Постанова

від 21.09.2023 по справі 535/261/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 535/261/20 Номер провадження 22-ц/814/3046/23Головуючий у 1-й інстанції Мальцев С.О. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гальонкіна С.А.,

суддів Карпушина Г.Л., Кузнєцової О.Ю.,

при секретарі Андрейко Я.Г.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря 2016» на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 11 січня 2023 року та

ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 11 січня 2023 року та додаткове рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 30 січня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря 2016» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Зоря 2016» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «Зоря 2016» допустив істотнепорушення умовдоговору орендиземлі №3/10від 31серпня 2016року,відносно земельноїділянки загальноюплощею 2,7962га,кадастровий номер5322283000:00:002:0275,що розташованана територіїМилорадівської сільськоїради Котелевськогорайону Полтавськоїобласті,право орендиземельної ділянкизареєстровано 31серпня 2016року (номерзапису проінше речовеправо:16224528),а саме: в повному обсязі не виконав зобов`язання щодо своєчасної виплати ОСОБА_1 , як орендодавцю, належної їй орендної плати за 2016-2019 роки відповідно до умов договору та зазначених у ньому періодів, тобто три рази на рік. Вважає, що відповідач ТОВ «Зоря 2016»самостійно не обробляє орендовану земельну ділянку в зв`язку з відсутністю у останніх техніки для обробітку.

Просила стягнути з ТОВ «Зоря 2016» на її користь 52374 грн. 57 коп., а саме: 36775 грн. 85 коп. заборгованість з орендної плати за 2016-2018 роки з урахуванням індексу інфляції, 2061 грн. 51 коп. 3% річних, 13537 грн. 21 коп. пеня. Розірвати договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Зоря 2016».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 11 січня 2023 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Зоря 2016» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі № 3/10 р від 31 серпня 2016 року, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Зоря 2016», щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 2,7962 га, кадастровий номер 5327283000:00:002:0275, що знаходиться на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, який зареєстрований 31.08.2016 року, номер запису про інше речове право: 16224528.

Стягнуто з ТОВ «Зоря 2016» на користь ОСОБА_1 11 715, 80 грн. сплачених судових витрат.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішеннямКотелевського районногосуду Полтавськоїобласті від30січня 2023рокуу задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сенкевича В.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Зоря 2016» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

Не погодившись з зазначеним рішенням його в апеляційному порядку оскаржило ТОВ «Зоря 2016». Просило рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати.

Апеляційну скаргу також подала ОСОБА_1 . Просила рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та стягнути на її користь орендну плату, 3% річних та пеню; скасувати додаткове рішення та задовольнити заяву про стягнення судових витрат.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи апеляційної скарги

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Зоря 2016»посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, неврахування практики Верховного Суду. Зазначає, що на момент подачі позову існувала переплата, наданими доказами підтверджується сплата позивачу орендної плати у розмірах більших ніж передбачено договором. Вважає, що істотне порушення умов договору відсутнє, а тому відсутні обставини, що зумовлювали б необхідність розірвання договору. Також зазначає, що в рахунок орендної плати за 2016 рік позивачем було отримано ячмінь та пшеницю, однак враховуючи, що в селі всі одне одного знають, та похилий вік ОСОБА_1 за неї зерно отримали її родичі. За інші роки орендна плата отримувалася в грошовій формі та претензій до відповідача не було.

У свою чергу ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначила, що судом не повністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Вказує, що орендну плату за 2016-2017 роки не отримувала, що підтверджується довідкою з податкової. Орендну плату за 2018, 2019 роки отримувала в кінці року.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Зоря 2016» посилаючись на безпідставність та недоведеність вимог апеляційної скарги, просить у її задоволенні відмовити.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про систематичне невнесення орендної плати. Просить відмовити ТОВ «Зоря 2016» в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду в частині оскаржуваній відповідачем без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що 31 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Зоря 2016» було укладено договір оренди земельної ділянки №3/10р, згідно з умовами якого орендодавець передала, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 2,7962 га, кадастровий номер 5322283000:00:002:0275, що розташована на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області.

Відповідно до пунктів 5, 8, 9, 11 вказаного договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,7962 га становить 117144, 80 грн. договір укладено на 10 років, починаючи з дати державної реєстрації, але у будь-якому випадку діють до моменту закінчення виробничо-технологічного циклу діяльності орендаря на об`єкті оренди; орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі не менше 9% нормативної грошової оцінки земельної ділянки; станом на 01 січня 2016 року, що складає 10543, 032 гривень за один рік; орендна плата вноситься рівними частками (по 1/3) в строки - до 20 серпня, до 20 жовтня, до 20 грудня поточного року (т. 1 а. с. 10-11).

Згідно копії відомості № 2522 від 25 лютого 2020 року з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків вбачається, що орендна плата за період з 2016-2019 року ТОВ «Зоря 2016» ОСОБА_1 виплачувалась не у відповідності до умов договору оренди, тобто не в установлені договором терміни, не у зазначеному розмірі, що складає з 10 543, 032 гривень за один рік, та орендна плата не вносилася рівними частками (по 1/3) в строки - до 20 серпня, до 20 жовтня, до 20 грудня поточного року (т. 1 а.с. 12).

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/117-22/2601-ПЧ від 31 березня 2022 року та №СЕ-19/117-22/2602-ДД від 08 квітня 2022 року вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 , який міститься в «Списку орендодавців на отримання ячменю в рахунок паю за 2016 рік вартістю 2600 грн. за 1 тонну» в графі 16 проти прізвища ОСОБА_1 400кг, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 , який міститься в «Списку орендодавців на отримання пшениці в рахунок паю за 2016 рік вартістю 2750 грн. за 1 тонну» в графі 16 проти прізвища ОСОБА_1 800 кг, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (т. 2 а.с. 217-272).

Пунктом 11 Договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься рівними частками (по 1/3) в строки - до 20 серпня, до 20 жовтня, до 20 грудня поточного року (т. 1 а.с. 10).

Згідно копій відомостей видачі орендної плати ТОВ «Зоря 2016» ОСОБА_1 отримала орендну плату у грошовій формі за 2017, 2018, 2019, 2020 роки (т. 1 а.с. 49-52; 151-164).

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо розірвання договору оренди землі

Відповідно до статті 1Закону України«Про орендуземлі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Аналогічні положення викладено у частині 1 статті 93 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 2Закону України«Про орендуземлі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно статті 13Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 15Закону України«Про орендуземлі» визначено істотні умови договору оренди, якими, зокрема є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частин 1, 2 статті 21Закону України«Про орендуземлі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Положеннями статей 24, 25Закону України«Про орендуземлі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Орендар, у свою чергу, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини 1 статті 611 ЦК України).

Згідно частин 3, 4 статті 31Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 статті 32Закону України«Про орендуземлі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом «д» частини 1 статті 141ЗК України визначено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз наведених положень законодавствадає можливість зробити висновок, що як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17.

Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору. При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17, постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 у справі № 922/367/21, від 23 березня 2021 року у справі № 922/2754/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №313/780/19, від 14 червня 2022 року у справі № 923/614/21, від 31 липня 2020 року у справі № 479/1073/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Разом з тим згідно із частиною 2 статті 651ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові від 27 листопада 2018 року у справі№ 912/1385/17 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Надаючи правову оцінку вимозі ОСОБА_1 , щодо розірвання договору суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пунктом 11 Договору оренди землі передбачено внесення орендної плати рівними частками (по 1/3) в строки - до 20 серпня, до 20 жовтня, до 20 грудня поточного року. Тоді як відповідно до копії відомості № 2522 від 25 лютого 2020 року з Державного реєстру фізичних осіб платників податків та відомостей на виплату готівки, орендна плата за 2017-2019 роки вносилася щороку одним платежем у різні місяці.

Колегія суддів погоджується з висновками викладеними в оскаржуваному рішенні щодо істотного порушення прав позивача, оскільки остання мала обґрунтовані очікування, що відповідач буде належним чином виконувати умови договору та сплачувати орендну плату у рівних частинах трьома платежами протягом серпня - грудня кожного року. Однак дана умова не виконувалася, що позбавило позивача можливості використовувати кошти отримані як орендна плата у передбачені договором строки.

Щодо стягнення орендної плати

Надаючи правову оцінку рішенню суду щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення орендної плати, індексу інфляції, 3% річних та пені суд апеляційної інстанції беручи до уваги вищезазначені норми права звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістомстатті 80ЦПК Українидостатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи матеріали справи колегія суддів звертає увагу на недоведеність отримання орендної плати за 2016 рік саме ОСОБА_1 , тоді як позиція відповідача, що зерно в рахунок орендної плати видавалося родичам позивача, яких всі знають, не спростовує факту недотримання умов договору.

У свою чергу виплата орендної плати за 2017-2019 роки підтверджується власноручно підписаними позивачем додатками до відомостей. Орендна плата за 2017 та 2018 роки була проведена у серпні місяці кожного року, а у 2019 році у грудні місяці. При цьому як вбачаєтеся з копій відомостей розмір орендної плати виплаченої ОСОБА_1 є більшим, ніж передбачено договором та перекриває розмір індексу інфляції, 3% річних та пені за несвоєчасну виплату орендної плати за 2019 рік.

Разом з тим, щодо стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за 2016 рік, суд апеляційної інстанції приймає до уваги заяву відповідача про застосування до спірних правовідносин щодо стягнення орендної плати строку позовної давності.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) у своїх рішеннях надав тлумачення позовної давності, як законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплата останнього платежу за 2016 рік передбачена до 20 грудня, а позивач звернулася до суду лише 30 березня 2020 року, тобто після спливу трьох річного строку позовної давності.

Щодо оскарження додаткового рішення

Відповідно до положень статті 270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини 1 статті 270 ЦПК України).

Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2023 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сенкевича В.І. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути витрати на правничу допомогу на загальну суму 31900 грн.; в тому числі 10000 грн. гонорару успіху. До зазначеної заяви додано акт прийому-передачі до договору про надання правової допомоги №б/н від 17 лютого 2020 року з врахуванням додаткової угоди № 1 від 16 березня 2021 року.

Згідно із частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги не містять заперечень щодо висновків суду першої інстанції викладених в додатковому рішенні. Позивачем не надано жодних обґрунтувань та доказів його неправомірності.

У свою чергу суд першої інстанції вірно звернув увагу, що при розгляді справи було вирішено питання розподілу судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог. Факту підтвердження відповідною квітанцією до прибуткового касового ордеру типової форми, яка б дійсно свідчила про отримання грошових коштів, зазначених в заяві про ухвалення додаткового рішення, не вбачається.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, оцінюючи докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря 2016» слід залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Котелевськогорайонного судуПолтавської областівід 11січня 2023рокув частині відмови у сплаті орендної плати за 2016 рік змінити відмовивши з підстав пропуску позовної давності.

Додаткове рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 30 січня 2023 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки зарезультатами розглядуапеляційної скаргизмінилася лишепідстава відмовиу задоволенніпозову щодосплати орендної плати за 2016 рік, колегія суддів не вбачає підстав для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря 2016» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Котелевськогорайонного судуПолтавської областівід 11січня 2023рокув частині відмови у сплаті орендної плати за 2016 рік змінити відмовивши з підстав пропуску позовної давності.

Додаткове рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 30 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 25 вересня 2023 року

Головуючий С.А. Гальонкін

Судді Г.Л. Карпушин

О.Ю. Кузнєцова