Постанова

від 20.09.2023 по справі 813/2255/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 813/2255/17 пров. № СК-А/857/16107/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Ільчишин Н. В.,

Матковської З. М.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,

представника позивача Полуліх Н. І.,

представника відповідача Третяк М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року (прийняте в місті Львові суддею Сакалошем В. М.; складене в повному обсязі 21 липня 2017 року) в адміністративній справі № 813/2255/17 за позовом Личаківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю Побутового обслуговування «Полісандер» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року Личаківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Львова звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Побутового обслуговування «Полісандер» (далі ТОВ «Полісандер») заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за Списком № 2 в сумі 24 162,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що за приписами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління ПФУ від 19.12.2003 № 21-1; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція) відповідач визначений страхувальником і його загальна сума заборгованості по відшкодуванню вказаних витрат складає 24162,15 грн, яку відповідач не сплатив у добровільному порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, її оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Самшит» (далі - ТОВ «Самшит»), яке вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову Личаківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова до ТОВ «Полісандер» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вказане рішення вплинуло на права, інтереси та обов`язки ТОВ «Самшит», яке не було залучене до участі в цій справі. Також, висновки суду про те, що саме ТОВ «Самшит», а не ТОВ «Полісандер» повинно здійснювати відшкодування понесених позивачем витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, як правонаступник ТОВ «Полісандер» є помилковими, не ґрунтуються на нормах законодавства та фактичних обставинах справи і не підтверджені належними та допустимими доказами, позаяк докази того, що ТОВ «Самшит» є правонаступником ТОВ «Полісандер», у справі відсутні і жодними установчими чи іншими документами такого обов`язку не встановлено. Також виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи, це один із способів створення юридичної особи, коли попередня юридична особа не припиняється. А твердження позивача про факт державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Самшит» жодним чином не породжує обов`язку проводити відшкодування витрат позивача на виплату і доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 , позаяк підставою для призначення останній пільгової пенсії був стаж, набутий нею до переходу на роботу в ТОВ «Самшит». З покликанням на постанову Верховного Суду від 15.01.2020 в справі № 904/11903/16 вважає, що саме ТОВ «Полісандер» є належним відповідачем за спірними вимогами і тому саме воно повинно відшкодувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату і доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 , яка набула пільговий стаж, а відтак і право на пільгову пенсію саме на цьому підприємстві.

ТОВ «Полісандер» подало відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи, що викладені в ній доводи є безпідставними та необґрунтованими, а постанова суду першої інстанції є законною. Тому просило залишити апеляційну скаргу ТОВ «Самшит» без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Доводи відзиву обґрунтовує зокрема тим, що законодавство України чітко врегульовує порядок реорганізації підприємств та визначення їх правонаступника у разі проведення такої реорганізації. В результаті реорганізації ТОВ «Полісандер» утворилося ТОВ «Самшит», яке є правонаступником ТОВ «Полісандер» і вся сукупність прав та обов`язків щодо переведених працівників перейшла до ТОВ «Самшит», що включає й обов`язок щодо компенсації позивачу витрат на виплату та доставку пенсії працівнику ОСОБА_1 , яка є в списку переведених працівників, що також підтверджується відповідним записом у трудовій книжці.

Також ТОВ «Самшит» брало участь при розгляді справи № 450/2886/15-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Пустомитівському районі Львівської області щодо визнання права на пенсію за віком на пільгових умовах, як третя особа, постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 6 липня 2016 року в якій позов було задоволено, проти чого ТОВ «Самшит» не заперечувало.

ТОВ «Самшит» подало відповідь на відзив, який загалом обґрунтований тими ж доводами, що й вимоги апеляційної скарги. Також вказало, що наявні в акті факти та встановлені в ході розгляду справи обставини не підтверджують факту правонаступництва ТОВ «Самшит», при тому, що виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи, а є одним із способів створення юридичної особи. Позаяк ОСОБА_1 здобула пільговий стаж саме в ТОВ «Полісандер», яке не ліквідоване, є діючим і веде свою діяльність в повному обсязі, тому саме воно повинно відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій за вказаного працівника.

Також відзив на апеляційну скаргу подало ГУ ПФУ у Львівській області, як правонаступник позивача, вважаючи, що саме ТОВ «Самшит» повинно відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій за ОСОБА_1 . Вказало, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року в справі № 380/9529/21, яке було залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року, було задоволено позову ГУ ПФУ у Львівській області та стягнуто з ТОВ «Самшит» заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з березня 2021 року по травень 2021 року в сумі 57542,95 грн. Тому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник апелянта ТОВ «Самшит», будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, що відповідно до приписів частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача, вважаючи постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що відповідач не повинен здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за розрахунками, надісланими Личаківським об`єднаним управління Пенсійного фонду України м. Львова, а такі повинні відшкодовуватися іншим підприємством - ТОВ «Самшит», яке було створене в результаті реорганізації шляхом виділення, і є правонаступником ТОВ «Полісандер».

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Згідно з абзацом четвертим п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених п. п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього ж Закону.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За приписами пункту 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 за № 64/8663, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених статтями 13, 14 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених частиною 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як встановлено судом, пенсійний орган надсилав ТОВ «Полісандер» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період 2016 року по червень 2017 року, які товариство отримало, проте у встановлений законодавством строк зазначені у цих розрахунках суми сплачені не були.

Несплату вказаних сум витрат Товариство пояснило тим, що воно не є страхувальником по відшкодуванню витрат управління ПФУ на виплату та доставку пенсії пенсіонера ОСОБА_1 , позаяк на час набуття нею права на отримання пільгової пенсії відповідач не був ні роботодавцем, ні страхувальником вказаної особи.

Так, з 16.03.1983 до 01.08.1997 ОСОБА_1 працювала оздоблювальником меблів цеху № 2 Львівської фабрики по виготовленню й ремонту художніх меблів (правонаступники державне комунальне підприємство побутового обслуговування «Львівська меблева фабрика» та ТОВ ПО «Полісандер»).

01.08.1997 у результаті реорганізації ТОВ ПО «Полісандер» на базі цеху № 2 шляхом виділення з цього товариства було створено ТОВ «Самшит».

Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи, 29.07.1997 внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій запис про створення ТОВ «Самшит».

З 01.08.1997 в результаті проведеної реорганізації ОСОБА_1 була переведена і прийнята на посаду оздоблювальника меблів IV розряду ТОВ «Самшит», де пропрацювала до 02.08.1999.

Додатком до акта від 01.08.1997, згідно з яким проведено розподіл балансу ТОВ ПО «Полісандер» з виділенням сум на баланс ТОВ «Самшит» засвідчується передавання: розподільчого балансу з додатками, трудових книжок (36 штук), чисельність працюючих 39 чоловік, серед списку яких є і ОСОБА_1 .

Крім того, постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 6 липня 2016 року у справі № 450/2886/15-а було задоволено позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Пустомитівському районі Львівської області щодо визнання права на пенсію за віком на пільгових умовах, під час розгляду якої як третя особа участь у справі брало ТОВ «Самшит», яке не заперечувало проти задоволення відповідного позову.

Відповідно до приписів статті 37 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на час реорганізації ТОВ «Полісандер») юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на час реорганізації ТОВ «Полісандер») припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов`язків товариства переходить до його правонаступників.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємство може бути створено в результаті виділення із складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Частиною шостою статті 34 цього Закону визначено, що в разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

Враховуючи зазначені вище норми законодавства та встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тому, що відсутні підстави для стягнення з ТОВ «Полісандер» витрат, пов`язаних з виплатою та доставкою пільгових пенсій пенсіонеру ОСОБА_1 , позаяк усі права та обов`язки відповідача перейшли внаслідок його реорганізації до його правонаступника, - ТОВ «Самшит».

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ТОВ «Самшит», позаяк такі ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому не вимагають детальної відповіді або спростування.

З приводу покликання апелянта на постанову Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 904/11903/16 колегія суддів зазначає, що обставини у вказаній справі не є релевантними щодо правовідносин, встановлених справі, що розглядається, позаяк предметом спору є стягнення штрафу та пені, а правонаступники відповідача у вказаній справи пройшли декілька етапів реорганізації, що не є подібним до випадку реорганізації у справі, що розглядається.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року в адміністративній справі № 813/2255/17 за позовом Личаківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю Побутового обслуговування «Полісандер» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді Н. В. Ільчишин З. М. Матковська Постанова складена у повному обсязі 02 жовтня 2023 року.