Рішення

від 28.09.2023 по справі 904/2940/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2023м. ДніпроСправа № 904/2940/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА 2015", м. Долинська, Кіровоградська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВЕРНА СМАК", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в розмірі 412 166, 83 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВЕРНА СМАК", м.Новомосковськ, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА 2015", м. Долинська, Кіровоградська область

про визнання недійсним договору в частині п. 5.4.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Андріхалай В.В.

Представники:

від позивача Келембет І.М.

від відповідача Єрохіна Н.О.

СУТЬ СПОРУ:

07.06.2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА 2015" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВЕРНА СМАК" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 412 166, 83 грн., з яких: 171 189,00 грн. - сума основного боргу, 15 008,35 грн. - пеня, 54 780,48 грн. - штраф, 171 198,00 грн. - збитки.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань щодо оплати товару за Договором постачання № 163 від 09.03.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 року відкрито провадження у справі №904/2940/23, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що оскільки умовами договору сторони не визначили з якого часу або з якої події необхідно рахувати термін сплати вартості поставленого товару, відповідний обов`язок мав бути виконаний Відповідачем відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України. При цьому, вартість поставленого товару в сумі 171 189,00 грн. в повному обсязі оплачена 08.06.2023 року до пред`явлення вимоги Позивача.

Заперечуючи проти позову в частині стягнення штрафу, Відповідач зазначив, що нарахування його Позивачем за кожен день прострочення оплати, не відповідає приписам ст. 549 ЦК України.

Щодо стягнення суми збитків Відповідач зазначив, умови пункту п. 5.4 Договору, які передбачають стягнення збитків у чіткому розмірі, який дорівнює вартості поставленого але не оплаченого вчасно товару, суперечить ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, ст. 224, 225 Господарського кодексу України та повинен бути визначний недійсним на підстав ст. 207 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, 29.06.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАВЕРНА СМАК" звернулось до суду з зустрічним позовом про визнання договору постачання № 163 від 09.03.2023 року недійсним в частині п. 5.4. Договору.

Ухвалою суду від 24.07.2023 року зустрічний позов прийнято до розгляду з первісним.

Відповідач (за зустрічним позовом) проти зустрічного позову заперечував, стверджуючи, що п. 5.4. Договору постачання № 163 від 09.03.2023 року не суперечить вимогам ст.ст. 22, 623, Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 ГК України.

Ухвалою від 24.08.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 28.09.2023.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 28.09.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до п`яти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши стислий зміст та підстави вимог і заперечень сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2023 року між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір постачання №163 (надалі - Договір).

Згідно підпункту 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця товари - молокопродукти в асортименті, який є в наявності у Постачальника, а Покупець зобов`язується прийняти ці товари та сплатити їх на умовах цього Договору.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. Договору Поставка товарів здійснюється Постачальником в межах асортименту, який у нього є в наявності, за попередньою заявкою, яка надається йому Покупцем не пізніше 17 годин того дня, який передує моменту здійснення поставки. Поставка товарів Покупцю здійснюється засобами і за рахунок Постачальника, з 8.00 до 14.00.

Моментом здійснення поставки товарів Постачальником є прийняття їх Покупцем з відповідною відміткою в супровідній первинній обліково-видатковій документації (товарній накладній, товарно-транспортній накладній тощо). Перехід права власності на товар і ризиків втрати його кількості або якості, а також - ризику пошкодження його упаковки, відбувається від Постачальника до Продавця в момент здійснення поставки (п.п. 2.3., 2.4. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Покупець оплачує товари, що поставляються за цінами, вказаними в супровідній обліково-розрахунковій документації, в кожному окремому випадку здійснення поставки.

Покупець зобов`язаний розрахуватися з Постачальником за передоплатою, за фактом або через 7 (сім) календарних днів на умовах, в порядку і формах, що не суперечать чинним законодавчим та нормативним актам. (п. 3.3. Договору).

Як убачається з матеріалів справи, 28.03.2023 року на виконання умов Договору Позивач (Постачальник) поставив Відповідачу (Покупцю) товар на загальну суму 171 189,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РНк-033387 від 28.03.2023 та товарно-транспортною накладною №КНк-000612 від 28.03.2023 року, які підписана сторонами без жодних зауважень.

Відповідач (Покупець) за отриманий товар не розрахувався у зв`язку із чим, у останнього виникла заборгованість перед Позивачем (Постачальником) у розмірі 171 189,00 грн.

Як свідчать докази, які подані Відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, після звернення Позивача з даним позовом до суду, Відповідачем було сплачено спірну суму основного боргу в розмірі 171 189,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 10645 та 10643 від 08.06.2023 року.

Зважаючи на вищевикладені обставини, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 171 189,00 грн., підлягає закриттю, в зв`язку із відсутністю предмету спору, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо решти позовних вимог за первісним позовом, суд зазначає наступне.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що за порушення строків та порядку розрахунків за товари, що поставляються, встановлених п.п. 3.3. цього договору, Покупець сплачує Постачальнику штрафну неустойку у вигляді штрафу в розмірі 0,5% від суми вартості прийнятих, але неоплачених вчасно товарів, а також - пені в подвійному розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення-розрахунків.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 15 008,35 грн. за період прострочення оплати товару з 31.03.2023 року по 02.06.2023 року.

За підрахунками суду розрахунок пені здійснено арифметично правильно.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача штраф в розмірі 54 780, 48 грн., який аналогічно з пенею розраховано ним за 64 дні прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару.

Зважаючи на те, що зміст ч. 2 ст. 549 ЦК України та п. 5.3. Договору не передбачають застосування штрафу за кожен день порушення зобов`язання, здійснення Позивачем нарахування зазначеного виду неустойки за 64 дні прострочення оплати товару, не відповідає наведеним приписам законодавства та умовам договору, у зв`язку з чим, вимоги в частині стишення штрафу підлягають задоволенню частково в розмірі 855,95 грн. (171 189,00 грн. х 0,5% =855,95).

Умовами п. 5.4. Договору сторони погодили, що крім неустойки, Покупець відшкодовує завдані Постачальнику в зазначеному випадку збитки в розмірі, що дорівнює сумі вартості товарів, прийнятих від Постачальника, але неоплачених в терміни і в порядку, встановлених п.п. 3.3. цієї угоди.

На підставі зазначених положень договору Позивач просить суд стягнути з Відповідача збитки в розмірі 171 189, 00 грн.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Таки чином, наявність в договорі умов, які заздалегідь визначають суму збитків, що підлягає сплаті боржником в разі порушення зобов`язання (п. 5.4. Договору) не вказує на безумовну можливість їх стягнення в зазначеному розмірі. Вказане право на стягнення збитків із покупця не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення як наявності таких збитків та їх розміру, так і протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку між такою поведінкою і заподіяними збитками належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України.

Звертаючись до суду з вимогою про стягнення збитків в розмірі 171 189,00 грн., Позивач не надав жодних доказів в підтвердження того, що внаслідок несвоєчасної оплати поставленого товару йому спричинені збитків та саме у заявленому розмірі.

З урахування наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено існування повного складу цивільного правопорушення, зокрема, збитків та їх розмір, що виключає підстави для задоволення позову у відповідній частині вимог.

Отже, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення суми 15 864,30 грн., з яких: 15 008, 35 грн. пеня, 855,95 грн. штраф. В частині стягнення основного боргу в розмірі 171 189,00 грн. провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю предмету спору, в решті позовних вимог слід відмовити.

Що стосується заперечень Відповідача з посиланням на необхідності визначення строків оплати товару за правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд зазначає наступне.

Як вище встановлено судом, пунктом, пунктом 3.3. Договору сторони визначили, що Покупець зобов`язаний розрахуватися з Постачальником за передоплатою, за фактом або через 7 (сім) календарних днів на умовах, в порядку і формах, що не суперечать чинним законодавчим та нормативним актам.

Наведений зміст п. 3.3. Договору вказує на те, що сторони фактично встановили три різні за виникненням у часі строки оплати товару: - за передоплатою; - за фактом поставки; - з відстроченням платежу на 7 (сім) календарних днів, що вказує на неузгодженість сторонами відповідної умови договору.

Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором поставки не встановлено інший строк оплати.

Зважаючи на те, що сторони договору поставки № 163 від 09.03.2023 року не визначили конкретних умов щодо строків здійснення оплати товару, слід дійти висновку що з огляду норму статті 692 ЦК України, такий обов`язок відповідача виник з моменту прийняття товару.

Як вище встановлено судом, товар за спірною поставко був одержаний Відповідачем 28.03.2023 року, отже, в силу вимог спеціальної для спірних правовідносин норми ст. 692 ЦК України, строк оплати товару настав 28.03.2023, а не 14.06.2023 року, як помилково вважав Відповідача, безпідставно посилаючись на загальну норму ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсним п. 5.4. Договору постачання № 163 від 09.03.2023 року, суд не вбачає підстав для їх задоволення, адже як вище зазначено судом, сам по собі факт визначення в спірному пункті договору розміру збитків, який підлягає відшкодуванню Покупцем в разі порушення строків оплати поставленого товару, не виключає необхідність доведення наявності збитків, протиправної поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку між такою поведінкою і заподіяними збитками, а також, не звільняє Постачальника від обов`язку доведення існування збитків у розмірі, який визначено договором, або в іншому заявленому до стягнення розмірі.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що спірний пункт Договору поставки № 163 від 09.03.2023 року не суперечить ст.ст. 22, 623 ЦК України, що виключає підстави для визнання його недійсним в судовому порядку.

В силу приписів ст. 129 ГПК України, витрати з сплати судового збору за пред`явлення первісного позову, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Витрати, які пов`язані з розглядом зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 202, 231, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВЕРНА СМАК" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Жлуктенка академіка, буд.255, ідентифікаційний код 40375543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА 2015" (28500, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Центральна, буд. 144, ідентифікаційний код 39625877) 15 008,35 грн. пені, 855,95 грн. штрафу, 2 805,80 грн. витрат зі сплати судового збору, про що видати наказ.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 171 189,00 грн. провадження у справі закрити.

В решті первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.10.2023

Суддя О.В. Ліпинський