Постанова

від 02.10.2023 по справі 320/6406/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6406/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблунівка-Агро» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблунівка-Агро» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблунівка-Агро», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.10.2022 № 0000008615.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року позовну заяву повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу на розгляд Київського окружного адміністративного суду. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що позовну заяву підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблунівка-Агро», відповідно, подальше зазначення судом про необхідність надання документів на підтвердження повноважень керівника юридичної особи є необґрунтованою вимогою. За наявності сумнівів щодо наявності в особи, що підписала заяву повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва юридичної особи, суд може скористатись відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-піідприємців а громадських формувань.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблунівка-Агро» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблунівка-Агро» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблунівка-Агро» звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовну заяву було підписано директором ТОВ «Яблунівка-Агро» С.В. Рубашкою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року позовну заяву повернуто позивачеві.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що до позовної заяви не додані матеріали, які містять докази, що підтверджують як факт призначення С.В. Рубашка на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблунівка-Агро», так і доказів на підтвердження повноважень діяти від імені позивача (зокрема, але не виключно, наказ про призначення, довідка з ЄДРПОУ тощо).

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів із зазначеним погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо відсутності можливості встановлення повноважень С.В. Рубашки на підписання позовної заяви від імені ТОВ «Яблунівка-Агро», доводам апелянта на їх спростування, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Аналіз змісту вказаної норми свідчить, що юридична особа бере участь у справі через: свого керівника; члена виконавчого органу; іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту); представника.

При цьому положення КАС України не вимагають додавання до позовної заяви документів, що підтверджують повноваження відповідного керівника у випадку самопредставництва юридичної особи. Таким чином, керівник юридичної особи має право реалізовувати процесуальні права сторони без подання документів, що засвідчують його повноваження.

Аналогічний висновок Верховний Суд послідовно викладав у постановах, зокрема, від 19.06.2019 у справі № 620/3827/18, від 31.01.2020 у справі №620/1491/19, від 27.02.2020 у справі №826/19448/16, від 13.08.2020 у справі №826/2850/17, від 17.09.2020 у справі №340/998/20, від 24.02.2022 у справі № 308/7500/19.

У спірному випадку, як свідчать матеріали справи, позовну заяву від імені ТОВ «Яблунівка-Агро» підписано С.В. Рубашкою - керівником товариства.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

За правилами п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Частиною 1 статті 10 вказаного Закону передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Колегія суддів звертає увагу, що відсутність витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в матеріалах справи не позбавляє можливості суд першої інстанції перевірити повноваження представника позивача, оскільки такі дані є відкритими, що свідчить про надмірний формалізм суду першої інстанції під час винесення ухвали про повернення позовної заяви.

Отже, зазначення у позовній заяві ТОВ «Яблунівка-Агро» посади особи, яка її підписала - директор, дає підстави вважати, що суд першої інстанції мав об`єктивну можливість пересвідчитися у дійсності наведених відомостей шляхом їх перевірки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, доступ до якого є відкритим.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.02.2023 у справі №580/958/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 дійшла висновку, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у ч. 1 ст. 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

За таких обставин, повернення позовної заяви з підстав підписання її особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено в установленому законом порядку, у межах спірних правовідносин є помилковим та не відповідає вимогам процесуального закону.

Відповідно до статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року («Bellet v. France», заява № 23805/94, § 36)).

Крім того, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України).

У рішенні від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France» (заява № 35787/03) ЄСПЛ звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Також ЄСПЛ зазначив, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява № 48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Враховуючи, що встановлені судом першої інстанції недоліки позовної заяви не відповідають правильному застосуванню приписів КАС України та свідчать про виявлення судом надмірного формалізму, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблунівка-Агро» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа - направленню до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Керуючись ст. 243, 315, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблунівка-Агро» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року - скасувати та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна