Ухвала

від 02.10.2023 по справі 372/4472/23

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4472/23

Провадження 1-кс-1173/23

ухвала

Іменем України

02 жовтня 2023 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області клопотання прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотання про арешт майна. На обґрунтування клопотання зазначила, що СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023112340000057 від 27.03.2023 за ч. 4 ст. 190 КК України КК України. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Обухівської окружної прокуратури Київської області. В ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи шляхом обману на підставі завідомо підроблених документів заволоділи 12 земельними ділянками для ведення особистого сільськогосподарського призначення на території Юхнівського старостинського округу Миронівської ТГ Обухівського району Київської області, внаслідок чого вказані земельні ділянки вибули із комунальної власності.

Так, 21.06.2016 до ДЗК внесені відомості про сформування 12 земельних ділянок із кадастровими номерами 3222988800:04:201:0004, 3222988800:04:201:0005, 3222988800:04:201:0006, 3222988800:04:201:0007, 3222988800:04:201:0008, 3222988800:04:201:0009, 3222988800:04:201:0010, 3222988800:04:201:0011, 3222988800:04:201:0012, 3222988800:04:201:0013, 3222988800:04:201:0014, 3222988800:04:201:0015, які нібито передані у приватну власність фізичним особам на підставі рішення Миронівської РДА від 15.12.2003 № 464, про що видані державні акти із серією РІ.

Проте, відповідно до розпорядження Миронівської РДА від 15.12.2003 № 464 вказані земельні ділянки у приватну власність не передавались, а державні акти, які містяться у списках до розпорядження мають серію КВ.

Допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які вказані у ДЗК як особи, які тримали у приватну власність земельні ділянки на підставі приватизації, показали, що не звертались до РДА чи сільської ради для отримання у власність земельних ділянок, державні акти не отримували, послугами землевпорядників не користувались.

У подальшому на розпорядження земельними ділянками із кадастровими номерами 3222988800:04:201:0006, приватизована на ім`я ОСОБА_5 , 3222988800:04:201:0014, приватизована на ім`я ОСОБА_7 , 3222988800:04:201:0014, приватизована на ім`я ОСОБА_6 , 3222988800:04:201:0015, приватизована на ім`я ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 14.09.2022 посвідчено довіреності.

30.09.2022 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 3222988800:04:201:0006 між ОСОБА_5 , від імені якого на підставі довіреності від 14.09.2022 діяв ОСОБА_10 , та ОСОБА_11

30.09.2022 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 3222988800:04:201:0015 між ОСОБА_4 , від імені якого на підставі довіреності від 14.09.2022 діяв ОСОБА_12 , та ОСОБА_11

04.10.2022 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_13 посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 3222988800:04:201:0015 між ОСОБА_4 , від імені якого на підставі довіреності від 14.09.2022 діяв ОСОБА_12 , та ОСОБА_11 .

Таким чином, невстановленими особами за попередньою змовою, шляхом обману, отримано право власності на вказане нерухоме майно, яке вибуло із комунальної власності.

Відповідно до відомостей ДЗК державна реєстрація земельних ділянок проводилась відділом Держгеокадастру у Миронівському районі Київської області 21.06.2016 (відділ № 6 Управління надання адміністративних послуг ГУ) на підставі заяв власників вказаних ділянок та у подальшому на підставі звернень вказаних осіб вносились зміни до ДЗК щодо відомостей про вказані земельні ділянки.

Відповідно до відомостей ДЗК власниками земельних ділянок площею2,00 га, які розташовані на території Юхнівського старостинського округу Миронівської ТГ Обухівського району Київської області 3222988800:04:201:0004 є ОСОБА_14 , 3222988800:04:201:0005 ОСОБА_15 , 3222988800:04:201:0007 ОСОБА_16 , 3222988800:04:201:0008 ОСОБА_17 , 3222988800:04:201:0009 ОСОБА_18 , 3222988800:04:201:0010 ОСОБА_19 , 3222988800:04:201:0011 ОСОБА_20 , 3222988800:04:201:0012 ОСОБА_8 , 3222988800:04:201:0013 ОСОБА_7 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власниками земельних ділянок 3222988800:04:201:0006, 3222988800:04:201:0015є ОСОБА_11 , 3222988800:04:201:0014 ОСОБА_21 .

З метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою припинення злочинної діяльності, відшкодування збитків, що заподіяні діями щодо перетворення земельної ділянки, виникла необхідність у накладенні арешту на майн, а тому прокурор звернулась до суду з даним клопотанням.

Прокурор Обухівської окружної прокуратури в Київській області ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, в клопотанні просила розглянути його без участі слідчого та прокурора, вимоги клопотання підтримує в повному обсязі, також просила не здійснювати фіксацію судового засідання за допомогою технічних засобів.

Власники майна в судове засідання не з`явились, причини неявки суд не повідомили.

Згідно ч. 4 ст.107КПКУкраїни фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи, що сторони в судове засідання не з`явилися, на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Дослідивши матеріали справи, вважаю клопотання таким, що не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023112340000057 від 27.03.2023 за ч. 4 ст. 190 КК України КК України.

13.09.2023 року винесено постанову про визнання речовими доказами земельні ділянки із кадастровими номерами 3222988800:04:201:0004, 3222988800:04:201:0005, 3222988800:04:201:0006, 3222988800:04:201:0007, 3222988800:04:201:0008, 3222988800:04:201:0009, 3222988800:04:201:0010, 3222988800:04:201:0011, 3222988800:04:201:0012, 3222988800:04:201:0013, 3222988800:04:201:0014, 3222988800:04:201:0015, площею 2,00 га кожна, які розташовані на території Юхнівського старостинського округу Миронівської ТГ Обухівського району Київської області.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України. Частиною 1 ст. 131 КПК України встановлено, що заходи кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п. 1 ч.1 ст.170КПКУкраїни арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст.170КПКУкраїни арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, з метою збереження речових доказів.

Згідно положень ст.98КПКУкраїни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Прокурор в клопотанні зазначив, що метою арешту вищезазначеного нерухомо майна є збереження його як речового доказу, яке було визнано речовим доказом 13.09.2023 року, проте відповідних доказів на підтвердження необхідності накладення арешту не надавав. Крім того, прокурор прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно.

Згідно п.5ч.1,2ст.173КПКУкраїни,слідчийсуддя,судвідмовляютьу задоволенніклопотання проарештмайна,якщоособа,щойогоподала,недоведенеобхідність такогоарешту,атакожнаявність ризиків,передбаченихабзацомдругим частинипершоїстатті170цьогоКодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

За таких обставин у слідчого судді відсутні законні підстави для задоволенню клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.171,172,173 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволені клопотання прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту, відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя: