Ухвала

від 02.10.2023 по справі 260/7919/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 рокум. Ужгород№ 260/7919/23

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Рейті С.І., розглянувши матеріали позовної заяви Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з додатковою відповідальністю Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 132481,56 грн.

Ухвалою судді від 18.09.2023 року вказана позовна заява була залишена без руху у зв`язку з невідповідністю останньої вимогам Кодексу адміністративного судочинства України в частині не подання заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

25.09.2023 року до суду надійшло клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом.

Так, в обгрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, представник позивача зазначає, що у зв`язку із запровадженням автоматизації контролю за виконанням роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю з 2023 року згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, в тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» № 2682-ІХ від 18.10.22р., в області виявлено значну кількість роботодавців, які недотримались вимог закону та не виконали норматив у 2022 році.

Закарпатське обласне відділення неодноразово зверталось до Фонду про необхідність збільшення фінансування для оплати судового збору для проведення відповідної позовної роботи наголошуючи про обмеженість в часі на звернення до адміністративного суду.

Проте, у зв`язку з воєнним станом в Україні, має місце значний дефіцит державного бюджету, що зумовлює недостатню кількість коштів для сплати судового збору Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю.

У зв`язку з великою кількістю справ, позовні заяви подавалися по мірі поступлення коштів для оплати судового збору. Частина справ, поданих до адміністративного суду залишено без розгляду саме по причині не оплати судового збору. Звертає увагу, що кошти, які сплачують роботодавці у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю спрямовуються до державного бюджету України.

Враховуючи викладене, просить поновити строк звернення до суду із даним позовом.

Розглядаючи подане представником позивача клопотання, судом враховується наступне.

Приписами ч. 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 вказаної вище статті визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Як було зазначено позивачем, у 2022 році відповідачем не виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», в частині виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та, як наслідок, до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулось порушення, останній повинен був самостійно розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції.

З`ясовуючи момент, коли у позивача виникли підстави для звернення з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, суд виходив з такого.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач зобов`язаний був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у строк до 15 квітня 2023 року, а з 16 квітня 2023 року у контролюючого органу виникло право на стягнення несплачених самостійно відповідачем сум санкцій у судовому порядку.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.11.2020 року (справа № 160/8707/19), від 08.08.2019 року (справа №809/1931/16), від 21.02.2018 року (справа №813/1897/17), а також у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду по справі №240/34733/21 від 30.12.2022 року та Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №320/8104/22 від 08.02.2023 року.

Враховуючи викладене, суд наголошує увагу позивача, що позов про стягнення несплачених сум адміністративно-господарських санкцій могло бути подано позивачем у строк до 16.07.2023 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була подана до суду 12.09.2023 року, тобто із пропущенням строку, встановленого ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, суд констатує, що позивачем було пропущено, встановлений ст. 122 КАС України трьохмісячний строк звернення до суду.

В обґрунтуваннях поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, позивач вказує на відсутність фінансування для сплати судового збору.

В контексті наведеного суд зазначає, що згідно даних автоматизованої системи діловодства Закарпатського окружного адміністративного суду, що охоплює період з 16.04.2023 по 16.07.2023 року (в межах визначеного строку звернення до суду), Закарпатським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подано до суду 77 позовних заяв про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, в яких сплачено судовий збір у відповідному розмірі.

При цьому, починаючи з 13.07.2023 року по 12.09.2023 року позивачем подано до суду 212 позовів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені без сплати судового збору, які, в своїй переважній більшості, були залишені без розгляду через несплату судового збору.

Однак, у вказаний період позивач не звертався до суду із позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів адміністративно-господарських санкцій та пені, тобто, звернення позивача до суду із позовами є вибірковим.

Також, суд наголошує, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що затримка фінансування відбулась через дію на території України воєнного стану. При цьому, суд звертає увагу, що позивач володів інформацією з 15.04.2023 року про порушення відповідачем вимог ч. 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та був обізнаний про необхідність дотримання тримісячного строку звернення до суду, однак не надав суду доказів того, що з 15.04.2023 року та після 04.07.2023 року (останній наданий позивачем лист про виділення додаткових коштів за напрямком «Судові витрати) вживав заходів для виділення додаткових коштів на сплату судового збору.

Крім того, посилання позивача на відсутність фінансування, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації "2800", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

За приписами п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, у разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

Крім іншого, в цьому ж пункті Порядку зазначено, що під час складання на плановий бюджетний період розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Порядок та підстави внесення зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду, плану використання бюджетних коштів (крім плану використання бюджетних коштів одержувача), помісячного плану використання бюджетних коштів врегульовано п. 48 Порядку.

Суд звертає увагу, що представник позивача не надав до суду доказів на підтвердження того, що в період з 16.04.2023 року по 16.07.2023 року в позивача були відсутні кошти на сплату судового збору для звернення до суду із даним позовом, більше того, як уже зазначено судом, усі подані Закарпатським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Закарпатського окружного адміністративного суду позовні заяви, в період з 10.05.2023 року по 06.07.2023 року, були сплачені судовим збором.

Водночас суд констатує, що позивачем не надано інформацію щодо дати направлення Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю коштів через органи Держказначейства для сплати позивачем судових витрат.

У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 року у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16.09.2021 року у справі № 560/5412/20, від 01.06.2022 року у справі № 460/100/21, від 29.03.2023 року у справі № 380/10073/20.

Водночас, як вказав Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові 04.07.2023 року у справі № 620/4707/22, законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відтак, суд зазначає, що неналежна організація робочого процесу з боку відповідальних осіб заявника, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного звернення до суду із позовом є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Тобто в матеріалах поданої заяви про поновлення строку звернення відсутні докази наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення заявника та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду із даним позовом.

Суддя констатує, що доступ до правосуддя не може бути безумовним, оскільки його часові рамки обумовлені певними строками. Відтак, поновлення строку звернення до суду без об`єктивних причин його пропуску призведе до порушення принципу правової визначеності в правовідносинах, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суддя дійшов висновку щодо відсутності підстав для поновлення строку для звернення до суду.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Окрім цього, згідно частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на викладене, суддя приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини 2 статті 123 КАС України та пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.

Водночас, повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст. ст. 121, 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14 код 13592841) до Товариства з додатковою відповідальністю Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів (Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Лейзмана, буд. 27 код 00292706) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - повернути позивачеві.

2. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, що її подала.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду у встановлений ст. 295 КАС України п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Суддя С.І. Рейті