Рішення

від 20.09.2023 по справі 908/1519/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/176/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2023 Справа № 908/1519/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717)

до відповідача: Громадської організації Захист прав дітей війни та ветеранів праці (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133, ідентифікаційний код юридичної особи 35300628)

про звільнення приміщення та стягнення штрафу

представники сторін

від позивача: Золотько О.І., довіреність № 41 від 07.08.2023

від відповідача: Серьожечкін О.В., довіреність б/н від 05.06.2023

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 до Громадської організації Захист прав дітей війни та ветеранів праці про звільнення нежитлового приміщення № 208 першого поверху (літ. А-9) за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133, площею 41,70 кв.м, шляхом виселення Громадської організації Захист прав дітей війни та ветеранів праці (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133, ідентифікаційний код юридичної особи 35300628) на користь Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717) та стягнення 119120 грн 37 коп штрафу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1519/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 10.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1519/23, присвоєно справі номер провадження 27/176/23, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 07.06.2023.

Ухвалою суду від 07.06.2023, в порядку статті 177 ч.3 ГПК України, строк підготовчого провадження продовжено, відкладено розгляд підготовчого провадження на 12.07.2023р.

Ухвалою суду від 12.07.2023 відкладено підготовче провадження на 08.08.2023.

21.07.2023 через підсистему Електронний суд до суду від Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 надійшли:

- клопотання про витребування доказів в порядку ст. ст. 80, 81, 91 ГПК України;

- відповідь на відзив в порядку ст. ст. 165, 166 ГПК України.

Ухвалою суду від 08.08.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті 21.08.2023.

У судовому засіданні 21.08.2023 оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні на 20.09.2023.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

20.09.2023 представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги на підставах викладених у позовній заяві.

Відповідач підтримав свої заперечення, викладені у відзиві, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач скористався правом на надання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 08.08.2023 зобов`язано відповідача надати суду для огляду (дослідження) оригінал додаткової угоди від 15.06.2019 до договору позички № 22 нежитлового приміщення від 16.08.2013.

В засіданні суду 20.09.2023 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 20.09.2023, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

Судові дебати частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

16.08.2013 між Міським комунальним підприємством «Основаніє» (Позичкодавець) та Громадською організацією «Захист прав ветеранів дітей війни» (Користувач) укладено договір позички № 22 нежитлового приміщення.

На підставі п.п. 1.1.-1.2 договору в порядку ст. 827 ЦК України позичкодавець передає, а користувач приймає в строкове безоплатне користування: нежитлове приміщення № 208 першого поверху (літ. А-9) за адресою: пр. Соборний, 133, площею 41,70 кв.м., про що складено акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 16.08.2013, який є додатком № 1 до договору.

Згідно п.п. 8.1.-8.2 строк дії договору становить 2 роки 11 місяців. Остаточною датою користування позичкою вважається 16.07.2016.

Додатковою угодою від 2016 року сторони договору погодили продовжити строк дії договору на 2 роки 11 місяців до 16.06.2019.

Впродовж дії договору позички № 22 нежитлового приміщення від 16.08.2013 в 2018 році позичкодавця було змінено на Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7».

15.06.2019 додатковою угодою до договору сторони продовжили строк дії договору на 2 роки 11 місяців, остаточною датою договору є 16.05.2022 року та виклали договір у новій редакції.

Згідно п. 5.1 договору користувач зобов`язаний повернути позичкодавцю предмет позички по акту приймання-передачі. Строк повернення приміщення не пізніше дати закінчення договору.

Згідно п. 5.2 договору позичка вважається повернутою позичкодавцю користувачем з моменту підписання акта приймання-передачі уповноваженими представниками сторін та скріплення цього акта їх печатками.

Згідно відомостей з інтернет-сайту https://opendatabot.ua/c/35300628 18.10.2021 відповідач змінив назву з Громадської організації «Захист прав ветеранів дітей війни» на Громадську організацію «Захист прав дітей війни та ветеранів праці».

Листом позичкодавця від 07.12.2021 за вих. № 3783 користувача повідомлено про закінчення договору позички 16.05.2022 та про заборону передачі державного та комунального майна в безоплатне користування або позичку на підставі ч. 2 ст. 9 Закону України від 03 жовтня 2019 року № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна України», введеного в дію з 01.02.2020 року. Рекомендовано звернутися до Департаменту комунальної власності та приватизації майна Запорізької міської ради з заявою про передачу в оренду нежитлового приміщення або добровільно звільнити предмет позички.

Листом позичкодавця від 04.05.2022 за вих. № 572 на адресу користувача направлено листа з проханням 16.05.2022 о 10-00 год. звільнити нежитлове приміщення, до якого долучено для підписання акти приймання-передачі предмету позички.

16.05.2022 представниками позичкодавця було здійснено вихід за адресою місцезнаходження предмету позички для прийняття нежитлового приміщення, проте в зазначений час відповідач не з`явився, нежитлове приміщення не повернув, про що 16.05.2022 р. позивачем було складено акт обстеження нежитлового приміщення.

Станом на день подачі позовної заяви договір оренди комунального майна (нежитлове приміщення № 208 першого поверху (літ. А-9) за адресою: пр. Соборний, 133, площею 41,70 кв.м.) не укладено, предмет позички за актом приймання-передачі позичкодавцю відповідачем не повернуто, що послугувало для звернення позивача з позовом до суду.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором позички нежитлового прощення з подальшими змінами.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні, (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 828 ЦК України договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 нього Кодексу.

01.02.2020 вступив в дію Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157- ІХ та визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ з дня введення в дію цього Закону.

Вказаний Закон є спеціальним та таким, що регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим. Дія цього Закону не поширюється на відносини концесії державного та комунального майна.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Статтею 785 ЦК України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Разом із тим, відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» забороняється передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку.

Дана стаття не містить заборону на продовження користування державним або комунальним майном на умовах позички за раніше укладеними договорами.

Законом України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року за № 483 не визначено конкретних дій щодо договорів позички укладених відповідно до Закону України від 10 квітня 1992 року № 2269-ХІІ«Про оренду державного та комунального майна», що втратив чинність.

Договори позички укладені до введення в дію Закону 157-ІХ зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який їх було укладено. В свою чергу, поновлення договору позички в порядку, передбаченому статтею 764 Цивільного кодексу України не можна вважати передаванням в користування, оскільки це майно вже знаходиться в користуванні за раніше укладеним договором і заборони на поновлення, в порядку, передбаченому законом, строку такого користування законодавство не містить.

Відповідач виконав всі необхідні і достатні формальності для укладання договору оренди приміщення в порядку, передбаченому Законом 157-ІХ.

Листом № 9 від 15.06.2022 відповідач подав заяву про укладання договору оренди приміщення.

Листом № 18 від 22.08.2022 направив на адресу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради пакет документів для укладання договору оренди. Уклав та виконав умови договору про надання послуг з оцінки об`єкта оренди № 1702 від 09.11.2022 (акт прийому передачі послуг оцінки № 1702), замовником оцінки у якому виступив позивач.

Відповідач звертався листом № 25 від 16.11.2022 щодо погодження розміру орендної плати.

Відповідач звертався листом № 19 від 14.06.2023 до Запорізької міської ради щодо укладання договору оренди без проведення аукціону. Зазначене звернення до теперішнього часу залишається без відповіді.

На момент закінчення строку дії договору було змінено порядок продовження договору оренди. Зокрема, встановлено в ч. 1 ст. 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX Про оренду державного та комунального майна, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 Деякі питання оренди державного та комунального майна затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (далі Порядок).

Відповідно до пунктів 148, 149, 151 Порядку проведення електронного аукціону на продовження договору оренди здійснюється відповідно до цього Порядку з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 149 цього Порядку. Чинний орендар має переважне право на продовження договору оренди в ході аукціону на продовження договору оренди за умови, що він бере участь в такому аукціоні та зробив закриту цінову пропозицію, яка є не меншою, ніж розмір стартової орендної плати. У разі коли переможцем аукціону став чинний орендар, між орендодавцем, балансоутримувачем та чинним орендарем укладається додаткова угода про продовження договору оренди майна. Додаткова угода укладається шляхом викладення договору оренди в новій редакції згідно з примірним договором оренди.

Пунктом 152 Порядку встановлено, що аукціон на продовження договору оренди визнається таким, за результатами якого об`єкт не було передано в оренду, в разі:

-відсутності учасників аукціону;

-ненадходження від жодного учасника аукціону цінової пропозиції, нездійснення жодним учасником кроку аукціону;

-закінчення аукціону без визначення переможця за умови настання випадку, передбаченого абзацом першим пункту 76 цього Порядку щодо чинного орендаря.

У такому разі чинний орендар втрачає своє переважне право та право на компенсацію вартості здійснених ним невід`ємних поліпшень, договір оренди з таким орендарем припиняється з дати закінчення строку договору та електронний аукціон, передбачений частиною одинадцятою статті 18 Закону, оголошується в електронній торговій системі на підставі затверджених умов та додаткових умов (у разі наявності) оренди майна.

В матеріалах справи не містять докази проведення аукціону щодо укладення договору оренди державного або комунального майна, а саме нежитлового приміщення за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133, такої інформації не містить і електронний майданчик Рrozorro.

За вказаних обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про звільнення нежитлового приміщення № 208 першого поверху (літ. А-9) за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133, площею 41,70 кв.м, шляхом виселення Громадської організації Захист прав дітей війни та ветеранів праці на користь Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 у зв`язку з необґрунтованістю.

Оскільки вимога про стягнення 119 120 грн 37 коп штрафу є похідною від вимоги про звільнення нежитлового приміщення № 208 першого поверху (літ. А-9) за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133, площею 41,70 кв.м, шляхом виселення Громадської організації Захист прав дітей війни та ветеранів праці на користь Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7, в задоволенні якої судом відмовлено, вона теж не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7, м. Запоріжжя, до Громадської організації Захист прав дітей війни та ветеранів праці, м. Запоріжжя відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.