільки провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників то представники учасників справи не викликались.

Технічна підтримка.

Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) представників учасників справи за наявними у справі матеріалами, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Господарський процес.

Згідно з ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У відповідності до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

28.01.2021 року між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (скорочена назва АТ "А-Банк", далі - Банк, Кредитор, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІВАНЕТ.КОМ» (далі - Позичальник, Відповідач) було укладено кредитний договір N20.48.0000000130 щодо надання останньому кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 200 000,00 грн. строком на 36 місяців (тобто до 26.01.2024) зі сплатою процентів у розмірі 20,90 % щорічно.

У відповідності до п. А2 та п. АЗ Кредитного договору ліміт цього договору: 200 000,00 грн на наступні цілі:

-у розмірі 200 000,00 грн. на фінансування поточної діяльності (для придбання сировини та матеріалів, оплати товарів та послуг, виплати заробітної плати);

-у розмірі 0,00 грн. на сплату комісії за видачу кредитних коштів та у розмірі 00,00 грн. на сплату страхових платежів зі строком повернення до 26.01.2024 року, шляхом здійснення погашення Кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки з Графіком платежів (Додатком №1 цього Договору).

Згідно з п. А6, п. А9, п. А10, п. А11 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних. Також Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,790000% від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансових інструментом у розмірі 0,000000 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів.

Згідно з п. А7 Кредитного договору у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. АЗ цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до пп. 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору Позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до пп.4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені пп. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.

Відповідно до п. 2.3.2 Кредитного Договору при настанні будь-якої з наступних подій: - порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього Договору зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначено в повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суду кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Кредитом.

Відповідно до п. 5.8 Кредитного Договору у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

За умовами пп. 6.1, 6.2 Кредитного договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

У Додатку 1 до Кредитного договору - «Графік погашення» сторони погодили розміри платежів, які має вносити Позичальник кожного місяця, на погашення основної суми кредиту, процентів та винагороди, та терміни внесення цих платежів.

Із матеріалів справи вбачається, що 28.01.2021 року Банком на підставі укладеного між сторонами кредитного договору № N20.48.0000000130 від 21.01.2021 року по меморіальному ордеру від 28.01.2021 №TR.16626461.28732.64999 перераховано відповідачу кредитні кошти в сумі 200 000,00 грн., що підтверджується наданою позивачем до позовної заяви копією вказаного меморіального ордеру.

Відповідачем отримані кредитні кошти повернуто позивачу частково. Останній платіж по Кредитному договору відповідачем був внесений 20.02.2023 року, що підтверджується наданою позивачем до позовної заяви банківською випискою з рахунка відповідача за період з 28.01.2021 по 06.05.2023 року.

24.04.2023 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, однак відповідач заборгованість не сплатив та відповіді на вимогу не надав, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно з розрахунком позивача залишок заборгованості відповідача за Кредитним договором станом на 06.05.2023 року становить 203 830,64 грн,, з них: 146752,25 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту, 34333,69 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами, 22744,70 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою;

Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов наступного висновку.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. ст. 4, 173-175 та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України), до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами 2,3 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Положеннями частини першої ст.1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами частин 1,3 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який регулюється приписами глави 72 ЦК України та § 1 глави 35 ГК України.

Згідно з вимогами ст.345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що на виконання умов кредитного Договору № 20.48.0000000130 від 28.01.2021 позивачем по меморіальному ордеру від 28.01.2021 №TR.16626461.28732.64999 перераховано відповідачу кредитні кошти в сумі 200 000,00 грн, що підтверджується що підтверджується наданою позивачем до позовної заяви копією вказаного меморіального ордеру.

Відповідно до умов пункту А3 Кредитного договору термін повернення кредитних коштів за Кредитним договором є 26.01.2024 року.

Всупереч умовам Договору взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту та сплати процентів, винагороди в повному обсязі та у визначені графіком погашення Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВАНЕТ.КОМ», не виконав, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.

Так, за наявними матеріалами справи відповідачем повернуто кредитні кошти позивачу частково, що підтверджується наданою позивачем до позовної заяви банківською випискою з рахунка відповідача за період з 28.01.2021 по 06.05.2023 року та розрахунком заборгованості.

Доказів погашення відповідачем суми тіла кредиту у розмірі 146752,25 грн, суми заборгованості за процентами у розмірі 34333,69 грн, суми заборгованості за винагородою у розмірі 22744,70 грн. за користування кредитом у строки, погоджені сторонами у Графіку погашення заборгованості, матеріали справи не містять.

Згідно вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.А.6 Договору, за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів факт/360").

Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день (п.А8.Договору).

Позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п.А.2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати (п.А10.Договору).

Суд зазначає, що відповідач, уклавши кредитний договір, добровільно став стороною такого договору, а відтак на відповідних умовах зобов`язаний нести всі ризики, пов`язані з порушенням власних зобов`язань.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо розрахунку позивача та за умови ненадання контррозрахунку заявлених до стягнення сум боргу, суд здійснює розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми заборгованості за кредитом, процентами та винагородою за користування кредитом, суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до умов Договору.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що позивачем виконано у повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі, та не спростовано відповідачем, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 203 830,64 грн, з яких: 146752,25 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 34333,69 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 22744,70 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою, підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір.

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 3057 грн. 46 коп. згідно платіжного доручення № 6005315377783 від 06.05.2023.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

З врахуванням п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3057 грн. 46 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Витрати на правову допомогу.

Витрати на правову допомогу учасниками справи не заявлялись.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252, Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАНЕТ.КОМ», 48501, м. Чортків, Тернопільська обл., вул. Лесі Українки, буд.4, кв.4, ідентифікаційний код 37512618 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (АТ «А-Банк»), 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, ідентифікаційний код 14360080 загальну суму заборгованості у розмірі 203 830,64 грн з яких:

-146752,25 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);

-34333,69 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами;

-22744,70 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою;

-3057,46 грн. - судовий збір в повернення сплачених судових витрат.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Копію рішення направити сторонам по справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 01.09.2023 по 29.09.2023 повне рішення складено та підписано: 02 жовтня 2023 року.

Суддя С.О. Хома