Рішення

від 02.10.2023 по справі 922/2489/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2489/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків до Дочірнього підприємства "Санаторій "Ялинка" ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", с. Дачне, Чугуївський р-н про стягнення 510 716,74 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 12 червня 2023 року із позовною заявою про стягнення з Відповідача - Дочірнього підприємства "Санаторій "Ялинка" ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" суму боргу у розмірі 510 716,74 грн (де: 479 708,55 грн - заборгованість за електричну енергію; 27 450,07 грн - пеня; 1663,32 грн - 3% річних; 1894,80 грн - інфляційних втрат), а також суму судового збору.

Ухвалою суду від 16.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/2489/23 розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення Відповідача про розгляд справи; в розумінні п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, копія ухвали від 16.06.2023 вважається врученою Відповідачу. Також, факт отримання Відповідачем зазначеної ухвали підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, де встановлено, що 28.06.2023 дане поштове відправлення було отримано.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх. №18113 від 11.07.2023), де просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Так, у відзиві посилається на Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо форс-мажорних обставин військової агресії російської федерації проти України. Також посилається на те, що п.1 Постанови КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 № 206 встановлено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Дія абзаців першого та третього пункту 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

ДП «Санаторій Ялинка» ПАТ ЛОЗП України належить на праві власності приміщення загальною площею 8 626,6 кв.м., що знаходяться за адресою: Харківська область, с. Дачне, вул. Курортна, 1.

Відповідно до наказу директора ДП санаторій «Ялинка» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» від 03.10.2021 року № 145 «Про проведення тимчасової консервації основних засобів строком на 6 місяців» санаторій з 15.10.2021 року було переведено на сезонне функціонування. У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, наказом директора від 24.02.2022 року № 16 «Про введення в експлуатацію законсерваваних корпусів №34 та №32 та їдальні», окремі основні засоби санаторію виведені з консервації для розміщення внутрішньо переміщених осіб. Інші приміщення санаторію так і залишилися законсервованими. Для проживання внутрішньо-переміщених осіб виділено приміщення спальних корпусів №34 та №32, загальною площею 11704 кв.м., що становить 100 відсотків від загальної площі приміщень санаторію придатних для проживання людей. Загальна кількість ліжко-місць, визначена для розміщення в будівлі внутрішньо-переміщених осіб становить 144 місця.

Відповідач вказує, що на момент подання відзиву санаторій не здійснює своєї основної діяльності, як лікарняно-оздоровчий заклад, а лише у виділених спальних корпусах безкоштовно розміщує внутрішньо-переміщених осіб. А також, 03.03.2023 року було укладено договір № 67 про спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном між ДП санаторій «Ялинка» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та Військової частиною.

Відповідно до п.1.1. Договору Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування майном Сторони 1. Відповідно до п.3.1. Договору спільне тимчасове користування майном здійснюється на безоплатній основі. При цьому сторони Договору передбачили, що він діє з 01.01.2023 (п. 10.1 Договору).

Отже на думку Відповідача, пред`явлений позов про стягнення зазначеної суми не підлягає задоволенню, оскільки Відповідачем надається в безоплатне користування своє майно в період воєнного часу саме для допомоги армії та для розміщення внутрішньо-переміщених осіб, тобто електроенергія використовувалась на користь останніх, а ні в цілях основної діяльності Відповідача.

14 липня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 18398), де Позивач вважає викладені у відзиві обставини безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд приймає до уваги, що сторонам створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення Відповідача стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень проти позову (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

У зв`язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ «Харківенергозбут» є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, Регулятор) від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.

Відповідно до статті 4 Закону України Про ринок електричної енергії (далі Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно зі ст. 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з п.п. 3.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

У відповідності до п. 3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.

Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

Відповідно до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ Харківенергозбут проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.

ПрАТ «Харківенергозбут» постачає електричну енергію споживачу - Дочірньому підприємству "Санаторій "Ялинка" ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (Відповідачу) за Договором №10057 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу на умовах підписаних Комерційних пропозицій №1П від 01.12.2020 та КП №1/23 від 01.01.2023 Для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць. Попередня оплата у розмірі 100% від вартості фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період; (плата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем через Постачальника).

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що розрахунковий період за цим Договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором Споживача з оператором системи розподілу/передачі.

Пунктом 5.7 Договору Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Згідно п. 5.6 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 5.10 Договору Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через Постачальника або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору.

Згідно з умовами п. 5 Комерційної пропозиції № 1П та Комерційної пропозиції 1/23П, рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунок на попередню оплату надається Споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з п.4 даної комерційної пропозиції.

Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.

Відповідно до п. 5.8 Договору якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1П, передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 комерційної пропозиції Постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення , у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.

Згідно з переданими даними від АТ Харківобленерго Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:

- за березень 2022 року на суму 11 305,55 грн., ПДВ 20 % 2 261,11 грн., разом з ПДВ 13 566,66 грн. Станом на кінець місяця сума боргу складає 12 349,49 грн., Відповідачем за березень 2022 року спожито 3066 кВт*год. Рахунок за березень 2022 року та Акт приймання-передачі електричної енергії отримано уповноваженою особою споживача 05.04.2022. Строк оплати рахунку 12.04.2022. Рахунок за березень 2022 року не сплачено.

- за квітень 2022 року на суму 18212,81 грн., ПДВ 20 % 3642,56 грн., разом з ПДВ 21855,37 грн. Станом на кінець місяця сума боргу складає 21204,86 грн. Відповідачем за квітень 2022 року спожито 4861 кВт*год. Рахунок за квітень 2022 та Акт приймання-передачі електричної енергії отримано уповноваженою особою споживача 06.05.2022. Строк оплати рахунку 13.05.2022. Рахунок за квітень 2022 року не сплачено.

- 15.04.2022 Відповідачем сплачено 13000,00 грн., з них 12349,49 грн., за березень 2022 року та 650,51 грн., за квітень 2022 року.

- за травень 2022 року на суму 36935,92 грн., ПДВ 20 % 7387,18 грн., разом з ПДВ 44323,10 грн. Станом на кінець місяця сума боргу складає 4327,96 грн. Відповідачем за травень 2022 року спожито 9473 кВт*год. Рахунок за травень 2022 року та Акт приймання-передачі електричної енергії отримано уповноваженою особою споживача 07.06.2022. Строк оплати рахунку 14.06.2022. Рахунок за травень 2022 року не сплачено.

- 27.05.2022 Відповідачем сплачено 61200,00 грн., з них 21204,86 грн., за квітень 2022 року та 39995,14 грн., за травень 2022 року.

- за червень 2022 року на суму 27988,78 грн., ПДВ 20 % 5597,76 грн., разом з ПДВ 33586,54 грн. Станом на кінець місяця сума боргу складає 37914,50 грн., Відповідачем за червень 2022 року спожито 7688 кВт*год. Рахунок за червень 2022 року та Акт приймання-передачі електричної енергії отримано уповноваженою особою споживача 06.07.2022. Строк оплати рахунку 13.07.2022. Рахунок за червень 2022 року не сплачено.

- за липень 2022 року на суму 32146,42 грн., ПДВ 20 % 6429,28 грн., разом з ПДВ 38575,70 грн. Станом на кінець місяця сума боргу складає 38575,70 грн. Відповідачем за липень 2022 року спожито 8127 кВт*год. Рахунок за липень 2022 року та Акт приймання-передачі електричної енергії отримано уповноваженою особою споживача 05.08.2022. Строк оплати рахунку 12.08.2022. Рахунок за липень 2022 року не сплачено.

- 11.07.2022 Відповідачем сплачено 37914,50 грн., з них 4327,96 грн., за травень 2022 року, 33586,48 грн., за червень 2022 року та 0,06 грн., за липень 2022 року.

- за серпень 2022 року на суму 33988,95 грн., ПДВ 20 % 6797,79 грн., разом з ПДВ 40786,74 грн. Станом на кінець місяця сума боргу складає 79362,44 грн., Відповідачем за серпень 2022 року спожито 7805 кВт*год. Рахунок за серпень 2022 року та Акт приймання-передачі електричної енергії отримано уповноваженою особою споживача 08.09.2022. Строк оплати рахунку 15.09.2022. Рахунок за серпень 2022 року не сплачено.

- за вересень 2022 року на суму 39184,89 грн., ПДВ 20 % 7836,98 грн., разом з ПДВ 47021,87 грн. Станом на кінець місяця сума боргу складає 47021,90 грн. Відповідачем за вересень 2022 року спожито 8103 кВт*год. Рахунок за вересень 2022 року та Акт приймання-передачі електричної енергії отримано уповноваженою особою споживача 06.10.2022. Строк оплати рахунку 13.10.2022. Рахунок за вересень 2022 року не сплачено.

- 06.09.2022 Відповідачем сплачено 28575,70 грн., за червень 2022року;

- 28.09.2022 Відповідачем сплачено 50786,71 грн., з них 0,06 грн., за червень 2022, 9999,94 грн., за липень 2022 року, 6000,00 грн., за серпень 2022 року та 34786,64 грн., за серпень 2022 року, 0,07 грн., за вересень 2022року. Таким чином всього за вересень надійшло коштів 79362,41 грн.

- за жовтень 2022 року на суму 34575,75 грн., ПДВ 20 % 6915,15 грн., разом з ПДВ 41490,90 грн. Станом на кінець місяця сума боргу складає 88512,77 грн. Відповідачем за жовтень 2022 року спожито 6985 кВт*год. Рахунок за жовтень 2022 року та Акт приймання-передачі електричної енергії надіслано Відповідачу через Укрпошту 08.11.2022. Строк оплати рахунку 15.11.2022. Рахунок за жовтень 2022 року не сплачено.

- 18.10.2022 Відповідачем сплачено 0,03 грн., за серпень 2022року;

- за листопад 2022 року на суму 44179,87 грн., ПДВ 20 % 8835,97 грн., разом з ПДВ 53015,84 грн. Станом на кінець місяця сума боргу складає 141528,61 грн. Відповідачем за листопад 2022 року спожито 9081 кВт*год. Рахунок за листопад 2022 року та Акт приймання-передачі електричної енергії отримано уповноваженою особою споживача 07.12.2022. Строк оплати рахунку 14.12.2022. Рахунок за листопад 2022 року не сплачено.

- за грудень 2022 року на суму 84239,39 грн., ПДВ 20 % 16847,88 грн., разом з ПДВ 101087,27 грн. Станом на кінець місяця сума боргу складає 195594,01 грн. Відповідачем за грудень 2022 року спожито 17752 кВт*год. Рахунок за грудень 2022 року та Акт приймання-передачі електричної енергії отримано уповноваженою особою споживача 11.01.2023. Строк оплати рахунку 18.01.2023. Рахунок за грудень 2022 року не сплачено.

- 30.12.2022 Відповідачем сплачено 47021,87 грн., за вересень 2022 року.

- за січень 2023 року на суму 111644,32 грн., ПДВ 20 % 22328,86 грн., разом з ПДВ 133973,18 грн. Станом на кінець місяця сума боргу складає 329567,19 грн. Відповідачем за січень 2023 року спожито 21702 кВт*год. Рахунок за січень 2023 року та Акт приймання-передачі електричної енергії отримано уповноваженою особою споживача 07.02.2023. Строк оплати рахунку 14.02.2023. Рахунок за січень 2023 року не сплачено.

- за лютий 2023 року на суму 125117,80 грн., ПДВ 20 % 25023,56 грн., разом з ПДВ 150141,36 грн. Станом на кінець місяця сума боргу складає 479708,55 грн. Відповідачем за лютий 2023 року спожито 25747 кВт*год. Рахунок за лютий 2023 року та Акт приймання-передачі електричної енергії отримано уповноваженою особою споживача 07.03.2023. Строк оплати рахунку 14.03.2023. Рахунок за лютий 2023 року не сплачено.

Сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору).

Позивач посилається на те, що він, як Постачальник, виконав свої зобов`язання по Договору у повному обсязі, проте Відповідачем умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконано, внаслідок чого у Відповідача утворилась заборгованість по пені, 3% річних та індексу інфляції, яка станом на 01.03.2023 року становить 31008,19 грн., з яких: 27450,07 грн. пеня; 1663,32 грн - 3% річних; 1894,80 грн - інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд виходить з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦКУ визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України, ст. 275 ГК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів як, зокрема про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Статтею 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що електропостачальники мають право, з-поміж іншого, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідач не погоджуючись з заявленими позовними вимогами посилається на ті обставини, що не здійснює своєї діяльності, а лише безкоштовно розміщує для проживання ВПО та військових.

Проте дослідивши матеріали справи та надані докази в обґрунтування відзиву, Відповідачем не надано жодного підтвердження, що надання свого приміщення для безкоштовного розміщення ВПО.

Стосовно надання приміщення іншим особам, Відповідач надав до суду копію договору №67 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 03.03.2023, де умовами п. 3.2. та п. 3.3. сторони цього Договору передбачили відшкодування витрат за комунальні послуги отримані відповідною особою (згідно умов Договору).

Таким чином, до суду було доведено, що заборгованість, яка утворилась перед ПАТ "Харківенергозбут" за спожиту електроенергію виникла на підставі споживання не Відповідачем -, а Стороною Договору №67, що знаходиться на території Відповідача.

Проте, суд критично ставиться до посилання Відповідача про відсутність обов`язку щодо погашення наявної заборгованості за використаною електроенергію, оскільки Відповідачем в порушення умов Договору не проінформовано Позивача (Постачальника) щодо припинення постачання електричної енергії.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України Про Збройні Сили України, фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому відповідач Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків фінансується виключно з Державного бюджету України та є неприбутковою установою. Згідно зі ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача заборгованості за електричну енергію в сумі, оскільки останнім не доведено про належне повідомлення Позивача щодо істотних змін умов договору.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Так, Відповідач не надав до суду жодної інформації, доказів, що за спірний період за який Позивачем пред`явлено вимогу щодо сплати за електроенергію та до поточного часу було зупинено свою діяльність, у зв`язку з воєнним станом, а також що всі працівники (чи їх частина) тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати таку діяльність під час введеного воєнного стану, а лише послався на вказані обставини.

Крім того, доводи Відповідача спростовуються доводами та доказами наданими Позивачем, що також підтверджується оплатами з боку Відповідача за надані Позивачем послуги.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед Позивачем та те, що право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у Договорі, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 27450,07 грн пені є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Крім суми боргу позивач просить стягнути з відповідача нарахованих 3% річних та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані Позивачем розрахунки 3% річних суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов в цій частині.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Верховний Суд у постанову по справі №917/194/18 від 02.04.2019 вказав, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги термін прострочення оплати, перевіривши надані Позивачем до позовної заяви розрахунки судом встановлено, що надані розрахунки 3% річних та інфляційних процесів Позивачем здійснено арифметично вірно, а тому суд задовольняє позов в цій частині.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 233 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Санаторій "Ялинка" ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (63434,, Харківська обл., Чугуївський р-н (кол. Зміївський р-н), с. Дачне, вул. Курортна, 1; код ЄДРПОУ: 05447378) на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (юридична адреса: вул. Плеханівська, 126, м. Харків, 61037; фактична адреса: вул. Гоголя, 10, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість у розмірі 510 716,74 грн (де: 479 708,55 грн - заборгованість за електричну енергію; 27 450,07 грн - пеня; 1663,32 грн - 3% річних; 1894,80 грн - інфляційних втрат), а також суму судового збору у розмірі 7660,75 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "02" жовтня 2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін