Рішення

від 02.10.2023 по справі 753/12311/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12311/22

провадження № 2/753/6679/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді - Кулика С.В., за участю секретаря Скобіоли О.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою адвоката Яресько Тараса Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a>, третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна про повернення безпідставно стягнутих коштів за виконавчим написом, -

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва звернувся адвокат Яресько Т.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , з позовом до ТОВ «Фінансова компанія управління активами», третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович В.М., про повернення безпідставно стягнутих коштів за виконавчим написом.

В обґрунтування позову зазначено, що 27.11.2015 року між ОСОБА_1 , та ТОВ «Центр фінансових рішень» було укладено кредитний договір, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінансова компанія управління активами». 28.01.2020 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гуревічовим О.М., вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 7015. За вказаним виконавчим написом на користь відповідача з позивача було стягнуто 16739,12 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі - 8333,83 грн., заборгованість за процентами та комісією у розмірі 4088,38 грн., заборгованість за пенею - 4166,91 грн., оплата за вчинення виконавчого напису у розмірі 150,00 грн. 03.12.2020 року виконавець виконавчого округу м. Києва Оніщенко Д.С., виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 про примусове виконання виконавчого напису № 7015 від 28.01.2020 року. В межах виконавчого провадження виконавець стягнув з позивача за виконавчим написом заборгованість у сумі 16739,12 грн., та перерахував її на рахунок відповідача. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29.12.2021 року було визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М.,зареєстрований у реєстрі за № 7015 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» коштів у розмірі 16739,12 грн. Рішення набрало законної сили. З урахуванням викладеного позивач вважає, що відповідач повинен повернути безпідставно отриманні на підставі виконавчого напису грошові кошти, оскільки вказаний виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню, тому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставну набуті кошти у розмірі 16739,12 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08.11.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Від представника відповідача надійшов відзив відповідно до якого зазначено, що кошти стягнуті в рамках виконавчого провадження неможливо вважати безпідставно набутими. Підставою виникнення прав та обов`язків сторін, у даному випадку, щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , є укладений між останнім та ТОВ «ФК Центр фінансових рішень», кредитний договір № 413939645 від 27.11.2015 року, який в свою чергу встановлює заборгованість та на підставі якого було вчинено виконавчий напис нотаріуса. Питання щодо чинності вказаного договору, в тому числі в судовому порядку, не вирішувалось. Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить повернути, стягнуті в рамках виконавчого провадження як заборгованість за кредитним договором, їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. Згідно із п.3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу, застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язані. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому випадку не відбулося. З урахуванням викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи просив проводити без участі представника відповідача.

Крім того представником відповідача, було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, відповідно до якого зазначив, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є не складною, враховуючи усталену практику, відповідач вважає, що визначений до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обгрунтованим та пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах. Окремо зазначив, що відповідно до вартості адвокатських послуг в аналогічних справа відповідно до Єдиного реєстру судових рішень складає 1907,00 грн. З урахуванням викладеного просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 10 000,00 грн., до 1907,00 грн.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., від 28.01.2020 року, було задоволено вимоги ТОВ «Фінансова компанія управління активами» стягнути з ОСОБА_1 , за період з 13.07.2017 року по 22.01.2020 року включно, суму у розмірі 16739,12 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Оніщенко Д.С., від 03.12.2020 року, було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованість у сумі 16739,12 грн.

Згідно до платіжної вимоги № НОМЕР_2 від 28.09.2021 року з ОСОБА_1 , на користь Приватного виконавця Жданович В.М., було стягнуто грошові кошти у розмірі 17157,37 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жданович В.М., від 05.10.2021 року виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у сумі 16739,12 грн., було закінчено.

З відповіді на адвокатський запит приватного виконавця Жданович В.А., № 2116 від 03.10.2022 року, вбачається, що в процесі примусового виконання виконавчого провадження № НОМЕР_2 з боржника було утримано кошти у сумі 17157,37 грн., вказані кошти розподілені та перераховані у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме: 16739,12 грн., на користь ТОВ « Фінансова компанія управління активами», та 1673,91 грн., основна винагорода приватного виконавця, 199,00 грн., витрати виконавчого провадження.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29.12.2021 року позов ОСОБА_1 , до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 28 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., та зареєстрований у реєстрі № 7015, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Фінансова компанія управління активами» коштів у розмірі 16739,12 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Наведене в сукупності свідчить, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна слід дійти висновку й у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищенаведене дозволяє суду дійти висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі №201/6498/20 викладена правова позиція, відповідно до якої судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна , що набуте без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги,що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29.12.2021 року виконавчий напис вчинений 28.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., про стягнення коштів з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» у розмірі 16739,12 грн., було визнано таким, що не підлягає виконанню, вказане рішення набрало законної сили, що також не заперечується відповідачем, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 16739,12 грн. підлягає задоволенню.

Доводи представника відповідача, що між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти які позивач просить повернути, стягнуті в рамках виконавчого провадження як заборгованість за кредитним договором, тому їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, суд вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів, що на час розгляду справи у ОСОБА_1 , мається заборгованість за кредитним договором, крім того з наявних матеріалів не вбачається, що заборгованість складає саме 16739,12 грн. Суд також враховує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису, відбувається за фактом подання стягувачем документів, які є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем, однак сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога частини 8 статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн, на підтвердження чого надано договір №22091 про надання правничої (правової) допомоги від 14 вересня 2022 року, акт приймання-передачі послуг № 01 від 13.10.2022 року, розрахункова квитанція № 13/10/22 від 13.10.2022 року.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи наведене, беручи до уваги категорію та складність справи, наявність усталеної судової практики з розгляду подібних справ, суд приходить до висновку, що заявлені представником позивача вимоги про стягнення витрати на правову допомогу підлягають частковому задоволенню в розмірі 2000,00 грн., що буде співмірним із складністю справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України враховуючи, що при зверненні до суду позивач звільнявся від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави, підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 992,80 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 178, 259, 263, 264, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Яресько Тараса Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a>, третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна про повернення безпідставно стягнутих коштів за виконавчим написом - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a>, ЄДРПОУ 35017877 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошові кошти у розмірі 16739, 12 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a>, ЄДРПОУ 35017877 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на професійну допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a>, ЄДРПОУ 35017877 на користь держави судовий збір у розмірі 992,80 грн.

В іншій частині в задоволені позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a> ЄДРПОУ 35017877 (Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9-А, офіс 203)

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Жданович Вікторія Михайлівна (м. Київ, вул. Преображенська, буд. 23, офіс 32)

Суддя С.В. Кулик