Постанова

від 02.10.2023 по справі 640/26943/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/26943/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» до Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НІЖИН» про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі №810/4365/18;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача кошти у розмірі 116 332,23 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що бездіяльність відповідача щодо не реєстрації податкових накладних у встановлені строки позбавила можливості позивача законно відобразити у податковій звітності податковий кредит.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» до Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НІЖИН» про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

05 червня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Державної податкової служби України, в якому відповідач підтримує висновки суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року в адміністративній справі №810/4365/18 за позовом ТОВ «Торговий дім «НІЖИН» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, задоволений позов: визнано протиправними та скасовані рішення комісії Головного управління ДФС України про відмову в реєстрації податкових накладних і зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «Торговий дім «НІЖИН», зокрема від 18 листопада 2017 року №666, від 17 листопада 2017 року №662, від 16 листопада 2017 року №660, від 15 листопада 2017 року №659, від 16 листопада 2017 року №661, від 15 листопада 2017 року №658, від 14 листопада 2017 року №657, від 12 листопада 2017 року №475, від 18 листопада 2017 року №510 та від 18 листопада 2017 року №500, виписані для покупця ТОВ «СІЛЬПО-ФУД».

Ухвалою від 27 серпня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року в адміністративній справі №810/4365/18.

Позивач зазначає, що ДПС України мали виконати рішення суду в день набрання ним законної сили 27 серпня 2020 року та зареєструвати податкові накладні ТОВ «Торговий дім «НІЖИН».

На думку позивача, при належному виконанні рішення суду позивач мав право зареєструвати податковий кредит до 14-18 листопада 2020 року, однак відповідач зареєстрував податкові накладні лише 01 вересня 2021 року, тобто з дати реєстрації податкових накладних минуло 1095 днів.

Вважаючи бездіяльність ДПС України щодо невиконання рішення суду, прийнятого у відношенні його постачальника ТОВ «Торговий дім «НІЖИН», протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом, де також просить стягнути шкоду, завдану внаслідок втрати права на податковий кредит через несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, виписаних ТОВ «Торговий дім «НІЖИН», на підставі рішення суду.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» обрав неправильний спосіб захисту своїх прав, позовні вимоги ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» про визнання протиправною бездіяльності ДПС України та похідні вимоги про стягнення шкоди не підтверджуються документально та нормативно.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з підпунктом 14.1.60. пункту 14.1 статті 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до абзаців 1, 6, 8 пункту 201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року в адміністративній справі № 810/4365/18 за позовом ТОВ «Торговий дім «НІЖИН» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, задоволений позов: визнано протиправними та скасовані рішення комісії Головного управління ДФС України про відмову в реєстрації податкових накладних і зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «Торговий дім «НІЖИН», зокрема від 18 листопада 2017 року №666, від 17 листопада 2017 року №662, від 16 листопада 2017 року №660, від 15 листопада 2017 року №659, від 16 листопада 2017 року №661, від 15 листопада 2017 року №658, від 14 листопада 2017 року №657, від 12 листопада 2017 року №475, від 18 листопада 2017 року №510 та від 18 листопада 2017 року №500, виписані для покупця ТОВ «СІЛЬПО-ФУД».

Нормами чинного законодавства регламентовано, що механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 341) (в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) (далі також - Порядок №1246).

Відповідно до пункту 19 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Пунктом 20 Порядку №1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Заявляючи позовну вимогу про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» коштів у розмірі 116 332,23 грн, позивач посилається на приписи ст.. 1173 Цивільного кодексу України та вказує, що бездіяльністю відповідача щодо не реєстрації податкових накладних у встановлені законодавством строки та у зв`язку з невиконанням рішення суду у справі № 810/4365/18, порушено права позивача, закріплені у п. 198.6 ст. 198 ПК України. Цією бездіяльністю позивачу заподіяно шкоду у сумі 116 332,23 грн, на яку він мав право зменшити свої податкові зобов`язання.

Щодо позовних вимог в частині з Державного бюджету України на користь позивача коштів у розмірі 116 332,23 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обов`язок реєстрації податкових накладних у ДПС України, як правонаступника ДФС України, виник з моменту набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року в адміністративній справі № 810/4365/18 - 27 серпня 2020 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічний висновок викладено у ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Станом на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції, податковим органом вищезазначене рішення суду було виконано, як зазначив позивач у позовній заяві, 01 вересня 2021 року.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено понесення шкоди у розмірі 116 332,23 грн з огляду на наступне.

Так, відповідно до положень статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями частини першої статті 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Водночас, положення вищезазначеної статті також передбачають доведення необхідних для настання юридичної відповідальності складових, зокрема: протиправність дій/рішень, наявність факту підтвердженої документально заподіяної шкоди та причинного зв`язку між вказаними обставинами.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Шкодою, в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України, є матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Крім того, саме наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком протиправної поведінки.

При цьому, протиправна поведінка, внаслідок якої було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту.

У даному випадку, ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» не надано суду доказів, які підтверджують завдання позивачу матеріальної шкоди діями відповідача, саме в розмірі 116 332,23 грн та, відповідно, не доведено причинно-наслідкового зв`язку отримання матеріальних збитків (упущеної вигоди) і протиправним діянням відповідача, вказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача коштів у розмірі 116 332,23 грн.

Доводи позивача зводяться до стадії виконання судових рішень, разом з тим, судовий контроль в порядку адміністративного судочинства вирішується, відповідно до ст. 382-383 КАС України.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавцем в подальшому передбачено відповідні зміни, наразі, відповідно до абзацу дев`ятого пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» обрав неправильний спосіб захисту своїх прав, оскільки в даному випадку, у разі заперечення податковим органом права позивача на віднесення вказаної суми до податкового кредиту, позивач не позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом про визнання протиправними дій податкового органу з відповідним обґрунтуванням щодо несвоєчасного виконання рішення, що буде належним способом захисту прав саме позивача у разі їх порушення контролюючим органом.

Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» до Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НІЖИН» про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна