Постанова

від 02.10.2023 по справі 320/16071/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/16071/23 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Брагіна О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРАНЖ КОФІ» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу у розмірі 57 420,62 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 позов повернуто позивачу.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що Литовченком В.Р. документи не дають йому права на підписання позовної заяви від імені ГУ ДПС у м.Києві.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для повернення позову були відсутні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною третьою статті 55 КАС юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 59 КАС повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною восьмою статті 59 КАС у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що право участі у розгляді справи від імені юридичної особи має право її керівник, член виконавчого органу, інша особа, уповноважена діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень). При цьому, юридична особа також має право брати участь у розгляді малозначних справ через представника, повноваження якого мають бути підтверджені довіреністю, яка видана за підписом уповноваженої на це посадової особи.

Відповідно до частин першої статей 7, 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву підписано Литовченком В.Р., на підтвердження повноважень якого до суду першої інстанції був наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого Литовченко В.Р. має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, діє в судах України без окремого доручення керівника - самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у м.Києві як відокремленого підрозділу ДПС.

Таким чином, зважаючи на достовірність даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Литовченко В.Р. мав право на підписання та подання позовної заяви у даній справі.

Встановлення ж правомірності наділення особи повноваженнями діяти від імені юридичної особи в суді, не входить до предмету доказування питання наявності в особи відповідних повноважень.

У свою чергу, за наявності сумнівів у достовірності внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про особу, наділену повноваженнями діяти від імені позивача в порядку самопредставництва, суд першої інстанції не був позбавлений процесуальної можливості витребувати документи, необхідні для перевірки таких повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Постанова Верховного Суду у справі № 160/6823/19, на яку послався суд першої інстанції, не містить правових висновків щодо неможливості підтвердження повноважень представника юридичної особи відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За таких обставин, повернення позовної заяви з підстав підписання її особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено в установленому законом порядку, у межах спірних правовідносин є помилковим та не відповідає вимогам процесуального закону.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про повернення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

За змістом частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підписана, що в силу статті 317 КАС є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 312, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві задовольнити.

Скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09.05.2023, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких