Рішення

від 21.09.2023 по справі 911/1290/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2023 р. м. Київ Справа №911/1290/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛГ-Груп» (61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. 37/34)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАН Трейдінг» (07400, Київська обл., м. Бровари, бульв. Незалежності, буд. 16, оф. 606)

про стягнення 297579,64 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛГ-Груп» (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАН Трейдінг» (далі відповідач) про стягнення 297579,64 грн, з яких 202320,00 грн основного боргу, 29599,69 грн пені, 7466,44 грн 3% річних та 58193,51 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки від 26.12.2018 №А26/12/2018 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строк, визначений договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.05.2023 у справі №911/1290/23 позовну прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.06.2023. Ухвала суду від 09.05.2023 про відкриття провадження у справі №911/1290/23 направлена судом позивачу на його електронну адресу, наявну в матеріалах справи, та відповідачу поштовим відправленням №0600026937776 від 15.05.2023, яке відділенням поштового зв`язку за місцем обслуговування відповідача було повернуто суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У підготовче засідання 01.06.2023 з`явився позивач, відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, ухвалою суду від 01.06.2023 підготовче засідання у справі №911/1290/23 відкладено на 22.06.2023. Ухвала суду від 01.06.2023 про відкладення підготовчого засідання направлена судом відповідачу 06.06.2023 поштовим відправленням №0600028147047, яке відділенням поштового зв`язку за місцем обслуговування відповідача було повернуто суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У підготовче засідання 22.06.2023 з`явився позивач, відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 27.07.2023. Про призначення справи до судового розгляду по суті на 27.07.2023 відповідача повідомлено ухвалою суду від 22.06.2023, яка направлена відповідачу 29.06.2023 поштовим відправленням №0600030241190, яке відділенням поштового зв`язку за місцем обслуговування відповідача було повернуто суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

27.07.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, ухвалою від 02.08.2023 судове засідання перепризначено на 07.09.2023.

В судове засідання 07.09.2023 з`явився позивач, який підтримав позовні вимоги, відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошено перерву на 21.09.2023.

У судове засідання 21.09.2023 сторони не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст.6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

За приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач неодноразово повідомлявся судом про наявність справи №911/1290/23 шляхом направлення відповідачу рекомендованих поштових відправлень з відповідними ухвалами суду на адресу місцезнаходження відповідача відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Суд також зазначає, що відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. При цьому відповідач не повідомляв суд про зміну свого місцезнаходження, що також вказує на те, що місцезнаходження відповідача м. Бровари, бул.Незалежності, буд.16, оф.606, не змінювалось.

Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідач у судові засідання не з`являвся, відзив на позов на подав, про поважні причини неявки та неподання відзиву суд не повідомляв. Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами за відсутності сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких вони ґрунтуються, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

26.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛГ-Груп» (позивач) в якості постачальника та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАН Трейдінг» (відповідач) в якості покупця був укладений договір поставки №А26/12/2018 (далі договір №А26/12/2018 відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник (позивач) зобов`язався передавати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець (відповідач) зобов`язався проводити оплату за товар і приймати його на умовах даного договору.

Пунктами 1.2 та 1.3 договору №А26/12/2018 сторони погодили, що купівля-продаж товару здійснюється на підставі видаткової накладної, а загальна вартість даного договору становить суму всіх видаткових накладних.

Відповідно до п.3.1 договору №А26/12/2018 товар постачається на умовах самовивозу.

Порядок визначення ціни товару сторони встановили в п.4.1 договору №А26/12/2018, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставляти товари за цінами та в асортименті, які зазначені у видаткових накладних. Порядок оплати товару сторони визначили в п.4.3 договору №А26/12/2018, відповідно до якого оплата покупцем товару здійснюється на умовах 100% передплати відповідно до рахунку постачальника або впродовж 7 календарних днів після поставки товару шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п.7.2 договору №А26/12/2018 за несвоєчасну оплату товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від суми неоплаченого товару.

Також в матеріалах справи містяться копії видаткових накладних про прийняття відповідачем матеріальних цінностей (партій поставленого товару, а саме рибних консерв) від позивача, які є доказом поставки відповідних партій товару. Відповідно до вказаних видаткових накладних позивачем відповідачу у періоді з 20 по 28 грудня 2021 за договором № А26/12/2018 було поставлено товар на загальну суму 328320,00 грн, а саме:

№ видаткової накладноїДата видаткової накладноїСума поставленого товару204520.12.202140752,00 грн210121.12.2021228211,20 грн213728.12.202159356,80 грнВсього: 328320,00 грнВказані видаткові накладні на загальну суму 328320,00 грн підписані з боку позивача та відповідача.

Також в матеріалах справи містяться:

- копія виставленого позивачем відповідачу рахунку на оплату №579 від 06.12.2021 на загальну суму 328320,00 грн для оплати відповідачем зазначених партій товару,

- копії платіжних доручень позивача про часткову оплату товару (а саме платіжного доручення №274 від 06.12.2021 на суму 66000,00 грн, платіжного доручення №290 від 29.12.2021 на суму 35000,00 грн та платіжного доручення №18 від 31.01.2022 на суму 25000,00 грн) всього на загальну суму 126000,00 грн (66000+35000+25000=126000).

Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем (неоплачений відповідачем залишок вартості товару, який був поставлений позивачем відповідачу у періоді з 20 по 28 грудня 2021 за договором №А26/12/2018) становить 202320,00 грн (328320,00-126000=202320).

У зв`язку із виникненням простроченого основного боргу відповідача перед позивачем в сумі 202320,00 грн за договором №А26/12/2018 позивач звернувся до відповідача з претензією від 03.01.2023 №0301/23 про сплату основного боргу в сумі 202320,00 грн та штрафних санкцій. Вказана претензія позивача була залишена відповідачем без відповіді.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач порушив строк оплати поставленого відповідачу у періоді з 20 по 28 грудня 2021 товару за договором А26/12/2018, у зв`язку з чим відповідно до п.7.2 договору №А26/12/2018 та ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України з відповідача підлягає стягненню 202320,00 грн основного боргу, 29599,69 грн пені (за період прострочення з 21.01.2022 по 30.07.2022), 7466,44 грн 3% річних (за періоди прострочення з 01.02.2022 по 25.04.2023 449 днів) та 58193,51 грн інфляційних втрат (за періоди прострочення з лютого 2022 по березень 2023).

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі копіями письмових доказів, суд виходить з того, що між сторонами на підставі підписаного ними договору поставки №А26/12/2018 від 26.12.2018 виникли майнові правовідносини за договором поставки, який є різновидом договору купівлі-продажу.

Так, відповідно до ч.1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Також відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У ст.629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права pacta sunt servanda, відповідно до якого договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи умову в п.4.3 договору №А26/12/2018, відповідно до якого оплата покупцем товару здійснюється на умовах 100% передплати відповідно до рахунку постачальника або впродовж 7 календарних днів після поставки товару шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника, суд приходить до висновку про те, що відповідач повинен був оплатити поставлений йому товар в будь-якому разі не пізніше 7 календарних днів після поставки товару, тобто в такі строки:

№ видаткової накладноїДата видаткової накладноїСума поставленого товаруСтрок оплати204520.12.202140752,00 грнДо 28.12.2021210121.12.2021228211,20 грнДо 28.12.2021213728.12.202159356,80 грнДо 04.01.2022Всього: 328320,00 грн В той же час відповідач поставлений йому товар на загальну суму 328320,00 грн оплатив лише частково, а саме в сумі 126000,00 грн, тобто відповідач порушив умови договору №А26/12/2018 та взяті на себе зобов`язання перед позивачем щодо повної та своєчасної оплати за товар.

Відповідно до положень ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт поставки товару позивачем відповідачу на загальну суму 328320,00 грн за договором №А26/12/2018 підтверджується видатковими накладними, а також податковими накладними до них, копії яких містяться в матеріалах справи і які є належними та допустимими доказами отримання відповідачем товару, визначеного в цих документах на суму, що в них зазначена.

Відповідач факту отримання від позивача товару не заперечив та не спростував, правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за отриманий товар у повному обсязі не надав.

Факт часткової (неповної) оплати відповідачем товару та виникнення у зв`язку з цим основного боргу відповідача в розмірі 202320,00 грн (328320,00-126000,00=202320) підтверджується копіями платіжних доручень №274 від 06.12.2021 на суму 66000,00 грн, №290 від 29.12.2021 на суму 35000,00 грн та №18 від 31.01.2022 на суму 25000,00 грн про часткову оплату товару.

Таким чином, оскільки строк оплати за договором №А26/12/2018 настав, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку про те, що основний борг відповідача в сумі 202320,00 грн матеріалами справи підтверджений та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару позивачем нараховано відповідачу 29599,69 грн пені (за період прострочення з 21.01.2022 по 30.07.2022), 7466,44 грн 3% річних (за періоди прострочення з 01.02.2022 по 25.04.2023 449 днів) та 58193,51 грн інфляційних втрат (за періоди прострочення з лютого 2022 по березень 2023).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.7.2 договору №А26/12/2018 сторони встановили відповідальність покупця (відповідача) за несвоєчасну оплату товару у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що цей розрахунок відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в частині стягнення 7466,44 грн 3% річних та 58193,51 грн інфляційних втрат позову є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що позивачем нараховано 29599,69 грн пені за період прострочення з 21.01.2022 по 30.07.2022, при цьому позивачем не враховано, що відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Розрахунок позивача щодо пені містить помилки внаслідок неправильного визначення позивачем кінцевого строку (календарної дати) для сплати відповідачем основного боргу, що потягло за собою неправильне визначення позивачем календарної дати (початку) виникнення прострочення основного боргу та календарної дати припинення нарахування пені, враховуючи норму ч.6 ст.232 Господарського кодексу України про припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування пені за даних обставин справи є можливим за такі періоди прострочення оплати:

-за товар, поставлений за накладною №2045 від 20.12.2021, - за період прострочення з 29.12.2021 по 29.05.2022;

-за товар, поставлений за накладною №2101 від 21.12.2021, - за період прострочення з 29.12.2021 по 29.05.2022;

-за товар, поставлений за накладною №2137 від 28.12.2021, - за період прострочення з 05.01.2022 по 05.07.2022.

Перевірений та виконаний судом розрахунок пені у межах заявленого позивачем періоду нарахування (з 21.01.2022 по 30.07.2022) з урахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України наводиться в таблиці нижче, а саме:

№ та дата видаткової накладноїСума поставленого товаруСтрок оплатиЧасткова оплата (дата та сума)Період прострочення та сума простроченого боргу за договоромПеріод нарахування пені (у межах з 21.01 по 30.07.2022)Сума пені123 45 = (2-4)67 06.12.2021 66000,00 грн №2045 від 20.12.202140752,00 грнДо 28.12.202129.12.2021 35000,00 грн № 2101 від 21.12.2021228211,20 грнДо 28.12.202131.01.2022 25000,00 грн №2137 від 28.12.202159356,80 грнДо 04.01.2022 З 29.12.2021 по 29.12.2021 202963,20 грн -не заявлено позивачем З 30.12.2021 по 04.01.2022 167963,20 грнне заявлено позивачем З 05.01.2022 по 31.01.2022 227320,00 грнз 21.01.2022 по 31.01.20221370,15 З 01.02.2022 202320 грнЗ 01.02.2022 по 29.05.202213081,51 з 30.05.2022 по 05.07.2022 від суми 59356,80 грн2813,35Всього: 328320,00 грн 126000,00 грн 17265,01 грнОтже, позовні вимоги про стягнення пені в загальній сумі 29599,69 грн підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 17265,01 грн, а в частині стягнення 12334,68 грн пені суд відмовляє з огляду на безпідставність цієї частини позовних вимог.

За правилами ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч.1 ст.14 цього Кодексу суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (п.1 ч.2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за договором №А26/12/2018 202320,00 грн основного боргу, 17265,01 грн пені, 7466,44 грн 3% річних та 58193,51 грн інфляційних втрат, а в частині стягнення 12334,68 грн пені суд відмовляє.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір платіжною інструкцією №7315 від 10.04.2023 в сумі 4317,79 грн та платіжною квитанцією №4617 від 27.04.2023 в сумі 145,90 грн, всього в загальній сумі 4463,69 грн.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням судом позовних вимог сплачений позивачем судовий збір в сумі 4463,69 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 4278,67 грн (4463,69 : 297579,64 х (202320,00 + 17265,01 + 7466,44 + 58193,51) = 4278,67).

Також позивачем в позовній заяві заявлено в якості судових витрат 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Щодо судових витрат позивача на надання професійної правничої (правової) допомоги суд зазначає наступне.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України на суд покладено обов`язок розподілу судових витрат, а статтею 238 цього Кодексу визначено, що у резолютивній частині рішення зазначається у т.ч. про розподіл судових витрат.

У позовній заяві міститься попередній орієнтовний розрахунок судових витрат позивача, який складається, зокрема, з витрат на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до позовної заяви додані наступні докази (копії):

1)договір про надання правової (правничої) допомоги №07/02 від 07.02.2019, укладений між позивачем та адвокатом позивача Бойчун Н.Д.,

2)додатковий договір №7 від 31.12.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги №07/02 від 07.02.2019, відповідно до якого строк дії договору про надання правової (правничої) допомоги №07/02 від 07.02.2019 продовжено до 31.12.2025,

3)додатковий договір №9 від 05.04.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги №07/02 від 07.02.2019, відповідно до якого гонорар адвоката у зв`язку із представництвом позивача в Господарському суді Київської області у справі про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАН Трейдінг» за договором поставки №А26/12/2018 становить 25000,00 грн, з яких 15000,00 грн підлягають сплаті клієнтом (позивачем) адвокату протягом 5 календарних днів з дня укладення цього додаткового договору №9 від 05.04.2023, а решта суми гонорару в розмірі 10000,00 грн сплачується клієнтом після стягнення суми боргу та витрат на правову допомогу з відповідача протягом 5 календарних днів з дня надходження таких коштів на рахунок клієнта (позивача),

4)платіжну інструкцію №7316 від 10.04.2023, з якої вбачається, що позивач сплатив адвокату позивача Бойчун Н.Д. грошові кошти в сумі 15000,00 грн в якості оплати правової допомоги згідно з додаткового договору №9 від 05.04.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги №07/02 від 07.02.2019,

5)ордер від 27.04.2023 на представництво інтересів позивача адвокатом Бойчун Н.Д.

Частинами 1 та 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок наведений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (пункт 21) та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (пункт 5.40).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

В процесі розгляду судом даної справи від відповідача клопотання про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи заявлено не було.

Разом з тим, у постанові від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/16322/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Здійснивши аналіз доказів, поданих позивачем в обґрунтування витрат на правову допомогу, суд відмічає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу в загальному розмірі 25000,00 грн складаються з двох частин (сум), а саме:

1) суми 15000,00 грн, що фактично сплачена позивачем адвокату у зв`язку із представництвом останнім інтересів позивача в Господарському суді Київської області у цій справі №911/1290/23; та

2) суми 10000,00 грн, яка фактично ще не була сплачена позивачем адвокату і сплата якої залежить від фактичного стягнення суми боргу з відповідача на банківський рахунок позивача. Тобто вказана частина гонорару в сумі 10000,00 грн має ознаки гонорару за успіх і сплата цієї частини гонорару обумовлена не стільки фактом представництва адвокатом позивача інтересів позивача в Господарському суді Київської області (враховуючи, що за послуги адвоката щодо представництва інтересів позивача в Господарському суді Київської області передбачена винагороду окремо в фіксованому розмірі 15000,00 грн як зазначено вище), скільки фактичним погашенням відповідачем (у т.ч. шляхом можливого примусового стягнення в процесі виконання судового рішення) на рахунок позивача суми боргу та витрат на правову допомогу. Тобто ця частина гонорару в сумі 10000,00 грн має ознаки гонорару за успіх, настання обов`язку із сплати якого позивачем адвокату безпосередньо не пов`язане із послугами адвоката по представництву інтересів позивача під час розгляду справи в Господарському суді Київської області, а обумовлене настанням інших умов, які не стосуються самого розгляду справи №911/1290/23 в Господарському суді Київської області.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, вирішуючи питання можливості віднесення до судових витрат бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого гонорару успіху, Верховний Суд вказав, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склались між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У зв`язку з цим, заявлені позивачем витрати в частині суми 10000,00 грн, яка фактично не була сплачена позивачем адвокату позивача і яка за умовами, які склались між адвокатом та його клієнтом (позивачем), підлягає сплаті не у зв`язку із представництвом адвокатом інтересів позивача в Господарському суді Київської області, а сплата якої залежить від фактичного (успішного) стягнення суми боргу з відповідача на банківський рахунок позивача, не є неминучими витратами позивача на правову допомогу у зв`язку із розглядом справи №911/1290/23 в Господарському суді Київської області, а тому ці витрати позивача не підлягають врахуванню судом для цілей розподілу між сторонами справи.

Щодо іншої частини гонорару адвоката позивача, а саме у фіксованому розмірі 15000,00 грн у зв`язку із представництвом адвокатом інтересів позивача в Господарському суді Київської області у цій справі №911/1290/23, то суд зауважує, що дана справа про стягнення заборгованості за договором поставки є нескладною і що відповідач в ході розгляду справи не подавав які-небудь заперечення щодо правової позиції позивача у цій справі. Тому, виходячи із критерію неминучості (необхідності) витрат на правову допомогу, суд вважає, що для цілей розподілу між сторонами та відшкодування за рахунок відповідача ця частина гонорару адвоката позивача у фіксованій сумі 15000,00 грн підлягає обмеженню до розміру 12000,00 грн.

При цьому, оскільки позовні вимоги у справі задоволені частково, то відповідно до статей 123, 126 та 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на професійну правничу допомогу, які в такому разі підлягають розподілу між сторонами в сумі 12000,00 грн, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 11502,60 грн (12000 : 297579,64 х (202320,00 + 17265,01 + 7466,44 + 58193,51) = 11502,60).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає сума у розмірі 11502,60 грн, що є обґрунтованим розміром цих витрат.

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 123, 126, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛГ-Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАН Трейдінг» про стягнення 202320,00 грн основного боргу, 29599,69 грн пені, 7466,44 грн 3% річних та 58193,51 грн інфляційних втрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАН Трейдінг» (07400, Київська обл., м. Бровари, бульв. Незалежності, буд. 16, оф. 606, код ЄДРПОУ 42620800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛГ-Груп» (61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. 37/34, код ЄДРПОУ 39027847) 202320 (двісті дві тисячі триста двадцять) грн 00 коп. основного боргу, 17265 (сімнадцять тисяч двісті шістдесят п`ять) грн 01 коп. пені, 7466 (сім тисяч чотириста шістдесят шість) грн 44 коп. 3% річних, 58193 (п`ятдесят вісім тисяч сто дев`яносто три) грн 51 коп. інфляційних втрат, 4278 (чотири тисячі двісті сімдесят вісім) грн 67 коп. витрат зі сплати судового збору та 11502 (одинадцять тисяч п`ятсот дві) грн 60 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛГ-Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАН Трейдінг» в частині стягнення 12334,68 грн пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.10.2023.

Суддя О.О. Третьякова