Рішення

від 02.10.2023 по справі 910/9922/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2023Справа № 910/9922/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства «Луцькреклама»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон аутдор»

про стягнення 886 181, 56 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Луцькреклама» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон аутдор» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 886 181, 56 грн., з яких: 870 877, 72 грн - основного боргу та 15 303, 84 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 01-02/57ТК тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами від 01.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 позовну заяву Комунального підприємства «Луцькреклама» залишено без руху. Встановлено Комунальному підприємству «Луцькреклама» строк для усунення недоліків позовної заяви.

04.07.2023 до суду надійшла заява Комунального підприємства «Луцькреклама» про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

10.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що договір тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами є невід`ємною частиною строкового документу дозвільного характеру, а тому всі щомісячні (періодичні, чергові) платежі за ним відстрочені на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування. Тож, на думку відповідача, оскільки воєнний стан продовжує діяти на даний час відсутні підстави для стягнення з відповідача періодичних чергових платежів за договором.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішень виконавчого комітету Луцької міської ради від 19.06.2008 № 406-4, від 05.09.2008 № 609-2, від 09.06.2010 № 366-1, від 25.03.2010 № 181-7, від 19.05.2021 № 398-1, від 27.12.2007 № 863-5, від 29.12.2004 № 495, від 28.07.2005 № 236, від 06.04.2016 № 207-2, від 05.07.2005 № 200, від 06.12.2005 № 425, від 04.03.2020 № 146-1, від 06.12.2005 № 425, від 07.08.2019 № 461-1 Товариству з обмеженою відповідальністю «Октагон аутдор» надані/продовжені дозволи на розміщення зовнішньої реклами: № 96, № 95, № 80, № 27, № 15, № 6, № 462, № 461, № 460, № 274/2, № 199, № 197, № 173, № 172, № 171, № 170, № 168, № 167, № 166, № 157, № 158, № 161, № 162, № 163, № 164, № 165, № 156.

01.04.2020 між Комунальним підприємством «Луцькреклама» (далі - уповноважена особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октагон аутдор» (далі - розповсюджувач зовнішньої реклами) укладено договір № 01-02/57ТК тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами, умовами якого передбачено, що у відповідності до умов цього договору та порядку розміщення зовнішньої реклами на території Луцької міської територіальної громади, затвердженого рішенням виконавчого комітету (далі - Порядок), Уповноважена особа передає Розповсюджувачу зовнішньої реклами у тимчасове користування місце для розташування засобу зовнішньої реклами (далі - ЗЗР) за адресою вказаною у додатку, який є невід?ємною частиною цього договору, згідно з виданим у встановленому порядку дозволом на розміщення зовнішньої реклами (далі - дозвіл), а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане місце за цільовим призначенням - для розміщення ЗЗР, здійснює оплату за тимчасове користування місцем та звільняє місце після закінчення терміну дії (анулювання) Дозволу та/або цього Договору в частині наданого права користування місцем, на яке анульовано/припинено дію Дозволу та/або цього Договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, місце надається для розміщення виключно тих засобів, що вказані у додатку до цього Договору.

Згідно п. 3.1. договору, плата встановлюється виконавчим комітетом Луцької міської ради та сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі цього Договору та/або рахунків-фактур, наданих Уповноваженою особою.

Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов?язаний отримати рахунок на сплату коштів за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця та провести оплату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.3.та п. 3.4. договору, плата визначається з врахуванням площі місця, базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів. Нарахування Плати, яка вказана по кожному ЗЗР у Додатку до цього Договору, проводиться у порядку, визначеному виконавчим комітетом міської ради.

Нарахування Плати здійснюється з дати прийняття рішення виконавчим комітетом міської ради щодо видачі Дозволу. На суму Плати нараховується податок на додану вартість. В разі анулювання Дозволу та здійснення демонтажу ЗЗР, датою припинення нарахувань по цьому Договору, є десятий робочий день з дня прийняття (винесення) рішення про анулювання такого документа, згідно з вимогами Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності».

За умовами п. 3.5. договору, плата сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісяця шляхом перерахування коштів на рахунок Уповноваженої особи та зараховується до бюджету Луцької міської територіальної громади в порядку, визначеному Луцькою міською радою. Сплата коштів розповсюджувачем зовнішньої реклами є підтвердженням ним визнання нормативно-правових та локальних актів, які регулюють порядок нарахування плати. Допускається авансове перерахування грошових коштів.

Пунктом 3.9. договору визначено, що за несвоєчасно проведену оплату розповсюджувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набуває чинності з дати прийняття рішення виконавчим комітетом міської ради про надання дозволу, його підписання сторонами, а в окремих випадках з врахуванням ч. 3 ст. 631 ЦК України (п. 6.1. договору).

Додатками № 1 від 01.04.2020, № 5 від 01.12.2020, № 6 від 12.01.2020 та № 11 від 06.12.2021 до договору № 01-02/57ТК тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами від 01.04.2020 сторони погодили адресну програму розміщення засобів зовнішньої реклами.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 173-1 від 23.03.2022 «Про часткове звільнення розповсюджувачів зовнішньої реклами від плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади» з метою полегшення фінансового навантаження на рекламні компанії, власників рекламних засобів та підтримки малого, середнього і великого підприємництва, виконавчий комітет міської ради вирішив з 24.02.2022 нарахування плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комінальній власності Луцької міської територіальної громади, проводити у розмірі 50 % від повної вартості на період до прийняття відповідного рішення виконавчим комітетот Луцької міської ради.

Комунальному підприємству «Луцькреклама» доручено провести перерахунок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади (п. 2 рішення).

Як зазначає позивач, відповідач користується місцями, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади, для розташування рекламних засобів, проте оплату за таке користування здійснює не у повному обсязі.

Позивачем було виставлено відповідачу на оплату наступні рахунки: № 660 від 09.05.2023 на суму 59 202, 91 грн, № 516 від 07.04.2023 на суму 61 638, 38 грн, № 370 від 10.03.2023 на суу 61 638, 38 грн, № 252 від 14.02.2023 на суму 126 039, 22 грн, № 468 від 31.03.2022 на суму 58 567, 50 грн, № 525 від 18.04.2022 на суму 57 665, 00 грн, № 707 від 17.05.2022 на суму 57 665, 00 грн, № 858 від 15.06.2022 на суму 57 665, 00 грн, № 1004 від 12.07.2022 на суму 54 993, 12 грн, № 1152 від 15.08.2022 на суму 57 665, 00 грн, № 1298 від 15.09.2022 на суму 57 665, 00 грн, № 1443 від 11.10.2022 на суму 57 665, 00 грн, № 1658 від 14.11.2022 на суму 54 878, 33 грн, № 1816 від 19.12.2022 на суму 53 307, 26 грн, № 76 від 17.01.2023 на суму 66 509, 31 грн, № 223 від 07.02.2023 на суму 66 509, 31 грн, які були оплачені відповідачем частково на суму 138 396, 00 грн, що не заперечується відповідачем, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 870 877, 72 грн.

Також, позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 01-06/04 від 17.01.2023 про сплату заборгованості за договором № 01-02/57ТК тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами від 01.04.2020, що підтверджується копією фіскального чеку від 17.01.2023.

Відповідач на вищезазначену претензію відповідь не надав.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг за період з лютого 2022 по травень 2023, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 870 877, 72 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 303, 84 грн - пені з період з 01.12.2022 по 31.05.2023.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд зазначає, що розміщення об`єктів зовнішньої реклами врегульовано Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 та місцевим Порядком розміщення реклами.

У відповідності до статті 1, частини першої статті 16 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Відповідно до п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

У відповідності до п. 23 та п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Судом встановлено, що на підставі рішень виконавчого комітету Луцької міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Октагон аутдор» надані/продовжені дозволи на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 01.04.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами № 01-02/57ТК.

Також, між сторонами підписано адресні переліки, які є невід`ємними частинами договору, та в яких зазначено адресу рекламних засобів.

Згідно п. 33 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Згідно п. 3.1. договору, плата встановлюється виконавчим комітетом Луцької міської ради та сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі цього Договору та/або рахунків-фактур, наданих Уповноваженою особою.

Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов?язаний отримати рахунок на сплату коштів за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця та провести оплату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.3.та п. 3.4. договору, плата визначається з врахуванням площі місця, базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів. Нарахування Плати, яка вказана по кожному ЗЗР у Додатку до цього Договору, проводиться у порядку, визначеному виконавчим комітетом міської ради.

Нарахування Плати здійснюється з дати прийняття рішення виконавчим комітетом міської ради щодо видачі Дозволу. На суму Плати нараховується податок на додану вартість. В разі анулювання Дозволу та здійснення демонтажу ЗЗР, датою припинення нарахувань по цьому Договору, є десятий робочий день з дня прийняття (винесення) рішення про анулювання такого документа, згідно з вимогами Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності».

Тобто, за умовами укладено між сторонами договору, обов`язок з отримання рахунок на сплату коштів за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР покладений на відповідача.

В той же час, як встановлено судом вище, позивачем було виставлено відповідачу на оплату рахунки: № 660 від 09.05.2023, № 516 від 07.04.2023, № 370 від 10.03.2023, № 252 від 14.02.2023, № 468 від 31.03.2022, № 525 від 18.04.2022, № 707 від 17.05.2022, № 858 від 15.06.2022, № 1004 від 12.07.2022, № 1152 від 15.08.2022, № 1298 від 15.09.2022, № 1443 від 11.10.2022, № 1658 від 14.11.2022, № 1816 від 19.12.2022, № 76 від 17.01.2023, № 223 від 07.02.2023, які були оплачені відповідачем частково на суму 138 396, 00 грн, що не заперечується відповідачем, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 870 877, 72 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що договір тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами є невід`ємною частиною строкового документу дозвільного характеру, а тому всі щомісячні (періодичні, чергові) платежі за ним відстрочені на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування.

З приводу вказаних тверджень відповідача, суд зазначає наступне.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Відповідно до підпункту 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 18.03.2022 установлено, що строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними відстрочуються на строк, зазначений у цьому підпункті (крім строку дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор та плати за такі ліцензії).

Суд зазначає, що у даному випадку плата за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами стягується позивачем на підставі укладеного між сторонами договору № 01-02/57ТК тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами від 01.04.2020, який є чинним.

При цьому, суд зазначає, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 173-1 від 23.03.2022 «Про часткове звільнення розповсюджувачів зовнішньої реклами від плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади» з метою полегшення фінансового навантаження на рекламні компанії, власників рекламних засобів та підтримки малого, середнього і великого підприємництва, виконавчий комітет міської ради вирішив з 24.02.2022 нарахування плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комінальній власності Луцької міської територіальної громади, проводити у розмірі 50 % від повної вартості на період до прийняття відповідного рішення виконавчим комітетот Луцької міської ради.

Комунальному підприємству «Луцькреклама» доручено провести перерахунок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади (п. 2 рішення).

Тобто, відповідачу нараховується плата за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами у розмірі 50 % від повної вартості.

Крім того, як вказує позивач та не заперечується відповідачем у відзиві, ним за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у період з лютого 2022 по травень 2023 було сплачено на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 138 396, 00 грн.

Тобто, відповідач своїми конклюдентними діями підтвердив наявність у нього обов`язку зі сплати плати за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені умови договору № 01-02/57ТК тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами від 01.04.2020 обов`язок відповідача по оплаті наданих й прийнятих послуг за період з лютого 2022 по травень 2023 на момент розгляду даної справи настав.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон аутдор» перед позивачем за договором № 01-02/57ТК тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами від 01.04.2020 становить 870 877, 72 грн.

Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу у розмірі 870 877, 72 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 01-02/57ТК тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами від 01.04.2020 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 870 877, 72 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 303, 84 грн - пені з період з 01.12.2022 по 31.05.2023.

Пунктом 3.9. договору визначено, що за несвоєчасно проведену оплату розповсюджувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 303, 84 грн - пені з період з 01.12.2022 по 31.05.2023.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Луцькреклама» - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон аутдор» (вул. Велика Васильківська, буд. 72, поверх № 10, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 34729203) на користь Комунального підприємства «Луцькреклама» (вул. Л. Українки, буд. 28, м. Луцьк, 43016, ідентифікаційний код - 32964234) 870 877 (вісімсот сімдесят тисяч вісімсот сімдесят сім) грн 72 коп. - заборгованості, 15 303 (п`ятнадцять тисяч триста три) грн 84 коп. - пені та 13 292 (тринадцять тисяч двісті дев`яносто дві) грн 73 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков