Рішення

від 02.10.2023 по справі 917/1080/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2023 Справа № 917/1080/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ», 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 30178004,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл», 36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 9/17, код ЄДРПОУ 38516938,

про стягнення 76 127,90 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» про стягнення 76 127,90 грн., з яких 48 299,86 грн. заборгованість за договором про сервісне обслуговування № PSR246/17 від 03.11.2017 р., 14 792,49 грн. відсотки за користування товарним кредитом, 13 035,55 грн. втрати від інфляції.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.06.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав оплату за договором про сервісне обслуговування № PSR246/17 від 03.11.2017 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

18.07.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» до суду надійшов відзив б/н від 14.07.2023 р. (вх. № 8861) у якому відповідач повідомив про сплату основної заборгованості за договором № PSR246/17 від 03.11.2017 р. в сумі 48 299,86 грн. та, посилаючись на ступінь виконання ТОВ «Сервіс Ойл» своїх зобов`язань за договором, відсутність понесення збитків позивачем, а також те, що ТОВ «Сервіс Ойл» не мало можливості виконати свої зобов`язання у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а саме введенням на території України воєнного стану та прийнятою правлінням НБУ забороною банкам здійснювати видаткові операції за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь, просив зменшити розмір відсотків за користування товарним кредитом та втрат від інфляції, що підлягають стягненню з відповідача, до 1,00 грн.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

03.11.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» було укладено договір про сервісне обслуговування № PSR246/17 (а.с. 4-10), відповідно до п. 1.1 якого Замовник (ТОВ «Сервіс Ойл») замовляє і оплачує, а Виконавець (ТОВ «Цеппелін Україна ТОВ») бере на себе зобов`язання надати послуги з технічного обслуговування та ремонту обладнання Замовника згідно списку (із зазначенням у ньому типів і моделей, серійних та реєстраційних номерів), вказаному в Додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктами 4.1, 4.2 договору № PSR246/17 від 03.11.2017 р. в ред. додаткової угоди № 02 від 05.04.2018 р. визначено, що підставою для оплати за сервісне обслуговування та запасні частини є рахунок, що оформляється Виконавцем на умовах попередньої 100 % оплати.

Замовник може сплачувати рахунки за сервісне обслуговування та запасні частини протягом 10-ти календарних днів з дати їх оформлення Виконавцем за фактом виконання сервісного обслуговування та/або поставки запасних частин, за умови, що загальна поточна сума заборгованості Замовника за цим договором на дату виставлення відповідного рахунку, та з його урахуванням, не перевищує 250 000,00 грн. з ПДВ.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору за надані послуги не розрахувався, з огляду на що заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» 76 127,90 грн., з яких 48 299,86 грн. заборгованість за договором про сервісне обслуговування № PSR246/17 від 03.11.2017 р., 14 792,49 грн. відсотки за користування товарним кредитом, 13 035,55 грн. втрати від інфляції.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір про сервісне обслуговування № PSR246/17 від 03.11.2017 р. з додатками, додаткові угоди до вказаного договору, Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 р. по 30.09.2022 р. та ін.

Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН2824127 від 05.07.2023 р.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов`язання за договором № PSR246/17 від 03.11.2017 р. щодо надання послуг з технічного обслуговування та ремонту обладнання Замовника. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором надані позивачем послуги оплатив не в повному обсязі.

Згідно з Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 р. по 30.09.2022 р. (а.с. 22), який підписаний сторонами, станом на 30.09.2022 р. зафіксовано заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 48 299,86 грн.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 05.07.2023 року, тобто після подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Цеппелін Україна ТОВ» позову у даній справі, відповідачем було здійснено на користь позивача оплату заявленої до стягнення основної заборгованості за договором № PSR246/17 від 03.11.2017 р., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН2824127 від 05.07.2023 р. (а.с. 42).

Приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, наявні підстави для закриття провадження в даній справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором про сервісне обслуговування № PSR246/17 від 03.11.2017 р. в розмірі 48 299,86 грн.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, сторонами було узгоджено збільшення розміру відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором про сервісне обслуговування № PSR246/17 від 03.11.2017 р.

Так, абзацом 2 пункту 4.2 договору визначено, що у випадку, якщо рахунок (рахунки) не був сплачений Замовником протягом строку, встановленого абз. 1 даного пункту, на несплачену суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 25 % річних, за кожний день прострочення.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 14 792,49 грн. та інфляційних втрат в розмірі 13 035,55 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 25).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням вказаної норми, суд здійснив перерахунок відсотків річних за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про сервісне обслуговування № PSR246/17 від 03.11.2017 р. та встановив їх правильний розмір в сумі 14 335,86 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Як зазначено вище, відповідач у відзиві б/н від 14.07.2023 р. (вх. № 8861 від 18.07.2023 р.) просив зменшити розмір відсотків за користування товарним кредитом та втрат від інфляції, що підлягають стягненню з відповідача, до 1,00 грн.

У статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

З огляду на положення законодавства про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, зменшення судом розміру інфляційних витрат законодавством не передбачено.

Як встановлено судом, відповідач в повному обсязі сплатив основну заборгованість за договором про сервісне обслуговування № PSR246/17 від 03.11.2017 р.

Крім того, позивачем не надано доказів заподіяння Товариству з обмеженою відповідальністю «Цеппелін Україна ТОВ» збитків внаслідок порушення відповідачем строків оплати за вказаним договором. Також, з інформації, наявної в матеріалах справи, не вбачається, що у разі зменшення розміру відсотків річних позивач зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану.

Врахувавши викладене, з огляду на ступінь виконання відповідачем зобов`язань за договором № PSR246/17 від 03.11.2017 р., а також необхідність дотримання принципу рівності сторін справи та балансу інтересів обох сторін договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру відсотків річних, заявлених позивачем, на 50 % до 7 167,93 грн.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» 7 167,93 грн. відсотків за користування товарним кредитом та 13 035,55 грн. втрат від інфляції, а також закриття провадження у справі в частині стягнення 48 299,86 грн. основного боргу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Дана позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17.

Положеннями пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, зважаючи на те, що провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу закрито з підстав відсутності предмету спору, судовий збір в частині, що був сплачений за позовну вимогу про стягнення основного боргу, може бути повернено позивачу за його окремою письмовою заявою.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 965,02 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» (36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 9/17, код ЄДРПОУ 38516938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ», 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 30178004) 7 167,93 грн. відсотки за користування товарним кредитом, 13 035,55 грн. втрати від інфляції; 965,02 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В частині стягнення 48 299,86 грн. основного боргу закрити провадження у справі.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 02.10.2023 р.

Суддя О.С. Мацко