Постанова

від 20.09.2023 по справі 5015/118/11

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2023 р. Справа №5015/118/11(914/2863/22)

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські заводи автомобілебудування б/н від 12.04.2023 (вх.ЗАГС. №01-05/1155/22 від 13.04.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2023 (повний текст рішення складено 28.03.2023, суддя Чорній Л.З.)

у справі №5015/118/11(914/2863/22)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські заводи автомобілебудування

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТІБЕТ

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства ВНК Розточчя СТ

про витребування майна із чужого незаконного володіння

у межах справи №5015/118/11

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Укравтозапчастина, м. Київ

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Львівський Автонавантажувач, с. Коростів Сколівського району Львівської області

за участю представників:

від позивача: Демідонт Б.О. адвокат (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Байло І.С. адвокат

від третьої особи: в режимі відеоконференції явку не забезпечили

арбітражний керуючий Козій В.Ю.

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.03.2023 у справі №5015/118/11(914/2863/22) відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські заводи автомобілебудування до Товариства з обмеженою відповідальністю ТІБЕТ про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 у справі №5015/118/11, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, покладено на позивача.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2023 у справі №5015/118/11(914/2863/22) та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов ТзОВ Львівські заводи автомобілебудування.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.04.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Гриців В.В. - головуючий суддя, члени колегії судді Малех І.Б., Зварич О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.05.2023 (у складі колегії суддів: Гриців В.М. - головуюча суддя, члени колегії судді Зварич О.В. та Малех І.Б.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи учасників - Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські заводи автомобілебудування на рішення Господарського суду Львівської області від 22 березня 2023 року у справі №5015/118/11(914/2863/22).

02.06.2023 на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення апелянта із врахуванням змісту постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №5015/118/11 (914/1760/21).

13.06.2023 на адресу суду надійшла заява ТзОВ Львівські заводи автомобілебудування про відвід колегії суддів під головуванням судді Гриців В.М. від розгляду справи №5015/118/11(914/2863/22).

13.06.2023 на адресу суду надійшла заява ПрАТ ВНК Розточчя СТ про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та про відвід складу суду.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 заяву ПрАТ ВНК Розточчя СТ в частині заявленого відводу суддям Гриців В.М, Зварич О.В. та Малех І.Б. у справі №5015/118/11(914/2863/22) повернуто без розгляду, заяву ПрАТ ВНК Розточчя СТ в частині залучення третьою особою постановлено розглянути в судовому засіданні після вирішення заяви ТзОВ Львівські заводи автомобілебудування про відвід суддів Гриців В.М., Зварич О.В. та Малех І.Б. у справі №5015/118/11(914/2863/22).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 передано справу №5015/118/11 (914/2863/22) для вирішення заяви ТзОВ Львівські заводи автомобілебудування про відвід суддів Гриців В.М., Зварич О.В., Малех І.Б. у порядку, встановленому ст.32 ГПК України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 (у складі колегії: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.) відмовлено у задоволенні заяви ТзОВ Львівські заводи автомобілебудування про відвід суддів Гриців В.М., Зварич О.В. та Малех І.Б. у справі №5015/118/11(914/2863/22).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 призначено розгляд справи на 27.07.2023.

03.07.2023 на адресу суду надійшла заява ТзОВ Львівські заводи автомобілебудування про відвід колегії суддів під головуванням судді Гриців В.М. від розгляду справи №5015/118/11(914/2863/22).

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Малех І.Б. з 04.07.2023, згідно із розпорядженням керівника апарату суду від 05.07.2023 проведено автоматизовану заміну складу суду визначено склад колегії суддів: Гриців В.М. (головуючий), Зварич О.В., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 (у складі колегії суддів Гриців В.М. - головуюча суддя, члени колегії судді Зварич О.В. та Якімець Г.Г.) передано справу №5015/118/11(914/2863/22) за апеляційною скаргою ТзОВ Львівські заводи автомобілебудування на рішення Господарського суду Львівської області від 22 березня 2023 року у справі №5015/118/11(914/2863/22) для вирішення повторної заяви ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» про відвід суддів Гриців В.М., Зварич О.В., Малех І.Б. у порядку, встановленому ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 (у складі колегії суддів: Галушко Н.А. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В. та Желік М.Б.) заяву ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» про відвід суддів Гриців В.М., Зварич О.В., Малех І.Б. відхилено.

17.07.2023 судді Гриців В.М. та Зварич О.В. заявили самовідвід від розгляду апеляційної скарги з підстав, зазначених у п.5 ч.1 ст.35 ГПК України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 (у складі колегії суддів: Гриців В.М. - головуючий суддя, члени колегії судді Зварич О.В. та Якімець Г.Г.) задоволено заяву судді Гриців В.М. та судді Зварич О.В. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги уповноваженої особи учасників ТзОВ Львівські заводи автомобілебудування на рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2023 у справі №5015/118/11(914/2863/22), справу передано для здійснення автоматизованого розподілу в порядку, встановленому в ст.32 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2023 справу №5015/118/11(914/2863/22) розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Галушко Н.А. та Якімець Г.Г.

У зв`язку з перебуванням судді Якімець Г.Г. у щорічній основній відпустці, 27.07.2023 на підставі розпорядження керівника апарату Західного апеляційного господарського суду проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги у справі №5015/118/11(914/2863/22) та визначено до складу колегії суддю Орищин Г.В.

27.07.2023 на електронну адресу суду надійшла заява ТзОВ Львівські заводи автомобілебудування про відвід колегії суддів під головуванням судді Желіка М.Б. від розгляду справи №5015/118/11(914/2863/22).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 (у складі колегії суддів: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Галушко Н.А. та Орищин Г.В.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські заводи автомобілебудування про відвід колегії суддів під головуванням судді Желіка М.Б. від розгляду справи №5015/118/11(914/2863/22).

Також 27.07.2023 ухвалою Західного апеляційного господарського суду залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство ВНК Розточчя СТ, та відкладено розгляд справи на 06.09.2023.

09.08.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. №01-04/5288/23 від 09.08.2023) в якому він повідомляє суд про надіслання на електронну пошту ПрАТ ВНК Розточчя СТ копії позовної заяви ТзОВ Львівські заводи автомобілебудування про витребування майна із чужого незаконного володіння з додатками та копію апеляційної скарги ТзОВ Львівські заводи автомобілебудування на рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2023 у справі №5015/118/11 (914/2863/22) з додатками.

09.08.2023 на електронну адресу суду від ПрАТ «ВНК Розточчя СТ» надійшли письмові пояснення (вх. №01-04/5316/23 від 09.08.2023) з додатками.

22.08.2023 на адресу суду від ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» надійшло клопотання (вх. №01-04/5562/23 від 22.08.2023) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме протоколу автоматизованого розподілу від 28.05.2023 (витяг із сайту «Судова влада України») та копію постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 у справі №5015/118/11.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 розгляд справи відкладено на 20.09.2023.

В судовому засіданні 20.09.2023 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечила, просила залишити оскаржене рішення без змін.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» арбітражний керуючий Козій В.Ю., присутній в судовому засіданні, зазначив, що вимоги апеляційної скарги підтримує.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, явку представника в судове засідання в режимі відеоконференції відповідно до ухвали від 15.09.2023, не забезпечила.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

15.09.2010 ухвалою Господарського суду Львівської області у справі №28/45 провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» припинено у зв`язку із недотриманням кредитором вимог ст.6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 апеляційну скаргу ТзОВ «Укравтозапчастина» задоволено повністю, ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.09.2010 у справі №28/45 скасовано та матеріали справи скеровано на розгляд до Господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.01.2011 прийнято справу №28/45 до розгляду та присвоєно справі №5015/118/11.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2011 введено процедуру розпорядження майном боржника і призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Скочка І.Я.

Постановою Господарського суду Львівської області від 15.07.2011 ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

06.08.2011 в газеті «Голос України» №143(5143) опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Справа №5015/118/11 про банкрутство ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 задоволено заяву ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» про забезпечення позову за вх. №3515/22 від 28.10.2022, з врахуванням уточнення, подану до пред`явлення позову; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», загальною площею: 10168.7 м2 (опис: площа змінилася згідно довідки ДП «Західний ЕТЦ» від 25.05.2017), за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 884033346101, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321.; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «ТІБЕТ» (ідентифікаційний код 20854767) до набрання у цьому спорі рішенням суду законної сили вчиняти дії, що спрямовані на перехід права власності, на передачу в заставу, поділ/об`єднання, перепланування/зміну фактичних параметрів будівлі та назви щодо будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж», загальною площею:10168.7 м2 (опис: площа змінилася згідно довідки ДП «Західний ЕТЦ» від 25.05.2017), за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 884033346101, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321; заборонено державним реєстраторам та/або нотаріусам здійснювати реєстрації дії щодо переходу права власності, передачу в заставу, поділу/об`єднання, перепланування/зміну фактичних параметрів будівлі та назви щодо будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», загальною площею: 10168.7 м2 (опис: площа змінилася згідно довідки ДП «Західний ЕТЦ» від 25.05.2017), за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 884033346101, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321.

10.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІБЕТ» про витребування майна із чужого незаконного володіння в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач».

Зокрема, позивач просить витребувати будівлю адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», загальною площею: 10168.7 м2 (опис: площа змінилася згідно довідки ДП «Західний ЕТЦ» від 25.05.2017), реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 884033346101, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321, з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІБЕТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що нерухоме майно, яке позивач просить витребувати у відповідача, належало на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» та було незаконно реалізоване у ліквідаційній процедурі у справі №5015/118/11 на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.2016, укладеного між ТзОВ «УК «ЛА» в особі ліквідатора Хомишина І.Г. та переможцем других повторних торгів з реалізації майна банкрута, проведених 17.03.2016, - ТзОВ «Укр-Алюміній».

Згодом, рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2022 у справі №5015/118/11, визнано недійсним результати аукціону від 17.03.2016 з продажу корпусу корпусу «Ж-4», заг.пл.10369,6 кв.м., що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Шевченка, 321, та визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ТзОВ «УК «ЛА» і переможцем аукціону ТзОВ «Укр-Алюміній».

Отже, ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» залишається власником будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», що розташована за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, однак, спірне майно перебуває у володінні відповідача ТзОВ «Тібет», яке є недобросовісним володільцем, адже переможець аукціону - ТзОВ «УКР-Алюміній» (недобросовісний набувач) всього лиш через чотири дні після придбання відчужив спірне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, в свою чергу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є засновниками ТзОВ «ТІБЕТ».

Не зважаючи на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2022 у справі № 5015/118/11 встановлено, що аукціон від 17.03.2016 із продажу будівлі адміністративного корпусу під літ.«Ж-4», заг.пл. 10369,6 кв.м., був проведений із порушенням чинного на той час законодавства про банкрутство, що призвело до продажу майна боржника із значно заниженою ціною (за 1 781 692,00 грн, що дорівнює 172 грн за 1 м.кв.), ліквідатор Козій В.Ю., всупереч вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, не вчиняє дій, які він прямо зобов`язаний вчиняти, тому позивач звернувся до господарського суду з цим позовом, з метою ефективного захисту порушених прав боржника ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» та усіх його кредиторів.

При цьому, покликаючись на рішення ЄСПЛ у справі «LEKIC проти Словенії» від 14 лютого 2017 року, позивач наголошував, що ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування», як уповноважена особа учасників ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» вправі звернутися до суду із відповідним позовом.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував, що позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник, натомість, позов про витребування майна подано ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування», яке не тільки не є власником спірного майна, але й не є учасником (власником частки в статутному капіталі) ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», яке за твердженням позивача, є власником спірного нерухомого майна (будівлі корпусу під літ.«Ж-4») є ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач». Таким чином, відповідач вважає, що ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» є неналежним позивачем.

Окрім того, відповідач стверджував, що є добросовісним набувачем спірного майна, та просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності до спірних правовідносин.

Узагальнені доводи апелянта (позивача) та третьої особи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення є незаконним. Зокрема, апелянт вказує на наявність в уповноваженої особи учасників боржника ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» права на подання позову в інтересах ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» та не врахування судом практики Європейського суду з прав людини, на підтвердження чого наводить наступні доводи:

- з дати постановлення ухвали Господарського суду Львівської області від 14.12.2016 про залучення уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника до участі у справі №5015/118/11, ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» наділене процесуальними правомочностями учасника справи за статтею 42 ГПК України (відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.07.2021 у справі №913/567/19);

- ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» як уповноважена особа учасників боржника вже діяла в інтересах ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» та усіх кредиторів та домагалась їх судового захисту, зокрема, зверталась до суду з позовом про визнання недійсним аукціону із продажу нерухомого майна банкрута, проведеного 17.03.2016 (та похідними вимогами), який було частково задоволено рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2022 у справі №5015/118/11;

- учасники ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», яких представляє ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування», є не лише власниками часток товариства, а й опосередковано власниками майна ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», тому звернення з відповідним позовом мало наметі захист прав опосередкованих власників майна боржника та забезпечення належного захисту прав боржника та усіх його кредиторів, в тому числі ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» (засновника ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»), яке безперечно підтримує позицію ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування»;

- суд першої інстанції безпідставно не врахував та не застосував на практиці висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «LEKIС проти Словенії» від 14 лютого 2017 року (п.71-74), згідно з якими ст.1 Протоколу поширюється на частку в майні компанії на випадок її припинення;

- позиція ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» була підтримана ліквідатором ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» арбітражним керуючим Козієм Ю.В. у письмових поясненнях, поданих на вимогу позивача, та ПрАТ «ВНК «Розточчя» - засновником та кредитором ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» у письмових поясненнях, проте, господарський суд не врахував позиції ліквідатора та засновника і кредитора боржника, які підтримують позов про витребування майна на користь боржника;

- суд не врахував, правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 27.03.2023 у справі №914/2381/18, про те, що верховенство права це панування права в суспільстві; у постанові від 22.12.2022 у справі №910/11610/18, про те, що у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін»; у постанові від 13.12.2022 у справі №Б8/180-10 про те, що відповідно до статей 8, 129 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, суддя здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; у постанові від 23.03.2023 у справі №921/434/21 про те, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема, у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо);

- суд, не врахувавши правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №9901/736/18, застосував надмірний формалізм, чим порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд;

- засновники ТзОВ «Тібет» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали будівлю «Ж-4» негайно лише через 4 дні після укладення ТзОВ «УКР-Алюміній» договору купівлі-продажу з ТзОВ «УК «ЛА», який визнано недійсним, зараз же, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знову набули право власності на будівлю «Ж-4» після проведення угод між декількома пов`язаними юридичними особами, що безперечно свідчить про недобросовісність усіх набувачів будівлі адмінкорпусу «Ж-4», в тому числі, відповідача;

- суд не дослідив належним чином можливість витребування майна від недобросовісного володільця шляхом застосування ч.1 ст.400 ЦК України, відповідно до якої заінтересована особа також вправі пред`явити позов про витребування майна.

Також апелянт у скарзі навів наступні доводи щодо незаконної бездіяльності ліквідатора щодо неповернення нерухомого майна боржника ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»:

- з дня призначення ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.05.2016 у справі №5015/118/11 ліквідатором боржника арбітражний керуючий Козій В.Ю. не виконує свої повноваження та обов`язки, передбачені у Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (до 21.10.2019) та Кодексом України з процедур банкрутства, або неналежно їх виконує;

- суд не врахував правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №910/20346/16, про те, що обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника; від 31.10.2018 у справі №903/975/14, про те, що завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута; у постанові від 29.03.2018 у справі №Б-39/134-10 про те, що звіт та ліквідаційний баланс не може бути затверджений судом за відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також його дій щодо пошуку майна;

- не вчинення ліквідатором жодних дій, спрямованих на повернення будівлі адміністративного корпусу «Ж-4» законному власнику - ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», свідчить про те, що ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» діяло правомірно задля ефективного та реального захисту прав боржника та власників товариства і, відповідно, опосередкованих власників майна;

- ліквідатор не був позбавлений можливості подати такий позов чи вступити у цю справу як третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору, проте не вчинив таких дій;

- ліквідатор не звернувся та не мав наміру звернутись з апеляційною скаргою на рішення суду, яким відмовлено у позові про витребування майна на користь боржника, що підтверджується копією листа арбітражного керуючого Козія В.Ю., отриманого 07.04.2023 на електронну пошту представника ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» у відповідь на його запит;

- безпідставним є висновок суду в оскарженому рішенні про те, що ліквідатор має можливість ефективно захищати права боржника, а також покликання на можливість подання скарг на дії чи бездіяльність ліквідатора в порядку ч.6 ст.61 КУзПБ, оскільки суду достеменно відомо, що подання скарг не є ефективним способом захисту прав у справі №5015/118/11 про банкрутство ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» з огляду на тривалий час їх розгляду судом, при цьому суд не врахував практики Верховного Суду, Конституційного суду України та Європейського суду з прав людини щодо ефективного юридичного захисту не лише за законом, а й на практиці (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії», рішення ЄСПЛ від 17.07.2008 у справі «Каіч та інші проти Хорватії», рішення КСУ від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, рішення КСУ від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003, постанова ВС КГС від 22.02.2023 у справі №910/2116/21 (910/17951/21), постанова ВС КГС від 18.01.2023 у справі №910/1065/21).

Таким чином, апелянт вважає, що подання ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» позову про витребування будівлі адміністративного корпусу «Ж-4» від недобросовісного володільця ТзОВ «Тібет» на користь ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» є єдиним ефективним способом захисту порушених прав ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» та власників боржника (опосередкованих власників майна ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»), інтереси яких представляє уповноважена особа учасників ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування».

Також скаржник вказує на неврахування судом першої інстанції правових позицій Верховного Суду (в тому числі Великої Палати Верховного Суду), викладених у постановах від 10.12.2021 у справі №924/454/20, від 14.12.2021 у справі №904/3214/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19, від 10.06.2020 у справі №922/2435/13, від 31.10.2019 у справі №922/1359/19, від 26.10.2021 у справі №911/2581/14 (911/2410/20), які підлягають застосуванню під час розгляду віндикаційних позовів.

Окрім того, апелянт зазначає про наявність процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції, а саме безпідставне врахування відзиву ТзОВ «Тібет», поданого суду з пропущенням строку на його подання, за відсутності клопотання про поновлення пропущеного строку.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, апелянт вважає таку необґрунтованою з огляду на те, що для позивача право подання позову виникло з 27.10.2022 - дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2022 у справі №5015/118/11, водночас, подання такої заяви свідчить про визнання відповідачем факту незаконності володіння будівлею «Ж-4», яка незаконно вибула із власності ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», що підтверджується правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012 та ін.

У письмових поясненнях від 02.06.2023 (вх.№01-04/3748/23) апелянт повідомив апеляційний суд про те, що 18.05.2023 Верховний Суд прийняв постанову у справі №5015/118/11 (914/1760/21), у п.54 якої вказав: «Водночас, як вже зазначалося, статтею 2 Закону №834-VIII визначено склад учасників у відносинах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, до яких не віднесено уповноважену особу учасників боржника, натомість, її прав та інтересів питання реєстрації можуть зачіпати». Таким чином, на думку скаржника, Касаційний господарський суд підтвердив, що права та інтереси уповноваженої особи учасників ТзОВ «ЛЗА», яка представляє власників ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» та відповідно опосередкованих власників майна, можуть бути порушені незалежно від того чи є ТзОВ «ЛЗА» учасником відносин, які виникли між боржником та третьою особою.

У письмових поясненнях третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ», зазначає, що як власник ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», опосередкований власник усього майна боржника, в тому числі будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4» (предмета спору), та кредитор четвертої черги погашення повністю підтримує апеляційну скаргу ТзОВ «ЛЗА» та вважає незаконним та необґрунтованим рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2023 у справі №5015/118/11(914/2863/22). На підтвердження своєї позиції третя особа наводить наступні аргументи:

- будівля адміністративного корпусу під літ. «Ж-4» незаконно вибула із власності ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» за результатами аукціону, що визнаний недійсним (підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2022, постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 та постановою Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі №5015/118/11);

- з моменту призначення арбітражного керуючого Козія В.Ю. 18.05.2016 ліквідатором ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», останній не вчинив жодних дій, які були б спрямовані на повернення будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4» боржнику;

- ліквідатор Козій В.Ю., не вчиняючи жодних дій в інтересах ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», завдає шкоду та затягує ліквідаційну процедуру задля отримання власної вигоди оплати його послуг як арбітражного керуючого;

- в справі №5015/118/11 неодноразово подавались скарги від ПрАТ «Розточчя СТ» та ТзОВ «ЛЗА» на дії та бездіяльність ліквідатора Козія В.Ю., проте, такий спосіб захисту є неефективним та довготривалим в часі, що взагалі не сприяє захисту прав боржника, опосередкованих власників та кредиторів;

- на розгляді Господарського суду Львівської області перебуває клопотання-скарга про відсторонення арбітражного керуючого Козія В.Ю. від виконання повноважень ліквідатора ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», що підтверджується двома ухвалами від 17.07.2023 у справі №5015/118/11;

- ТзОВ «ЛЗА» як уповноважена особа учасників ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» представляє інтереси всіх власників, в тому числі ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ», які є опосередкованими власниками усього майна ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» (згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «LEKIЖ проти Словенії» від 14 лютого 2017 року, яке є джерелом права в Україні);

- ТзОВ «ЛЗА», будучи уповноваженою особа учасників, має специфічну заінтересованість у розгляді справ за участю боржника, що підтверджується постановою КГС ВС від 20.05.2021 у справі №910/24368/14 (п.135 п.143), згідно з якою у засновників (учасників, акціонерів) боржника на всіх етапах провадження зберігаються щонайменше майнові інтереси стосовно боржника, в тому числі специфічного характеру, що виникають у зв`язку з банкрутством боржника, зокрема, недостатність отриманих з реалізації майна коштів для погашення кредиторських вимог, може мати наслідком покладення субсидіарної відповідальності на засновників банкрута за його зобов`язаннями;

- під час розгляду справи №515/118/22 було встановлено та не вимагає доказування наступне: 1) ПАТ «Укрсоцбанк» - кредитор, вимоги якого забезпечувались майном ТзОВ «УК «ЛА», в тому числі буд. «Ж-4», відчужив вимоги до боржника компанії ПП «Фірма «Галич-Кабель»; 2) під час продажу заставного майна трьох складів загальною площею 2 тис. м.кв. встановлено вартість 5,2 млн. грн., яку переможець аукціону ПП «Львівметалпласт» сплатив через місяць після проведення аукціону очікуючи внесення змін до реєстру кредиторів; 3) на момент придбання вимог і аж до початку ліквідації ПП «Фірма «Галич кабель» у грудні 2017 року власниками ПП «Фірма «Галич кабель» були ОСОБА_2 та ОСОБА_1 теперішні власники ПП «Львівметалпласт» та усіх інших товариств групи Гал кат; 4) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбали у переможця аукціону ТзОВ «УКР-Алюміній» будинок корпусу «Ж-4» негайно після переходу до останнього права власності/державної реєстрації права власності у єдиному державному реєстрі речових прав через 4 дні після укладення договору ТзОВ «УКР-Алюміній» та ТзОВ «УК «ЛА» договору купівлі-продажу 24.03.2016; отже, витрати на придбання вимог у банку ПП «Фірма «Галич-Кабель» повністю покрило негайно після купівлі права вимоги та отримало прибуток понад 1 млн.грн., а додатковий виторг від продажу «Ж-4», який отримало ПП «Фірма «Галич кабель», сформований коштами її засновників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тобто набуття права власності на будівлю корпусу «Ж-4» відбулось у безгрошовій формі за рахунок інвестиції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 «прибутку» від придбання вимог до ТзОВ «УК «ЛА» із дисконтом;

- аналіз Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо переходу прав власності на будівлю корпусу «Ж-4» дозволяє стверджувати, що усі подальші переходи прав власності відбувались у безгрошовій формі між юридичними особами, корпоративний контроль над якими здійснюють ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- проведення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оборудки між декількома пов`язаними юридичними особами шляхом укладення фіктивних правочинів без сплати податків та зборів, що мали бути сплачені при чисельних переходах прав власності, залишаючи за собою контроль над придбаним об`єктом нерухомості безперечно свідчить про недобросовісність усіх набувачів адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», в тому числі відповідача ТзОВ «Тібет», власниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- враховуючи положення ч.1 ст.400 ЦК України третя особа погоджується з апелянтом в тому, що позов про витребування майна може заявити й заінтересована особа.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, в судових засіданнях представник відповідача стверджувала, що апелянт є неналежним позивачем, а ТзОВ «Тібет» є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Окрім того, 22.08.2023 на адресу суду від ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» надійшло клопотання (вх. №01-04/5562/23 від 22.08.2023) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме протоколу автоматизованого розподілу від 28.05.2023 (витяг із сайту «Судова влада України») та копію постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 у справі №5015/118/11.

Зі змісту клопотання вбачається, що докази подано на обґрунтування наявності підстав для задоволення заяви про відвід, що була предметом розгляду в судовому засіданні 27.07.2023 та у задоволенні якої відмовлено відповідною ухвалою.

Також, до матеріалів справи долучено відповідь Західного апеляційного господарського суду №02-04/80/23 від 05.09.2023 директору ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» Ганайлюку Б.А. та Державній судовій адміністрації України на лист-звернення б/н від 15.08.2023, адресований Державній судовій адміністрації України, щодо здійснення перевірки відсутності проблем із автоматизованою системою розподілу судових справ, в тому числі нездійснення на дану систему зовнішнього впливу третіми особами.

Фактичні обставини справи.

Провадження у справі №5015/118/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Львівський Автонавантажувач порушене ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.2010 за загальною процедурою відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та здійснюється на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Львівської області від 15.07.2011.

20.06.2011 ухвалою Господарського суду Львівської області, серед іншого, включено грошові вимоги ВАТ «ВНК «Розточчя СТ» в розмірі 1 146 844,35 грн до реєстру вимог кредиторів ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач».

Ухвалою від 14.12.2016 суд залучив до участі у справі №5015/118/11 в якості уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника ТзОВ Управляюча компанія Львівський Автонавантажувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Львівські заводи автомобілебудування (ТОВ ЛЗА). Підставою для залучення ТОВ ЛЗА, як уповноваженої особи засновників боржника слугувало рішення загальних зборів учасників у проведенні яких прийняли участь учасники, що володіють на час проведення зборів понад 50% часток в статутному фонді.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2022 у справі №5015/118/11 ухвалено:

- задовольнити заяву ПрАТ Виробничо-наукова компанія Розточчя СТ від 21.03.2016 з врахуванням заяв про уточнення від 18.05.2016та від 14.06.2016про визнання недійсними результатів аукціону від 17.03.16 р. з продажу корпусу Ж-4, заг. пл. 10369,6 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 321, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.2016, укладеного між ТзОВ Управляюча компанія Львівський автонавантажувач та ТзОВ УКР-Алюміній;

- визнати недійсними результати аукціону від 17.03.2016 з продажу корпусу Ж-4, заг. пл. 10369,6 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 321;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.03.2016, укладений між ТзОВ УК Львівський Автонавантажувач і переможцем аукціону ТзОВ УКР-Алюміній;

- задовольнити частково заяву ТзОВ Львівські заводи автомобілебудування про визнання недійсним аукціону із продажу нерухомого майна банкрута ТзОВ УК Львівський Автонавантажувач від 17.03.2016, а саме будівлі адміністративного корпусу під літ. Ж-4, і застосування наслідків визнання аукціону недійсним, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного із переможцем аукціону ТзОВ Укр-Алюміній, і застосування наслідків недійсності правочину;

- визнати недійсним аукціон із продажу нерухомого майна банкрута ТзОВ Управляюча компанія Львівський автонавантажувач від 17.03.2016, а саме будівлі адміністративного корпусу під літ. Ж-4, об`єкт житлової нерухомості: НІ. Загальна площа (кв.м): 10369.6 м.кв. РПВН 130885;

- застосувати наслідки визнання аукціону недійсним і визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений із переможцем аукціону ТзОВ Укр-Алюміній про придбання майна з прилюдних торгів серія та номер: 714, виданий 24.03.2016, видавник: Юзва Н.Б., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу.

- відмовлено в частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2022 у справі №5015/118/11 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.05.2023 постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2022 у справі № 5015/118/11 залишено без змін.

У вказаних судових рішеннях суду першої та апеляційної інстанції, встановлено наступні обставини:

- 06.05.2014 ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» в особі ліквідатора Хомишина І.Г. і Товарна біржа «Наша» уклали договір №4-13 про проведення аукціону;

- 23.07.2015 на засіданні комітету кредиторів ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» затверджено експертну оцінку майна банкрута, зокрема, будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4» 4 049 300 грн; прийнято рішення про здійснення продажу майна банкрута з дотриманням умов та процедур статей 64-66 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- вартість об`єкта майна будівлі адміністративного корпусу (літ. «Ж-4»), загальною площею 10 369,6 кв.м, у розмірі 4 049 300 грн без ПДВ визначена відповідно до висновку про вартість станом на 22.05.2015;

- 05.11.2015 організатором аукціону Товарна біржа «Наша» проведено повторний аукціон з реалізації спірної будівлі адміністративного корпусу (літ. «Ж-4») у місті Львові по вулиці Шевченка, 321; аукціон 05.11.2015 відбувся, переможцем аукціону запропоновано до сплати за лот 14 091 564 грн., однак, у зв`язку з несплатою переможцем аукціону в установлений строк належної суми за придбане майно організатором прийнято рішення про визнання аукціону 05.11.2015 таким, що не відбувся;

- згідно з протоколом проведення аукціону від 17.03.2016 № 6-011 з продажу майна лот № 1 будівлі адміністративного корпусу (літ. «Ж-4»), загальною площею 10 369,6 кв.м за адресою: місто Львів, вулиця Шевченка, 321, найвища запропонована ціна в ході аукціону 1 781 692 грн, переможець аукціону ТзОВ «Укр-Алюміній»;

- 23.03.2016 ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» в особі арбітражного керуючого Хомишина І.Г. та ТзОВ «Укр-Алюміній» уклали договір №4а купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю майно: будівлю адміністративного корпусу (літ. «Ж-4»), загальною площею 10 369,6 кв.м, до складу якого входить 265 приміщень, чотирьох поверхова каркасна конструкція із з/б панелей і цегли, двоповерховою вставкою їдальні, висота поверху 3м, стан незадовільний, адреса: місто Львів, вул. Шевченка, 321;

- 24.03.2016 ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» в особі ліквідатора Хомишина І.Г. та ТзОВ «Укр-Алюміній» в особі директора ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти нерухоме майно будівлю адміністративного корпусу (літ. «Ж-4»), загальною площею 10 369,6 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Шевченка, 321, сплатити ціну її продажу та виконати визначені в договорі умови. Договір посвідчено Юзвою Н.Б., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за №714;

- 24.03.2016 сторонами договору підписано акт про передання права власності на будівлю відповідно до протоколу від 17.03.2016 №6-011, за наслідками сплати покупцем грошових коштів 1 781 692 грн.;

- 24.03.2016 Товарною біржою «Наша» сплачено ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» 1 710 425 грн;

- 24.03.2016 приватним нотаріусом видано свідоцтво про посвідчення права власності ТзОВ «Укр-Алюміній» на нерухоме майно будівлю адміністративного корпусу (літ. «Ж-4»), загальною площею 10 369,6 кв.м.;

- 28.03.2016 щодо будівлі адміністративного корпусу (літ. «Ж-4»), загальною площею 10369,6 кв.м. зареєстровано право спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу за номером 785;

- у подальшому спірне майно неодноразово змінювало власника та згідно з останніми відомостями, наданими суду, перебуває у власності ТзОВ «Тібет».

Враховуючи наведені обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Львівської області від 10.02.2022, яким визнано недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута, уповноважена особа учасників боржника ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» звернулося з даним позовом до господарського суду, у якому просить витребувати будівлю адміністративного корпусу під літ. «Ж-4» загальною площею 10168,7 м.кв. , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ТзОВ «Тібет» на користь ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач».

До позовної заяви додано копію рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2022 у справі №5015/118/11 та інформаційну довідку №313513585 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, отриману станом на 27.10.2022, відповідно до якої спірне нерухоме майно зареєстроване на праві приватної власності за ТзОВ «Тібет».

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права та звернення про здійснення його захисту особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання стосовно захисту порушених прав за змістом якого підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Тому вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд у першу чергу повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

Аналогічна правова позиція є усталеною в судовій практиці (наприклад, постанови Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №925/593/21, від 29.08.2023 у справі №910/5958/20).

У спірному випадку позивач звернувся до господарського суду з віндикаційним позовом.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння (вказану правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц і така залишається усталеною в судовій практиці).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Так, відповідно до ч.1 ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Водночас, у ч.1 ст.400 Цивільного кодексу України передбачено, що недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Слід зазначити, що цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (ч.1 ст.317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (п.1 ч.1 ст.395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння, і, на переконання апеляційного суду, заінтересованою особою, за якою у ч.1 ст.400 ЦК України закріплено право пред`явити позов про витребування майна, є саме особа, наділена однією з перелічених підстав володіння спірним майном.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, власником, який не є фактичним володільцем майна, у цьому випадку є ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач».

Водночас, ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» перебуває у ліквідаційній процедурі, і відповідно до ч.1 ст.61 КУзПБ функції з управління та розпорядження майном банкрута виконує ліквідатор арбітражний керуючий Козій В.Ю.

Натомість, позов про витребування майна заявлено ТзОВ Львівські заводи автомобілебудування, яке є уповноваженою особою учасників ТзОВ Управляюча компанія Львівський автонавантажувач у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.1 ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника це особа, уповноважена вищим органом управління боржника представляти інтереси засновників під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу.

У постанові Судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/24368/14, наведено правовий висновок, відповідно до якого право на уповноваження може бути реалізовано вищим органом управління боржника на будь-якій стадії справи про банкрутство, позаяк така правомочність за змістом є спеціальною, виникає саме у зв`язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство, безпосередньо не пов`язана з управлінням боржником чи розпорядженням його майном, а отже не зазнає змін через обмеження (зупинення/припинення) корпоративних прав та повноважень органів управління боржника, що застосовуються у такій справі поетапно відповідно до приписів частин п`ятої, восьмої статті 22, частини четвертої статті 28, частини першої статті 38 Закону про банкрутство та частин п`ятої, сьомої статті 44, частини четвертої статті 50, частини першої статті 59 КУзПБ.

Відповідно до ч.1 ст.59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Як правильно зазначив суд першої інстанції в оскарженому рішенні, позов у цій справі поданий уповноваженою особою учасників боржника Товариством з обмеженою відповідальністю Львівські заводи автомобілебудування, фактично на захист інтересів боржника ТзОВ Управляюча компанія Львівський автонавантажувач шляхом звернення до суду з вимогою про витребування будівлі адміністративного корпусу під літ. Ж-4, загальною площею: 10168.7 м2, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321 з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю ТІБЕТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Львівський автонавантажувач.

Із вказаним твердженням погоджується також апелянт у скарзі, водночас, апелянт доводить, що звернення уповноваженої особи учасників боржника з позовом про витребування майна на користь боржника є єдиним ефективним способом захисту прав кредиторів та учасників боржника як опосередкованих власників майна, у зв`язку з бездіяльністю ліквідатора боржника.

Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє наведені доводи апелянта з огляду на те, що в силу приписів частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства саме ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що саме ліквідатор вправі і зобов`язаний вчиняти дії щодо повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб у його ліквідаційну масу, тоді як інші учасники справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства не наділені таким правом повернення майна у ліквідаційну масу банкрута.

При цьому, учасники мають право здійснювати контроль за ходом ліквідаційної процедури шляхом оскарження дій чи бездіяльності ліквідатора відповідно до ч.6 ст.61 КУзПБ, а обставини такої бездіяльності встановлюються господарським судом саме в межах основної справи про банкрутство, а не у позовному провадженні з розгляду спору щодо майна боржника.

Слід також зауважити, що рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2022 у справі №5015/118/11 набуло законної сили 27.10.2022, а позов уповноваженої особи учасників боржника зареєстровано у Господарському суді Львівської області 10.11.2022.

Згідно з правовим висновком, викладеним у п.76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, за похідним позовом учасник, член, акціонер набуває статусу процесуального представника юридичної особи, якій завдано збитків, але не має власного права на позов (у матеріальному значенні) до порушника. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, на яку покликається суд першої інстанції в оскарженому рішенні, акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення у справі «Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки» (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява N 29010/95 від 20 травня 1998 року; рішення у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява N 70297/01, пункти 28-30, від 18 жовтня 2005 року; рішення у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява N 42758/05, пункт 30, від 21 грудня 2017 року). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала на це увагу, зокрема в постановах від 08 жовтня 2019 року у справі N 916/2084/17 (провадження N 12-77гс19), від 15 жовтня 2019 року у справі N 905/2559/17 (провадження N 12-264гс18), від 07 квітня 2020 року у справі N 904/3657/18 (провадження N 12-159гс19).

Натомість, справа «LEKIС проти Словенії», на рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2017 року у якій покликається апелянт, стосувалася зняття державою корпоративного захисту, зокрема, заявник скаржився на виключення з реєстру компанії з обмеженою відповідальністю, в якій він був міноритарним акціонером, а також на те, що на нього було покладено особисту відповідальність за боргами вказаної компанії.

У рішенні від 11 грудня 2018 року у цій справі («LEKIС проти Словенії») Велика Палата Європейського суду (п.74) постановила, що відповідальність заявника за виплату боргів його компанії може розглядатись як покарання за нездатність, бувши акціонером, що здійснював вплив на господарську діяльність компанії, виконати корпоративні зобов`язання компанії, акціонером якої він був. Таким чином, оскаржувані заходи були мірою державного контролю за функціонуванням ринку, корпоративними практиками та управлінням корпоративним майном. У рішенні встановлено відсутність допущеного порушення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції.

Враховуючи те, що позивач не є власником витребовуваного майна, чи заінтересованою особою в розумінні ст.400 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач не довів порушення його права чи безпосереднього законного інтересу, а тому він є неналежним позивачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Подібну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17.

Відтак відсутні підстави для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські заводи автомобілебудування до Товариства з обмеженою відповідальністю ТІБЕТ про витребування майна із чужого незаконного володіння, а також, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, відсутні підстави для розгляду заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Відтак доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апелянт не довів неправильного застосування судом норм матеріального права.

Щодо порушення норм процесуального права, зокрема, врахування судом першої інстанції відзиву відповідача на позов, поданого з пропущенням встановленого судом строку, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.2 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, проте у цьому випадку вказане апелянтом порушення не мало впливу на правильність вирішення спору.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські заводи автомобілебудування б/н від 12.04.2023 (вх.ЗАГС. №01-05/1155/22 від 13.04.2023) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2023 у справі №5015/118/11(914/2863/22) залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 02.10.2023.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.