Рішення

від 02.10.2023 по справі 922/2928/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2023м. ХарківСправа № 922/2928/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Старосалтівської селищної ради, Харківська область, селище міського типу Старий Салтів, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІНГ-РЕСУРС», місто Харків, простягнення коштів, розірвання договору та повернення земельної ділянки, -ВСТАНОВИВ:

Позивач, Старосалтівська селищна рада, звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІНГ-РЕСУРС», про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 43 440,13 грн., розірвання договору оренди землі від 30 травня 2008 року та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІНГ-РЕСУРС» повернути земельну ділянку (з врахування заяви про виправлення описки вх. № 25766 від 25.09.2023) .

І. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10 липня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Старосалтівської селищної ради без руху. 20 липня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Старосалтівської селищної ради до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/2928/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/2928/23 підготовче провадження і призначено підготовче засідання; протокольною ухвалою від 18 вересня 2023 року закрито підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Суд неодноразово цікавився щодо здійснення комунікації позивача із відповідачем по суті спору, на що позивачем було повідомлено, що із відповідачем відсутня будь-яка комунікація. Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Як вбачається з трекінгу відправлення за трек номером 6102272427509 ухвала суду від 20 липня 2023 року є повернутою за датою 27.07.2023 з причиною: «адресат відсутній за вказаною адресою». Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. У відповідності до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (стаття 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"). Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації. Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, починається обрахунок визначеного судом процесуального строку на подання відповідачем відзиву на позов. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк до 11.08.2023 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).

Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України, спір розглянуто в межах строків, визначених ГПК України.

ІІ. ОПИС ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ

Як зазначено у позові, 30 травня 2008 року між Хотімлянською сільською радою Вовчанського району Харківської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІНГ-РЕСУРС» (орендар) укладений договір оренди землі (надалі «Договір»). Вказаний договір зареєстрований у Харківській філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» Державного комітету України по земельних ресурсах 04.07.2008 за № 040869000004. Відповідно до п. 1 цього Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для організації території бази відпочинку, яка знаходиться на території Хотімлянської сільської ради в західній частині села Хотімля Вовчанського району Харківської області по вул. Писарівська, 12. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,2999 га, у тому числі пасовища 1,2999 га, кадастровий номер 6321688401:00:000:0342 (п. 2.1. Договору). Згідно із п. 3.1. Договір укладено на 49 років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки й становить 82 346,00 за один рік (п. 4.1. Договору в редакції угоди від 20.03.2019). Відповідно до п. 4.3. Договору орендна плата вноситься у такі строки: до 15 числа місяця за попередній місяць. При цьому, пунктом 12.3. Договору встановлено, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим Договором. Позивач зазначає, що незважаючи на взяті зобов`язання, орендар тривалий час систематично не вносить орендну плату за землю по спірному Договору, внаслідок чого місцевим бюджетом Старосалтівської селищної ради недоотримано власне орендної плати за землю. Борг по орендній платі за землю виник 30.12.2021 року та станом на 09.06.2023 року заборгованість складає 43 440,13 грн., що підтверджується довідкою від 09.06.2023 року. При цьому, позивач обґрунтовує наявність у нього повноважень на подання позову тим, що розпорядженням КМУ «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області» № 725-р від 12.06.2020 визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Харківської області. Згідно із додатком до цього розпорядження до складу Старосалтівської територіальної громади увійшли території, зокрема, Хотімлянської сільської ради. При цьому, Указом Президента України № 875/2022 від 23.12.2022 утворено Старосалтівську селищну військову адміністрацію Чугуївського району Харківської області. Згідно із постановою Верховної Ради України № 2897-ІХ від 06.02.2023 року «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів в Ізюмському, Куп`янському та Чугуївському районах Харківської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у період дії воєнного стану в України та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області здійснює повноваження Старосалтівської селищної ради. Позивач вважає, що органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах щодо розпорядження земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 6321688401:00:000:0342 є Старосалтівська селищна рада в особі начальника Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області. Підсумовуючи, позивач прохає про стягнення 43 440,13 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, розірвання Договору та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, привівши її в стан, не гірший порівняно з тим, у якому відповідач одержав її в оренду.

ІІІ. ВІДНОСНО ПРАВОСУБ`ЄКТНОСТІ (ПІДСТАВНОСТІ) ЗВЕРНЕННЯ ПОЗИВАЧА ДО СУДУ

Як вбачається із Договору, з боку орендодавця він був укладений Хотімлянською сільською радою Вовчанського району Харківської області. В свою чергу, як вже вбачається із Угоди від 20.03.2019 до Договору, вона була укладена з боку орендодавця Старосалтівською селищною радою. В свою чергу, до суду із позовом звертається Начальник Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області.

З цього приводу суд зазначає, що розпорядженням КМУ «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області» № 725-р від 12.06.2020 визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Харківської області. Згідно із додатком до цього розпорядження до складу Старосалтівської територіальної громади увійшли території, зокрема, Хотімлянської сільської ради. При цьому, Указом Президента України № 875/2022 від 23.12.2022 утворено Старосалтівську селищну військову адміністрацію Чугуївського району Харківської області. Згідно із постановою Верховної Ради України № 2897-ІХ від 06.02.2023 року «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів в Ізюмському, Куп`янському та Чугуївському районах Харківської області повноважень, передбачених ч. 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у період дії воєнного стану в України та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області здійснює повноваження Старосалтівської селищної ради. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року за № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, що діє і до сьогодні. Таким чином, начальник Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області уповноважений звертатися до суду із позовами про захист прав та законних інтересів ради.

ІV. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ РОЗМІРУ ОРЕНДНОЇ ПЛАТИ

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

30 травня 2008 року між Хотімлянською сільською радою Вовчанського району Харківської області (орендодавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІНГ-РЕСУРС" (орендар за Договором, відповідач) укладено Договір оренди землі. 20 березня 2019 року між Старосалтівською селищною радою Вовчанського району Харківської області та відповідачем було укладено Угоду про внесення змін до Договору. Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для організації території бази відпочину, яка знаходиться на території Хотімлянської сільської ради в західній частині села Хотімля Вовчанського району Харківської області по вул. Писарівська, 12. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,2999 га, у тому числі: пасовища 1,2999 га, кадастровий номер 6321688401:00:000:0342 (п. 2.1. Договору в редакції Угоди від 20.03.2019). Згідно із п. 4.1. Договору (в редакції Угоди від 20.03.2019) орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки й становить 82 346,00 грн. за один рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції. У відповідності до п. 4.3. Договору орендна плата вноситься у такі строки: до 15 числа місяця за попередній місяць.

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

До суду представлена Інформація Державного земельну кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку згідно із якою земельна ділянка із кадастровим номером 6321688401:00:000:0342 віднесена до комунальної форми власності Старосалтівської селищної ради, а право оренди земельної ділянки наявне у відповідача (номер запису про право оренду в державному реєстрі - 30815727).

Позивачем також представлено до суду довідку від 09.06.2023 року, що фактично є розрахунком суми заборгованості. Перевіривши цей розрахунок, суд не може погодитися із ним в повному обсязі з огляду на наступне. По-перше, позивач визначає суму орендної плати у розмірі 82 330,89 грн., хоча Угодою від 20.03.2019 до Договору встановлена сума 82 346,00 грн. Заявлена позивачем сума орендної плати є меншою, аніж та, що передбачена Угодою. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України). У зв`язку із цим, під час перевірки суми заборгованості суд має виходити саме із суми, що заявлена позивачем. По-друге, у цій довідці вказано, що стан розрахунків за Договором відображений з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Однак, індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати. У п. 54-55 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19 зазначено наступне: «Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України). Більше того, різні числові показники індексації нормативної грошової оцінки та індексу споживчих цін за 2016, 2017, 2018 роки підтверджують відмінність цих двох показників. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі"). Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки».

Зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати. Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено у постановах від 30.03.2018 у справі № 916/3236/16, від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 19.12.2019 у справі № 922/1137/19.

У Договорі сторони встановили індексацію саме орендної плати, а не нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що вбачається із буквального тлумачення п. 4.2. Договору. Тобто, під час визначення розміру заборгованості має бути врахований не коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а індекс інфляції для обрахунку саме орендної плати.

Здійснюючи перевірку сум нарахованої заборгованості, суд виходить з того, що за 2021 рік позивачем не застосовується коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а отже і немає підстав для застосування індексу інфляції, адже це виходить за межі позовних вимог. Враховуючи це, сума заборгованості відповідача по орендній платі за 2021 рік складає 6 760,89 грн. (з урахування здійснення відповідачем часткової оплати у розмірі 75 570,00 грн., що визнається позивачем). У 2022 році позивач нараховує орендну плату за 2 місяці, тобто виключає період нарахування з 01.03.2022 по 31.12.2022, що відповідає чинному законодавству. За цей період позивачем нараховується орендна плата з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Враховуючи вищевикладені приписи, суд зазначає, що правильним є обрахунок орендної плати з урахуванням індексації орендної плати і складає 16 126,54 грн. (13 721,82 грн. сума орендної плати та 2 404,72 грн. розмір інфляційних втрат). Однак, позивачем визначено розмір орендної плати за цей період у сумі 15 094,00 грн., що є меншим. З урахуванням норм ч. 2 ст. 237 ГПК України за 2022 рік підлягає стягненню сума, що визначена позивачем, а саме у розмірі 674,00 грн. (з урахуванням часткової оплати у розмірі 14 420,00 грн., що визнається позивачем). У 2023 році позивач визначає орендну плату за 5 місяців (01.2023 05.2023) з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки у загальному розмірі 43 395,24 грн. Водночас, як вже було зазначено, правильним є розрахунок з урахуванням індексу інфляції, що складає 36 558,95 грн. (7 311,79 грн./місяць). При цьому, позивачем визнається, що відповідачем було сплачено заборгованість частково у розмірі 7 390,00 грн. Таким чином, загальний розмір орендної плати, що підлягає сплаті за період з 01.2023 05.2023 з урахування індексу інфляції та часткової сплати складає 29 168,95 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку суми орендної плати, заявленої до стягнення, суд прийшов до висновку про часткове її задоволенні у зв`язку із застосуванням позивачем коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок замість індексу інфляції. Загальний розмір орендної плати, що підлягає стягненню з відповідача складає 36 603,84 грн.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

V. ВІДНОСНО РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ ТА ЗОБОВ`ЯЗАННЯ ПОВЕРНУТИ ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ

Відповідно до п.12.3. Договору його дія припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим Договором. Означений пункт Договору відповідає ст. 32 Закону України «Про оренду землі».

Зважаючи на встановлені судом обставини щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині розірвання Договору. У зв`язку із цим, підлягає задоволенню і вимога про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку як похідна від розірвання Договору.

При цьому, очевидним є те, що під час складання позову позивачем була допущена технічна помилка та вказано дату договору оренди 23.10.2012, а не 30.05.2008. В описовій та мотивувальній частині позову позивач вказував, що укладений саме договір оренди від 30.05.2008. До суду також представлений договір оренди від 30.05.2008. Окрім цього, заявою (вх. № 25766 від 25 вересня 2023 року) сам позивач повідомив суд, що припустився помилки у прохальній частині позову під час його складання.

VІ. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Старосалтівської селищної ради задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІНГ-РЕСУРС» (61010, місто Харків, вулиця Основ`янська, будинок 55; код ЄДРПОУ: 34952414) на користь Старосалтівської селищної ради (62560, Харківська область, селище міського типу Старий Салтів, вулиця Перемоги, будинок 14; код ЄДРПОУ: 04399068) 36 603,84 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 7 629,61 грн.

Розірвати договір оренди землі від 30.05.2008, укладений між Хотімлянською сільською радою Вовчанського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІНГ-РЕСУРС», предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 6321688401:00:000:0342 площею 1,2999 га.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІНГ-РЕСУРС» (61010, місто Харків, вулиця Основ`янська, будинок 55; код ЄДРПОУ: 34952414) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6321688401:00:000:0342 площею 1,2999 га Старосалтівській селищній раді (62560, Харківська область, селище міського типу Старий Салтів, вулиця Перемоги, будинок 14; код ЄДРПОУ: 04399068), привівши земельну ділянку в стан, не гірший порівняно з тим, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІНГ-РЕСУРС» одержало її в оренду.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "03" жовтня 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко