Рішення

від 22.09.2023 по справі 603/315/23

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/315/23

Провадження №2/603/111/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2023 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за участі: позивача ОСОБА_1 , відповідача державного нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Войташека В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Войташека Василя Івановича про скасування листа про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Монастириська державна нотаріальна контора) Войташека В. І., в якому просить скасувати лист державного нотаріуса Войташека В. І. № 99/01-16 від 12.05.2023року про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язати відповідача видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями, що за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки площею 0,14 га, 0,05 га, 0,39 га, 0,25 га, 0, 46 га, які розташовані на території Задарівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області. Вона є спадкоємцем другої черги за законом після смерті брата, спадщину прийняла, оскільки у визначений законом строк подала нотаріусу відповідну заяву, а також здійснювала фактичне управління спадковим майном. Проте відповідач відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті брата, оскільки на момент відкриття спадщини разом із ОСОБА_2 також був зареєстрований його син ОСОБА_3 , який є спадкоємцем першої черги. Вважає, що оскільки ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини фактично проживав за кордоном та не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, лист державного нотаріуса Войташека В. І. № 99/01-16 від 12.05.2023року про відмову у вчиненні нотаріальної дії є необґрунтованим і підлягає скасуванню. На підставі наведеного, позов просить задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала, просить його задовольнити. Суду пояснила, що саме вона прийняла спадщину після смерті свого брата ОСОБА_2 , а не син спадкодавця, оскільки останній не проживав із померлим на час відкриття спадщини. А тому вважає, що державний нотаріус безпідставно відмовив їй у видачі свідоцтва про прийняття спадщини. Також не погоджується з тією обставиною, що померлий склав заповіт, оскільки їй не було про це нічого відомо. Заповіт вважає підробленим. Просить суд визнати за нею право власності на спадкове майно.

Відповідач державний нотаріус Монастириської державної нотаріальної контори Войташек В. І. у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав та пояснив, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини був зареєстрований його син ОСОБА_3 , який є спадкоємцем за законом першої черги та який не відмовився від спадщини. Окрім того, ОСОБА_2 склав заповіт на його ім`я, згідно якого заповів усе належне йому майно ОСОБА_3 . Враховуючи вищевикладене, вважає, що позивачу обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 16.06.2023 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Монастириської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 .

Судом установлено такі обставини.

Як убачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00032696179 від 21.09.2021 року, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.04.1956 року батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено ОСОБА_5 та ОСОБА_6

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим потворно 21.09.2021 року Монастириським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Згідно довідки № 508 від 29.09.2021 року, виданої виконавчим комітетом Монастириської міської ради Чортківського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним за вказаною адресою також був зареєстрований його син ОСОБА_3 .

Як убачається з акта опиту свідків № 83 від 26.07.2023 року, складеного за участі старости с. Задарів, Красіїв, Сеньків ОСОБА_7 , а також діловода ОСОБА_8 , на момент обстеження домогосподарства, в якому зареєстрований ОСОБА_3 , останній за місцем реєстрації був відсутній.

За життя ОСОБА_2 складено заповіт, посвідчений 15.12.2010 року секретарем виконкому Задарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, зареєстрований у реєстрі за № 27, що також підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 67602930 від 03.12.2021 року. Згідно вищевказаного заповіту ОСОБА_2 заповів усе належне йому майно своєму синові ОСОБА_3 .

Згідно відповіді Монастириської державної нотаріальної контори № 169/01-16 від 25.07.2023 року після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу № 248 за 2021 рік, що також підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 67603104 від 03.12.2021 року. Станом на 25.07.2023 року свідоцтво про право на спадщину не видано.

Із матеріалів вищевказаної спадкової справи убачається, що 03.12.2021 року позивач ОСОБА_1 подала до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом.

Листом державного нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори Войташека В. І. № 99/01-16 від 12.05.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, що за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки площею 0,14 га, 0,05 га, 0, 39 га, 0,46 га, розташовані на території Задарівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, що залишилися після смерті її брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, приходить таких висновків.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України).

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (далі Порядок вчинення нотаріальних дій), при зверненніспадкоємця узв`язку звідкриттям спадщининотаріус з`ясовуєвідомості стосовнофакту смертіспадкодавця,часу імісця відкриттяспадщини,кола спадкоємців,наявності заповіту,наявності спадковогомайна,його складута місцезнаходження,необхідність вжиттязаходів щодоохорони спадковогомайна.

Згідно п. п. 3.21, 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що державна реєстрація спадкоємця у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації. Проте, як убачається з вищенаведених вимог Порядку вчинення нотаріальних дій, для підтвердження факту проживання разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, а відтак і її прийняття, нотаріус перевіряє саме реєстрацію місця проживання спадкоємця разом із спадкодавцем.

На спростування факту прийняття ОСОБА_3 (племінник позивача) спадщини після смерті батька ОСОБА_1 надано акт опиту свідків від 26.07.2023 року, проте, на переконання суду, вказаний акт підтверджує відсутність ОСОБА_3 за місцем реєстрації лише станом на дату проведення такого опиту.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.

Як убачається зі змісту дослідженої судом спадкової справи № 248 за 2021 рік, державним нотаріусом Монастириської нотаріальної контори Войташеком В. І. було вчинено необхідні дії для з`ясування кола спадкоємців ОСОБА_2 та встановлено, що на момент смерті ОСОБА_2 з ним був зареєстрований син ОСОБА_3 .

Враховуючи наведені обставини, з огляду на те, що ОСОБА_3 , який є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька та якому ОСОБА_2 заповів усе своє майно, від прийняття спадщини не відмовився, у державного нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори ВойташекаВ. І. були підстави відмовити позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її брата ОСОБА_2 .

І хоча відповідач не виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з викладенням причини відмови та роз`ясненням порядку її оскарження, визначаючись із позовними вимогами, суд ураховує та звертає увагу на таке.

Згідно ч.1ст.3Закону України«Про нотаріат» нотаріус це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про нотаріат» державний нотаріус має печатку із зображенням Державного герба України, найменуванням державної нотаріальної контори і відповідним номером.

Державна нотаріальна контора є юридичною особою, яка створюється та реєструється у встановленому законом порядку. Очолює державну нотаріальну контору завідуючий, який призначається із числа осіб, які мають свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю (ч. 3 ст. 17 Закону України «Про нотаріат»).

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 6 постанови № 2 від 07.02.2014 року «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» роз`яснив, що у разі пред`явлення позовних вимог до державного нотаріуса відповідачем є відповідна державна нотаріальна контора (обласний державний нотаріальний архів). Це зумовлено тим, що державний нотаріус, крім загального статусу нотаріуса, також має особливий статус - працівника юридичної особи, тобто державної нотаріальної контори.

Отже, державний нотаріус діє не від власного імені, а використовує печатку з найменуванням державної нотаріальної контори з відповідним номером, працівником якої він є.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 09.03.2023 року у справі № 131/484/21.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позов пред`явлено до неналежного відповідача державного нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори Войташека В. І. Водночас належним відповідачем у цій справі є саме Монастириська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 707/2-1006/2011.

Суд, окрім того, звертає увагу на таке.

За змістом статей15і16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Орієнтовний перелік судових способів захисту цивільних прав та інтересів визначено ч. 2ст. 16 ЦК України.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у п. 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

Предметом позову у цій справі позивач ОСОБА_1 визначила вимоги про скасування листа державного нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори Войташека В. І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання відповідача видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, як убачається зі змісту позовної заяви та пояснень ОСОБА_1 у судовому засіданні, позивач фактично намагається довести те, що саме вона прийняла спадщину після смерті її брата. А тому, з огляду на викладене, зважаючи на підставність відмови нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом, ефективним способом захисту прав позивача, на переконання суду, є визнання права власності на спадкове майно, однак таких вимог ОСОБА_1 не заявляла.

У позовні заяві позивач просить зобов`язати державного нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 .

Суд також вважає за необхідне роз`яснити, що суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.

Саме до таких висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 року у справі N 161/9939/17, у постанові від 09.02.2022 року у справі № 204/6057/20, зазначивши, що суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта.

Відповідно до положень ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У ч. 1ст. 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, зважаючи на встановлені судом обставини справи, враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 пред`явила позов до неналежного відповідача державного нотаріуса, який не діє від власного імені, а використовує печатку з найменуванням державної нотаріальної контори, працівником якої він є, враховуючи, що суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції, та обрано неефективний спосіб захисту, суд приходить висновку, що у задоволені позову ОСОБА_1 до державного нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори Войташека В. І. про скасування листа про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 1216, 1217, 1223, 1258, 1261, 1262. 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 3, 17, 22, 49, 50 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 12, 51, 76, 77, 79-81, 200, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволені позову ОСОБА_1 до державного нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Войташека Василя Івановича про скасування листа про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: державний нотаріус Монастириської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Войташек Василь Іванович (місцезнаходження: вул. Шевченка, 12-А, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, 48301, код ЄДРПОУ 02900558).

Повний текст рішення суду складено 02.10.2023 року.

Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова