Постанова

від 29.09.2023 по справі 758/6325/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11191/2023

Справа 758/6325/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 вересня 2023 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року, ухвалене в складі судді Ковбасюк О.О. в м. Київ у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігтур», третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» про відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, зменшивши позовні вимоги в жовтні 2022 року, просила стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду - вартість відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 139676 грн., моральну шкоду 20000 грн.

Позов мотивувала тим, що в липні 2020 року їй було передано право керування автомобілем Audi д.н.з. НОМЕР_1 .

16 січня 2021 року вона рухалася в м. Києві на вказаному автомобілі зі сторони Дніпровської набережної в сторону другого виїзду з паркувального майданчику магазину Новус за адресою м. Київ проспект М.Бажана 8, де був встановлений шлагбаум, в зв`язку з чим почала пригальмовувати, однак після натискання на педаль гальма автомобіль продовжував рухатись, в зв`язку з чим зіштовхнувся зі шлагбаумом та відбійником, яким розмежовані дві окремі смуги виїзду з паркувального майданчику. Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася в зв`язку з тим, що покриття проїжджої частини на паркувальному майданчику магазину «Новус» було у стані ожеледиці, температура повітря становила -17 градусів Цельсія та проїжджа частина не була посипана спеціальними засобами з метою покращення зчеплення з дорожнім покриттям. В результаті ДТП її автомобіль, шлагбаум та відбійник було пошкоджено. Розмір завданої ОСОБА_1 шкоди, згідно видаткової накладної про придбання автомобільних запчастин, рахунком-фактурою від 17 січня 2021 року про надання послуг з виконання ремонтних робіт та актом здачі-прийняття робіт, становить 139676 грн. фактично понесених витрат на відновлювальний ремонт.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення Київським апеляційним судом винесено постанову від 15 березня 2021 року в справі № 753/1505/21, якою провадження в справі закрито в зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Апеляційний суд прийшов до висновку, до ДТП сталася не з вини ОСОБА_1 , а в зв`язку з тим, що дорожнє покриття проїжджої частини на паркувальному майданчику магазину «Новус» було в стані ожеледиці.

Позивачем встановлено, що станом на дату ДТП земельна ділянка, на якій розташований паркувальний майданчик, знаходиться в оренді у ТОВ «Бігтур», а будівля торгівельного комплексу, в якій знаходиться магазин «Новус», перебуває у власності ТОВ «Бігтур». В зв`язку з цими обставинами, ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про відшкодування шкоди в добровільному порядку, яка виконана не була.

Зазначала, що нею понесена моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, які пов`язані з виникненням негативної ситуації щодо пошкодження автомобіля, порушенням її планів, спілкуванням з працівниками поліції та магазину «Новус», з погіршенням відносин з власником автомобіля ОСОБА_3 в зв`язку з ДТП, в душевних стражданнях, пов`язаних з розглядом адміністративної справи, вирішенням всіх питань щодо проведення відновлювального ремонту, тривалим очікуванням надання відповіді ТОВ «Бігтур» на заяву про компенсацію шкоди. Душевні страждання виразились у безсонні, поганому самопочутті, депресії, порушенні усталеного способу життя.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року в позові відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на несправедливість та незаконність рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що паркувальний майданчик магазину «Новус» знаходиться на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:013:0153, яка перебуває в користуванні ТОВ «Бігтур» на підставі договору оренди від 19 квітня 2012 року, укладеного з територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради.

Звертала увагу, що для здійснення діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, необхідно, щоб у особи, яка здійснює таку діяльність, на відповідній правовій підставі знаходилась у власності або користуванні земельна ділянка, або така особа (власник або користувач) уповноважила третю особу (уклала відповідний договір) на здійснення діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику.

Наголошувала, що згідно п. 2.2. ст. 2 договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між відповідачем і третьою особою, орендарю ТОВ «Новус Україна» не передається в оренду земельна ділянка, на якій знаходиться приміщення, і орендар має право використовувати земельну ділянку, на якій знаходиться приміщення та під`їзні шляхи до нього в розмірі, необхідному для використання приміщення за цільовим призначенням. В свою чергу, покладення на ТОВ «Новус Україна» обов`язку утримувати автомобільні стоянки згідно договору оренди нежитлового приміщення не свідчить, що останній несе відповідальність за заподіяну шкоду третім особам у зв`язку з неналежним утриманням паркувального майданчика. Саме відповідач, відповідно до статусу орендаря, повинен утримувати земельну ділянку, яка знаходиться в його користуванні, а укладення відповідних договорів, за якими залучено третіх осіб до утримання земельної ділянки, не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне утримання третьою особою довіреного їй майна. Крім того, договором оренди нежитлового приміщення не надано право ТОВ «Новус Україна» провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, здійснювати їх облаштування та обладнання, надавати послуги з користування такими майданчиками. Враховуючи вищевикладене, висновки суду про те, що на паркувальному майданчику здійснює діяльність ТОВ «Новус Україна», не відповідають обставинам справи.

Посилалась на положення п. 24 Правил паркування транспортних засобів, п. 1.5 Правил дорожнього руху щодо забезпечення безпеки учасників дорожнього руху, вказувала, що ТОВ «Бігтур» було зобов`язано вживати всіх необхідних заходів для забезпечення безпеки руху на паркувальному майданчику, зокрема обробити проїжджу частину паркувального майданчику спеціальними засобами для покращення зчеплення автомобілів з дорожнім покриттям та усунення ожеледиці, а якщо такі дії не могли бути вчинені, то тимчасово, на час ожеледиці, заборонити (перекрити) рух на паркувальному майданчику. Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною шкодою полягає в тому, що в зв`язку з цією поведінкою щодо незабезпечення безпеки дорожнього руху на паркувальному майданчику сталася ДТП, в зв`язку з чим було пошкоджено автомобіль позивача. Вина ТОВ «Бігтур» в даному випадку виражена у формі необережності.

Наводила доводи щодо заподіяння їй моральної шкоди та обґрунтування її розміру, а також наявності у неї права звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, аналогічні доводам, викладеним в позовній заяві.

Від третьої особи ТОВ «Новус Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване - без змін, вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними і необґрунтованими.

Заявник вказував, що посилання позивача на відсутність відповідного договору передачі прилеглої до орендованого приміщення території у користування як на підставу для відповідальності відповідача за завдану шкоду є необґрунтованими, оскільки, згідно з наявним договором оренди, зазначеної відповідальності ТОВ «Бігтур» не несе, а утримання прилеглої до об`єкта оренди території та місць загального користування, якими вважаються проїзні частини, пішохідні доріжки, автомобільні стоянки та земля, розташована навколо будівлі, де розташоване приміщення, та можливу відповідальність щодо збитків, які можуть бути завдані на прилеглій до приміщення території, відповідно до договору оренди, покладено на орендаря. Чинне законодавство України не містить положень, які б унеможливлювали визначення прав і обов`язків сторін договору оренди приміщення щодо прилеглої до такого приміщення території, яка знаходиться в користування орендодавця на законних підставах. Обов`язок вживати всіх необхідних заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху на паркувальному майданчику біля магазину «Новус» не може бути покладено на відповідача, оскільки він не веде діяльність та не отримує відповідні доходи зі забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, не здійснює утримання паркувальних майданчиків, а також не надає послуги із користування такими майданчиками. Відповідачем, з його боку, було вжито всіх необхідних заходів щодо належного утримання прилеглої території та покладено зазначену відповідальність на орендаря.

Вважав, що настання ДТП та завдання шкоди позивачу відбулося з вини самого позивача та за обставин відсутності будь-яких протиправних дій відповідача або третьої особи, оскільки за таких погодних умов, незалежно від зусиль та заходів підрядної організації ТОВ «Селмак Форм», зобов`язань ТОВ «Новус Україна» для прибирання та утримання прилеглої території, виникнення ожеледиці вочевидь зумовлюється не з причин неналежного утримання території, а через звичайні фізичні процеси, що не звільняє позивача від необхідності враховувати дорожню обстановку при керуванні транспортним засобом та не знімає з нього відповідальності за спричинену шкоду.

Наголошував на відсутності преюдиційності обставин, встановлених постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2021 року в справі № 753/1505/21, оскільки відповідача та третю особу до участі в даній справі не було залучено, будь-яких свідчень або доказів з їх сторони під час розгляду справи не надавалося.

Зауважував, що твердження позивача щодо будь-якої протиправної поведінки відповідача та наявності його вини у формі необережності, а також твердження про наявність правових підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди є помилковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вище вимогам закону відповідає.

Відмовляючи ОСОБА_1 в позові про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що факт завдання позивачу шкоди саме відповідачем шкоди не встановлений, як не встановлено і факту його протиправної поведінки, а відповідачем надано належні докази, які виключають його вину у заподінні шкоди позивачу.

Апеляційний суд погоджується з даними висновками, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, встановивши, що 16 січня 2021 року о 10:55 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Audi A3 д.н.з. НОМЕР_1 по проспекту М.Бажана, 8, не врахувала дорожньої обстановки, не впоралася з керуванням та здійснила наїзд на шлагбаум, що спричинило пошкодження транспортного засобу, чим порушила п. 12.1 ПДР та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Згідно схеми місця ДТП, доданої до протоколу про адміністративне правопорушення, зазначено стан покриття проїзної частини 16 січня 2021 року: ожеледиця, засніжене; відмітки про наявність або відсутність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП, відсутні (а. с. 24 т. 1).

Постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2021 року в справі № 753/1505/21 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 , апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року скасовано, провадження в справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (а. с. 71 - 73 т. 1). За змістом постанови Київського апеляційного суду від 15 березня 2021 року в справі № 753/1505/21, факт наявності ожеледиці на проїзній частині на паркувальному майданчику магазину «Новус» біля другого виїзду підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, таким чином, висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 положень п. 12.1 ПДР є помилковим.

21 січня 2021 року складено дефектний акт № 210120_4 технічного обстеження обладнання автоматизованих шлагбаумів (системи паркування) ТОВ «Новус Україна» після ДТП за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 150 т. 1).

Згідно листа Головного сервісного центру МВС від 10 травня 2022 року, станом на 16 січня 2021 року автомобіль Audi A3 д.н.з. НОМЕР_1 був зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 з датою реєстрації за особою 11 червня 2020 року; 27 травня 2021 року було здійснено перереєстрацію транспортного засобу в зв`язку зі зміною власника, номерні знаки змінено (а. с. 60 т. 1).

Згідно видаткової накладної № AV000123-1 від 17 січня 2021 року, ОСОБА_1 придбано у ФОП ОСОБА_6 автомобільні запчастини на загальну суму 134204 грн. (а. с. 57 т. 1).

Вартість ремонтних робіт по відновленню автомобіля Audi A3 д.н.з. НОМЕР_1 становить 5242 грн. згідно рахунку-фактури № 147 від 17 січня 2021 року, виданого ФОП ОСОБА_7 та акту здачі-прийняття робіт, підписаного виконавцем ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а. с. 58 т. 1).

Судом також встановлено, що 16 січня 2021 року ОСОБА_1 склала акт, яким зафіксовано, що проїзна частина дорожнього покриття біля другого виїзду з парковки магазину «Новус» проспект Бажана, 8 м. Київ знаходиться в стані ожеледиці та засніжена, на підтвердження чого до акту долучені фотографії (а. с. 26 - 30 т. 1).

Листом від 26 листопада 2021 року № 053/05-5523 КП «Київтранспарксервіс» повідомило, що рішенням Київської міської ради від 26 червня 2007 року № 930/1591 КП «Київтранспарксервіс» визначене єдиним оператором з паркування, воно здійснює господарську діяльність на паркувальних майданчиках, визначених і закріплених за підприємством таблицею 1 до додатка № 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» та Наказом Департаменту транспортної інфраструктури від 25 березня 2021 року № Н-67 «Про затвердження переліку відведених майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Києва». Повідомлено, що за КП «Киїтранспарксервіс» не закріплено майданчик для паркування біля магазину «Новус» по пр-ту М.Бажана, 8 м. Київ, а тому діяльність з паркування транспортних засобів підприємством не здійснюється (а. с. 34 т. 1).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05 листопада 2021 року, об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля торговельного комплексу літ. «А» знаходиться у власності ТОВ «Бігтур» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 липня 2013 року, розташована на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:90:013:0069, 8000000000:90:013:0152, 8000000000:90:013:0153, 8000000000:90:013:0154, 8000000000:90:013:0011, цільове призначення - землі громадської забудови (а. с. 47 - 48 т. 1).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07 лютого 2022 року, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:013:0153 є власністю територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради (комунальна власність) та перебуває в оренді ТОВ «Бігтур» на підставі договору оренди від 19 квітня 2012 року зі строком дії до 25 вересня 2028 року (а. с. 52 т. 1).

Також судом встановлено, що 01 грудня 2018 року ТОВ «Бігтур» та ТОВ «Новус Україна» укладено договір № А13011218002 оренди нежитлового приміщення (а. с. 128 - 135 т. 1), за визначенням термінів якого, місця загального користування означають, в тому числі, проїзні частини, пішохідні доріжки, автомобільні стоянки, земля, розташована навколо будівлі, де розташоване приміщення або пов`язане з ним.

Згідно ст. 2 договору, відповідно до умов цього договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, а орендар зобов`язується прийняти приміщення, сплачувати орендну плату та виконувати інші встановлені цим договором зобов`язання, і повернути приміщення орендодавцю на умовах, визначених цим договором. Орендарю не передається в оренду земельна ділянка, на якій знаходиться приміщення, при цьому орендар має право використовувати земельну ділянку, на якій знаходиться приміщення та під`їзні шляхи до приміщення у розмірі, необхідному для використання приміщення за цільовим призначенням.

Згідно ст. 11 договору, орендар зобов`язаний утримувати об`єкт оренди в належному технічному та санітарному стані, забезпечувати прибирання та належне утримання прилеглої до об`єкта оренди території та місць загального користування.

Згідно ст. 17 договору, орендодавець не несе відповідальності за будь-які збитки, за умови відсутності умисних дій орендодавця, у зв`язку з будь-яким пошкодженням, зникненням або крадіжкою майна орендаря, його відвідувачів, яке знаходиться на автомобільній стоянці та прилеглій території до неї біля магазину орендаря, що розміщений в приміщенні.

01 травня 2019 року ТОВ «Новус Україна» та ТОВ «Селмак Форм» уклали договір № А070105190081 на комплексне прибирання, строком дії до 31 грудня 2019 року з автоматичною пролонгацією за відсутності повідомлень будь-якої зі сторін про розірвання договору, за умовами якого виконавець зобов`язується за плату та за завданням замовника протягом строку, встановленого договором, надавати послуги по комплексному прибиранню об`єктів згідно до специфікацій до цього договору (а. с. 137 - 146 т. 1).

Згідно додатку № 1 до договору про комплексне прибирання від 01 травня 2019 року, послуги надаються в тому числі за адресою м. Київ проспект Бажана 8, площа 10181 кв.м.

Згідно п. 4.1 звітним періодом цього договору визначено календарний місяць. Здача-прийняття виконаних послуг (робіт) оформлюється актом виконаних послуг (робіт), в якому фіксується обсяг виконаних базових та додаткових робіт (за їх наявності).

Згідно специфікації № 19 до договору на комплексне прибирання від 01 травня 2019 року, сторони погодили перелік та обсяг робіт по щоденному прибиранню прибудинкової території (паркінг та зона біля магазину): прилегла територія (зовнішній клінінг) щогодинне прибирання: обхід і прибирання території до 23:00 - щогодинно, очищення від снігу та зледеніння до асфальту прилеглої території (паркінгу, тротуарної плитки, рами, пішохідних доріжок) (а. с. 27 - 28 т. 2).

На а. с. 147 - 148 т. 1, 23 - 24 т. 2 знаходиться копія рахунку на оплату № 10 від 29 січня 2021 року, постачальник ТОВ «Селмак Форм», покупець ТОВ «Новус Україна», товари (роботи, послуги) - послуги з щоденного прибирання прилеглої території, в тому числі за адресою м. Київ проспект Бажана 8, площа 10181 кв.м., копія акту надання послуг № 10 від 31 січня 2021 року, згідно якого виконавцем було виконано послуги з щоденного прибирання прилеглої території за адресою АДРЕСА_1 , з 01 січня по 31 січня 2021 року, а також копії платіжних доручень від 17 лютого 2021 року, якими оплачено рахунок № 10 від 29 січня 2021 року.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статей 1166 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за ст. 1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Такі правові висновки підтримуються на даний час Верховним Судом, зокрема в постанові від 25 лютого 2019 року в справі № 466/4051/15-ц.

Факт наявності ожеледиці на території, прилеглій до нежитлової будівлі, в якій знаходиться магазин «Новус», зіткнення позивача, яка керувала автомобілем Audi д.н.з. НОМЕР_1 , зі шлагбаумом при виїзді з цієї території, в зв`язку із чим транспортному засобу було завдано механічних пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджуються наданими позивачем постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2021 року в справі № 753/1505/21, видатковою накладною № AV000123-1 від 17 січня 2021 року на загальну суму 134204 грн. (а. с. 57 т. 1), рахунком-фактурою № 147 від 17 січня 2021 року, виданого ФОП ОСОБА_7 та актом здачі-прийняття робіт вартістю 5242 грн., підписаного виконавцем ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а. с. 58 т. 1).

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Судом встановлено, що ТОВ «БІГТУР» є власником об`єкта нерухомого майна, а саме: будівлі торгівельного комплексу, літера А, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 121774780000, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності. 01 грудня 2018 року між ТОВ «Новус Україна» та ТОВ «БІГТУР» укладено договір №А13011218002 оренди нежитлового приміщення, за яким ТОВ «Новус Україна» є орендарем, а ТОВ «БІГТУР» - орендодавцем.

Спеціальним законом, який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, є Закон України «Про благоустрій населених пунктів».

Згідно ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» утримання в належному стані території - використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об`єктів благоустрою.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Відповідно до статті 12 Закону суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни. Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

У п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію.

Згідно ч. 3 - 5 ст. 25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи, організації зобов`язані утримувати закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем території в належному стані відповідно до законодавства та умов договору. Межі та режим використання закріпленої за підприємствами, установами, організаціями території визначають відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування залежно від підпорядкування об`єкта благоустрою. Посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Згідно п. 3.2 - 3.2.2 Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051, відповідальні особи підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, юридичні та фізичні особи, що використовують будинки і споруди та приміщення в них на законних підставах, зобов`язані: утримувати в належному стані території, надані їм в установленому законом порядку, утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об`єкти благоустрою (їх частини).

З системного аналізу наведених норм закону можна дійти висновку, що відповідальність за утримання в належному стані об`єкта благоустрою (території підприємства) та прилеглої до цього об`єкта території покладається на підприємство, яке використовує відповідну споруду та прилеглу до неї територію на законних підставах, зокрема, на підставі договору оренди.

За таких обставин, встановлюючи обставини, що мають значення для справи, та зміст спірних правовідносин, суд першої інстанції правильно виходив з того, що територія паркувального майданчику, на якій відбулося пошкодження транспортного засобу позивача, є прилеглою до нежитлової споруди за адресою АДРЕСА_1 , в якому розміщено магазин «Новус», власником якої є ТОВ «Бігтур», та яка перебуває в оренді третьої особи ТОВ «Новус Україна» на підставі договору, укладеного відповідачем і третьою особою 01 грудня 2018 року.

Судом першої інстанції також досліджено зміст вказаного договору оренди від 01 грудня 2018 року та встановлено, що відповідно до п. 11.5 договору орендар ТОВ «Новус Україна» зобов`язаний утримувати об`єкт оренди у належному технічному та санітарному стані, здійснювати заходи та виконувати законні приписи протипожежної безпеки, санітарні заходи та законні приписи, дотримуватись санітарних та інших норм, що регламентують порядок користування нежитловими приміщеннями, забезпечувати прибирання та належне утримання прилеглої до об`єкта оренди території та місць загального користування.

Відповідно до п. 1 договору місцями загального користування є будь які приміщення, пристрої та території (площі) в будівлі, де розташоване приміщення або поруч з ним, які необхідні для належного функціонування приміщення та/або магазину орендаря та призначені для відвідувачів магазину орендаря або використовуються для забезпечення належної діяльності магазину, наприклад: сходи, коридори, місця збору сміття, входи й виходи, загальні холи, публічні туалети, місця навантаження/вивантаження, проїзні частини пішохідні доріжки, автомобільні стоянки, земля, розташована навколо будівлі, де розташоване приміщення або пов`язані з ним, зелені зони (газони, дерева, кущі, насадження та ін.), тераси, лоджії та інші подібні приміщення, території й елементи.

Згідно з п. 17.1.2 договору орендодавець не несе відповідальності за будь які збитки, за умови відсутності умисних дій орендодавця, у зв`язку з будь яким пошкодженням, зникненням або крадіжкою автомобіля або іншого майна орендаря, його відвідувачів, яке знаходиться на автомобільній стоянці та прилеглій території до неї біля магазину орендаря, що розміщений в приміщенні.

З наведених умов договору суд першої інстанції правильно встановив, що утримання паркувального майданчика в належному стані покладено саме на орендаря ТОВ «Новус Україна», що відповідає як положенням договору оренди від 01 грудня 2018 року, так і приписам п. 1 ч. 2 ст. 18, ч. 3 - 5 ст. 25 спеціального Закону України «Про благоустрій населених пунктів», а також п. 3.2 - 3.2.2 Правил благоустрою м. Києва, і вказані висновки не спростовуються доводами апеляційної скарги, що згідно п. 2.2 договору оренди ТОВ «Новус Україна» не передавалася в оренду земельна ділянка, на якій знаходиться орендоване приміщення, а лише право використовувати земельну ділянку, на якій знаходиться орендоване приміщення, та під`їзні шляхи до приміщення у розмірі, необхідному для його використання за цільовим призначенням.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що покладення на ТОВ «Новус Україна» обов`язків утримувати автомобільні стоянки згідно договору оренди нежитлового приміщення не свідчить, що останнє повинне нести відповідальність за заподіяну шкоду третім особам у зв`язку з неналежним утриманням паркувального майданчика та незабезпеченням безпеки дорожнього руху на такому паркувальному майданчику, і що неналежне виконання ТОВ «Новус Україна» зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення є лише підставою для стягнення з останнього на користь ТОВ «Бігтур» збитків та штрафних санкцій.

Також, з урахуванням наведеного, апеляційний суд не приймає помилкові доводи апеляційної скарги, з посиланням на ст. 780 ЦК України, що саме відповідач, відповідно до свого правового статусу орендаря, повинен утримувати земельну ділянку, яка знаходиться у нього в користуванні, а укладення відповідних договорів, за якими залучено третіх осіб до утримання земельної ділянки, не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне утримання третьою особою довіреного їй майна.

Апеляційний суд звертає увагу, що чинне законодавство України не містить положень, які б унеможливлювали визначення прав і обов`язків сторін договору оренди приміщення щодо прилеглої до такого приміщення території, яка знаходиться в користуванні орендодавця на законних підставах. Зі свого боку ТОВ «БІГТУР» вжило необхідних заходів щодо належного утримання прилеглої території, поклавши відповідальність за її утримання на орендаря.

Крім того, суд першої інстанції дійшов в цілому правильного висновку, що обов`язок вживати всіх необхідних заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху на паркувальному майданчику біля магазину «NOVUS» за адресою: м. Київ, пр. Бажана Миколи, 8, не може бути покладено на відповідача, оскільки відповідач не веде діяльність та не отримує відповідні доходи із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, не здійснює утримання паркувальних майданчиків, а також не надає послуги з користування такими майданчиками.

Доводи апеляційної скарги, що згідно листа КП «Київтранспарксервіс» від 26 листопада 2021 року у комунального підприємства, як єдиного оператора з паркування, відсутня інформація щодо здійснення діяльності на паркувальному майданчику магазину Novus як ТОВ «Новус Україна», так і ТОВ «БІГТУР», а тому не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду першої інстанції, що на паркувальному майданчику магазину Novus здійснює діяльність ТОВ «Новус Україна», не спростовують вірних в цілому висновків суду першої інстанції щодо відсутності складу правопорушення у діях ТОВ «БІГТУР», яке передало право користування належною йому нежитловою будівлею та відповідно обов`язки щодо утримання прилеглої до неї території, на якій позивачу було заподіяно майнову шкоду, третій особі ТОВ «Новус Україна», не впливають на правильність судового рішення про відмову в позові та відхиляються апеляційним судом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд також відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, пов`язані з попередніми, щодо передбачених законом умов здійснення діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику.

Водночас, оскільки з доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що у КП «Київтранспарксервіс», як єдиного оператора з паркування, відсутня інформація щодо здійснення діяльності на паркувальному майданчику магазину Novus як ТОВ «Новус Україна», так і ТОВ «БІГТУР», апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення ТОВ «Бігтур» п. 1, 2, 4, 24 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342, з огляду на те, що відповідач не є суб`єктом господарювання, на якого поширюється дія вказаного нормативно-правового акту.

У даній справі ОСОБА_1 не пред`явила позовних вимог до ТОВ «Новус Україна», за яким на умовах договору оренди закріплена територія, прилегла до нежитлового приміщення, в якій здійснюється його господарська діяльність, і на якій майну позивача було заподіяно ушкоджень, клопотання про залучення даного товариства до участі у справі, як співвідповідача, не заявляла, тому суд першої інстанції правильно вважав, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано належних та достатніх доказів наявності спричиненої майнової шкоди у зв`язку з протиправністю діяння чи бездіяльності відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини відповідача в її заподіянні.

Апеляційний суд відхиляє нерелевантні посилання позивача на правові висновки Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2021 року в справі № 753/2965/20 про те, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, оскільки рішення суду першої інстанції наведеним висновкам не суперечить.

Вірно визначившись зі змістом (правовою природою, правами та обов`язками) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначивши правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, суд першої інстанції правильно вказав, що за змістом статті 1066 ЦК України відсутність вини має доводити особа, яка завдала шкоди, тоді як у даному випадку факт завдання шкоди саме відповідачем не встановлений, як не встановлено і факту його протиправної поведінки.

Апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що оскільки ТОВ «БІГТУР» є орендарем земельної ділянки, на якій розташований паркувальний майданчик магазину «Novus», де сталася ДТП за участю позивача, тому зобов`язано було утримувати паркувальний майданчик в належному стані та вжити всіх необхідних заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху на ньому відповідно до п. 1.5 ПДР, в тому числі для усунення ожеледиці, з огляду на встановлені судом обставини щодо особи, відповідальної за утримання вказаної території, і змісту норм матеріального права, зокрема спеціального законодавства, які регулюють дані правовідносини.

Оскільки судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди, а позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від них, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що такі позовні вимоги також не підлягають задоволенню. Доводи ОСОБА_1 не містять аргументів на спростування цих висновків, оскільки позивач в цій частині апеляційної скарги повторно наводить правові підстави для задоволення позову про стягнення моральної шкоди з ТОВ «Бігтур» в розмірі 20000 грн., які були нею викладені в позовній заяві, і її доводи фактично зводяться до незгоди з правильним судовим рішенням.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо наявності у неї, як у законного володільця транспортного засобу, права на стягнення майнової шкоди, пов`язаної з його пошкодженням, та про відсутність підстав для звернення з вимогою до страховика ТОВ «БІГТУР», не є самі по собі підставою для задоволення позову, не спростовують висновків суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом.

Відтак, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано ст. 317, 395, 759, 780 ЦК України.

Апеляційний суд погоджується з доводами відзиву ТОВ «Новус Україна» на апеляційну скаргу, в якому третя особа вказувала на помилковість тверджень позивача щодо будь-якої протиправної поведінки відповідача та наявності його вини у формі необережності, а також про наявність правових підстав для відшкодування відповідачем матеріальної та моральної шкоди.

Разом із тим, апеляційний суд не оцінює доводи відзиву на апеляційну скаргу в частині вжиття орендарем усіх необхідних систематичних щоденних заходів щодо утримання паркувального майданчика шляхом укладення договору з ТОВ «СЕЛМАК ФОРМ» про надання послуг зі щоденного комплексного прибирання прилеглої території до магазину NOVUS, в тому числі прибирання проїжджої частини на паркувальному майданчику, з огляду на те, що у даній справі вимоги про відшкодування шкоди до ТОВ «Новус Україна» позивачем не заявлені і вказані обставини підлягають встановленню в межах позову до ТОВ «Новус Україна», якщо такий буде подано ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції і переоцінки доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді : Кашперська Т.Ц.

Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.