Рішення

від 02.10.2023 по справі 922/3321/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3321/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стан-Груп" (61051, м. Харків, вул. Клочківська, 258, прим. 21-24); до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 199). про стягнення коштів у розмірі 8 957, 65 грнбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стан-Груп", м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором поставки № 234/252С від 24.02.2020 в розмірі 8 957, 65 грн. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати. На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару, отриманого за зазначеним договором.

Ухвалою від 31.07.2023 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Зокрема, ч. 5 ст. 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

У даному випадку клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи до суду не надходило.

Згідно з ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

В той же час 18.08.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 22130), в якому проти вимог позивача заперечив та просив у задоволенні позову відмовити. При цьому зазначив, що позивач помилково подав позов до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", як до правонаступника АТ "Завод "Електротяжмаш", оскільки останнє на даний час не є припиненим, а процедура реорганізації на даний час не завершена. Також, відповідач просить звільнити AT "Укренергомашини" від цивільно-господарської відповідальності, оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування. Також просить застосувати принципи справедливості і збалансованості інтересів сторін і врахувати наявність форс-мажорних обставин у відповідача із 24.02.2022.

Крім того, відповідачем 18.08.2023 подано заяву щодо неузгодженості між чинним нормативно-правовим актом (Законом і Кодексом України) і постановою ВСУ (вх. № 22133).

У строк, встановлений судом в ухвалі від 31.07.2023, позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 248 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

24 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стан Груп", як постачальником, та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш", як замовником, укладено договір поставки № 234/252С (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність замовника партіями згідно додатку №1 (специфікація № 1), а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 р. № 1749 або до Закону України "Про митний тариф України" УКТ ЗЕД зазначаються у специфікації №1Д (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.1.3 договору замовлення на поставку кожної окремої партії продукції повинно бути оформлено замовником у формі листа, який включає в себе найменування, кількість, ціну та термін поставки продукції.

За умовами п. 4.1 договору замовник здійснює оплату кожної партії продукції після 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.

Згідно з п.10.4 договору за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних втрат.

На виконання умов договору відповідно до специфікації № 1 від 24.02.2020 сторонами було узгоджено поставку продукції - Пластина SDMT 1205PDR-HQ-M ІС950 в кількості 30 штук, ціна за одиницю 503,60 грн без ПДВ.

Листом від 06.10.2020 замовник просив поставити партію продукції - Пластина SDMT 1205PDR-HQ-M ІС950 в кількості 10 штук. Строк поставки - 21.10.2020.

За видатковою накладною № 50 від 26.10.2020 поставлено Продукцію на загальну суму 6 043, 20 грн з ПДВ: SDMT 1205PDR-HQ-M ІС950 в кількості 10 штук, ціна за одиницю 503, 60 грн без ПДВ.

Дана видаткова накладна від імені замовника підписана Івченко Наталією Анатоліївною на підставі довіреності № 1043 від 26.10.2020.

Відповідно до п. 9.3 договору датою отримання продукції вважається дата підписання замовником товарно-супровідної документації.

Видаткова накладна підписана представником замовника, повноваження якого підтверджуються належно оформленими довіреностями на отримання цінностей від позивача.

Замовник мав оплатити вартість партії продукції після 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю, однак свій обов`язок не виконав, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за умовами договору від 24.02.2020 постачальник 26.10.2020 поставив замовнику товар на загальну суму 6 043, 20 грн, який у встановлений договором строк (п.4.1.) оплачений не був.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати отриманого замовником товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність у замовника основної заборгованості за договором поставки у розмірі 6 043, 20 грн.

Крім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.10.4 Договору за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних втрат.

На підставі вищевказаних норм законодавства та положень договору, з огляду на допущене замовником прострочення оплати отриманого за договором товару, позивач правомірно здійснив нарахування 154, 96 грн 1% річних за період 26.12.2020 по 19.07.2023, а також 2 759, 49 грн інфляційних втрат за період жовтень 2020 року - травень 2023 року.

Контррозрахунку інфляційних втрат та річних відповідачем суду надано не було.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у замовника за договором заборгованості перед позивачем у загальному розмірі: 6 043, 20 грн основної заборгованості, 154, 96 грн 1% річних, 2 759, 49 грн інфляційних втрат.

При цьому, суд вважає, що позивач правомірно просить стягнути вказані грошові кошти саме з відповідача - Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", як правонаступника замовника за договором - Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", що підтверджується наступним.

Як свідчать матеріали справи, позивачем неодноразово надсилались ДП "Завод "Електроважмаш" вимоги про сплату заборгованості, а саме вимога про сплату заборгованості від 04.01.2021, вимога про сплату заборгованості від 29.01.2021, лист від 15.06.2021, Заява про визнання вимог кредитора від 30.06.2021, вимога про сплату заборгованості від 28.09.2021.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 №248-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" в акціонерне товариство" було погоджено пропозицію Фонду державного майна щодо перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" в акціонерне товариство у процесі приватизації.

26.08.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення - Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш".

Також до даного Реєстру внесено дані про те, що Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" є правонаступником Державного підприємства "Завод "Електроважмаш".

У відповідь на вимоги про сплату заборгованості позивач отримав листи, в яких зазначено, що 08.09.2021 Фондом державного майна України було прийнято рішення про припинення акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини". Запропоновано заявити кредиторські вимоги.

Після заявлення вимоги про сплату заборгованості від № 28-09 від 28.09.2021 було направлено лист про те, що зобов`язання перед позивачем будуть включені до передавального акту відповідно до бухгалтерського обліку AT "Завод "Електроважмаш".

Питання передання усіх прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" неодноразово досліджувалось судами.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 березня 2023 року у справі № 922/3979/21 залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими встановлені наступні обставини.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 за № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом", погоджено пропозицію Фонду державного майна щодо реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 05762269).

Протоколом позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" (попередня назва АТ "Турбоатом") від 01.12.2021 № 31/2021 прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини".

Згідно з пунктом 1 цього Передавального акту, правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків, АТ "Завод "Електроважмаш" переходить правонаступнику - (АТ "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021, а саме поточна кредиторська заборгованість за розрахунками за товари, роботи, послуги на суму 662 717 тис. грн.

Відповідно до пункту 4 Передавального акту, всі підтверджені належним чином права, обов`язки, зобов`язання Товариства, що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з Товариством, що приєднується, переходять в повному обсязі до Товариства-правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.

21.12.2021 проведено спільні позачергові загальні збори АТ "Українські енергетичні машини" та АТ "Завод "Електроважмаш", порядок денний яких серед іншого містить питання внесення змін до статуту АТ "Укренергомашини", шляхом викладення його в новій редакції.

Відповідно до пункту 1.4 статуту АТ "Українські енергетичні машини", затвердженого протоколом спільних позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" та АТ "Завод "Електроважмаш" від 23.12.2021 №32/2021, АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Товариства відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (правонаступник АТ "Укренергомашини").

Згідно з Протоколом спільних позачергових зборів "Завод "Електроважмаш" та АТ "Українські енергетичні машини" від 23.12.2021, що є у вільному доступі на сайті останнього Режим доступу: https://ukrenergymachines.com/investors/229/230/8193, а також у вільному доступі є і чинний Статут АТ "Українські енергетичні машини" Режим доступу: https://ukrenergymachines.com/content/documents/36/3519/files/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82.PDF, де згідно пунктом 1.4 АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Товариства відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом".

Ст. 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано ст. 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

В разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється.

У вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 у справі № 910/4656/14).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19) дійшов висновку про те, що у ст. 104 ЦК України та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

У ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.

Верховний Суд вчергове констатує, що чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

03 грудня 2021 року Загальними зборами відповідача прийнято рішення про затвердження передавального акту між Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269) станом на 31.10.2021.

Відповідно до п. 4 Передавального акту, всі підтверджені належним чином права, обов`язки, зобов`язання Товариства, що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з Товариством, що приєднуються, переходять в повному обсязі до Товариства-правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не буди включені в Передавальний акт.

Відповідно до п. 1 Передавального акту, правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків AT "Завод "Електроважмаш" переходять правонаступнику ДТ "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного передавального акту з 01.12.2021, а саме, поточна кредиторська заборгованість за розрахунками та товари, роботи, послуги - додаток 15.

Фондом Державного Майна України на запит представника позивача наданий Витяг з Додатку 15 до Передавального акту, щодо зобов`язань AT "Завод "Електроважмаш" перед ТОВ "Стан-Груп", відповідно до якого заборгованість за договором № 234/252С від 24.02.2020 в розмірі 6 043, 20 грн передана правонаступнику.

Таким чином, належним відповідачем у справі про стягнення заборгованості, що виникла на підставі договорів поставки, укладених із (Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) є Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269).

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 6 043, 20 грн основної заборгованості, 154, 96 грн 1% річних, 2 759, 49 грн інфляційних втрат законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо факту правонаступництва спростовуються вищевказаними постановами Верховного Суду.

Ч. 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилань відповідача на відсутність його вини, неможливість набувати кошти та здійснювати господарську діяльність з початком війні, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання про наявність вини, як умови застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, слід ураховувати особливість правової природи цієї відповідальності.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові, ці суми нараховуються незалежно від вини боржника.

Стосовно доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Відповідач вказує, що його має бути звільнено від відповідальності, посилаючись на лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1, відповідно до якого ТПП України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Проте, як вбачається зі змісту даного листа, введення воєнного стану в Україні є форс-мажорною обставиною для суб`єктів господарської діяльності лише у випадку, якщо виконання договірного зобов`язання стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких обставин.

Між тим, відповідачем не надано доказів того, що саме внаслідок введення воєнного стану він об`єктивно був позбавлений можливості виконати своє зобов`язання перед позивачем.

У постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Відтак, посилання відповідача на форс-мажорні обставини у вигляді воєнного стану, є необґрунтованими.

Щодо посилань відповідача на положення ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд зазначає, що заявлені позивачем до стягнення суми 1% річних та інфляційних втрат за змістом ч.2 ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти та інфляційні, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а тому вони не можуть бути зменшені судом за клопотанням сторони.

Стосовно позиції відповідача про ненарахування інфляційних збитків та відсотків річних, починаючи з 24 лютого 2022 року, суд зазначає, що відповідна правова норма, яка б зупиняла нарахування вказаних сум в період дії воєнного стану, чинним законодавством не передбачена.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ТОВ "Стан-Груп" у даній справі у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 73-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд.199, код 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стан-Груп" (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 258, приміщення 21-24, код 35860215) - 6 043, 20 грн основної заборгованості; 154, 96 грн 1% річних; 2 759, 49 грн інфляційних втрат; 2 684, 00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стан-Груп" (61051, м. Харків, вул. Клочківська, 258, приміщення 21-24, код ЄДРПОУ 35860215).

Відповідач: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 199, код ЄДРПОУ 05762269).

Повне рішення складено 02.10.2023.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/3321/23