Рішення

від 02.10.2023 по справі 308/14647/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/14647/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Шумило Н.Б.

за участю секретаря судового засідання Кравчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», в якому просить стягнути з ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2021 по 18.07.2022 (включно) в сумі 338770,36 грн., а також стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати в сумі 3387,70 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що наказом ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 31.03.2021 №4-к, її, ОСОБА_1 , звільнено 31.03.2021 з посади бухгалтера у зв`язку із скороченням чисельності (штату) працівників на підставі повідомлення про заплановане звільнення від 26.01.2021 та п.1 ст.40 КЗпП України.

Оскільки відповідач не здійснив зі нею повного розрахунку при звільненні, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 01.10.2021 у справі №308/9270/21 стягнуто із ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на її користь заборгованість із розрахунку при звільненні у розмірі 74978,99 грн. Також даним рішенням суду стягнуто на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 65538,68 грн., розрахований за період з 01.04.2021 по 16.07.2021.

Вказує, що Ужгородським міськрайонним судом у справі № 308/9270/21 встановлено, що розмір коштів, які відповідач повинен був виплатити їй при звільненні становить 74978,99 грн.

09.12.2021 постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді відкрито виконавче провадження №67813283 про стягнення з ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на її користь невиплачених коштів при звільненні, які присуджені їй рішенням Ужгородського міськрайонного суду у справі №308/9270/21.

Зауважує, що на даний час виконавче провадження не завершено, а відповідач навіть після ухвалення рішення судом не виплатив кошти, належні їй від підприємства при звільненні, тобто відповідач і надалі затримує розрахунок зі нею, хоч повинен був провести такий ще 31.03.2021.

Позивач зазначає, що із загальної суми 74978,99 грн., яка присуджена на її користь рішенням суду у справі №308/9270/21, як розрахунок при звільненні, відповідач їй не виплатив. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду у справі №308/9270/21 вже стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2021 по 16.07.2021.

Між нею та відповідачем немає спору про розмір сум належних їй при звільненні. Крім того, розмір належних їй від відповідача коштів встановлено рішенням суду у справі №308/9270/21. У цій же справі Ужгородський суд встановив, що розмір її середньої заробітної плати за один день складає 923,08 грн. Вказані обставини встановлені рішенням суду та в силу ч.4 ст.82 ЦПК України повторному доказуванню не підлягають.

Звертає увагу, що з огляду на затримку відповідачем проведення зі нею розрахунку при звільненні, відповідач підлягає відповідальності за ч.1 ст.117 КЗпП України в редакції, діючій на час її звільнення без обмеження шестимісячним строком з 01.04.2021 до 19.07.2022 до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Оскільки рішенням Ужгородського міськрайонного суду стягнуто на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2021 по 16.07.2021, то у даному позові вважає за необхідне на підставі ч.1 ст.117 КЗпП України заявити до стягнення з відповідача середній заробіток за період з 17.07.2021 по 18.07.2022 (включно).

У позовній заяві позивач вказує, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 01.10.2021 у справі №308/9270/21 встановлено, що виходячи із заробітної плати за повні два місяці роботи за січень 2021 року та лютий 2021 року, що передували її звільненню, середня заробітна плата за один день складає 923,08 грн. У період з 17.07.2021 по 18.07.2022 (включно) 367 календарних днів, а саме: 15 днів у липні 2021 року, 31 день у серпні 2021 року, 30 днів у вересні 2021 року, 31 день у жовтні 2021 року, 30 днів у листопаді 2021 року, 31 день у грудні 2021 року, 31 день у січні 2022 року, 28 днів у лютому 2022 року, 31 день у березні 2022 року, 30 днів у квітні 2022 року, 31 день у травні 2022 року, 30 днів у червні 2022 року та 18 днів у липні 2022 року. Відтак, розмір її середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2021 по 18.07.2022 (включно) складає 338770,36 грн. та розраховується шляхом добутку 256 (кількість робочих днів затримки) на 923,08 грн.(розмір середньоденного заробітку).

Відповідач не провів з нею фактичного розрахунку та не виплатив належні їй від підприємства кошти при звільненні. Оскільки з вини відповідача порушено визначені ст.166 КЗпП України строки виплати належних їй сум при звільненні, які невиплачені їй відповідачем навіть після ухвалення судового рішення, на підставі ст.117 КЗпП України підлягає стягненню з відповідача на її користь сума 338770,36 грн. її середнього заробітку за час затримки виплати належних їй сум при звільненні.

Процесуальні дії по справі, заяви та позиція сторін

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.09.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторони.

Позивач у судове засідання 02.10.2023 не з`явилася, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, клопотань про відкладення судового засідання на адресу суду не надходило. При цьому, 02.10.2023 ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, клопотань про відкладення судового засідання на адресу суду не надходило. При цьому 15.09.2023 представник відповідача т.в.о. директора Бібен К.П. подала до суду заяву, згідно якої просить розглянути справу без участі представника відповідача ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за наявними матеріалами, зазначивши, що проти позовних вимог не заперечують.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що наказом державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 31.03.2021 № 4-к позивача ОСОБА_1 звільнено 31.03.2021 з посади бухгалтера у зв`язку із скороченням чисельності (штату) працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно п.2 наказу від 31.03.2021 № 4-к зобов`язано бухгалтерію виплатити ОСОБА_1 за 92 (дев`яносто два) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки та вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку відповідно до ст.44 КЗпП України.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.10.2021 (справа №308/9270/21), що набрало законної сили 02.11.2021, задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити. Ухвалено стягнути із державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (ЄДРПОУ 00698897) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість із розрахунку при звільненні у розмірі 74978,99 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 65538,68 грн., а разом стягнути 140517,67 грн.

02.12.2021, на підставі вказаного рішення, судом видано виконавчий лист у справі №308/9270/21, який пред`явлено до виконання.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження №67813283 з виконання виконавчого листа №308/9270/21, виданого 02.12.2021 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області.

Відповідно до довідки №01-16/80 від 25.08.2023, виданої т.в.о. директора ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Бібен К.П., станом на 14.07.2023 заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 становить 74978,99 грн.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч.1 ст.3 та ст.4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі ст. 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено судом, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.10.2021 (справа №308/9270/21), із ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» стягнуто на користь позивача заборгованість із розрахунку при звільненні у розмірі 74978,99 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку за періодз 01.04.2021по 16.07.2021 в сумі 65538,68 грн.

Вказаним рішенням суду встановлено, що розмір середньої заробітної плати позивача за один день складає 923,08 грн.

Дані обставини в силу ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягають повторному доказуванню.

При цьому довідкою відповідача №01-16/80від 25.08.2023підтверджується,що станом на 14.07.2023 заборгованість по виплаті заробітної плати позивачу становить 74978,99 грн.

Вимогами ч. ч.1, 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

При цьому відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах у справах №6-76цс14 від 02.07.2014, №6-837цс15 від 23.12.2015, визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідальність роботодавця за ч.1 ст.117 КЗпП України (в редакції, діючій на момент звільнення позивача) перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не була обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості.

При цьому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, текст ст.117 КЗпП України викладено в новій редакції.

З набранням чинності вказаним Законом, ч.1 ст.117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Статтею 58 Конституції України регламентовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи наведене, з огляду на затримку відповідачем проведення зі позивачем розрахунку при звільненні, відповідач підлягає відповідальності за ч.1 ст.117 КЗпП України в редакції, діючій на час її звільнення, без обмеження шестимісячним строком з 01.04.2021 до 19.07.2022 до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Позивачем заявлено позовні вимоги до відповідача про стягнення середнього заробітку за період з 17.07.2021 по 18.07.2022 (включно).

Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13 роз`яснив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Суд не погоджується із наведеним позивачем у позові розрахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та проводить власний розрахунок з урахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Заробітна плата позивача за повні два місяці роботи, що передували її звільненню за січень 2021 та лютий 2021 складає 36000 грн. В січні 2021 19 робочих днів, в лютому 20 робочих днів, відтак середня заробітна плата позивача за один день складає: (18000 грн. + 18000 грн.) / (19 робочих днів + 20 робочих днів) = 923,08 грн., що також встановлено рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.10.2021 (справа №308/9270/21).

Кількість днів за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 17.07.2021 по 18.07.2022 складає 255 робочий день (10 робочих днів у липні 2021 року (17.07.2021 вихідний день субота), 21 робочий день у серпні 2021 року, 22 робочих днів у вересні 2021 року, 20 робочих днів у жовтні 2021 року, 22 робочих днів у листопаді 2021 року, 22 робочих днів у грудні 2021 року, 19 робочих днів у січні 2022 року, 20 робочих днів у лютому 2022 року, 22 робочих днів у березні 2022 року, 21 робочих днів у квітні 2022 року, 22 робочих днів у травні 2022 року, 22 робочих днів днів у червні 2022 року та 12 робочих днів у липні 2022 року)

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період становить 235385,40 грн. (255 робочих днів * 923,08 грн. = 235385,40 грн.)

Суд у даній справі також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

На підставі викладеного, беручи до уваги позицію представника відповідача щодо відсутності заперечень проти позовних вимог, суд вважає, що позовна заява є підставною та обґрунтованою, а викладені в ній обставини знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, тому суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2021 по 18.07.2022 (включно) в сумі 235385,40 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2353,85 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 18, 76, 80, 81, 82, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 доДержавного підприємства«Закарпатський науково-досліднийта проектнийінститут землеустрою»про стягненнясереднього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільнення задовольнити частково.

Стягнути із Державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2021 по 18.07.2022 (включно) в сумі 235385 (двісті тридцять п`ять тисяч триста вісімдесят п`ять) гривень 40 коп.

Стягнути із Державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2353 (дві тисячі триста п`ятдесят три) гривні 85 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», код ЄДРПОУ 00698897, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Яроцька, буд. 5-А.

Повне судове рішення складено 02 жовтня 2023 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області Н.Б. Шумило