Постанова

від 27.09.2023 по справі 320/277/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/277/22 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Матвєєвої С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року (справу розглянуто в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.11.2021 № 00263210701 з урахуванням уточнених позовних вимог, а саме в частині 154 768 024 грн щодо дисконтування позики за кредитним договором від 26.07.2007.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини, які мають істотне значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності проведення документальної виїзної перевірки в 2021 році, оскільки з посиланням на правові позиції Верховного Суду вважає, що дія мораторію за пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не зупинялась у 2021 році, а застосування в такому випадку Постанови Кабміну № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03.02.2021 року є безпідставним.

Також апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обов`язку проведення дисконтування, на думку позивача, висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи, не базуються на вимогах положень ПСБО та методологічних рекомендаціях бухгалтерського обліку щодо умов та процедури розрахунку дисконтування.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року (справу розглянуто в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

31 липня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Київській області, в якому відповідач повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

Щодо тверджень позивача з приводу проведення документальної планової перевірки у 2021 році під час дії мораторію на проведення перевірок, контролюючий орган посилається на положення постанови від 3 лютого 2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» та вказує, що на час призначення перевірки позивача остання була чинна і в судовому порядку не скасована, тому перевірка призначена у порядку та у спосіб, встановлений законом.

Також податковий орган звертає увагу суду, що заборгованість за кредитним договором, з урахуванням внесених до нього змін, є довгостроковою, що передбачає необхідність її дисконтування та визначення її теперішньої вартості та доводить правильність наведеного відповідачем розрахунку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 вересня 2023 року.

У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила скасувати рішення суду першої інстанції, зазначивши, зокрема, що судом першої інстнації невірно застосовано положення П(С)БО, а також те, що відповідачем проведено перевірку під час дії мораторію.

Представник відповідача підтримував правову позицію суду першої інстанції та зазначив про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення.

У відкритому судовому засіданні строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року продовжено на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2021 №1576-ц, направлень від 25.08.2021 №5936, 5937, 5938, 5939, 5940, 5941, 5942, 5943, виданих Головним управлінням ДПС у Київській області контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2018 по 30.06.2021; валютного - за період з 01.04.2018 по 30.06.2021; з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.04.2018 по 30.06.2021, іншого законодавства за період з 01.04.2018 по 30.06.2021, за наслідком якої складено акт перевірки від 21.09.2021 №15783/10-36-07-01/34361480 (далі - акт перевірки) (т. 1, а.с. 14-83).

Згідно висновків акту перевірки, в ході її проведення контролюючим органом встановлено наступні порушення «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» (т. 1, а.с. 76-77).

- статті 1, статті 8, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, пункту 12 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018, пунктів 4, 7, 8, 9, 10 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №559 від 31.11.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за №1045/6241, П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 165035713 грн., у тому числі за I півріччя 2021 року на суму 165035713 грн. (висновки зазначені в цій частині, з урахуванням листа від 02.11.2021 №39143/6/10-36-07-01 Головного управління ДПС у Київській області) (т. 1, а.с. 142-143).

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2053538 грн., в тому числі за липень 2018 року на суму 35000 грн., за вересень 2018 року на суму 14646 грн., за жовтень 2018 року на суму 32660,00 грн. за листопад 2018 року на суму 32660 грн., за грудень 2018 року на суму 32660 грн., за січень 2019 року на суму 50000 грн., за лютий 2019 року на суму 50000 грн., за березень 2019 року на суму 50000 грн., за квітень 2019 року на суму 38672 грн., за травень 2019 року на суму 38672 грн., за червень 2019 року на суму 38672 грн., за липень 2019 року на суму 38672 грн., за серпень 2019 року на суму 38672 грн., за вересень 2019 року на суму 38672 грн., за жовтень 2019 року на суму 38672 грн., за листопад 2019 року на суму 38672 грн., за грудень 2019 року на суму 38672 грн., за січень 2020 року на суму 73372 грн., за лютий 2020 року на суму 73372 грн., за березень 2020 року на суму 73372 грн., за квітень 2020 року на суму 73372 грн., за травень 2020 року на суму 73372 грн., за червень 2020 року на суму 73372 грн., за липень 2020 року на суму 73372 грн., за серпень 2020 року 73372 грн., за вересень 2020 року на суму 73372 грн., за жовтень 2020 року на суму 73372 грн., за листопад 2020 року на суму 73372 грн., за грудень 2020 року на суму 73372 грн., за січень 2021 року на суму 87900 грн., за лютий 2021 року на суму 87900,00 грн., за березень 2021 року на суму 87900 грн., за квітень 2021 року на суму 87900,00 грн., за травень 2021 року на суму 87900 грн., за червень 2021 року на суму 87900 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» подано заперечення (т. 1, а.с. 107-132), за наслідком розгляду яких листом від 26.10.2021 №17123/12/10-36-07-01 ГУ ДПС у Київській області повідомило позивача, що висновки акту перевірки в частині взаємовідносин з ТОВ «ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ СЕРВІСЕС» скасовуються, а в іншій частині додатково надані документи та пояснення не спростовують висновки акту про результати документальної планової виїзної перевірки (т. 1, а.с. 134-140).

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 02.11.2021 №00263210701, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по декларації з податку на прибуток за I півріччя 2021 року, зареєстрованої 22.07.2021 на загальну суму 155016253 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення) (т. 1, а.с. 146-148).

Не погоджуючись із спірним рішенням ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» подано скаргу (т. 1, а.с. 150-157), за наслідком розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 23.12.2021 №28955/6/99-00-06-01-01-06 податкове повідомлення-рішення від 02.11.2021 №00263210701 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

У той же час, суд в межах даної адміністративної справи відмічає, що відповідно до заяви про зменшення позовних вимог позивач не оскаржує суму від`ємного значення об`єкта оподаткування, зменшену контролюючим органом по взаємовідносинах з ТОВ «АЛДОР ДЕВЕЛОПМЕНТ».

ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» зазначає, що податкове повідомлення-рішення оскаржується виключно в частині 154 768 024 грн (щодо висновків по дисконтуванню на підставі кредитного договору від 26.07.2007).

Отже, суд наголошує, що в межах даної адміністративної справи оцінка спірному рішенню надається виключно в частині епізоду дисконтування сум заборгованості на підставі кредитного договору від 26.07.2007.

Також у листі від 02.11.2021 №39143/6/10-36-07-01 Головне управління ДПС у Київській області, у зв`язку з проведеною документальною плановою виїзною перевіркою позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки від 21.09.2021 №15783/10-36-07-01/34361480, а також з виявленою арифметичною помилкою при розрахунку повідомлено наступне (т. 1, а.с. 142-143).

«Акт документальної планової перевірки ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» (податковий номер 34361480) від 21.09.2021 №15783/10-36-01-01/34361480 читати так:

- на сторінці 11 «Перевіркою повноти задекларованих показників у рядку 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності встановлено їх заниження на загальну суму 165035713 грн., в тому числі за 2018 рік у сумі 738129 грн., за 2019 рік у сумі 201907490 грн., за 2020 рік у сумі - 40246906 грн. (від`ємне значення), за I півріччя 2019 рік у сумі 2637000 грн.;

- на сторінці 12 «- рядок 2270 Звіту про фінансові результати «Інші витрати» за період з 01.04.2018 по 30.06.2021 у загальній сумі 181716700 грн., встановлено заниження показників у загальній сумі 181716700 грн., встановлено заниження показників на загальну суму 44649226 грн., в тому числі за 2020 рік у сумі 44649226 грн.»;

- на сторінці 19 «На 31.12.2020: Д-т 952 К-т 506 на суму 44649226 грн. - різницю за дисконтуванням віднесено на витрати.»;

- на сторінці 20 «Перевіркою відображених показників у рядку 2270 Звіту про фінансові результати «Інші витрати» за період з 01.04.2018 по 30.06.2021 у загальній сумі 181716700 грн., встановлено їх заниження на загальну суму 44649226 грн., в тому числі за 2020 рік у сумі 44649226 грн.» «На 31.12.2020 Д-т 952 К-т 506 на суму 44649226 грн. - різницю за дисконтуванням віднесено на витрати.»;

- на сторінці 21 «Перевіркою задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки показників Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід» (форма №2), встановлено, що: - до складу «Інші витрати» рядок 2270 Звіту про фінансові результати не віднесено суму фінансових витрат від дисконтування по кредитному договору на суму 44649226 грн., в тому числі за 2020 рік на суму 44649226 грн. Більш детально порушення описано в підпункті 2.1 «Перевірка відображених показників у рядку 2240 Звіту про фінансові результати «Інші доходи» за період з 01.04.2018 по 30.06.2021». Враховуючи вищевикладене, на порушення п. 12 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 08.10.99 №237 та зареєстрованого в Міністерстві фінансів України 25 жовтня 1999 р. за №725/4018, п. 4, п. 7, п. 8, п. 10 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №559 від 31.11.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за №1045/6241, 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №559 від 30.11.20001 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2001 р. за №1045/6241; п. 44.1, п. 44.2, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України 02.12.2010р. №2755-VI, зі змінами і доповненнями, в ході проведення перевірки встановлено заниження інших витрат за рахунок не включення їх до складу суми амортизованої собівартості на загальну суму 44649226 грн., в тому числі за 2020 рік на суму 44649226 грн.»,

- на сторінці 41 « 3.1.1.2 Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток. За період з 01.04.2018 по 30.06.2021 ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» задекларовано податок на прибуток 0 та від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 748734649 (станом на 30.06.2021). Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2021 встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 165035713 грн., у тому числі за I півріччя 2021 року на суму 165035713 грн.».

- на сторінці 63 «ст. 1, ст. 8, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, п. 12 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018, п. 4, п. 7, п. 8, п. 9, п. 10 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №559 від 31.11.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за №1045/6241, П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 165035713 грн., у тому числі за I півріччя 2021 на суму 165035713 грн.».

Вважаючи податкове повідомлення-рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що Постановою №89 дозволено проведення документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 ПК України.

23.12.2022 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в межах справи №640/18314/21, адміністративне провадження №К/990/20784/22 (ЄДРСРУ №108059187) з моменту підписання ухвали (23.12.2022) зупинив дію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 640/18314/21 до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.

Аналізуючи наведені обставини суд першої інстанції вказав, що на момент призначення документальної планової виїзної перевірки позивача Постанова №89 була чинна і в судовому порядку не скасована. Таким чином, за висновком суду, документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» призначена в порядку та у спосіб встановлений законом.

Підсумовуючи наведене суд перейшов до дослідження наявності/відсутності порушень, які стали підставою для винесення оскаржуваного рішення та враховував наступне. ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» самостійно визначено спосіб та порядок, за яким буде здійснюватися дисконтування довгострокових зобов`язань та закріплено відповідну формулу дисконтування заборгованості у власній обліковій політиці. При цьому можливість не здійснювати дисконтування заборгованостей, відсоткова ставка яких дорівнює ринковій у обліковій політиці, позивачем не визначено. Така можливість не визначена і положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, які згідно 31.12.2018 вирішено використовувати при ведені бухгалтерського обліку та при складанні фінансової звітності ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК».

Резюмуючи наведене суд вважав, що зобов`язання позивача на підставі договору від 26.07.2007, з урахуванням додаткових угод, укладених до нього, підлягають відображенню у балансі за їх теперішньою вартістю, тобто відповідна заборгованість ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» має бути дисконтована, а доводи позивача в цій частині є необґрунтованими та такими, що спростовуються вище викладеним.

Щодо методики проведення дисконтування суд вважав правомірними висновки ГУ ДПС у Київській області про заниження ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» доходів за рахунок не включення до їх складу суми дисконтів фінансових інструментів на загальну суму 199417250 грн, в тому числі за 2019 рік на суму 199417250 грн і, як наслідок, заниження інших витрат за рахунок не включення їх до складу суми амортизованої собівартості на загальну суму 44649926 грн., в тому числі за 2020 рік на суму 44649926 грн (сума порушення зазначена судом у наведеній частині з урахуванням листа від 02.11.2021 №39143/6/10-36-07-01 Головного управління ДПС у Київській області) (т. 1, а.с. 142-143).

Щодо врахування висновку експерта №1041/63001 за результатами судово-економічної експертизи, складеного 05.06.2022 судовим експертом Педь Іриною Валеріївною, свідоцтво №1082 від 31.01.2007, видане на підставі рішення ЦЕКК Міністерства юстиції України, суд вважав висновки експерта помилковими та з урахуванням права передбаченого статтею 108 КАС України, у взаємозв`язку із положеннями статті 90 КАС України вважав наявними підстави для відхилення висновку експерта із мотивів, детально наведених в рішенні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, позивач неодноразово, зокрема і в апеляційній скарзі, зазначав, що контролюючим органом було порушено вимоги чинного законодавства при призначенні та проведенні документальної планової виїзної документальної перевірки ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК», що, в свою чергу, може бути підставою для скасування рішень контролюючого органу прийнятих за результатами такої перевірки, відтак, вказані доводи підлягають першочерговій перевірці.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому, абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18.

Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, колегія суддів зазначає про обґрунтованість доводів позивача, що порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства при призначенні та проведенні вказаної планової виїзної документальної перевірки ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» може бути підставою для скасування відповідного рішення відповідача, прийнятого за результатами такої перевірки.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно не було враховано правових висновків Верховного Суду щодо протиправності проведення перевірки платника податків на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України), колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та зазначається відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, при прийнятті наказу про проведення перевірки контролюючий орган керувався нормами постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - постанова КМУ № 89), якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Відтак, в межах спірних правовідносин спірним є питання, чи належить проведення планової виїзної документальної перевірки на підставі постанови КМУ № 89 до тих процедурних порушень, які об`єктивно можуть вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки і, відповідно, чи слугують такі порушення самостійною підставою для скасування податкових повідомлень рішень у відповідній частині, прийнятих згідно із такими висновками.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Зокрема, згідно з пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року №591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Водночас, 04 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Відповідно до зазначеного пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 року №909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема: документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Таким чином, виникла колізія між нормами ПК України та постановою КМУ № 89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Апеляційний суд в контексті вищевикладеного наголошує та враховує, що Верховний Суд вже неодноразово вирішував наведену вище колізію.

Так, у постанові від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21 Верховний Суд виклав правову позицію, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

У постанові від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування постанови КМУ № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що постанова КМУ № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 ПК України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно висновку, сформульованого Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 року у справі №520/8836/18 суд касаційної інстанції обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

Питання щодо впливу таких процедурних порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення відповідної податкової перевірки, також вже неодноразово вирішувалось Верховним Судом. У постановах від 28 грудня 2022 року у справах №420/22374/21, № 540/5445/21, № 160/14248/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 Верховний Суд констатував, що проведення перевірки на підставі постанови КМУ № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Під час ухвалення постанов від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 160/20112/21 та від 13 вересня 2023 року у справі № 300/629/22.

У постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 300/629/22 касаційний суд вказав, що враховуючи єдність та послідовність практики Верховного Суду з даного питання, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що проведення податковим органом перевірки на підставі постанови КМУ №89 від 03.02.2021 всупереч чинному і нескасованому мораторію на проведення перевірок є неправомірним. Своєю чергою встановлення обставин щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято спірні рішення, є достатнім для висновку про їх протиправність.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

Колегія суддів зазначає, що позиція Верховного Суду щодо наслідків неправомірного проведення документальних перевірок на підставі підпункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення ПК України вже є сформованою та усталеною.

Таким чином, з урахуванням вказаних положень чинного податкового законодавства, а також правових висновків Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» призначена в порядку та у спосіб встановлений законом, а тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а спірне податкове повідомлення-рішення - визнанню протиправним та скасуванню в оскаржуваній позивачем частині.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір згідно з платіжним дорученням № 15 від 12 січня 2022 року у розмірі 24810,00 грн та за подання апеляційної скарги згідно з платіжною інструкцією № 574 від 11 квітня 2023 року у розмірі 37215,00 грн.

А тому, з огляду на задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області у загальному розмірі 62025,00 грн.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 02.11.2021 № 00263210701 в частині суми 154 768 024 грн щодо дисконтування позики за кредитним договором від 26.07.2007.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 34361480), витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в загальній сумі 62 025 (шістдесят дві тисячі двадцять п`ять) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2023 року.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна