Рішення

від 25.09.2023 по справі 307/1569/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/1569/23

Провадження № 2/307/331/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2023 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гримут В.І.

за участі секретаря судового засідання Ком`яті Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулося до суду з вищевказаним позовом.

Посилається на те, що пунктом 5 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, нормами якої обумовлюється також заборона набуття земельних ділянок сільськогосподарського призначення іноземцями, особами без громадянства та юридичними особами, створеними та зареєстрованими відповідно до законодавства іноземної держави.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Відповідно до частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Статтею 140 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку, зокрема є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, серед іншого, у разі конфіскації земельної ділянки.

Частинами першою, другою та четвертою статті 145 Земельного кодексу України у новій редакції, чинній на даний час, визначено, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

За розглядом запиту Тячівської окружної прокуратури від 19.01.2023 № 07.52-104-417 вих-23, надісланої документації із землеустрою відділом № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління від 03.02.2023 № 201/420-23, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру виявлено, що згідно з державним актом на право приватної власності на землею серії І-ЗК № 026372, виданого гр. ОСОБА_3 , реєстр № 680/120 від 13.02.2001, на підставі рішення Тячівської міської ради від 05.05.2000 гр. ОСОБА_3 належали на праві приватної власності земельні ділянки площею 2,50 га в урочищі Нодайош, на території Тячівської міської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 23.10.2006, посвідченого державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Черевко Л. В. (спадкова справа № 263/2006, зареєстровано в реєстрі за № 1-1861), земельні ділянки гр. ОСОБА_3 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) успадковані громадянами Росії ОСОБА_1 (республіка Карелія) 2/3 частин майна та ОСОБА_2 (республіка Марі Єл) 1/3 частина майна. На підставі Свідоцтв про право на спадщину за законом від 23.10.2006 громадянами Росії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки площею 0,5836 га (кадастровий номер 2124410100:03:003:0079) та 1,9125 га (кадастровий номер 2124410100:03:002:0042, на частину земельної ділянки площею 0,2446 га встановлено обмеження - лінія ЛЕП 110кВ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва посвідчено державними актами серії: ЯД № 533850, реєстр від 10.10.2007 № 2124410100-0107070900274, серії ЯД № 533851, реєстр. від 10.10.2007 № 2124410100-0107070900275.

Враховуючи той факт, що громадянами Росії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадковані земельні ділянки за кадастровими номерами: 2124410100:03:003:0079, 2124410100:03:002:0042 не відчужено у строки визначені законодавством, вказане призвело до порушення вимог земельного законодавства (частина четверта статті 81, шахті 145 ЗКУ).

Просить припинити право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (громадян Російської Федерації) на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 0.5836 га за кадастровим номером 2124410100:03:003:0079 та площею 1.9125 га за кадастровим номером 2124410100:03:002:0042 та скасувати державні акти на право власності на землю.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.

Згідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 2.50 гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території урочища Нодайош Тячівської міської ради.

Згідно свідоцтв про право на спадщину № 1-1859 та № та № 1-1861 від 23.10.2006 спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2.50 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Тячівської міської ради ур. Нодайош, Закарпатської області, що належала померлій ОСОБА_3 , на праві приватної власності, в частині 2/3 передано ОСОБА_1 , а інша частина - 1/3 - ОСОБА_2 .

Відповідно до висновків Тячівського районного відділу земельних ресурсів № 1104 та № 1105 та від 21.07.2007, цим відділом було погоджено надання земельних ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у власність, площею 0.5842 га, та площею 1.9143 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в м. Тячів, в урочищі Нодайош.

Висновками відділу містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації № 03/СГ-334 та № 03/СГ-335 від 31.07.2007 стверджено, що відділ погоджує матеріали посвідчення права власності земельних ділянок площею 0.5842 га та площею 1.9143 га, громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території Тячівської міської ради, ур. «Нодайош», для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка зміні цільового призначення не підлягає.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД, № 533850, ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.10.2006 р., № 1-1859, ВЕС № 440766, від 23.10.2006р. № 1-1861, ВЕС № 440768, є власником земельної ділянки площею 0.5836 га, у межах згідно з планом Тячівська міська рада, ур. «Нодайош» Тячівський район, Закарпатська область, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД, № 533851 стверджено, що ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , і на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.10.2006 р., № 1-1859, ВЕС № 440766, від 23.10.2006р. № 1-1861, ВЕС № 440768, є власником земельної ділянки площею 1.9125 га, у межах згідно з планом Тячівської міської ради, в ур. «Нодайош» Тячівського району, Закарпатської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.03.2023, земельна ділянка за кадастровим номером 2124410100:03:003:0079, площею 0.5836 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в урочищі Нодайош у Тячівському районі, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , громадянство російська федерація, та ОСОБА_2 , громадянство російська федерація.

Згідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.03.2023, земельна ділянка за кадастровим номером 2124410100:03:002:0042, площею 1.9125 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в урочищі Нодайош у Тячівському районі, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , громадянство російська федерація, та ОСОБА_2 , громадянство російська федерація.

Таким чином, відповідачі, будучи громадянами російської федерації, 10.10.2007 набули право власності на вказані вище земельні ділянки, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та до цього часу добровільно їх не відчужили, що є підставою для припинення права власності на вказані вище земельні ділянки.

Частиною першою статті 13 та статті 14 Конституції України визначається, що Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом положень ст. 41 Конституції України та статті 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно до ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до чч. 1, 2, 4 ст. 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Згідно до вимог п. а) ч.1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Враховуючи вказані вище обставини справи та законодавство, яке регулює земельні правовідносини та право власності на землю, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачів слід стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі по 2684 гривень з кожного.

За таких обставин, керуючись стст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, стст. 80, 81 ЗК України, стст. 373, 374, 378 ЦК України, стст. 38, 39 Закону України «Про міжнародне приватне право» суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю. Припинити право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (громадян Російської Федерації) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0.5836 га за кадастровим номером 2124410100:03:003:0079 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в урочищі Нодайош, на території Тячівської міської ради, Тячівського району, Закарпатської області, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області шляхом її конфіскації.

Скасувати Державний акт на право власності на землю серії ЯД № 533850 на земельну ділянку площею 0.5836 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за кадастровим номером 2124410100:03:003:0079, що знаходиться в урочищі Нодайош, на території Тячівської міської ради, Тячівського району, Закарпатської області, який зареєстрований 10.10.2007 в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2124410100 - 0107070900274 на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Припинити право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (громадян Російської Федерації) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1.9125 га за кадастровим номером 2124410100:03:002:0042 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в урочищі Нодайош, на території Тячівської міської ради, Тячівського району, Закарпатської області, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області шляхом її конфіскації.

Скасувати Державний акт на право власності на землю серії ЯД № 533851 на земельну ділянку площею 1.9125 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за кадастровим номером 2124410100:03:002:0042, що знаходиться в урочищі Нодайош, на території Тячівської міської ради, Тячівського району, Закарпатської області, зареєстрований 10.10.2007 в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2124410100 - 0107070900275 на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області по 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення складено 03.10.2023 року.

Головуючий В.І. Гримут