Рішення

від 03.10.2023 по справі 185/10056/23

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/10056/23

Провадження № 2-а/185/57/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2023 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шаповалової І.С.,

за участі секретаря судового засідання Величко А.О.,

з участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Антощенко В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Павлограді,адміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до Павлоградський районнийтериторіальний центркомплектування тасоціальної підтримки про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із вказаним вище позовом, обґрунтованим тим, що постановою № 224 від 28.07.2023 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн.

Відповідно до оскаржуваної постанови, позивач, як директор ПП Фірма «МГТ», не подала інформацію про про наявні транспортні засоби, техніку та технічний стан у визначені законом строки до 20.06.2023 року. Отже, як зазначає далі позивач, вказаною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке вчинене в особливий період, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Вказані дії відповідача вважає протиправними, а прийняте ним рішеннянезаконним, тому просить суд скасувати постанову № 224 від 28.07.2023 року, складену Павлоградським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, та закрити провадження по справі. Судові витрати просить стягнути з відповідача.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказав на правомірність винесеної постанови, вважаючи позовні вимогибезпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Судом було допитано свідка ОСОБА_2 , який надав пояснення, що він був присутній разом з позивачем під час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 26.07.2023 року та під час складання постанови.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка, розглянувши матеріали справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши додані до них докази, прийшов до наступних висновків.

Постановою № 224 про накладення адміністративного стягнення від 28 липня 2023 року, ТВО начальника Павлоградського РТЦК та СП ОСОБА_3 було визнано позивача ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 5100,00 грн.

За змістом оскаржуваної постанови, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час особливого періоду, будучи керівником ПП фірми «МГТ» до 20 червня 2023 року не подала до Павлоградського РЦТК та СП (місцезнаходження: м.Павлоград, вул. Ковальська, 72) інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, чим порушила п.15 Положення про військово-транспортний обов`язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1921, за що передбачено відповідальність відповідно до ч.2 ст. 210-1 КУпАП.

Санкція ч.2 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність, в тому числі, для посадових осіб за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закону), особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З 24 лютого 2022 року в України введено воєнний стан та оголошено мобілізацію, що є загальновідомими обставинами та відповідно до ч.3 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не потребують доказування.

Військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів. Порядок виконання військово-транспортного обов`язку визначається Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 1, 2 ст.6 Закону).

Так, пунктом 15 Положення про військово-транспортний обов`язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1921 (далі Положення), керівники підприємств, установ та організацій подають територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки щороку до 20 червня та 20 грудня інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, за формою згідно з додатком 1.

Посадові особи та громадяни несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання військово-транспортного обов`язку відповідно до закону (п. 5 Положення).

У відповідності до ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.

Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний на підставі досліджених доказів з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Позивач при зверненні до суду в позові не заперечує, та під час надання пояснень не заперечувала про те, що їй було відомо про необхідність подання звіту до 20 червня 2023 року, звіт було подано лише 18 липня 2023 року.

Тобто, в діях позивача вбачається порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Факт неналежного виконання ПП фірмою «МГТ» (ЄДРПОУ 20257864) військово-транспортного обов`язку, а саме неподання до 20 червня 2023 року до Павлоградського РТЦК та СП інформації про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, не заперечується позивачем, яка є керівником підприємства.

Вищевказана обставина також підтверджується доданою до позовної заяви копією відомості про наявність і технічний стан транспортних засобів і техніки, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, на якій міститься відмітка про отримання службовою особою Павлоградського РТЦК та СП даної відомості лише 18 липня 2023 року.

Перебування у відпустці керівника, який є єдиним працівником на підприємстві, не є законною підставою для звільнення останнього від виконання військово-транспортного обов`язку, включаючи організацію ведення звітності тощо. До того ж як пояснила сама позивач відомості про те, що вона не виконує обов`язки керівника підприємства до ЄДРПОУ не вносились.

Відомостей про те, що на час відсутності керівника звітність ПП фірмою «МГТ» (ЄДРПОУ 20257864) мала право подавати інша особа суду не надано.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Наказом начальника Павлоградського РТЦК та СП від 17.07.2023 року №204 з 17 липня 2023 року тимчасове виконання обов`язків начальника Павлоградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки було покладено на підполковника ОСОБА_3 , заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки начальника відділення рекрутингу та комплектування, що приводить суд до висновку, що оскаржувана постанова була складена уповноваженою особою з дотриманням чинного законодавства та підстав для скасування постанови немає.

Що стосується доводів позивача про визнання протиправним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення б/н від 26.07.2023 року, складеного офіцером відділення обліку та бронювання сержантів та солдатів запасу Павлоградського територіального центру комплектування та соціальної підтримки старшим лейтенантом ОСОБА_4 у відношенні ОСОБА_1 , суд їх до уваги не приймає, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його протиправним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Викладене кореспондується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 10 липня 2020 року у справі № 420/647/19.

Суд в межах розгляду даної справи не встановлює інші фактичні обставини, оскільки така оцінка первинно має бути надана суб`єктом притягнення та накладення адміністративного стягнення в межах належної адміністративної процедури, що визначена ст.ст.268,279-280 КУпАП.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За викладених вище обставин, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 72, 77, 268-272, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Павлоградський районнийтериторіальний центркомплектування тасоціальної підтримки про скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І. С. Шаповалова