Рішення

від 03.10.2023 по справі 910/11195/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2023Справа № 910/11195/23За позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Фарм"

про стягнення 126159,49 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Фарм" про стягнення 126159,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 20.43.0000000595 від 13.08.2021.

Ухвалою суду від 17.07.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.07.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 17.07.2023.

Ухвалою суду від 27.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600035537829 ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 07.08.2023.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду від 27.07.2023.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.08.2021 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Фарм" (позичальник) укладено кредитний договір № 20.43.0000000595.

Згідно з умовами п. А2 договору, ліміт цього договору: 100000,00 грн на фінансування поточної діяльності.

У відповідності до п. А3 договору, термін повернення кредиту 09.08.2024. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток №1 до цього договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за наведеною формулою. Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 (-ти) днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 09.08.2024.

Відповідно до п. А6 договору, за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних.

Пунктом А8 договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому, день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360"). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день. Розподіл внесених коштів на погашення кредиту проводиться у відповідну дату згідно з Графіком платежів.

У відповідності до п. А10, А11 договору, позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно з Графіком платежу та, в разі дострокового погашення кредиту, згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з Графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту. Позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,000001% від суми встановленого у п. А2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому договору.

В п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.5 п. 2.2 договору визначено, що позичальник зобов`язується: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору; сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього Договору.

Відповідно до п. 4.10 договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту.

Згідно з п. 4.11 договору нарахування процентів та комісії здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно з п. 6.2 договору цей договір у частині п. 4.4 договору (щодо сплати винагороди за відкриття позичкового рахунку) набирає чинності з моменту підписання даного договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором.

У додатку №1 до кредитного договору, сторони погодили графік погашення, а також суми кредиту, процентів та комісії за кожний період.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 100000,00 грн (копія меморіального ордеру №TR.18800227.27906.70198 від 13.08.2021 в матеріалах справи).

До матеріалів справи долучено виписку по особовому рахунку відповідача за період з 13.08.2021 по 28.05.2023, з якої вбачається погашення відповідачем тіла кредиту на суму 12532,37 грн. Відповідачем було сплачено відсотків за користування кредитом на суму 10133,77 грн. За комісією відповідачем було сплачено грошові кошти у розмірі 4740,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач зобов`язання щодо погашення кредиту не виконав, грошові кошти згідно умов договору у повному обсязі не повернув, внаслідок чого у ТОВ "Київ-Фарм" виникла заборгованість: по тілу кредиту у розмірі 87467,63 грн.

21.04.2023 позивач надіслав відповідачу вимогу від 18.04.2023, в якій просив погасити поточну заборгованість по кредиту в сумі 117006,32 грн до 25.04.2023.

Проте, вимога банку залишена ТОВ "Київ-Фарм" без задоволення та відповіді.

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором № 20.43.0000000595 від 13.08.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість, наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, 21.04.2023 позивач направив відповідачу Вимогу від 18.04.2023, в якій вказав на існування у відповідача прострочення, та просив погасити всю поточну заборгованість у розмірі 117006,32 грн у строк до 25.04.2023.

Отже, враховуючи вищевикладене, банк має право нараховувати проценти за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору № 20.43.0000000595 від 13.08.2021 до 25.04.2023 (закінчення строку кредитування).

З розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, вбачається, що банк нараховує позивальнику проценти до 14.05.2023, що суперечить вищенаведеним правилам нарахування процентів.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок процентів за користування кредитом та дійшов висновку, обґрунтованим розміром процентів є 20415,09 грн, які нараховані до 25.04.2023 включно.

Суд перевірив розрахунок винагороди, здійснений позивачем та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним. Тобто з відповідача підлягає стягненню винагорода у сумі 11850,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого станом на 14.05.2023 у ТОВ "Київ-Фарм" виникла заборгованість, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 87467,63 грн, по відсоткам у сумі 20415,09 грн та по винагороді у розмірі 11850,00 грн.

Відповідачем не надано суду доказів в спростування обставин наявності у нього заборгованості у визначеному судом розмірі та підтвердженої матеріалами справи. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Суд вважає позов в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 87467,63 грн, відсотків за користування кредитом у розмірі 20415,09 грн та винагороди у розмірі 11850,00 грн обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У п. 5.8 Кредитного договору № 20.43.0000000595 від 13.08.2021 визначено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Таким чином, на думку позивача, він має право заявити до стягнення з відповідача штраф у розмірі 6000,00 грн (1000,00 грн + 5000,00 грн).

Однак, суд зазначає, що відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Крім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, оскільки передбачений умовами Кредитного договору № 20.43.0000000595 від 13.08.2021 штраф нараховується саме за прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором, враховуючи умови п.п. 15 та 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Акцент-Банк" в частині стягнення з ТОВ "Київ-Фарм" штрафу у розмірі 6000,00 грн.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин, позовні вимоги визначаються судом обгрунтованими в частині та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Фарм" (02166, місто Київ, вулиця Волкова, будинок 22, квартира 4; ідентифікаційний код 30681928) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок 11; ідентифікаційний код 14360080) заборгованість по тілу кредиту у розмірі 87467 (вісімдесят сім тисяч чотириста шістдесят сім) грн 63 коп., заборгованість по відсоткам у сумі 20415 (двадцять тисяч чотириста п`ятнадцять) грн 09 коп., заборгованість по винагороді в сумі 11850 (одинадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп. та судовий збір у сумі 2556 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) грн 35 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 6000,00 грн та відсотків у розмірі 426,77 грн - відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко