Рішення

від 03.10.2023 по справі 760/27674/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/10351/23

Справа № 760/27674/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Комунальник-15» /далі - ОК «ЖБК «Комунальник-15»/ (код ЄДРПОУ: 22868526; адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Липківського, буд. 15) про стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

13.10.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 12.10.2021, за підписом позивача, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача:

- заборгованість по заробітній платі за період з січня 2021 року по вересень 2021 року в сумі 61 582,50 грн;

- моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25.10.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Доводи позову

В обґрунтування позову, зокрема, вказано, що ОСОБА_1 працює в ОК «ЖБК «Комунальник-15» на посаді Голови Правління з оплатою праці згідно штатного розпису.

Зазначається, що відповідач щомісячно здійснював нарахування сум заробітної плати ОСОБА_1 та за наявності коштів - виплачував заробітну плату.

Позивач вказує, що з січня 2021 фактична виплата її заробітної плати не здійснювалась.

Зауважує, що згідно з довідкою, яка була видана ОСОБА_1 , за період з січня 2021 по вересень 2021 відповідачем нараховано та не виплачено заробітну плату у розмірі 61 582,50 грн.

Зі слів позивача, дев`ять місяців вона не отримує заробітну плату та через постійні обіцянки у її виплаті не може звільнитись, оскільки побоюється взагалі її не отримати.

Також у позові наголошується, що у зв`язку із значною затримкою заробітної плати позивач відчуває моральні страждання, втратила нормальні життєві зв`язки, змушена економити та вважає, що незаконними діями керівництво ОК «ЖБК «Комунальник-15» нанесло їй моральну шкоду, яку вона оцінює у 5 000,00 грн.

Щодо правової позиції відповідача

На момент винесення рішення у справі відзив на позовну заяву не надійшов.

Поштовий конверт, в якому відповідачу направлялась копія ухвали від 25.10.2021 разом з копією позову та доданих до нього документів повернуто відділом поштового зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 10 ст. 128 ЦПК України судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Отже, на думку суду, юридична особа зобов`язана забезпечити отримання кореспонденції за адресою, яка визначена нею як офіційна (юридична), а направлення на таку адресу судової кореспонденції, за відсутності заяви особи про наявність іншої адреси для кореспонденції, є належним повідомленням.

Суд наголошує, що всі судові документи у даній справі направлялись на офіційну (юридичну) адресу ОК «ЖБК «Комунальник-15», яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань адреси.

Юридична особа зобов`язана забезпечувати своєчасне отримання кореспонденції за адресою свого місцезнаходження, а наявність поважних підстав для невчинення відповідних дій має доводитись учасником в загальному порядку (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 910/15120/20).

Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача на адресу суду не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити правову позицію останнього щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Разом з тим, як зазначено у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17 відсутність відзиву на позов не є визнанням позовних вимог та не означає доведеність позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

До позовної зави ОСОБА_1 долучено:

- довідку № 11-10/21 від 11.10.2021, підписану виконавчим директором ОК «ЖБК «Комунальник-15» Матвієнко І.В. за змістом якої згідно розрахунків, заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 в період з січня 2021 по вересень 2021 становить 61 582,50 грн (а.с. 5);

- копію паспорту ОСОБА_1 (а.с. 6-8);

- копію картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (а.с. 9).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про кооперацію» кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

За змістом ст. 3 ЗУ «Про кооперацію» метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Особливості праці членів кооперативів та їх об`єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами.

Положеннями ст. 15 ЗУ «Про кооперацію» визначено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Суд завертає увага на те, що позивачем до матеріалів справи копії статуту Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Комунальник-15» не долучено.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як передбачено ч. 1 ст. 22 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Згідно з ч. 4 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Суд зауважує, що позивачем до матеріалів справи копії своєї трудової книжки не долучено, як і наказів, рішень або інших документів з яких би вбачався факт її перебування на посаді голови правління ОК «ЖБК «Комунальник-15».

Матеріали справи не містять жодних доказів, з яких би вбачалося, що позивач був працевлаштований на посаду голови правління ОК «ЖБК «Комунальник-15», та порядок отримання оплати на такій посаді.

Отже, будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що між позивачем та відповідачем (ОК «ЖБК «Комунальник-15») виникли трудові відносини, в матеріалах справи відсутні.

Фактично в якості єдиного доказу на підтвердження доводів позову щодо нарахування та виплати заробітної плати в період з січня 2021 по вересень 2021 у розмірі - 61 582,50 грн, позивачем надано довідку № 11-10/21 від 11.10.2021, яка підписана виконавчим директором ОК «ЖБК «Комунальник-15» Матвієнко І.В. Проте підтвердження повноважень вказаної особи (Матвієнко І.В.) в матеріалах справи відсутні. Таким чином, відповідний доказ не може вважатись належним, допустимим та достатнім для підтвердження відповідних обставин щодо наявності заборгованості з заробітної плати.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України встановлено обов`язок учасників справи подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ст. 79, ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Суд звертає увагу на те, що наданий позивачем доказ на підтвердження обставин, викладених у позові, вказаним критеріям не відповідає.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у сукупності з положеннями діючого законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову з огляду на їх недоведеність.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Комунальник-15» про стягнення заробітної плати, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України)

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич