Рішення

від 19.09.2023 по справі 904/2631/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2023м. ДніпроСправа № 904/2631/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М. розглянув спір

за позовом Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Укрпромпостач", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про визнання частини пункту договору нікчемним, вважати загальну ціну договору поставки № 09/01/23-1 від 09.01.2023 в розмірі 679 166,67 грн. без ПДВ та стягнення коштів в сумі 135 833,33 грн.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить:

- визнати нікчемною частину пункту 3.1. договору поставки № 09/01/23-1 від 09.01.2023;

- вважати загальну ціну договору поставки № 09/01/23-1 від 09.01.2023 в розмірі 679 166,67 грн. без ПДВ;

- стягнути з ТОВ "ТВК Укрпромпостач" 135 833,33 грн., що складають суму безпідставно нарахованого ПДВ.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.01.2023 Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Укрпромпостач" (далі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки № 09/01/23-1, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити генератор дизельний 8,5 квт 5 шт. (ДК 021:2015 31120000-3 - генератори) (далі - товар), а замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до видаткової накладної № 3 від 12.01.2023 позивачем сплачено відповідачеві вартість генератора дизельного 8,5 квт в кількості 5 шт., яка склала суму 815 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 135 833,33 грн.

Так, посилаючись на офіційну інформацію Державної податкової служби України "Щодо звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання на митній території України електрогенераторних установок та інших товарів, що включені до переліку № 224 Постановами № 1260 та № 1340", позивач зазначає, якщо товари, які включені до вказаного переліку, були ввезені на митну територію України платником податку або придбані на митній території України та при їх ввезенні або придбані було нараховано ПДВ відповідно до Податкового кодексу, то платник податку за операціями з ввезення/придбання таких товарів має право віднести суми ПДВ, сплачені при такому ввезенні/придбанні, до податкового кредиту (за наявності належним чином оформленої митної декларації/зареєстрованої в ЄРПН відповідної податкової накладної). При цьому, якщо товари, включені до переліку № 224 Постановами № 1260 та № 1340, які були придбані на митній території України або ввезені на митну територію України платником податку з ПДВ, а постачають без ПДВ у зв`язку із застосуванням режиму звільнення від оподаткування ПДВ до операцій з їх постачання, суми податкового кредиту, сформовані відповідно до статті 198 розділу V Податкового кодексу України, за такими товарами не нараховуються.

Крім того, КП "Адміністративно-технічне управління" вказує у позовній заяві на те, що 09.11.2022 Кабінет Міністрів України постановою № 1260 звільнив від оподаткування ПДВ і ввізним митом товари для енергетики та забезпечення тепла. Зміни внесли до переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита.

Таким чином, на думку позивача, оскільки генератори входять до вказаного переліку, фізичні та юридичні особи мають право ввозити їх на митну територію України без сплати митних платежів та без оподаткування ПДВ, відповідач безпідставно нарахував податок на додану вартість на підставі пункту 3.1. договору поставки № 09/01/23-1 від 09.01.2023 в розмірі 135 833,33 грн. за поставлений товар.

У відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що сторони за взаємною згодою мали можливість внести необхідні зміни до спірного договору поставки, зокрема, у зв`язку зі зміною умов оподаткування, а в разі відсутності такої згоди була можливість змінити спірний договір поставки в судовому порядку.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що його підприємством було підписано та 08.06.2023 надіслано на адресу позивача проект додаткової угоди № 1 до спірного договору, в якому пункт 3.1. було викладено в новій редакції (без зазначення ПДВ). До того ж, 08.06.2023 відповідачем добровільно перераховано на банківський рахунок позивача суму 135 833,33 грн. відповідно до платіжної інструкції № 3255. На підтвердження вказаних обставин відповідачем до відзиву на позовну заяву залучено відповідні докази.

Також, ТОВ "ТВК Укрпромпостач" у відзиві на позовну заяву вказує про те, що обраний позивачем спосіб судового захисту не відповідає вимогам процесуального законодавства, а також предмет спору щодо вимоги про стягнення безпідставно нарахованого ПДВ в сумі 135 833,33 грн. відсутній.

Ухвалою від 29.05.2023 позовну заяву Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

06.06.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у зв`язку з чим ухвалою від 12.06.2023 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/2631/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.06.2023.

21.06.2023 підготовче засідання відкладено до 09.08.2023, про що господарським судом постановлено відповідну ухвалу.

27.06.2023 на поштову адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника останнього.

25.07.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим 09.08.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 29.08.2023, про що поставнолено відповідну ухвалу.

29.08.2023 господарським судом відкладено розгляд справи по суті до 19.09.2023, про що постановлено відповідну ухвалу.

15.09.2023 від позивача надійшли пояснення у справі № 904/2631/23, в яких підприємством останнього окрім іншого повідомлено про те, що будь-яких змін чи додаткових угод до спірного договору поставки КП "Адміністративно-технічне управління" та ТОВ "ТВК Укрпромпостач" укладено не було.

15.09.2023 на поштову адресу суду, а 18.09.2023 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у задоволенні якого господарським судом відмовлено, про що постановлено ухвалу від 18.09.2023.

19.09.2023 через систему "Електроннй суд" від позивача надійшло клопотання/зява про розгляд справи, призначеної у судовому засіданні на 19.09.2023, за відсутності позивача та його представника.

У судове засідання, що відбулося 19.09.2023, представники сторін не з`явились.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини наявності/відсутності підстав для визнання нікчемною частину пункту 3.1. договору поставки № 09/01/23-1 від 09.01.2023; вважати загальну ціну договору поставки № 09/01/23-1 від 09.01.2023 в розмірі 679 166,67 грн. без ПДВ та стягнення 135 833,33 грн.

09.01.2023 Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Укрпромпостач" (далі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки № 09/01/23-1, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити генератор дизельний 8,5 квт 5 шт. (ДК 021:2015 31120000-3 - генератори) (далі - товар), а замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з пунктом 1.2. договору найменування, кількість, ціна та розміри товару вказані в специфікації (Додаток № 1 до договору).

Загальна ціна цього договору складає 815 000,00 грн., у тому числі ПДВ 135 833,33 грн. Вартість товару включає в себе всі податки, збори, транспортні витрати на доставку товару за адресою замовника (пункт 3.1. договору).

Відповідно до пункту 3.2. ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін без зміни кількості та якості товару.

Розрахунок за поставлений товар здійснюється замовником впродовж 14 календарних днів від дати підписання замовником відповідної видаткової накладної на товар (пункт 4.1. договору).

Згідно з пунктом 10.1. договір набирає чинності з момент його підписання та діє до закінчення воєнного стану.

Сторонами складено та підписано специфікацію до спірного договору, відповідно до якої визначено найменування товару - генератор дизельний 8,5 квт, одиницю виміру - шт., кількість - 5, ціну за одиницю, грн. з ПДВ - 163 000,00 грн. та загальну суму, грн. з ПДВ - 815 000,00 грн.

На виконання умов договору відповідач 12.01.2023 поставив позивачеві товар на загальну суму 815 000,000 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 3, копію якої залучено до матеріалів справи (а.с. 10).

Позивачем оплачено вартість товару в сумі 815 000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 4275 від 13.01.2023, копію якої залучено до матеріалів справи (а.с. 32).

Як зазначає позивач у позовній заяві, 09.11.2022 Кабінет Міністрів України постановою № 1260 звільнив від оподаткування ПДВ і ввізним митом товари для енергетики та забезпечення тепла. Зміни внесли до переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита.

Таким чином, на думку позивача, оскільки генератори входять до вказаного переліку, фізичні та юридичні особи мають право ввозити їх на митну територію України без сплати митних платежів та без оподаткування ПДВ, відповідач безпідставно нарахував податок на додану вартість на підставі пункту 3.1. договору поставки № 09/01/23-1 від 09.01.2023 в розмірі 135 833,33 грн. за поставлений товар.

З огляду на викладені вище обставини, листом-вимогою № 2410-10-1475 від 11.05.2023 позивач просив відповідача перерахувати суму сплаченого ПДВ в розмірі 135 833,33 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, вказана вимога залишилась відповідачем без належного реагування, у зв`язку з чим КП "Адміністративно-технічне управління" звернувся до суду із вимогами про визнання нікчемною частину пункту 3.1. договору поставки № 09/01/23-1 від 09.01.2023; вважати загальну ціну договору поставки № 09/01/23-1 від 09.01.2023 679 166,67 грн. без ПДВ та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Укрпромпостач" 135 833,33 грн., що складають суму безпідставно нарахованого ПДВ.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання частини пункту договору нікчемним та вважати загальну ціну договору поставки № 09/01/23-1 від 09.01.2023 в розмірі 679 166,67 грн. без ПДВ не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину (або його частини) також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19 зроблено такі висновки:

"32. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

33. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

При викладених обставинах, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо визнання нікчемною частини пункту 3.1. договору поставки № 09/01/23-1 від 09.01.2023.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача, які у позовній заяві викладені в наступній редакції, а саме: вважати загальну ціну договору поставки № 09/01/23-1 від 09.01.2023 в розмірі 679 166,67 грн. без ПДВ, з огляду на таке.

Аналіз приписів статей 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України дає підстави стверджувати про те, що ними не передбачено зазначеного вище способу захисту права та інтересу, в той час як відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 135 833,33 грн., що складають суму безпідставно нарахованого ПДВ, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ, який набрав чинності з 02.04.2020, пункт 71 підрозділу 2 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України викладено в наступній редакції: "71. Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (СОVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.".

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 затверджено Перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита (надалі Перелік).

В подальшому, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2022 № 1260 внесено зміни до переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита.

Предметом спірного договору поставки є товар, а саме: Генератор дизельний 8,5 квт в кількості 5 шт. (ДК 021:2015 31120000-3 - генератори)

У вищевказаному Переліку, у підрозділі "Інше" розділу "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", під кодом 8502 УКТЗЕД значаться "Електрогенераторні установки".

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що товар, який був предметом поставки за договором № 09/01/23-1 від 09.01.2023 (Генератор дизельний 8,5 квт в кількості 5 шт. (ДК 021:2015 31120000-3 - генератори), є таким, що включений до вказаного Переліку за кодом 8502 УКТЗЕД, і є таким товаром, який звільнений від оподаткування податком на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після звернення позивача до суду сплатив суму безпідставно нарахованого ПДВ в розмірі 135 833,33 грн., про що свідчить копія платіжної інструкції № 3255 від 08.06.2023, яка долучена до матеріалів справи.

З огляду на приписи пункту 2 частини 1 статті 231 Госпрдарського процесуального кодексу України, факт погашення відповідачем суми безпідставно нарахованого ПДВ після звернення позивача з позовом до суду, є підставою для закриття провадження у відповідній частині вимог, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми безпідставно нарахованого ПДВ в розмірі 135 833,33 грн.

Щодо розподілу судових витрат, господарський суд зазначає таке.

Господарський суд звертає увагу позивача на те, що сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Згідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року у розмірі 2 684,00 гривні.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено одну позовну вимогу майнового характеру на загальну суму 135 833,33 грн. та дві позовні вимоги немайнового характеру.

Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" сплачено судовий збір в сумі 5 368,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 387 від 18.05.2023, тобто, лише за дві позовні вимоги (майнового та/або немайнового характеру).

Таким чином, залишкова частина недоплаченої суми судового збору складає 2 684,00 грн.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави для повернення судового збору, зокрема, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, судовий збір в сумі 2 684,00 грн. не підлягає поверненню у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми безпідставно нарахованого ПДВ в розмірі 135 833,33 грн., а зараховується господарським судом в якості залишкової частини недоплаченого позивачем судового збору.

Керуючись статтями 3, 11, 15, 16, 203, 204, 215, 509, 526, 626, 627, 628, 629, 638, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, статтями 4, 73, 74, 76-78, 86, 129, 231, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Укрпромпостач" про визнання нікчемною частину пункту 3.1. договору поставки № 09/01/23-1 від 09.01.2023 та вважати загальну ціну договору поставки № 09/01/23-1 від 09.01.2023 в розмірі 679 166,67 грн. без ПДВ - відмовити.

Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Укрпромпостач" на користь Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" суми безпідставно нарахованого ПДВ в розмірі 135 833,33 грн.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 29.09.2023.

Суддя І.Ф. Мельниченко