Ухвала

від 03.10.2023 по справі 910/15300/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

03.10.2023Справа № 910/15300/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши

позовну заяву Державного підприємства «Міжнародний аеропорт "Бориспіль"», Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)», м. Київ

про стягнення 148 768,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт "Бориспіль"» (далі - ДП «МА «Бориспіль»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» (далі - ТзОВ «ДХЛ Логістика (Україна)»/відповідач) про стягнення 148 768,64 грн, у тому числі: 104 940,91 грн - основного боргу, 37 366,50 грн - пені, 2 301,10 грн - 3% річних та 4 160,13 грн - інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-42 від 29.05.2015.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно п. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Суд зазначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №916/142/19.

У постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц судом зазначено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, Верховний Суд у постанові від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц висловив правову позицію, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно, вимог іпотекодержателя.

Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи питання територіальної підсудності категорії справ щодо стягнення заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном, у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 дійшла висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Як вбачається зі змісту викладених у позовній заяві вимог, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-42 від 29.05.2015, укладеного між ДП «МА «Бориспіль» та ТзОВ «ДХЛ Логістика (Україна)».

Так, відповідно до п. 1.1. договору, у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування нежитлового приміщення №78 на другому поверсі бізнес-центру вантажного терміналу, площею 16,2 кв.м., з метою розміщення офісу, балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, наведені у таблиці.

Згідно з актом приймання-передачі державного майна, нежитлове приміщення №78 на другому поверсі бізнес-центру вантажного терміналу, площею 16,2 кв.м., розміщене за адресою: 08307, Київська область, місто Бориспіль, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

За таких обставин, приймаючи до уваги наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, та зважаючи на те, що спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-42 від 29.05.2015, яке знаходиться в Київській області, суд дійшов висновку, що він має вирішуватись за місцезнаходженням майна, відповідно матеріали справи підлягають передачі на розгляд Господарському суду Київської області.

За змістом ч. 3 ст. 31 ГПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст. 27, 30, 31, 232, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Державного підприємства «Міжнародний аеропорт "Бориспіль"» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» про стягнення 148 768,64 грн разом з доданими до неї матеріалами передати за підсудністю на розгляд Господарського суду Київської області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» та пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук