Рішення

від 19.07.2023 по справі 909/560/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/560/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Матенчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Бурштинської міської ради

(вул. Січових Стрільців, 4, м. Бурштин, Івано-Франківська обл., 77111)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбо"

(вул. Шухевича, 1-А, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська обл., 77111)

про стягнення 86 782,80 грн заборгованості

представники сторін в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Бурштинська міська рада (далі - Бурштинська міська рада, позивач) звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом (вх.№7040/23 від 15.06.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбо" (далі - ТОВ "Турбо", відповідач) про стягнення 86 782,80 грн заборгованості, з яких:

- 43 339,98 грн безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю;

- 35 843,76 грн інфляційних втрат;

- 7 599,06 грн суми 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 684,00 грн судового збору.

Дії суду щодо розгляду справи

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено засідання з розгляду справи по суті на 19.07.2023, про що сторони повідомлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення та засобами електронного зв`язку.

19.07.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи без її участі (вх.№10496/23), в якому також вказано на те, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

19.07.2023 у судовому засідання з розгляду справи по суті представники сторін не з`явились.

У зв`язку з неявкою представників сторін в судове засідання у нарадчій кімнаті судом підписано вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалася відповідачу за адресою його місцезнаходження, яке вказано у позовній заяві та відповідає відомостям в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємцівта громадських формувань щодо відповідача станом на 20.06.2023 (а.с. 33). Проте, поштове відправлення повернулися на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 37).

У силу ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

Порядок вручення судового рішення передбачений ст. 242 ГПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на вказані приписи процесуального закону відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Позиції сторін

Позиція позивача. Позов мотивований тим, що строк дії договору оренди землі закінчився та на новий строк договір укладений не був, відтак відповідач безпідставно зберіг у себе кошти, які повинні були бути сплачені за фактичне користування ним земельною ділянкою, на якій знаходиться майно відповідача.

Як на правову підставу заявлених вимог позивач посилався на ст. 1, 13, 21 Закону України «Про оренду землі», ст. 83, 90, 93, 120, 125, 152, 206 Земельного кодексу України (далі ЗК України), ст. 181, 526, 527, 610 - 612, 625, 629, 1212 - 1214 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Позиція відповідача. Відповідач у встановлений судом відповідно до ГПК України строк відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні участі не взяв.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 ГПК України, судочинство у судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін, зокрема:

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву у встановлений судом відповідно до ГПК України строк не скористався, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи на підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Обставини справи, встановлені судом

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2023 у справі №909/562/22 (суддя Валєєва Т.Е.) позов Бурштинської міської ради до ТОВ "Турбо" про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнено з ТОВ "Турбо" на користь Бурштинської міської ради:

- 67 377,84 грн заборгованості з орендної плати за землю (за період з 01.01.2017 по 29.12.2017);

- 325 098,06 грн безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю (за період з 30.12.2017 по 30.09.2022);

- 13 500,24 грн пені;

- 245 701,46 грн втрат від інфляції (за період з 01.04.2015 по 30.09.2022);

- 52 543,82 грн суми 3% річних (за період з 01.04.2015 по 30.09.2022);

- 10 563,32 грн судового збору.

У решті сум втрат від інфляції та 3% річних в позові відмовлено.

21.02.2023 вказане рішення суду набрало законної сили та судом видано наказ від 24.02.2023.

Під час розгляду справи №909/562/22 судом встановлено обставини справи, які мають преюдиційне значення для даної справи та не потребують доведенню знову відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, а саме:

11.11.2002 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (продавець) та ТОВ "Турбо" (покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва проданого за конкурсом (далі - договір купівлі-продажу; предметом якого є передання у власність покупця об`єкта незавершеного будівництва поліклініки на 850 відвідувань, який знаходиться за адресою: вул. Шухевича, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111.

26.01.2004 між Виконавчим комітетом Бурштинської міської ради (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір оренди №1), згідно з яким орендодавець на підставі рішення Бурштинської міської ради №25/10-03 від 25.10.2002 передав орендарю в строкове платне володіння та користування земельну ділянку по вул. Шухевича площею 0,8428 га для продовження будівництва викупленого об`єкта незавершеного будівництва. Договір оренди № 1 укладений строком на 5 років.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.01.2009 у справі №14/139 визнано за відповідачем право власності на об`єкт незавершеного будівництва поліклініку на 850 відвідувань, який знаходиться за адресою: вул. Шухевича, 1-А, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111.

30.01.2010 між позивачем та відповідачем укладено угоду про відшкодування збитків від неотриманих коштів Бурштинською міської радою за фактичне землекористування суб`єктом підприємницької діяльності, а саме за період з 30.01.2010 до моменту укладання договору оренди.

15.06.2010 Бурштинською міською радою прийнято рішення №23.8/32-10, відповідно до якого продовжено строк оренди відповідачем земельної ділянки площею 0,8428 га для обслуговування незавершеного будівництва (поліклініки) на 5 років.

28.12.2012 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди землі (далі договір оренди №2), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Бурштинської міської ради №23.8/32-10 від 15.06.1010 передав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 2621210300:01:001:0060) загальною площею 0,8428 га, несільськогосподарського призначення - землі громадського використання, в м. Бурштині по вул. Шухевича, 17, на якій знаходиться незавершена будівля. Договір оренди №2 укладено на 5 років.

Листом від 09.02.2018 №261/02-27 позивач звернувся до відповідача з проханням прибути до Земельно-екологічного відділу Бурштинської міської ради для укладення договору оренди землі по вул. Шухевича, 17 площею 0,8428 га на новий строк. Проте, зазначене звернення залишено відповідачем без належного реагування та договір оренди на новий строк укладений не був.

Відповідно до повідомлення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 21.04.2022 №3346/5/09-19-04-11 відповідач за податкові періоди 2017-2022 років декларування плати за землю, розташовану на території Бурштинської територіальної громади, не здійснював.

У зв`язку з несплатою коштів відповідачем за користування земельною ділянкою за період з 01.10.2022 по 30.04.2023 у добровільному порядку, позивач як орган місцевого самоврядування, якому надано право розпорядження відповідними землями від імені та в інтересах територіальної громади, звернувся до суду за захистом порушеного права Бурштинської територіальної громади.

Нормативно-правове обґрунтування

І. Щодо стягнення безпідставно збережених коштів

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав (кондикційні зобов`язання).

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному ст. 1212 ЦК України.

Як встановлено судом у справі №909/562/22, після закінчення 30.12.2017 строку дії договору оренди №2 новий договір оренди землі укладено не було, земельна ділянка повернена орендодавцю не була з огляду на знаходження на ній нерухомого майна, належного відповідачу. Отже, відповідач продовжував користуватися земельною ділянкою без оформлення права користування.

За таких обставин справи суд встановив наявність підстав для застосування ст. 1212 ЦК України.

Таким чином, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23.05. 2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 04.12. 2019 у справі № 917/1739/17 та висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06. 2021 у справі № 201/2956/19.

Отже, матеріали справи не містять та суду не доведено факт сплати відповідачем безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 01.10.2022 по 30.04.2023 у сумі 43 339,98 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем доведено та документально обґрунтовано наявність заборгованості відповідача зі сплати безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 01.10.2022 по 30.04.2023 на суму 43 339,98 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення цієї заборгованості підлягають задоволенню.

ІІ. Щодо стягнення інфляційних втрат та суми 3% річних

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення, у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Отже, у разі настання прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, у кредитора виникає право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

З поданого суду розрахунку вбачається, що позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати за період з 01.10.2022 по 31.03.2023 на суму 35 843,76 грн.

Водночас рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2023 у справі №909/562/22 стягнено з відповідача втрати від інфляції за період по 30.09.2022 включно.

Перевіривши правильність нарахування позивачем суми інфляційних втрат, суд встановив, що розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним.

Також, з поданого суду розрахунку вбачається, що позивачем нараховано відповідачу суму 3% річних за період з 01.10.2022 по 31.03.2023 на суму 7 599,06 грн.

Між тим, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2023 у справі №909/562/22 стягнено з відповідача втрати від інфляції за період по 30.09.2022 включно.

Перевіривши правильність нарахування позивачем суми 3% річних, суд встановив, що розрахунок 3% річних є арифметично правильним.

У зв`язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення 35 843,76 грн інфляційних втрат та 7 599,06 грн суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

ІІІ. Інші аспекти

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку має місце несплата безпідставно збережених коштів.

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновок суду

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, позивач зазначив 2 684,00 грн судового збору.

Звертаючись з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір на суму 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №648 від 17.05.2023 (а.с. 7).

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 2 684,00 грн покладається на відповідача.

Інших судових витрат сторонами до відшкодування суду заявлено не було.

Керуючись ст. 13, 14, 43, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 165, 178, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Бурштинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбо" про стягнення 86 782,80 грн заборгованості - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбо" (вул. Шухевича, 1-А, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська обл., 77111; ідентифікаційний код 13664078) на користь Бурштинської міської ради (вул. Січових Стрільців, 4, м. Бурштин, Івано-Франківська обл., 77111; ідентифікаційний код 04357466) 43 339,98 грн (сорок три тисячі триста тридцять дев`ять гривень 98 копійок) безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, 35 843,76 грн (тридцять п`ять тисяч вісімсот сорок три гривні 76 копійок) інфляційних втрат, 7 599,06 грн (сім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 06 копійок) 3% річних, 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.09.2023.

Вебадреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Суддя Т.Е. Валєєва