Рішення

від 03.08.2023 по справі 910/3673/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2023Справа № 910/3673/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма регіон" вул. Набережна, буд. 51, с.Кароліна, Немирівський район, Вінницька область, 22850

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські макарони" просп. Глушкова Академіка 10, м. Київ, 03191

про стягнення 8 259 165,03 грн.

Представники сторін:

від позивача: Красномовець Н.П.

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігма регіон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські макарони" по стягнення 8 259 165,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладених між сторонами договорів поставки №№ 101/18 від 24.09.2018 року, № 122/18 від 29.10.2018 року, № 133/18 від 28.11.2018 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась загальна заборгованість у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через канцелярію суду 07.04.2023 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 30.03.2023 року надійшла заява б/н від 05.04.2023 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суді міста Києва від 12.04.2023 року за результатами розгляду заяви позивача від 30.03.2023 року щодо усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3673/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч. 3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17.05.2023 року.

В підготовчому судовому засіданні 17.05.2023 року у зв`язку з неявкою представника відповідача оголошено протокольну перерву на 05.07.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/3673/23 та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.08.2023 року.

У підготовчі судові засідання 17.05.2023 року та 05.07.2023 року, а також судове засідання з розгляду справи по суті 03.08.2023 року з`явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача - не з`явився.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 12.04.2023 року про відкриття провадження у справі, а також наступні ухвали суду, в тому числі ухвала від 05.07.2023 року про призначення розгляду справи по суті, були направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: просп. Глушкова Академіка 10, м. Київ, 03191.

Проте, копії ухвали суду від 12.04.2023 року та від 17.05.2023 року були повернуті на адресу суду неврученими відповідачу «за закінченням строку зберігання».

Доказів отримання відповідачем ухвали суду від 05.07.2023 року поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи в судовому засіданні 03.08.2023 року до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0105494723421, в якому зазначено, що станом на 13.07.2023 року поштове відправлення «не вручено під час доставки».

В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Українські макарони" зазначеній на конвертах, що повернулися.

В свою чергу, копія ухвали Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 року, яка направлялась на адресу відповідача зазначену в договорі поставки № 101/18 від 24.09.2018 року, а саме: вул. Шкільна, буд. 29-а, село Рудня-Тальська, Вишгородскьий район, Київська область, 07269, також повернулась до суду 21.07.2023 року неврученою адресату із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Окрім того про дату, час і місце проведення судового засідання 03.08.2023 року відповідач додатково повідомлявся шляхом надсилання судом засобами електронного зв`язку на електронну адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи, а саме: tov.ukrmak@gmail.com, копії ухвали суду від 05.07.2023 року про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи № 910/3673/23 по суті, факт отримання якої 10.07.2023 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронної скриньки.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/3673/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Поряд із цим суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 12.04.2023 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи по суті 03.08.2023 року до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські макарони" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, представник відповідача не прибув в судове засідання з розгляду справи по суті, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд здійснював розгляд справи 03.08.2023 року за відсутності представника відповідача виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем станом на час розгляду справи 03.08.2023 року суду не надано.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 03.08.2023 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.08.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 24 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма Регіон (позивач у справі, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські макарони" (відповідач у справі, покупець за договором) було укладено Договір поставки №101/18 (далі - Договір № 101/18), за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця борошно (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах даного договору.

Найменування товару - мука вищого сорту (п.1.2 Договору № 101/18).

Також 29 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма Регіон (позивач у справі, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські макарони" (відповідач у справі, покупець за договором) було укладено Договір поставки №122/18 (далі - Договір № 122/18), за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця борошно (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах даного договору.

Найменування товару - борошно вищого сорту (п.1.2 Договору № 122/18).

Окрім цього 28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма Регіон (позивач у справі, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські макарони" (відповідач у справі, покупець за договором) було укладено Договір поставки № 133/18 (далі - Договір № 133/18), за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця борошно (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах даного договору.

Найменування товару - мука вищого сорту (п.1.2 Договору № 133/18).

Розділами 1-9 Договорів №№ 101/18, 122/18, 133/18 сторони узгодили предмет договору, кількість та якість товару, ціну і суму договорів, порядок розрахунків, строки та умови поставки, передавання товару, відповідальність сторін, вирішення спорів, строк дії договорів тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як визначено пунктом 8.1 Договорів №№ 101/18, 122/18, 133/18 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Вказані Договори №№ 101/18, 122/18, 133/18 підписані представниками продавця і покупця та скріплені печатками сторін.

З урахуванням предмету та суб`єктного складу сторін договорів, які є основними ознаками договору та дають змогу кваліфікувати вид договору незалежно від того, яке найменування привласнили йому сторони, судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, які регулюються нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

При цьому суд зазначає, що передумови об`єднання позовних вимог визначені ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні вимоги.

Об`єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Отже, з урахуванням факту наявності правовідносин за вказаними трьома договорами в одному складі учасників, ідентичності змісту умов укладених правочинів та документів, які мають бути доказами на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, приймаючи до уваги спільний спосіб захисту, а також однорідність вимог суд зазначає про правомірність об`єднання позивачем вимог за спірними договорами в одну позовну заяву.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За умовами пункту 2.1 Договору № 101/18 кількість товару, що поставляється за даним договором складає 400 (чотириста) тон+-10%.

Згідно пункту 2.1 Договору № 122/18 кількість товару, що поставляється за даним договором складає 500 (п`ятсот) тон+-10%.

За умовами пункту 2.1 Договору № 133/18 кількість товару, що поставляється за даним договором складає 450 (чотириста п`ятдесят) тон+-10%.

Згідно з пунктами 7.1, 7.2 Договорів №№ 101/18, 122/18, 133/18 передача (приймання - здавання) товару здійснюється на складі покупця. Приймання борошна за кількістю та якістю здійснюється відповідно до Інструкцій П-6, П-7 та діючи \м законодавством України.

Перехід ризиків та права власності на товар здійснюється на складі покупця. Товар постачається насипом (п.п. 6.2, 6.3 Договорів №№ 101/18, 122/18, 133/18).

Відповідно до п. 1.3 Договорів №№ 101/18, 122/18, 133/18 документи на товар, які продавець має передати покупцеві: видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, декларація про оптову ціну виробника, посвідчення якості на товар.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як погоджено сторонами в п.п. 6.1 Договорів №№ 101/18, 122/18, 133/18, відвантаження товару покупцю здійснюється автомобільним транспортом в період з 01.10.2018 до 31.10.2018 року, 29.10.2018 до 30.11.2018 року, 01.12.2018 року до 31.12.2018 року відповідно, на склад покупця: м. Хмельницький, вул. М. Кропивницького, 7.

За матеріалами справи судом встановлено, що на виконання умов вищевказаних Договорів позивачем у жовтні - грудні 2018 року було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений Договорами товар - борошно вищого сорту на загальну суму 9 409 165,03 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними, а саме:

- за Договором № 101/18 - борошно в кількості 420,66 тон на загальну суму 3 575 608,32 грн. згідно видаткових накладних: № РН-0000323 від 01.10.2018 року на суму 253 469,88 грн., № РН-0000325 від 02.10.2023 року на суму 226 609,90 грн., № РН-0000329 від 03.10.2018 року на суму 213 859,90 грн., №РН-0000329 від 03.10.2018 року в кількості 25,16 тони на суму 213 859,90 грн., №РН-0000333 від 05.10.2018 року на суму 225 589,90 грн., №РН-0000336 від 09.10.2018 року на суму 249 049,88 грн., №РН-0000340 від 10.10.2018 року на суму 215 559,90 грн., №РН-0000343 від 11.10.2018 року на суму 207 909,90 грн., №РН-0000345 від 12.10.2018 року на суму 213 179,90 грн., №РН-0000348 від 16.10.2018 року на суму 219 809,89 грн., №РН-0000351 від 17.10.2018 року на суму 213 859,90 грн., №РН-0000359 від 19.10.2018 року на суму 235 279,88 грн., №РН-0000360 від 22.10.2018 року на суму 220 149,90 грн., №РН-0000366 від 24.10.2018 року на суму 216 919,90 грн., №РН-0000368 від 25.10.2018 року на суму 223 379,89 грн., №РН-0000372 від 29.10.2018 року на суму 224 059,90 грн., №РН-0000376 від 31.10.2018 на суму 216 919,90 грн.;

- за Договором № 122/18 - борошно в кількості 491,64 тони на загальну суму 4 228 105,98 грн. згідно видаткових накладних: № РН-0000378 від 01.11.2018 року на суму 216 548,10 грн., №РН-0000379 від 02.11.2018 року на суму 223 428,11 грн., №РН-0000381 від 05.11.2018 року на суму 242 004,11 грн., №РН-0000382 від 05.11.2018 року на суму 200 724,10 грн., №РН-0000385 від 06.11.2018 року на суму 221 536,10 грн., №РН-0000388 від 08.11.2018 року на суму 224 976,11 грн., №РН-0000395 від 09.11.2018 року на суму 197 628,10 грн., №РН-0000397 від 12.11.2018 року на суму 227 728,10 грн., №РН-0000401 від 14.11.2018 року на суму 236 672,11 грн., №РН-0000404 від 15.11.2018 року на суму 219 472,10 грн., №РН-0000406 від 16.11.2018 року на суму 213 452,10 грн., №РН-0000409 від 19.11.2018 року на суму 235 296,11 грн., №РН-0000413 від 20.11.2018 року на суму 235 296,11 грн., №РН-0000415 від 21.11.2018 року на суму 215 688,10 грн., №РН-0000417 від 22.11.2018 року на суму 229 620,11 грн., №РН-0000418 від 23.11.2018 року на суму 211 388,10 грн., №РН-0000421 від 26.11.2018 року на суму 219 472,10 грн., №РН-0000425 від 28.11.2018 року на суму 237704,11 грн., №РН-0000427 від 29.11.2018 року на суму 219 472,10 грн.;

- за Договором № 133/18 - борошно в кількості 183,48 тон на загальну суму 1 605 450,73 грн. згідно видаткових накладних: №РН-0000429 від 03.12.2018 року на суму 222 250,10 грн., №РН-0000435 від 27.12.2018 року на суму 237 300,11 грн., №РН-0000438 від 06.12.2018 року на суму 226 450,10 грн., №РН-0000441 від 07.12.2018 року на суму 236 600,11 грн., №РН-0000444 від 10.12.2018 року на суму 224 700,11 грн., №РН-0000447 від 11.12.2018 року на суму 233 275,10 грн., №РН-0000448 від 12.12.2018 року на суму 224 875,10 грн.

Копії вказаних видаткових накладних наявні в матеріалах справи.

При цьому судом встановлено, що факт отримання товару відповідачем підтверджується відбитками печаток сторін та підписами на видаткових накладних представників постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма регіон» та покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські макарони», повноваження яких на отримання товарно - матеріально цінностей від імені ТОВ «Українські макарони» посвідчені підтверджуються довіреністю № 8 від 05.01.2018 року строком дії до 31.12.2018 року.

Також суд зазначає, що згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в статті 307 Господарського кодексу України.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 11, 12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Зокрема, додатково на підтвердження факту здійснення поставки товару у період з жовтень - грудень 2018 року позивачем надані до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних на відпуск товару, а саме: №0000000304 від 01.10.2018 року, №0000000306 від 02.10.2018 року, №0000000310 від 03.10.2018 року, №0000000314 від 05.10.2018 року, №0000000317 від 09.10.2018 року, №0000000321 від 10.10.2018 року, №0000000324 від 11.10.2018 року, №0000000326 від 12.10.2018 року, №0000000330 від 16.10.2018 року, №0000000332 від 17.10.2018 року, №0000000339 від 19.10.2018 року, №0000000340 від 22.10.2018 року, №0000000346 від 24.10.2018 року, №0000000348 від 25.10.2018 року, №0000000348 від 25.10.2018 року, №0000000352 від 29.10.2018 року, №0000000356 від 31.10.2018 року, №0000000358 від 01.11.2018 року, №0000000359 від 02.11.2018 року, №0000000361 від 05.11.2018 року, №0000000362 від 05.11.2018 року, №0000000362 від 05.11.2018 року, №0000000364 від 07.11.2018 року, №0000000367 від 08.11.2018 року, №0000000375 від 09.11.2018 року, №0000000377 від 12.11.2018 року, №0000000381 від 14.11.2018 року, №0000000384 від 15.11.2018 року, №0000000386 від 16.11.2018 року, №0000000389 від 19.11.2018 року, №0000000393 від 20.11.2018 року, №0000000395 від 21.11.2018 року, №0000000397 від 22.11.2018 року, №0000000398 від 23.11.2018 року, №0000000401 від 26.11.2018 року, №0000000406 від 28.11.2018 року, №0000000408 від 29.11.2018 року, №0000000410 від 03.12.2018 року, №0000000416 від 05.12.2018 року, №0000000419 від 06.12.2018 року, №0000000422 від 07.12.2018 року, №0000000425 від 10.12.2018 року, №0000000428 від 11.12.2018 року, №0000000429 від 12.12.2018 року.

При цьому, факт отримання ТОВ «Українські макарони» як вантажоодержувачем товару, переданого для перевезення за вказаними товарно - транспортними накладними, засвідчено штампом та підписами представника відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

У відповідності до пункту 3.1 Договорів №№ 101/18, 122/18, 133/18 якість борошна, що поставляється, має відповідати ДСТУ46.004-99.

Відповідно до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, заперечень щодо факту поставки товару (борошна пшеничного вищого сорту) за спірними видатковими накладними, відповідачем суду не надано.

Доказів пред`явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження чи псування поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма регіон» умов Договорів №№ 101/18, 122/18, 133/18 з боку відповідача відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у відповідності до укладених між сторонами Договорів №№101/18, 122/18, 133/18 позивачем виконані прийняті на себе зобов`язання з передачі товару (борошна) відповідачу ТОВ "Українські макарони", а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень.

Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абз. 8 частини 2 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладених між сторонами Договорів №№101/18, 122/18, 133/18, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з поставки товару відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов`язання з його оплати, є видаткова накладна.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з пунктом 4.1 Договору № 101/18 ціна товару, що поставляється, складає 7083,33 грн. за 1 метричну тону без ПДВ20%, ПДВ 20%-1416,67 грн., всього з ПДВ- 8500,00 грн.

В свою чергу у відповідності до пункту 4.1 Договору № 122/18 ціна складає 7166,67 грн. за 1 метричну тону без ПДВ 20%, ПДВ 20% - 1433,33 грн., всього з ПДВ - 8600,00 грн., а згідно п. 4.1 Договору № 133/18-7291,67 грн. за 1 метричну тону без ПДВ 20%, ПДВ 205 - 1458,33 грн., всього з ПДВ - 8750,00 грн.

За умовами п. 4.2 Договорів №№101/18, 122/18, 133/18 ціна договору складає з ПДВ: 3 399 998,40 грн., 4 300 002,00 грн. та 3 937 501,80 грн. відповідно.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з пунктом 5.1 Договорів №№101/18, 122/18, 133/18 грошові кошти за отриманий товар перераховуються на розрахунковий рахунок покупця на протязі 45 банківських днів з дати отримання товару.

Вид розрахунку - безготівковий, форма розрахунку - платіжним дорученням, підставою для оплати є вказані Договори (п.п.5.2-5.4 Договорів №№101/18, 122/18, 133/18).

Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за Договорами №№101/18, 122/18, 133/18 товару матеріали справи не містять.

Таким чином, підписання покупцем (ТОВ «Українські макарони») вищенаведених видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, в сукупності з відповідними товарно-транспортними накладними, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Проте, як встановлено судом за матеріалами справи, відповідач у визначений умовами Договорів № строк свої зобов`язання щодо повної оплати вартості поставленого товару не виконав, здійснивши лише часткову оплату товару за Договором № 101/18 на суму 1 150 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по рахунку ТОВ «Сігма регіон» в АБ «Південний» (м. Одеса), у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за Договором № 122/18 у загальній сумі 2 425 608,32 грн.

При цьому за Договорами № 122/18 та 133/18 оплати за поставлений позивачем товар здійснено не було, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за Договором № 122/18 на суму 4 228 105,98 грн. та за Договором № 133/18 на суму 1 605 450,73 грн.

Отже, загальна заборгованість відповідача за поставлений позивачем та отриманий згідно спірних Договорів №№101/18, 122/18, 133/18 товар (борошно пшеничне), з урахуванням здійсненої часткової оплати, становить 8 259 165,03 грн.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У зв`язку з нездійсненням відповідачем оплати за поставлений товар та з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до ТОВ «Українські макарони» з вимогою №28/01 від 28.01.2019 року, копія якої наявна в матеріалах справи та відповідно до якої позивач вимагав погасити наявну заборгованість за Договорами №№101/18, 122/18.

Факт надсилання вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення від 29.01.2019 року, фіскального чеку від 29.01.2019 року та накладної № 2103401012185.

Окрім цього позивачем надсилалась на адресу відповідача вимога № 05/08 від 05.02.2021 року про сплату заборгованості за Договорами №№101/18, 122/18, 133/18, копія якої наявна в матеріалах справи.

Проте, зазначені вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договорів №№101/18, 122/18, 133/18 відповідач не виконав, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська макарони» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеними Договорами №№101/18, 122/18, 133/18 у загальному розмірі 8 259 165,03 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу за Договорами №№101/18, 122/18, 133/18, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договорів поставки № 101/18 від 24.09.2018 року, № 122/18 від 29.10.2018 року та № 133/18 від 28.11.2018 року та/або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Договорів №№101/18, 122/18, 133/18 на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договорами №№101/18, 122/18, 133/18 на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договорами №№101/18, 122/18, 133/18 у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати поставленого позивачем товару відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений за Договорами №№101/18, 122/18, 133/18 товар (борошно пшеничне) підлягають задоволенню в загальній сумі 8 259 165,03 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські макарони" (просп. Глушкова Академіка 10, м. Київ, 03191, код ЄДРПОУ 31239749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма регіон" (вул. Набережна, буд. 51, с.Кароліна, Немирівський район, Вінницька область, 22850, код ЄДРПОУ 37336457) 8 259 165,03 грн. (вісім мільйонів двісті п`ятдесят дев`ять тисяч сто шістдесят п`ять грн. 03 коп.) боргу та 123 887,48 грн. (сто двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят сім грн. 48 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 02 жовтня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон