Постанова

від 27.09.2023 по справі 522/17124/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 522/17124/20

провадження № 61-4986св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування записів, зобов`язання звільнити земельну ділянку

за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року у складі судді Шенцевої О. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року перший заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Привалової Є. Є. від 05 вересня 2015 року індексний номер № 24236664, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - машино-місце № НОМЕР_1 площею 14 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати незаконним свідоцтво про право власності від 10 вересня 2015 року, серія та номер НОМЕР_2 , видане Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Могильнікову В. Д. на об`єкт нерухомого майна - машино-місце № НОМЕР_1 , площею 14 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 11111573 про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 14 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (машино-місце № НОМЕР_1 ); встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого це рішення суду є підставою для припинення права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна № 721344851101, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на те, що 28 жовтня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-Трейд» (далі - ТОВ «Берег-Трейд») був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ТОВ «Берег-Трейд» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,8121 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва 18-поверхового житлового комплексу та благоустрою території.

19 січня 2011 року між ТОВ «Берег-Трейд» і Обслуговуючим кооперативом «Граніт» (далі - ОК «Граніт») було укладено договір, за умовами якого ОК «Граніт» отримав право на ведення робіт з будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що становить 3 746,08 кв. м площі житлових приміщень в об`єкті, а також 10 % загальної кількості машино-місць у паркінгу об`єкта.

У 2013 році комплекс багатоповерхових житлових будинків з підземними гаражами та вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію.

ТОВ «Берег-Трейд» у листі від 16 липня 2015 року № 16/07, адресованому голові Одеської міської ради, відмовилось від оренди земельної ділянки та просило розірвати договір оренди від 28 жовтня 2010 року. Зазначена земельна ділянка площею 3,8121 га, передана орендодавцю.

На час звернення до суду власником вказаної земельної ділянки є Одеська міська рада, яка в оренду чи постійне користування спірну земельну ділянку не передавала.

В ході проведення слідчих дій у кримінальному провадженні від 20 квітня 2017 року № 42017160690000064, зареєстрованому за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України, встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку на АДРЕСА_1 , яка вільна від забудови, під автомобільну стоянку, металеві паркани, шлагбауми та асфальтове покриття.

Також встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Привалової Є. Є. від 05 вересня 2015 року № 24236664 зареєстроване право власності на машино-місце № НОМЕР_1 , як на об`єкт нерухомості, розташоване у будинку АДРЕСА_1 . Однак вказаного машино-місця немає в цьому житловому будинку, воно не було побудоване як об`єкт нерухомості, а розташоване на земельній ділянці, без чіткого визначення її меж, присвоєння кадастрового номера тощо.

З документів, наданих ОСОБА_1 для реєстрації права власності, встановлено, що реєстрація на спірне машиномісце відбулася на підставі договору про викуп паю машино-місця від 18 серпня 2015 року, серія та номер 800/М, укладеного між головою кооперативу ОСОБА_1 та пайовиком ОСОБА_1 (одна й та сама особа), згідно з пунктом 1.2 якого кооператив зобов`язується після закінчення будівництва передати пайовикам розташовані у будинку на АДРЕСА_1 машино-місця, в тому числі № 241. Тобто ОСОБА_1 було відомо, що спірне машино-місце розташоване не у будівлі, а на вільній від забудови земельній ділянці.

Зазначеної обставини орган державної реєстрації під час реєстрації неіснуючого об`єкта нерухомості не перевірив.

Таким чином, порушивши норми ЗК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 вересня 2015 року № 24236664, а реєстраційна служба Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області видала ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на спірний об`єкт від 10 вересня 2015 року № 43590653.

Оскільки земельна ділянка, на якій розташований спірний об`єкт, є власністю Одеської міської ради, прокурор вважав, що є підстави для зобов`язання відповідача звільнити її.

У зв`язку з цим прокурор просив позов задовольнити.

Крім того, прокурор зазначив, що строк позовної давності для позивача, інтереси якого представляє прокурор, почав спливати з часу повідомлення Одеської міської ради про факт виявлених порушень, тобто 04 вересня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 10 червня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції рішення мотивував тим, що:

фактичним користувачем земельної ділянки як прибудинкової території комплексу багатоповерхових будинків за адресою: АДРЕСА_2 , є кооператив мешканців будинку ОК «Граніт», а користувачем частини ділянки, на якій розташовані машино-місця, є Обслуговуючий кооператив «Шлях» (далі - ОК «Шлях»), який об`єднує усіх власників машино-місць, зокрема спірного № НОМЕР_1 ;

право власності на спірне машино-місце ОСОБА_1 набув на підставі чинного укладеного з ОК «Граніт» договору № 800/М про порядок викупу паю машино-місця, до переліку якого увійшло машино-місце № НОМЕР_1 , згідно з яким кооператив приймає пайовиків до пайової участі в будівництво багатоквартирного житлового будинку;

позивач не довів, що машино-місця власників (членів) ОК «Шлях» не входить до комплексу багатоквартирних будівель та не розташовані на прибудинковій територій, яка обслуговується ОК « Граніт ». У матеріалах справи немає доказів того, що спірне машино-місце № НОМЕР_1 (та інші) незаконно збудовані ОК «Граніт»;

ОСОБА_1 надав державному реєстратору повний пакет документів, визначений чинним законодавством України, а тому не було підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми статті 376 ЦК України;

позивач не довів факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, не конкретизовано її місцезнаходження з посиланням на лінійні параметри (площа, межі, конфігурація, розташування);

розглядаючи справу, суд взяв до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 522/7822/16, в якій зазначено, що на час розгляду справи рішення стосовно землевпорядної документації ОК «Шлях» Одеська міська рада не приймала, доказів відведення Одеською міською радою земельної ділянки як прибудинкової території для обслуговування ОК « Граніт », комплексу багатоквартирних будинків за адресою: АДРЕСА_3 немає.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Одеський апеляційний суд постановою від 06 березня 2023 року апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури задовольнив частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив через пропуск позовної давності.

Апеляційний суд мотивував рішення тим, що вимога прокурора звільнити спірну земельну ділянку в контексті обставин справи та змісту позовних вимог фактично означає звільнення самовільно захопленої земельної ділянки відповідно до статті 212 ЗК України та витребування у власність Одеської міської ради у порядку статей 387-388 ЦК України. Оскільки земельна ділянка вибула із фактичного володіння Одеської міської ради без відповідної правової підстави та за відсутності волі власника на її вибуття, то є правові підстави для витребування майна на підставі статті 387 ЦК України.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а також визнання незаконним свідоцтва про право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності не підлягають задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту прав Одеської міської ради, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням уточненої редакції позовних вимог, в частині витребування земельної ділянки у власність Одеської міської ради.

Разом з тим апеляційний суд зазначив, що Одеській міській раді було відомо про порушення її прав встановленням автостоянки поряд з житловим комплексом, побудованим на підставі договору між ТОВ «Берег-Трейд» і ОК «Граніт» щодо будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , щонайменше з вересня 2016 року.

Одеська міська рада 07 грудня 2016 року надала дозвіл ОК «Шлях» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною орієнтовною площею 0,6886 га для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки орієнтовною площею 0,0222 га для експлуатації та обслуговування автомийки за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 . Пунктом 4 цього рішення сесії міської ради припинений зазначений вище договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Берег-Трейд» від 28 жовтня 2010 року на земельну ділянку площею 3,8121 га.

Вказані обставини також підтверджують факт обізнаності Одеської міської ради щодо облаштування машино-місць на спірній земельній ділянці та, власне, використання цієї земельної ділянки.

Прокурор в інтересах Одеської міської ради звернувся до суду з позовом 01 грудня 2020 року, тобто з пропуском позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У квітні 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 826/192/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 та постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 522/8520/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 522/13732/20, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, від 27 січня 2021 року у справі № 205/4349/16, від 06 березня 2018 року у справі № 607/15489/15, від 27 червня 2018 року у справі № 902/889/16, від 21 січня 2019 року у справі № 910/22093/17, від 05 березня 2019 року у справі № 910/24190/16.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки предметом спору у цій справі є звільнення земельної ділянки, яку неправомірно зайняв відповідач. Власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м. Одеси відповідно до закону, яка у власність чи користування земельну ділянку відповідачам не передавала. Саме задоволення вимог позивача про звільнення земельної ділянки призведе до відновлення порушеного права територіальної громади м. Одеси. Оскільки заявлений у цій справі позов спрямований на захист прав Одеської міської ради на земельну ділянку, до позовних вимог прокурора, у тому числі про звільнення земельної ділянки, суд апеляційної інстанції помилково застосував норми статей 387, 388 ЦК України та безпідставно визнав ці вимоги віндикаційними, адже позов по суті є негаторним і заявлений на підставі статті 391 ЦК України. У зв'язку з цим апеляційний суд дійшов помилкового висновку про пропуск позовної давності.

У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравцан В. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав їм належну правову оцінку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

19 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що 28 жовтня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради і ТОВ «Берег-Трейд» був укладений договір оренди землі, за умовами якого ТОВ «Берег-Трейд» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,8121 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівицтва 18-поверхового жилого комплексу та благоустрою території.

19 січня 2011 року між ТОВ «Берег-Трейд» і ОК «Граніт» був укладений договір, за умовами якого ОК «Граніт» в особі голови кооперативу ОСОБА_1 отримав право на ведення робіт з будівництва житлового комплексу вказаною за адресою. Право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що становить 3 746,08 кв. м площі житлових приміщень в об`єкті, а також 10 % загальної кількості машино-місць у паркінгу об`єкта.

ТОВ «Берег-Трейд» листом від 16 липня 2015 року № 16/07 повідомило голову Одеської міської ради, що будівельні роботи на вказаній земельній ділянці припинені, багатоповерховий житловий комплекс збудовано та здано в експлуатацію. Цією заявою товариство відмовляється від оренди земельної ділянки та просить розірвати договір оренди від 19 січня 2011 року.

У зв`язку з цим Одеська міська рада є власником земельної ділянки площею 3,8121 га за адресою: АДРЕСА_1 .

18 серпня 2015 року між ОК «Граніт» і ОСОБА_1 як пайовиком, був укладений договір № 800/М про порядок викупу паю - машино-місця. Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору кооператив приймає пайовиків у пайову участь у будівництві багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Пунктом 1.2 договору визначено, що на умовах та у строки вказані у договорі, кооператив зобов`язується після закінчення будівництва, отриманні сертифікатів відповідності передати пайовику розташовані у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , машино-місця з № НОМЕР_3 до № НОМЕР_4 та документи, необхідні для оформлення права власності на машино-місце. Розташування машино-місць у будинку вказане у викопіюванні плану будинку (додаток № 1).

Згідно з підпунктами 3.1.1-3.1.3 пункту 3.1 цього договору кооператив зобов`язується забезпечити введення будинку в експлуатацію, передати пайовику за актом приймання-передачі машино-місця та пакет документів для оформлення права власності на машино-місце: довідку про 100 % внеску паю, акт приймання-передачі машино-місця.

Пайовик зобов`язаний власними силами та засобами відповідно до законодавства України провести оформлення та отримання свідоцтва на право власності на машино-місце (пункт 3.2.7 договору).

Згідно з пунктом акта приймання-передачі машино-місця від 18 серпня 2015 року № 902/М ОК «Граніт» передав власнику машино-місце АДРЕСА_5 .

Технічний паспорт на спірне машино-місце № НОМЕР_1 виготовлений станом на 19 серпня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Нове БТІ» (далі - ТОВ «Нове БТІ»).

Рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Привалової Є. Є. від 05 вересня 2015 року № 24236664 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на машино-місце № НОМЕР_1 загальною площею 14 кв. м як на об`єкт нерухомості, розташований у будинку АДРЕСА_1 , і реєстраційна служба Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області 10 вересня 2015 року видала ОСОБА_1 свідоцтво № НОМЕР_2 про право власності на об`єкт площею 14 кв. м.

25 серпня 2016 року ОК «Шлях» звернувся із заявою до Одеської міської ради про передання в оренду таких земельних ділянок з метою задоволення потреб, пов`язаних з утриманням майна членів машино-місць: ділянку площею 0,0491 га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_4 ; ділянку площею 0,1790 га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_4 ; ділянку площею 0,0602 га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_4 ; ділянку площею 0,0222 га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_4 ; ділянку площею 0,04003 га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 . У зазначеному листі ОК «Шлях» повідомив, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,4003 га, розташовані машиномісця від № 140 до № 280, які належать на праві приватної власності асоційованим членам кооперативу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Вказаний лист був отриманий Одеською міською радою 29 серпня 2016 року.

Рішенням сесії Одеської міської ради від 07 грудня 2016 року № 1527-VII надано ОК «Шлях» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною орієнтовною площею 0,6886 га для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки орієнтовною площею 0,0222 га для експлуатації та обслуговування автомийки, за адресою: АДРЕСА_4 та 10-Г. Пунктом 4 цього рішення припиненио договір оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2010 року укладений з ТОВ «Берег-Трейд» на земельну ділянку площею 3,8121 га.

В листі департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради від 28 серпня 2017 року № 01.1-23/2447, адресованму ОК «Шлях», зазначено, що департамент розглянув заяву щодо проекту благоустрою з розміщенням огорожі на території автостоянки за адресою: АДРЕСА_2 та прийняв запропоноване проектне рішення.

Приморська районна адміністрація Одеської міської ради листом від 20 липня 2017 року № 01-11/1/811 погодила виконання робіт за кошти ОК «Шлях» на підставі проекту з благоустрою території автостоянки з улаштуванням огорожі за адресою: АДРЕСА_2 .

Листом від 17 жовтня 2017 року № 0119/2491-09-01 директор департаменту комунальної власності Одеської міської ради повідомив заступника військового прокурора Південного регіону України про те, що Одеська міська рада не приймала рішення щодо передання у власність або користування приватній фірмі «Граніт» земельної ділянки для облаштування автостоянки в межах АДРЕСА_6 .

20 квітня 2017 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 42017160690000064 за частиною першою статті 197-1 КК України щодо факту реєстрації за ОСОБА_1 права власності на машино-місця, які були реалізовані протягом 2015-2018 років, унаслідок чого територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради було нанесено шкоду в розмірі 11 138 529,46 грн.

08 серпня 2018 року військова прокуратура Південного регіону України повідомила Одеську міську раду, що в 2015 році без погодження та без отримання необхідних дозволів невстановлені службові особи ОК «Граніт» та інші невстановлені особи самовільно обладнали на земельній ділянці площею 0,3838 га автостоянку з визначенням на місцевості машино-місць за адресою: АДРЕСА_1 .

З висновку експерта від 26 лютого 2019 року № 17-2694/2695 за наслідками проведення судової земельно-технічної та земельно-оціночної експертизи, у результаті зіставлення геодезичних даних (каталогів координат просторового місця розташування поворотних точок досліджуваних земельних ділянок) на ПК, які містяться у технічній документації із землеустрою та технічних звітах на земельні ділянки ТОВ «Берег-Трейд» площею 3,8121 га, кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, під автостоянкою площею 0,3838 га, відомо, що фактичні межі земельної ділянки площею 0,3838 га під автостоянкою та розташовані на ній навіси не входять до меж земельної ділянки ТОВ «Берег-Трейд» площею 3,8121га, кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, і повністю знаходяться за її межами. Детально фактичне розташування земельної ділянки, площею 0,3838 га відносно меж земельної ділянки площею 3,8121 га, кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, зображено графічно у додатку 3. Фактичне розташування меж земельної ділянки площею 0,3838 га з північно-західного боку будинку АДРЕСА_1 , на якій влаштовано автостоянку, відносно меж земельної ділянки площею 3,8121 га, кадастровий номер 5110137500:43:001:0013.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає не повною мірою.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19).

Необхідність звернення до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради прокурор обґрунтував порушенням прав міської ради як власника земельної ділянки, на якій розміщено машино-місце, яке на підставі рішення державного реєстратора Могильніков В. Д. набув у власність.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Статтею 212 ЗК України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Саме на ці положення закону прокурор посилався у своїй позовній заяві та письмових поясненнях, поданих у порядку статті 43 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (частина третя статті 49 ЦПК України).

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Визначення (зміна) предмета, підстав позову у спорі - це право, яке належить позивачу. Водночас установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто суд не вправі відмовляти у відкритті провадження у справі з тих підстав, що по суті позов необґрунтований та має заявлятися з використанням іншого способу захисту в порядку іншого судочинства.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року (скарга № 25531/12) «Гусєв проти України» було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людинивказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо: справедливості цивільного провадження; принципу змагальності судового процесу.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи зазначене та з огляду на обставини цієї справи, не ґрунтуються на вимогах закону посилання апеляційного суду на те, що прокурор звернувся до суду з позовними вимогами у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, зазначила, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту порушеного права можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод у користуванні чи розпорядженні майном. Такий спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Одним із засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України, частина перша статті 13 ЦПК України).

Суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу і предмет позову. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14, провадження № 61-16521св18, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, провадження № 61-14417св19, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16, провадження № 61-35160св18.

Отже, переглядаючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що по своїй суті пред`явлений позов прокурора є віндикаційним (статті 387-388 ЦК України), тоді як позивач на обґрунтування позовних вимог посилався на статтю 391 ЦК України, тобто звертався з негаторним позовом.

З огляду на зазначене обґрунтованими є доводи касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин (статті 387-388 ЦК України), та незастосування норм права, якими такі правовідносини врегульовані (стаття 391 ЦК України).

Самостійна зміна судом правових підстав звернення прокурора з позовом до суду суттєво впливає на застосування інституту позовної давності, оскільки негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав.

У разі, коли апеляційний суд у порядку перегляду судового рішення розглянув позовні вимоги, які не були заявлені, а ті, які заявлені, не розглянув, з огляду на процесуальні повноваження Верховного Суду, визначені у статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може ухвалити власне судове рішення, а тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24 травня 2023 року у справі № 522/11935/20 (провадження № 61-133св23) та від 28 червня 2023 року у справі № 522/7679/20 (провадження № 61-1146св23) з аналогічним суб`єктним складом учасників та предметом спору.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін з огляду на мотиви скасування судового рішення та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов