Рішення

від 03.10.2023 по справі 441/1497/23

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/1497/23 2/441/531/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

03.10.2023 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого, судді - Ференц О.І.

за участю секретаря судового засідання - Пеленської Х.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю служби у справах дітей Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області про визначення місця проживання неповнолітніх дітей з батьком, -

В С Т А Н О В И В:

03.07.2023 позивач звернувся до суду із даною позовною заявою, покликаючись на те, що у нього з відповідачкою є спільні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Шлюб між ним та дружиною розірвано рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 21.11.2020. З часу розлучення він з відповідачкою не спілкується, спільного господарства вони не ведуть, проживають окремо. Діти проживають разом з ним в АДРЕСА_1 , у будинку створено усі необхідні умови для проживання там дітей, він має роботу, офіційний дохід і постійне місце проживання, спиртними напоями не зловживає, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Судовим наказом від 27.01.2021 з відповідачки стягнуто аліменти на утримання їхніх дітей, починаючи з 28.12.2020 і до досягнення такими повноліття.

Вказує, що за час спільного проживання з відповідачкою вона не приймала участі у вихованні дітей, не спілкувалася з ними, не піклувалася про їх фізичний, духовний та моральний розвиток, вона не має у власності жодної нерухомості, придатної для нормального проживання і виховання дітей. З огляду на наведене вважає, що проживання дітей разом з ним відповідатиме їхнім інтересам.

Враховуючи вищенаведене та те, що проживання його дітей разом з ним відповідатиме їх якнайкращим інтересам, просить суд постановити рішення, яким визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним - ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

Позивач в судове засідання, в поданій в суд позовній заяві просив про розгляд справи у його відсутності, просить позов задоволити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, 12.09.2023 від неї надійшла письмова заява, згідно з якою вона позовні вимоги визнає, проте не погоджується з мотивами, наведеними у позовній заяві, оскільки вона бере участь у вихованні дітей, бачиться з ними часто, однак діти проживають з батьком. Просить справу розглянути у її відсутності.

Представник служби у справах дітей Великолюбінської селищної ради Львівської області в судове засідання не з"явилася, 03.10.2023 від нього надійшли письмові пояснення у справі, згідно з якими Актом обстеження житлово-побутових умов від 22.08.2023 підтверджується, що ОСОБА_1 фактично проживає разом із дочкою ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_1 , в будинку створені необхідні умови для виховання, розвитку та проживання дітей. Зі слів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мати проживає окремо, вони часто у неї бувають, але не хочуть там проживати. ОСОБА_1 перебуває на службі у Національній Гвардії України, матеріально забезпечує дітей. На комісії з питань захисту прав дитини 27.08.2023 ОСОБА_1 пояснив, що мати - ОСОБА_2 , на сьогоднішній день планує їхати за кордон, а він має бажання визначити місце проживання дітей з ним. Мати пояснила, що не заперечує проти проживання дітей з батьком, відтак спір між батькам фактично відсутній. Враховуючи вище викладене, захищаючи інтереси дітей, орган опіки та піклування повністю довіряє суду у прийнятті рішення щодо визначення місця проживання малолітньої дитини. Справу просять розглядати у їх відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч.2 ст.247 ЦПК України.

Беручи до уваги визнання відповідачкою позовних вимог, враховуючи рекомендації служби у справах дітей Великолюбінської селищної ради Львівської області, а також дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сторони у справі (а.с.15-16). ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.9), де проживає разом з дітьми (а.с.14). Шлюб між сторонами розірвано рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 23.11.2020 у справі № 441/952/20.

Судовим наказом Городоцького районного суду Львівської області № 441/2361/20 від 27.01.2021 наказано стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.12.2020 і до досягнення дітьми повноліття.

З акту про встановлення фактичного місця проживання ОСОБА_1 Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області від 15.10.2020 вбачається, що ОСОБА_1 проживає на АДРЕСА_1 разом з дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. В ході розмови з дітьми виявилося, що вони мають бажання проживати з батьком у його житлі (а.с.14).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст.9 Конвенції про права дитини від 20.11. 1989 р., ратифікованої постановою ВРУ № 789-XII 27.12.1991р., дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Преамбулою Конвенції визначається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння. Відповідно до ст.3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь- кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Беручи до уваги те, що з 2020 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійно проживають з батьком, що відповідачкою не заперечується, ОСОБА_1 проживає у будинку, який придатний для проживання у ньому неповнолітніх дітей, ОСОБА_2 позов визнала, суд вважає за необхідне задоволити позовні вимоги та визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

У зв"язку із повним задоволенням позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідачки слід стягнути в користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. 160-161 СК України, ст. 29 ЦК України, ст. 5, 10, 12, 18, 141, 200, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задоволити.

Визначити місце проживання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в АДРЕСА_1 .

Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки с. Поріччя-Мальованка Львівського району Львівської області, РОНКПП НОМЕР_1 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 , 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Ференц