Постанова

від 27.09.2023 по справі 337/2849/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 27.09.2023 Справа № 337/2849/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/2849/22 Головуючий у 1-й інстанції: Кучерук І.Г.

Провадження №22-ц/807/1787/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Дашковської А.В., Кочеткової І.В., Камалової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , представника, адвоката Слєсарь Олексія Вікторовича на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Саліан», ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до Приватного підприємства «Саліан», ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначили, що ОСОБА_2 є вдовою, після смерті чоловіка ОСОБА_4 , а ОСОБА_5 є його донькою. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 загинув внаслідок ураження електричним струмом на міському пляжі м. Запоріжжя, розташованому поряд з кафе «Парус», яке знаходилось у володінні приватного підприємства «Саліан», що було розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , на незаземленій ділянці електромережі, що належала на праві власності приватного підприємства «Саліан». Формальним титульним користувачем (орендарем) комплексу для обслуговування пасажирів за адресою: АДРЕСА_1 , а також формальним титульним власником електричних мереж був ПП «Саліан».

За фактом смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано кримінальне провадження, в межах якого позивачі були визнані потерпілими та цивільними позивачами. Під час досудового розслідування Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Бокаріуса була проведена судова комісійна комплексна інженерно-технічна в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності, електротехнічна та трасологічна експертиза, за підсумками якої був складений висновок, відповідно до якого організаційною причиною нещасного випадку (смерть ОСОБА_4 ) є незабезпечення належної технічної експлуатації кабелю вводу до кафе «Парус» з боку керівника ПП «Саліан», директором якого був ОСОБА_1 .

Внаслідок невиконання ОСОБА_1 покладених на нього законодавством службових обов`язків, через несумлінне ставлення до них, відбулась смерть ОСОБА_4 . В діях ОСОБА_1 містився склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, тобто службова недбалість, яка спричинила тяжкі наслідки у вигляді смерті людини. На підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2021 року, ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строку давності, а кримінальне провадження було закрите, тобто кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було закрите з нереабілітуючих обставин.

Позивач ОСОБА_2 після смерті чоловіка ОСОБА_4 зазнала сильних душевних страждань. Це обумовлено тим, що смерть відбулась практично на її очах під час перебування на Центральному пляжі м. Запоріжжя. Вона проживала з ОСОБА_4 в шлюбі 24 роки, у них народилась їх єдина донька. Взаємовідносини між нею та її чоловіком ґрунтувались на любові та взаємоповазі, тому у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 вона протягом тривалого часу не могла продовжувати нормальну соціальну життєдіяльність, соціальні зв`язки були порушені, ускладнились взаємовідносини з донькою.

Позивач ОСОБА_5 зазнала сильних душевних страждань після смерті батька ОСОБА_4 . Взаємовідносини між нею та її батьком ґрунтувались на любові та взаємоповазі, батько користувався у неї величезним авторитетом, мав величезний вплив на неї, допоміг визначити її професійне майбутнє, оплачував її навчання. Після смерті батька значно погіршилось її майнове становище. У зв`язку зі смертю батька позивачка протягом тривалого часу не могла продовжувати нормальну соціальну життєдіяльність, соціальні зв`язки були порушені.

В межах судового розгляду кримінального провадження, на замовлення позивачів було проведене судово-психологічне дослідження, і кожен з них оплатив за проведення судово-психологічної експертизи по 16474,56 грн.

На підставі вищевикладеного, позивачі просять суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 і Приватного підприємства «Саліан» на їх користь моральну шкоду в розмірі по 1579500 грн кожній, але не менше ніж 243 мінімальні заробітні плати станом на момент винесення судом відповідного рішення, а також за проведення судово-психологічної експертизи по 16474,56 грн кожній.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 червня 2023 року задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і Приватного підприємства «Саліан» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1579500 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і Приватного підприємства «Саліан» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1579500 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 і Приватного підприємства «Саліан» на користь держави судовий збір у розмірі по 23692,50 грн з кожного.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , представник, адвокат Слєсарь Олексій Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 червня 2023 року скасувати в частині стягнення на користь позивачів моральної шкоди з ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 в повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції належним чином не з`ясував фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не перевірив наявність правових підстав покладення солідарної відповідальності на відповідачів за завдану моральну шкоду. Не врахувавши, що ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.82, ст.1172 ЦК України, не несе відповідальності за спричинену моральну шкоду, оскільки на день смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був у трудових відносинах з ПП « Саліан » та займав посаду директора цього підприємства та шкода (у тому числі моральна), завдана особою, яка виконувала трудові обов`язки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, яким є ПП «Саліан» за умови доведення протиправності його поведінки (дій) та причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та діями (бездіяльністю) відоповідачів. Отже, в силу ст. 1172 ЦК України вимоги позивачів до ОСОБА_1 не грунтуються на законі та не можуть бути задоволені. Зазначив, що посилання суду першої інстанції на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2018 року є безпідставним, оскільки в ній міститься лише припущення, що вони вчинені ОСОБА_1 та сталися з його вини. Висновок експерта, зроблений у іншій справі, може досліджуватись судом лише як письмовий доказ відповідно до вимог ст.ст.76,95 ЦПК України, і не може вважатися висновком експерта в розумінні ст.102 ЦПК України, оскільки він не отриманий в порядку, передбаченому ст.ст.102,103,104,106,108 ЦПК України. В дані справі судові експертизи судом не призначалися, таких клопотань не заявлялося сторонами, тобто, вина ОСОБА_1 у смерті ОСОБА_4 не доведена належними та допустими доказами.

Відповідно до відзивів на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , адвокат Лісняк Я.В. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач ПП «Саліан», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до вимог процесуального законодавства, до апеляційного суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи на адресу апеляційного суду не надходило (т.2 а.с.91).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки відповідач ПП «Саліан» був належним чином повідомленний про дату, час та місце розгляду справи, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності відповідача ПП «Саліан».

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Слесарь О.В. оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині покладення солідарної відповідальнольності на відповідачів, стягнення моральної шкоди на користь позивачів солідарно з ОСОБА_1 та стягнення з нього судового збору.

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги представника ОСОБА_1 , адвоката Слесарь О.В. лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, а саме, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно до ОСОБА_1 ..

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення в оскаржуваній частині зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спричинення моральної шкоди, безпосередньо діями (бездіяльністю) директора юридичної особи, тягнуть за собою солідарну відповідальність директора і юридичної особи, яку він очолював, так як вина та відповідальність директора нерозривно пов`язані з юридичною особою та виходячи з принципу розумності та справедливості, співмірності, суд вважав необхідним визначити розмір моральної шкоди в сумі 1579 500,00 грн кожному з позивачів. Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивачів, за проведення судово-психологічної експертизи, грошової суми у розмірі по 16474,56 грн кожній, відмовив, так як зазначені вимоги вже вирішені ухвалою Запорізького апеляційного суду від 31 серпня 2022 року у кримінальній справі..

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , а позивачка ОСОБА_5 є його донькою (т.1 а.с.13), що сторонами не оспорюється.

Відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2021 року, клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, - задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, закрито (т.1 а.с.30-32).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2021 року змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по 16 474,56 грн витрат, понесених ними під час судового розгляду, кожній. В решті ухвалу суду залишено без змін (т.1 а.с.219-222).

Згідно тексту ухвали, судом встановлено, що в період часу з 06 листопада 2014 року по 12 липня 2016 року включно, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора приватного підприємства «Саліан», будучи службовою особою, вчинив службову недбалість, яка полягала у невиконанні та неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що призвело до тяжких наслідків, а саме - загибелі ОСОБА_4 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок ураження електричним струмом на незаземленій ділянці електричної мережі приватного підприємства «Саліан» за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 77. Також ухвалою суду, цивільний позов у кримінальному провадженні залишено без розгляду та роз`яснено цивільним позивачам право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до рішення №4 власників приватного підприємства «Саліан» від 05 листопада 2014 року на посаду директора приватного підприємства «Саліан» призначено ОСОБА_1 з 06 листопада 2014 року на підставі його особистої заяви (т.1 а.с.33).

Відповідно до Наказу № 3 приватного підприємства «Саліан» від 06 листопада 2014 року про призначення директора ОСОБА_1 на підставі вищевказаного рішення власників підприємства, оствнній прийняв на себе обов`язки директора приватного підприємства «Саліан» з 06 листопада 2014 року (т.1 а.с.34).

Отже, відповідач ОСОБА_1 , станом на ІНФОРМАЦІЯ_1, обіймав посаду директора Приватного підприємства «Саліан».

Власником Приватного підприємства «Саліан», станом на 05 листопада 2014 року являвся ОСОБА_7 (т.1 а.с.33, 52-55), станом на 07 квітня 2015 року - ОСОБА_8 (т.1 а.с.222-228).

Відповідно до договору купівлі-продажу майна від 01 квітня 2013 року, ФОП ОСОБА_8 продав ПП «Саліан», в особі директора ОСОБА_7 , електричні мережі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 38-39).

Таким чином, власником мережі електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 , стало ПП «Саліан».

Відповідно до копії Договору про постачання електричногї енергії № 2406 від 12 квітня 2013 року, укладений між ПП «Саліан», в особі директора ОСОБА_7 та ВАТ «Запоріжжяобленерго», сторони уклали цей доовір про постачання електричної енергії (т.1 а.с.40-44).

24 квітня 2013 року між ПП «Саліан», в особі директора ОСОБА_7 та ПАТ «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача за № 7-Зп (т.1 а.с.45-48).

16 червня 2015 року між ОСОБА_8 та ПП «Саліан» в особі директора ОСОБА_1., укладено договір оренди за № 16/06, предметом якого виступало: кафе (літ. В) площею 112,2 кв.м., вбиральня (літ. 3) площею 1,9 кв.м., розташовані на комплексі для обслуговування пасажирів за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1а.с.49-51).

ПП «Саліан», директором якого був ОСОБА_1 , було і користувачем кафе, за адресою: АДРЕСА_1 , і власником електромереж.

Відповідно до висновку експерта Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради № 2505 від 17 серпня 2015 року, смерть ОСОБА_4 настала в результаті пошкодження технічною електрикою (т.1 а.с.14-17).

Відповідно до висновку судової комісійної комплексної інженерно-технічної в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності, електротехнічної та трасологічної експертизи № 1939/2081/4412 від 09 червня 2016 року, складеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, на підставі постанови від 10 лютого 2016 СВ Орджонікідзевського ВП ЛВП ГУ НП в Запорізькій області постановленої про призначення судової комплексної інженерно-технічної в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності та електричної експертзи за матеріалами кримінального провадення № 12015080060003388:

«технічною причиною досліджуваного нещасного випадку є несправний стан кабелю вводу до кафе «Парус», що призвів до появи потенціалу фази на елементах захисного гнучкого метало рукава. Організаційною причиною досліджуваного нещасного випадку є незабезпечення належної технічної експлуатації кабелю вводу до кафе « Парус » з боку керівника ПП «Саліан». З технічної точки зору, у причинному зв`язку з настанням події, вбачаються дії (бездіяльність) керівника ПП «Саліан», як керівника споживача, що не відповідали вимогам «Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів», «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів», в частині забезпечення належної технічної експлуатації електроустановки, призначення відповідальної особи за електрогосподарство, організації контролю технічного стану електроустановки» (т.1 а.с.56-70).

Відповідно до Висновку експерта № 1585-21 від 27 травня 2021 року за результатами проведення судово-психологічного дослідження, Дніпровського Науково-Дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України, проведеної за заявами від 30 березня 2021 року потерпілих, цивільних позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про проведення судово-психологічної експертизи, загибель ОСОБА_4 чоловіка для ОСОБА_2 та батька для ОСОБА_5 є психотравмувальною для кожної з них, заподіянні моральні страждання, які з огляду на їх інтенсивність, тривалість та широкий діапазон деструктивного впливу на основі сфери життєдіяльності під експертних є суттєвими, які є психологнічною підставою для правового вирішення питання про відшкодування їм моральної шкоди. В разі встановлення судом факту заподіяння ОСОБА_2 та ОСОБА_5 моральної шкоди, орієнтовний розмір її відшкодування, визначений з результатами даного дослідження в межах наданих матеріалів, з урахуванням визначеного досудовим слідством характеру дій згідно обвинувального акту від 10 травня 2017 року відносно ОСОБА_1 - може відповідати еквіваленту 243 мінімальних заробітних плат (у грошовому еквіваленті сума компенсації залежить від розміру мінімальної заробітної плати на момент винесення судом відповідного рішення) (т.1 а.с.71-88).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона ( потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Тлумачення статті 1187 ЦК України свідчить, що: перелік видів діяльності, що створює підвищену небезпеку, який наведений у частині першій статті 1187 ЦК України не вичерпний. Окремі предмети матеріального світу мають одночасно декілька потенційно шкідливих властивостей, через що поводження з такими предметами слід кваліфікувати як змішані джерела підвищеної небезпеки. Змішані джерела підвищеної небезпеки можуть існувати в межах одного об`єкта матеріального світу.

Для відшкодування шкоди володільцем джерела підвищеної небезпеки за правилами статті 1187 ЦК України не має значення, чи використовує він таке джерело за призначенням. Визначальним є те, що відповідні потенційні шкідливі властивості такого джерела проявились і призвели до завдання шкоди іншим особам.

Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Правовими підставами відшкодування шкоди визначено, зокрема положення статей 27, 55, 56 Конституції України, статті 2 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статей 23, 1167, 1168 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям ( усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61?1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Тлумачення частини першої статті 1172 ЦК України свідчить, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і завдав відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), проходженням стажування, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У абзаці другому пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» судам роз`яснено, що солідарну відповідальність по відшкодуванню шкоди несуть особи, діяння яких були об`єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій.

Відповідно до статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

За змістом зазначеної норми закону спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов`язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Це правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку.

При цьому у заподіянні шкоди спільними діями має місце єдність дій заподіювачів, яка полягає у такому їх взаємозв`язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із комплексу діянь співзаподіювачів не призводить до виникнення спільного шкідливого результату. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їх вини.

За відсутності доказів, що підтверджують сукупність та взаємопов`язаність дій відповідачів, об`єднаних спільними намірами, немає підстав для покладення на них солідарної відповідальності за заподіяну потерпілій особі шкоду.

У справі, що переглядається позивачі вказували, що внаслідок смерті їхнього чоловіка та батька ОСОБА_4 , смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок ураження електричним струмом на міському пляжі м. Запоріжжя, розташованому поряд з кафе «Парус», яке знаходиться у володінні приватного підприємства «Саліан», що було розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , а також формальним титульним власником електричних мереж був ПП «Саліан», яка настала внаслідок неправомірних дій відповідачів, що призвело до їх душених страждань, у зв`язку зі смертю рідної людини, глибокої психічної травми, значно змінився звичайний спосіб їх життя, та вони змушені прикладати додаткових зусиль для його організації. З урахуванням встановлених обставин та розподілу тягара доказування суд першої інстанції вважає, що відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_1 , ПП «Саліан» доведено відсутність протиправності та вини в завданні моральної шкоди. При визначені грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань, суд першої інстанції вважає, що на користь позивачів підлягає стягненню по 1 579 500 грн як грошової компенсації моральної шкоди солідарно саме з ПП «Саліан» та його директора ОСОБА_1 , оскільки таку шкоду вони спричинили спільними діями.

Водночас, на день смерті ОСОБА_4 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 був у трудових відносинах з ПП «Саліан» та займав посаду директора цього підприємства (рішення № 4 власника від 05 листопада 2014 року, наказ № 4 від 06 листопада 2014 року ПП «Саліан») (т.1 а.с.33, 34).

ОСОБА_1 , як директор ПП «Саліан», повинен був організувати виробничо-господарську діяльність підприємства, вирішувати питання в межах наданих йому прав, доручати виконання окремих організаційно-господарських функцій іншим посадовим особам, тобто ОСОБА_1 є службовою особою, яка обіймала посаду на вказаному підприємстві пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих, адміністративно- господарських і контрольно- наглядових обов`язків. Відповідно до законодавства України, яке діяло в період виконання ОСОБА_1 службових обов`язків директора ПП «Саліан», саме на директора господарюючого суб`єкта - юридичної особи покладались обов`язки щодо організації належної та безпечної експлуатації електрогосподарства цього господарюючого суб`єкта. Проте, ОСОБА_1 не перевірив ретельно стан електромережі та електрообладнання підприємства, не упевнився в їх належному стані та безпечному функціонуванні, відсутності уламок і дефектів, не забезпечив безпечне використання електромережі й електрообладнання ПП «Саліан», не усунув ризики ймовірних нещасних випадків, що призвело до того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 17 годині ОСОБА_4 , перебуваючи у зоні відпочинку, тобто у місці великого скопчення людей, а саме на міському пляжі,розташованому поряд з кафе « Парус », яке знаходиться у володінні ПП «Саліан» та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на незаземленій ділянці електромережі, що належала на праві власності ПП «Саліан», отримав ураження електричним трумом, внаслідок якого загинув.

Правовий зв`язок юридичної або фізичної особи з працівником втілюється у трудових відносинах або виконання іншої роботи за трудовим договором.

Покладання обов`язку відшкодувати шкоду на юридичну або фізичну особу пояснюється тим, що працівник у даному випадку юридично втілює його волю. Тобто юридична або фізична особа реалізує свою цивільну праводієздатність, зокрема, деліктоздатність, через дії працівників. Отже, дії праціаників юридично сприймаються як дії самої юридичної або фізичної особи.

Таким чином, враховуючи вищезазначені фактичні обставини справи, та з урахуванням положень частини першої статті 1172 ЦК України, обов`язок із відшкодування моральної шкоди покладається на роботодавця ПП «Саліан».

Проте, суд першої інстанції не врахував, що обов`язок відшкодування моральної шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача ( ОСОБА_1 ), а на роботодавця (ПП «Саліан»), а тому в силу ст. 1172 ЦК України вимоги позивачів до ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та не можуть бути задоволені.

З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає, що відсутні підстави для висновку, що моральна шкода завдана спільними діями (бездільністю) ОСОБА_1 та ПП «Саліан`в трудових відносинах з яким перебував ОСОБА_1 на час виникнення смерті ОСОБА_4 , або їхніми діями з єдністю наміру. Тому, з урахуванням положень ч. 1 ст. 1172 ЦК України, обов`язок із відшкодування моральної шкоди покладається на роботодавця (ПП «Саліан») і відсутні правові підстави для застосування статті 1190 ЦК України).

Отже, ОСОБА_1 є неналежним відповідачем за позовною вимогою про відшкодування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 моральної шкоди.

Встановивши, що позов заявлеий до неналежного відповідача, суд відмовляє у позові до такого відповідача ( див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 ( провадження № 14-397 цс19).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 червня 2023 року в частині задоволення позовниг вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди у розмірі 1579500, 50 грн солідарно з ОСОБА_1 , та в частині стягнення з нього судового збору в розмірі 23692, 50 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог до ОСОБА_1 , оскільки відсутні правові підстави покладення солідарної відповідальності відповідачів за завдану шкоду, отже ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у цій справі, а тому, як наслідок, на нього не можуть бути покладені зобов`язання зі сплати судового збору.

Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про недоведеність його вини у настанні смерті ОСОБА_4 не підлягають задоволенню, оскільки в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 судом відмовлено з підстав того, що останній є неналежним відповідачем у цій справі.

Оскільки в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди до ПП «Саліан» рішення суду не оскаржується, тому в силу вимог частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Слєсарь Олексія Вікторовича - задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 червня 2023 року у цій справі скасувати в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 моральної шкоди, та в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору. Ухвалити в цій частині нове судове рішення .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди солідарно з ОСОБА_1 в розмірі 1579500, 50 гривень, та стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 23692, 50 грнивень відмовити.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 02 жовтня 2023 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Кочеткова І.В.Дашковська А.В.