Рішення

від 28.09.2023 по справі 707/2551/23

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/2551/23

2/707/1061/23

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2023 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Морозова В.В.,

при секретарі - Бак М.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі» про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі», у якій просить суд:

- розірвати договір оренди землі № 1113 від 18 грудня 2020 року, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі»;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі» повернути земельну ділянку загальною площею 1,162 га, кадастровий номер 7124989000:03:001:1301, розташовану в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, йому, як власнику, із користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі»;

- стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі» на його користь понесені судові витрати.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7124989000:03:001:1301, площею 1,162 га, що розташована в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

18 грудня 2020 року між ним та відповідачем ТОВ «Грін Ленд Індастрі» укладено Договір оренди землі № 1113, згідно з умовами якого відповідач приймає в строкове платне володіння та користування (оренду) вказану вище земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пай) з кадастровим номером 7124989000:03:001:1301, площею 1,162 га.

Договір оренди землі укладено строком на 15 років.

Пунктом 9 Договору встановлено, що щорічна орендна плата виплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або на аналогічну суму у натуральній - шляхом надання сільськогосподарської продукції (у тому числі шляхом надання послуг та виконанням робіт).

Згідно з п. 11 Договору орендна плата виплачується щорічно з 01 серпня по 31 грудня, або, за погодженням сторін, в будь-який інший строк протягом року.

Позивач стверджує, що всупереч зазначеним вище положенням Договору, орендну плату за 2021 - 2022 роки у строки та в порядку, передбаченому умовами Договору, йому не сплачено.

На переконання позивача, про неналежне виконання умов Договору оренди землі свідчать відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків від 17.03.2023 року, що не містять інформації про отримання позивачем доходу від відповідача за надання земельної ділянки в орендну у 2021 - 2022 роках.

При цьому, позивач наголошує, що несплата відповідачем орендної плати за 2021 - 2022 роки у встановлений Договором строк, свідчить про систематичність неналежного виконання умов договору оренди та є підставою для його розірвання.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі від 14.08.2023 року відповідачу був наданий строк у 15 днів з дня отримання даної ухвали суду на подачу відзиву на позовну заяву.

Відповідачем ТОВ «Грін Ленд Індастрі» копію позовної заяви з додатками та ухвалу про відкриття провадження у справі отримано 22 серпня 2023 року та 21 вересня 2023 року подано відзив на позовну заяву з додатками та доказами направлення його позивачу.

У відзиві відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, у зв`язку з тим, що позовні вимоги є незаконними, безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Визнати причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву поважними та поновити ТОВ «Грін Ленд Індастрі» строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач вказує, що строк для подачі відзиву на позовну заяву він пропустив, у зв`язку із тим, що через воєнний стан підприємство має досить обмежений штат працівників, які майже всі задіяні на весняно-посівних роботах, немає у своєму штаті спеціалістів у галузі права, тому кореспонденція обробляється не у день її надходження, а також потрібен час для укладання договорів з адвокатами, які надають юридичні послуги, які також потребують часу для вивчення матеріалів позову та складання відзиву. До того ж, з аналогічними позовами одночасно звернулась велика кількість відповідачів (більше 80).

В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує, що п. 11 Договору передбачено, що орендна плата виплачується щорічно з 01 серпня по 31 грудня, або, за погодженням сторін, в будь-який інший строк протягом року. Отже, згідно умов договорів, за погодженням сторін, орендна плата за землю може бути сплачена в будь-який інший строк протягом року.

При цьому, відповідач зазначає, що доводи позивача про те, що ТОВ «Грін Ленд Індастрі» не виплачує орендну плату вчасно та у повному обсязі, чим систематично не виконує умови Договору оренди землі в частині виплати орендної плати, не підтверджені належними і допустимими доказами. Зокрема, на думку відповідача, стороною позивача не надано доказів невиплати ТОВ «Грін Ленд Індастрі» орендної плати, доказів систематичної невиплати орендної плати, а також доказів існування заборгованості з орендної плати та не зазначено періоди, за які існує заборгованість з орендної плати.

Водночас, відповідач стверджує, що на момент звернення позивача до суду орендну плату по 2021 рік включно було сплачено у повному обсязі 27.04.2022 року, а орендну плату за 2022 рік було виплачено 27.12.2023 року, тобто за 2021 рік із незначним затриманням виплати коштів, але у строки, передбачені договором оренди для іншого строку виплати орендної плати - річного терміну, що, на його переконання, виключає факт істотного порушення договірних зобов`язань з боку ТОВ «Грін Ленд Індастрі».

Причиною вказаної затримки відповідач зазначає обстановку в країні, а саме повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв`язку з чим навесні 2022 року посівні роботи були проведені із запізненням, а через блокування рф зернового коридору та ракетні обстріли портів і зернових терміналів, відсутність ціни на зернові було важко здійснити реалізацію зерна з метою отримання прибутку та виплати орендної плати за паї власникам земельних ділянок. До того ж, восени 2022 року мали місце рясні дощі і погодні умови не дозволили ТОВ «Грін Ленд Індастрі» вчасно завершити збір урожаю, у зв`язку з чим відповідач завершив збір урожаю вже при настанні перших морозів у кінці грудня 2022 року.

Щодо поданих позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, відповідач зауважує, що питання сплати податків не є предметом розгляду даної справи. Відповідач дійсно є податковим агентом позивача і зобов`язаний відрахувати і сплатити податки з отриманого позивачем доходу у вигляді орендної плати за землю, однак це суто відносини відповідача з податковими органами.

Відповідно до вимог статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що відповідачем копію позовної заяви з додатками отримано 22 серпня 2023 року, останній день строку на подачу відзиву було 07 вересня 2023 року, а відзив подано 21 вересня 2023 року, суд вважає наведені відповідачем причини пропуску строку для подання відзиву поважними та поновлює відповідачу строк для подання відзиву.

Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористався.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 341866307 від 07.08.2023 року судом установлено, що 18.12.2020 року державним реєстратором нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н.В. на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.12.2020 р. № 1-4157 зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7124989000:03:001:1301, площею 1,162 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

18.12.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Грін Ленд Індастрі» укладено Договір оренди землі № 1113.

Відповідно до пунктів 1,2 вказаного Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пай) з кадастровим номером 7124989000:03:001:1301 площею 1,162 га, розташовану в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

Окрім того, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 341866307 від 07.08.2023 року вбачається, що 12.02.2021 року державним реєстратором Танцюрою О.Ф. на підставі договору оренди землі від 18.12.2020 року № 1113 зареєстровано за ТОВ «Грін Ленд Індастрі» право оренди вказаної земельної ділянки.

Пунктом 8 зазначеного вище Договору визначено, що договір укладено строком на 15 років.

Згідно з пунктом 9 Договору щорічна орендна плата виплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або на аналогічну суму у натуральній - шляхом надання сільськогосподарської продукції (в тому числі шляхом надання послуг та виконанням робіт). Форма орендної плати визначається за взаємною згодою сторін. Орендодавець не менш ніж в тижневий строк, шляхом подачі письмової заяви або в інший доступний спосіб, попереджає орендаря про бажану дату, форму і розмір проведення розрахунків по орендній платі та надає орендодавцю необхідну вихідну інформацію (номер банківського рахунку тощо). Орендар нараховує, утримує та сплачує до бюджету ПДФО та інші обов`язкові внески/платежі із суми орендної плати та всіх інших виплат, здійснених за цими договорами на користь орендодавця, використовуючи ставку податку в розмірі та порядку, визначеному законодавством. Орендна плата виплачується за вирахуванням усіх належних податків та зборів.

Відповідно до пункту 10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 11 Договору визначено, що орендна плата виплачується щорічно з 01 серпня по 31 грудня, або, за погодженням сторін, в будь-який інший строк протягом року.

При цьому, форма такого погодження (усна чи письмова) умовами договору не передбачена.

Згідно з пунктом 14 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цими договорами, справляється пеня у розмірі 0,01 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочення, але, в будь-якому випадку, не більше 10 % річного розміру орендної плати. Орендар не несе відповідальності за прострочення виплати орендної плати у випадку, якщо таке прострочення виникло з вини орендодавця.

За змістом пункту 28 Договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до пункту 38 Договору дія договору припиняється шляхом їхнього розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договорами, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, яке істотно перешкоджає їхньому використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до змісту частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» (тут і наділі - у редакції, чинній на момент укладання договору) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати у орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, зокрема, в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення договорів) зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Таким чином, законодавство передбачає, як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і щодо несплати орендної плати.

Результат аналізу зазначених норм дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, відповідно до статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

У частинах першій та другій статті 651 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору) визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід зазначити, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотності порушення договору у законі зазначається термін «шкода», який слід тлумачити з урахуванням ч. 2 ст. 22 ЦК України, а істотний негативний вплив на інтереси потерпілої сторони визначається виходячи з розміру завданої порушенням шкоди, який не дозволяє цій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Відтак, суду належить встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї у постанові від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 Велика Палата Верховного Суду не вбачала.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 та у постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі № 551/542/20.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що орендну плату за 2021 - 2022 роки у строки та в порядку, передбаченому умовами Договору, йому не сплачено.

При цьому, із наявних у справі доказів вбачається, що ТОВ «Грін Ленд Індастрі» сплатило орендну плату за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 за 2021 рік -27.04.2022 року, за 2022 рік -27.12.2022 р. у повному обсязі, що підтверджується наданими копіями видаткових касових ордерів від 27.04.2022 року та копією відомості на виплату орендної плати від 27.12.2022 року, що містять підписи позивача ОСОБА_1 , якими він підтвердив отримання відповідних коштів, і їхня справжність позивачем не оспорюється.

Дані докази суд визнає належними та допустимими.

Доказів, які б доводили протилежне, позивачем до суду не надано.

Відтак, суд вбачає в діях орендаря разове порушення строку сплати орендної плати за 2021 рік, яке, на думку суму, не позбавило орендодавця «значною мірою» того, що він розраховував отримати при укладенні договору. У той же час, орендну плату за 2022 рік відповідачем виплачено позивачу у строк, передбачений договором оренди.

Більш того, суд зауважує, що відповідно до п. 14 Договору оренди землі сторони узгодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цими договорами, справляється пеня у розмірі 0,01 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочення, але, в будь-якому випадку, не більше 10 % річного розміру орендної плати.

Отже, сторони не визначили можливість розірвання договору оренди з підстав невнесення орендної плати у строки, визначені договором, а лише встановили штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов`язання, шляхом сплати пені, а тому допускали, що несвоєчасна сплата орендної плати не буде істотним порушенням умов договору оренди землі, і, як наслідок, не стане підставою для його розірвання.

Належних та допустимих доказів того, що відповідачем за весь час дії договору не враховувався індекс інфляції за виплату орендної плати за земельну ділянку, позивачем також не надано.

Що стосується поданих позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, суд констатує, що питання відрахування і сплати податків відповідачем, відносини відповідача з податковими органами не є предметом розгляду даної справи. Доводи відповідача з даного приводу суд вважає обґрунтованими.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до частини другої статті 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом частини 1 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною першою статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, при зверненні до суду з позовом саме на позивача покладається обов`язок доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог, з посиланням на матеріально-правову підставу.

Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи, передусім, із доведеності таких вимог позивачем.

Беручи до уваги вказані приписи процесуального закону, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не доведено належними і допустимими доказами той факт, що відповідачем допущено систематичну несплату орендної плати за земельну ділянку, оскільки незначне порушення строку сплати орендної плати за 2021 рік не позбавило орендодавця «значною мірою» того, що він розраховував отримати при укладенні договору, а разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання, суд дійшов висновку, що в задоволенні вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки слід відмовити.

Що ж до вимоги про зобов`язання ТОВ «Грін Ленд Індастрі» повернути земельну ділянку позивачу, то вона заявлена разом із вимогою про розірвання договору оренди землі та є похідною від неї, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року, § 58).

Інші аргументи та доводи сторін суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і не здатні вплинути на рішення суду.

Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати позивача у справі суд залишає за позивачем.

Відповідач не заявив про наявність у нього будь-яких документально підтверджених судових витрат.

Отже, у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі» про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки - відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду або безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В. В. Морозов